Рішення

від 23.09.2019 по справі 910/6821/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2019Справа № 910/6821/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газнафтаоіл"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта"

2)Товарної біржі "Українська енергетична біржа"

про визнання недійсним пункту договору

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача Галкін М.Г.

від відповідача-1 Кость О.Г.

від відповідача-2 не з`явились

В судовому засіданні 23.09.2019 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗНАФТАОІЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" та Товарної біржі "Українська енергетична біржа" про визнання недійсним пункту договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договором № ГНО2-22/08-FCA від 28.08.2018 не передбачено відповідальність відповідача за порушення договірних зобов`язань, натомість п. 4.5 вказаного договору встановлено надмірну відповідальність позивача за прострочення виконання договірних зобов`язань. У зв`язку з цим позивач вважає умови п. 4.5 договору несправедливими та просить визнати їх недійсними в судовому порядку.

Ухвалою суду від 03.06.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

14.06.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 03.06.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.06.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.07.2019.

01.07.2019 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на те, що спірний договір не суперечить чинному законодавству, містить пункти в тому числі і про відповідальність відповідача-1, а тому пункт договору, що передбачає відповідальність позивача не є дискримінаційним.

Ухвалою суду від 11.07.2019 підготовче засідання відкладено на 19.08.2019.

Через канцелярію суду 15.07.2019 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, оскільки, з проектом договору позивач мав можливість ознайомитись заздалегідь на сайті відповідача-2. Умови договору не суперечать чинному законодавству, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Ухвалою суду від 19.08.2019 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 23.09.2019.

В судове засідання 23.09.2019 представник відповідача-2 не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином. Неявка представника відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 23.09.2019 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2018 року між Акціонерним товариством "Укртранснафта" (продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Газнафтаоіл" (покупець) та Товарною біржею "Українська енергетична біржа" (біржа) було укладено договір поставки нафти № ГНО 2-22/08-РСА-НПС.

Згідно и п. 1.1. договору продавець зобов`язався передати в узгоджені терміни, а покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених цим договором, нафту сиру з умовним позначенням 2.2.1 згідно з класифікацією по ГОСТ 9965-76 "Нефть для нефтеперерабатывающих предприятий. Технические условия" (далі-ГОСТ 9965-76), яка за своїми якісними характеристиками відповідає сорту "ЮРАЛС" (далі - товар), в кількості 1000 (одна тисяча) тонн нетто (+/-10% в опціоні продавця), за ціною та на умовах, які зазначені в додатку № 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною (далі - додаток № 1).

Пунктом 2.2. договору визначено, що базис поставки товару БСА НПС "Великоцьк" (автоналив) філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" АТ "Укртранснафта" за адресою: Україна, 92500, Луганська область, с. Травневе, вул. Клубна, 45 к. При тлумаченні цього договору мають силу Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року.

За умовами п. 2.3 договору покупець зобов`язується після здійснення попередньої оплати в розмірі 100% забезпечити вивезення купленого ним товару у строк до 21.09.2018.

Згідно додатку №1 до договору, з дати здійснення попередньої оплати товару в розмірі 100% та у строк до 21.09.2018 продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти товар у кількості, передбаченій договором, за ціною 14687,07 грн.(чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім грн. 07 коп.) у т. ч. ПДВ. Загальна попередня вартість товару становить 14 687 070,00 грн. Сторони домовилися, що кінцева вартість товару буде перерахована за формулою із врахуванням фактичних показників кількості та якості поставленої нафти.

Пунктом 3.1. договору визначено, що покупець зобов`язується оплатити повну вартість товару (у тому числі ПДВ), визначену у додатку № 1, на умовах 100% попередньої оплати протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання цього договору.

Розділом 4 договору № ГНО 2-22/08-РСА-НПС від 28.08.2018 сторони передбачили відповідальність сторін.

