Рішення

від 15.09.2019 по справі 910/9019/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2019Справа № 910/9019/19 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства Український науково - дослідний інститут вагонобудування (39621, Полтавська обл., місто Кременчук, ВУЛИЦЯ І. ПРИХОДЬКА, будинок 33) до проАкціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5) в особі філії Пасажирська компанія Акціонерного товариства Українська залізниця (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 21а) стягнення заборгованості у розмірі 73 030 грн. 13 коп. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державне підприємство Український науково - дослідний інститут вагонобудування звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Пасажирська компанія Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 73 030 грн. 13 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором №УЗ/ЦЛ-18473/Ю/221-18 від 25.09.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

12.08.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у позові в повному обсязі, посилаючись на скрутне матеріальне становище з огляду на наявну заборгованість контрагентів, та вживання відповідачем заходів щодо своєчасного розрахунку з Позивачем. Крім того, з наведених підстав, Відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.07.2019 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 17.07.2019 року, 22.07.2019 року та 25.07.2019 року уповноваженим особам Сторін.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

25.09.2018 року між Акціонерним товариством Українська залізниця в особі філії Пасажирська компанія Акціонерного товариства Українська залізниця (Замовник) та Державним підприємством Український науково - дослідний інститут вагонобудування (Виконавець) було укладено Договір № УЗ/ЦЛ-18473/Ю/221-18, відповідно до умов якого Виконавець бере на себе обов`язки надати послуги з атестації виробництва та

сертифікації продукції, а саме: вагону пасажирського купейного, типу 47К побудови заводу Амендорф, відремонтованого в обсязі капітально-відновлювального ремонту (надалі - КВР) виробничим підрозділом пасажирське вагонне депо Ковель філії Пасажирська компанія ПАТ "Укрзалізниця", а Замовник зобов`язується прийняти результат наданих послуг та оплатити його. (а.с. 13-24)

Загальна вартість послуг визначена у відповідності до Калькуляції вартості послуг з атестації, виробництва та сертифікації вагону пасажирського купейного типу 47К побудови заводу Амендорф, відремонтованого в обсязі КВР С (Додаток № 2 до Договору, який є його невід`ємною частиною) та становить 1 441 800,00 грн. (один мільйон чотириста сорок одна тисяча вісімсот грн. 00 коп.) у т.ч. ПДВ 20 % - 240 300,00 грн. (двісті сорок тисяч триста грн. 00 коп.). (п.3.1 Договору)

У п.3.3 Договору зазначено, що Замовник після підписання цього Договору протягом 30 календарних днів, на підставі рахунку Виконавця, здійснює передплату в розмірі 50% від суми Договору на розрахунковий рахунок Виконавця, яка складає 720900 грн. 00 коп. з ДЦВ (сімсот двадцять тисяч дев`ятсот грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 120 150,00 грн. (сто двадцять тисяч сто п`ятдесят грн. 00 коп.).

Згідно з п.3.4 Договору остаточний розрахунок за надані послуги здійснюється Замовником на підставі акту здачі-приймання наданих послуг, підписаного уповноваженими представниками Сторін, у відповідності до виставленого рахунку-фактури, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця на протязі 30 календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання наданих послуг, але не раніше реєстрації податкової накладної. Замовник вказує в своєму платіжному дорученні номер і дату цього Договору, номер і дату рахунку-фактури, що підлягає оплаті.

Відповідно до п. 3.5. Договору днем надання послуг вважається дата підписання акту здачі-приймання наданих послуг.

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання зобов`язань по оплаті наданих послуг, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України (НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору від 25.09.2018 року Відповідачем сплачено Позивачу 14.11.2018 року на підставі платіжного доручення №1362427 суму у розмірі 720 900,00 грн. з призначенням платежу За атестацію виробництва та сертифікацію куп.вагону Договір УЗ/ЦЛ-18473/Ю/221-18 Рахунок СФ-0000398 від 27.09.2018р . (а.с 25)

25.12.2018 року між Позивачем та Відповідачем підписаний Акт № 448-18, з якого вбачається, що виконані Позивачем роботи задовольняють вимогам Договору № УЗ/ЦЛ-18473/Ю/221-18 і належним чином оформлені. Належить перерахуванню за актом 720 900,00 грн. Акт оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.26)