Пункти 4.1, 4.2, 4.5 передбачено відповідальність покупця за порушення умов договору: у разі несвоєчасної оплати (несплати) ПОКУПЕЦЬ за кожний день прострочення сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від вартості неоплаченого або несвоєчасно сплаченого Товару. У разі невиконання ПОКУПЦЕМ строків та порядку оплати Товару згідно з п. 3. Договору, починаючи з першого дня прострочення ПОКУПЦЕМ такого платежу ПРОДАВЕЦЬ має право відмовитися від Договору в односторонньому порядку, шляхом направлення ПОКУПЦЮ повідомлення про таку відмову. У такому випадку Договір вважатиметься розірваним з дати, зазначеної у повідомленні. При цьому ПОКУПЕЦЬ протягом 5 (п`яти) банківських днів сплачує ПРОДАВЦЮ штраф у розмірі 5 (п`яти) % від загальної попередньої вартості Товару, визначеної у п. 3 Додатку № 1 до цього Договору. У випадку невиконання або неналежного виконання ПОКУПЦЕМ зобов`язань за цим Договором, у тому числі, але не виключно, у разі якщо ПОКУПЕЦЬ не забезпечить фактичне прийняття та/або відвантаження Товару в порядку та строки встановлені п. 2 Додатку №1 до Договору та/або п. 2.3. Договору, ПОКУПЕЦЬ сплачує ПРОДАВЦЮ неустойку у розмірі 0,5% від загальної попередньої вартості Товару, визначеної у п. З Додатку № 1 до цього Договору, за кожен календарний день прострочення виконання таких зобов`язань ПОКУПЦЕМ щодо фактичного прийняття та/або відвантаження Товару. У разі, якщо прострочення виконання зобов`язань ПОКУПЦЯ щодо фактичного прийняття та/або відвантаження Товару в порядку та строки, встановлені п. 2 Додатку №1 до Договору та/або п. 2.3. Договору, перевищує 10 (десять) календарних днів, ПРОДАВЕЦЬ має право відмовитися від Договору в односторонньому порядку, шляхом направлення ПОКУПЦЮ повідомлення про таку відмову. У такому випадку Договір вважатиметься розірваним з дати, зазначеної у повідомленні. Таке розірвання Договору не звільняє ПОКУПЦЯ від сплати неустойки за невиконання зобов`язань щодо фактичного прийняття та/або відвантаження Товару.

Пунктом 4.3, 4.4 договору передбачено відповідальність продавця за порушення умов договору та право продавця на стягнення з покупця санкцій та збитків за відповідні порушення: у разі порушення строку повернення коштів згідно з п. 3.10. цього Договору ПРОДАВЕЦЬ, за кожний день прострочення, сплачує ПОКУПЦЮ пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від суми коштів, строк повернення яких порушено. Дії ПРОДАВЦЯ по притриманню частини Товару (на підставі статті 594 Цивільного кодексу України) не є відмовою ПРОДАВЦЯ від права отримання від ПОКУПЦЯ оплати за поставлений Товар, а також від права стягнення з ПОКУПЦЯ забезпечень, неустойки або відшкодування збитків (шкоди), заподіяних ПРОДАВЦЮ у зв`язку з невиконанням та/або неналежним виконанням ПОКУПЦЕМ його зобов`язань за цим Договором.

На думку позивача п. 4.5 договору має бути визнаний недійсним, оскільки, він є дискримінаційним по відношенню до позивача.

Згідно п. 4.5. договору у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем зобов`язань за цим договором, у тому числі, але не виключно, у разі якщо покупець не забезпечить фактичне прийняття та/або відвантаження товару в порядку та строки, встановлені п.2 додатку № 1 та/або п.2.3. договору, покупець сплачує продавцю неустойку у розмірі 0,5 % від загальної попередньої вартості товару, визначеної у п. 3 додатку № 1, за кожен календарний день прострочення виконання таких зобов`язань покупцем щодо фактичного прийняття та/або відвантаження товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких j за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору, згідно із якою відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже посилання позивача на те, що відсутність в умовах Договору відповідальності відповідача-1 та надмірну відповідальність позивача, передбачену спірним п. 4.5 договору є несправедливою умовою, суд зазначає, що на момент укладання договору сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, останні бажали настання цивільних прав та обов`язків, про що свідчать підписи сторін на спірному договорі.

Укладаючи договір сторони були вільними в його укладенні та визначенні (погодженні) його умов, а відтак, дія учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов`язків шляхом укладання (підписання) правочину відповідала внутрішній волі сторін.

Так, при укладанні Договору представник позивача 28.08.2018 підписав сам текст Договору та додатки до нього, поставивши свій підпис на кожній сторінці тексту Договору і додатках № 1, № 2 та отримав повну інформацію по Договору.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів у спростування обставин, визнаних відповідачами у відзивах, в яких зазначено, що при проведенні відкритих біржових торгів, на офіційному сайті відповідача-2 ( www.uexx.com.ua ) позивач мав можливість заздалегідь ознайомитись з проектом майбутнього договору.

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, позивач отримав повну та достовірну інформацію про предмет договору та порядок його виконання, та відповідальність за невиконання умов договору, інші істотні умови договору.

Отже, укладаючи Договір позивач вважав його умови вигідними для себе, зрозумілими та був обізнаний з усіма умовами Договору, які зобов`язався виконувати, не вважав Договір несправедливим або таким, що порушує права позивача, та вільно обираючи контрагента уклав Договір на погоджених з ним умовах.

Оскільки укладання Договору на викладених у ньому умовах було власним вільним вибором позивача, який погодився підписати Договір, то твердження позивача про несправедливість умов Договору, судом відхиляються. Крім того, позивачем не зазначено та не надано належних та допустимих доказів того, що він звертався до відповідача з належним чином оформленими пропозиціями щодо зміни умов договору