З метою проведення оплати Позивачем висталено Відповідачу Рахунок-фактуру № СФ-0000649 від 25.12.2018 року на суму 720 900,00 грн. (а.с. 27)

Позивачем направлений відповідачу лист № 09-01.20-392 від 18.03.2019 року з нагадуванням щодо невиконання зобов`язань за Договором № УЗ/ЦЛ-18473/Ю/221-18 та вимогою в строк до 22.03.2019 року надати відповідь про рішення щодо оплати виконаних робіт. (а.с. 30-31)

У відповідь листом від 25.03.2019 року Відповідач повідомив про спрямування листа Позивача за належністю до розпорядника та платника коштів за Договором № УЗ/ЦЛ-18473/Ю/221-18 - Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Пасажирська компанія Акціонерного товариства Українська залізниця . (а.с. 32)

Позивачем направлено відповідачу Претензію № 20.4-18 від 01.04.2019 р. з вимогою сплатити заборгованість за Договором № УЗ/ЦЛ-18473/Ю/221-18 у сумі 744 719,33 грн, з яких боргу у розмірі 720 900,00 грн. та пеню у розмірі 23819,33 грн. (а.с. 33-35)

26.04.2019 року Відповідачем сплачено Позивачу на підставі платіжного доручення №1786158 суму у розмірі 360 450,00 грн. з призначенням платежу За атестацію виробництва та сертифікацію куп.вагону Договір УЗ/ЦЛ-18473/Ю/221-18 Акт №448-18 від 25.12.2018р. . (а.с 40)

В подальшому, Позивачем направлено відповідачу Претензію № 20.4-24 від 15.05.2019 р. з вимогою сплатити заборгованість за Договором № УЗ/ЦЛ-18473/Ю/221-18 у сумі 396 603,63 грн., з яких боргу у розмірі 360 450,00 грн. та пеню у розмірі 36 153,63 грн. (а.с. 37-39)

27.05.2019 року Відповідачем сплачено Позивачу на підставі платіжного доручення №1860550 суму у розмірі 360 450,00 грн. з призначенням платежу За атестацію виробництва та сертифікацію куп.вагону Договір УЗ/ЦЛ-18473/Ю/221-18 Акт №448-18 від 25.12.2018р. . (а.с 36)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем умов договору, у зв`язку з чим просить суд стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Пасажирська компанія Акціонерного товариства Українська залізниця 3% річних у розмірі 6 399 грн. 22 коп., пеню у розмірі 38 227 грн. 45 коп. та інфляційні у розмірі 28 403 грн. 46 коп.

Заперечуючи проти позову Відповідач зазначає, що вживав всі заходи щодо своєчасного розрахунку з Позивачем та посилався на скрутне матеріальне становище з огляду на наявну заборгованість контрагентів. Крім того, відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства Український науково - дослідний інститут вагонобудування підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору № УЗ/ЦЛ-18473/Ю/221-18 від 25.09.2018 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору від 25.09.2018 року Відповідачем сплачено Позивачу 14.11.2018 року на підставі платіжного доручення №1362427 суму у розмірі 720 900,00 грн. з призначенням платежу За атестацію виробництва та сертифікацію куп.вагону Договір УЗ/ЦЛ-18473/Ю/221-18 Рахунок СФ-0000398 від 27.09.2018р . (а.с 25)

25.12.2018 року між Позивачем та Відповідачем підписаний Акт № 448-18, з якого вбачається, що виконані Позивачем роботи задовольняють вимогам Договору № УЗ/ЦЛ-18473/Ю/221-18 і належним чином оформлені. Належить перерахуванню за актом 720 900,00 грн. Акт оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.26)

Згідно з п.3.4 Договору остаточний розрахунок за надані послуги здійснюється Замовником на підставі акту здачі-приймання наданих послуг, підписаного уповноваженими представниками Сторін, у відповідності до виставленого рахунку-фактури, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця на протязі 30 календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання наданих послуг, але не раніше реєстрації податкової накладної. Замовник вказує в своєму платіжному дорученні номер і дату цього Договору, номер і дату рахунку-фактури, що підлягає оплаті.

З метою проведення оплати Позивачем висталено Відповідачу Рахунок-фактуру № СФ-0000649 від 25.12.2018 року на суму 720 900,00 грн. (а.с. 27)

Судом встановлено, що Акціонерним товариством Українська залізниця в особі філії Пасажирська компанія Акціонерного товариства Українська залізниця було сплачено на користь Державного підприємства Український науково - дослідний інститут вагонобудування 26.04.2019 року суму в розмірі 360 450,00 грн. та 27.05.2019 року суму в розмірі 360 450,00 грн., а всього 720 900,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1860550 та № 1786158 (а.с. 36-40)

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 25.01.2019 р. по 27.05.2019 р. у розмірі 6 399 грн. 22 коп. та інфляційні за січень 2019 року - квітень 2019 року у розмірі 28 403 грн. 46 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за надані послуги за Договором № УЗ/ЦЛ-18473/Ю/221-18 від 25.09.2018 року за загальний період прострочки з 25.01.2019 р. по 27.05.2019 р. у розмірі 6 399 грн. 22 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача після здійснення відповідачем часткової оплати. Так, при здійсненні розрахунку Позивач двічі врахував день фактичної сплати суми заборгованості. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача піддягають 3% річних за загальний період прострочки з 25.01.2019 р. по 27.05.2019 р. у розмірі 6 369 грн. 60 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки січень 2019 року - квітень 2019 року у розмірі 28 403 грн. 46 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. Так, при здійсненні розрахунку інфляційних, Позивач не врахував, що інфляційні за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, причому може мати місце як інфляція грошових коштів, так і дефляція, і коли строк виконання зобов`язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов`язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць, але не розраховується поденний індекс інфляції. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні за загальний період прострочки лютий 2019 року - квітень 2019 року у розмірі 19 958 грн. 44 коп.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 25.01.2019 р. по 27.05.2019 р. у розмірі 38 227 грн. 45 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання зобов`язань по оплаті наданих послуг, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України (НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 25.01.2019 р. по 27.05.2019 р. у розмірі 38 227 грн. 45 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення закінчення періоду нарахування пені. Так, в даному випадку у зв`язку із здійсненням часткової оплати Відповідачем, Позивач не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача піддягає пеня за загальний період прострочки з 25.01.2019 р. по 26.05.2019 р. у розмірі 37 536 грн. 18 коп.

В той же час, щодо заяви Відповідача, викладеній у відзиві на позовну заяву, Суд зазначає.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи Відповідача, Суд зазначає, що Відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому заява Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Пасажирська компанія Акціонерного товариства Українська залізниця про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Крім того, заперечення Відповідача проти позову з посиланням на відсутність коштів з огляду на наявну заборгованість контрагентів та неможливість своєчасного виконання зобов`язання з огляду на специфіку внутрішнього фінансування не приймаються судом до уваги враховуючи положення ст. 617 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Пасажирська компанія Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Державного підприємства Український науково - дослідний інститут вагонобудування підлягає стягненню 3% річних у розмірі 6 369 грн. 60 коп., інфляційні у розмірі 19 958 грн. 44 коп. та пеня у розмірі 37 536грн. 18 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позов Державного підприємства Український науково - дослідний інститут вагонобудування - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі філії Пасажирська компанія Акціонерного товариства Українська залізниця (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 21а, Ідентифікаційний код юридичної особи 41022900) на користь з Державного підприємства Український науково - дослідний інститут вагонобудування (39621, Полтавська обл., місто Кременчук, ВУЛИЦЯ І. ПРИХОДЬКА, будинок 33, Ідентифікаційний код юридичної особи 00388168) 3% річних у розмірі 6 369 (шість тисяч триста шістдесят дев`ять) грн. 60 ( шістдесят) коп., інфляційні у розмірі 19 958 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 44 (сорок чотири) коп., пеню у розмірі 37 536 (тридцять сім тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 18 (вісімнадцять) коп. та судовий збір у розмірі 1 679 (одна тисяча шістсот сімдесят дев`ять) грн. 91 (дев`яносто одна) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15 вересня 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин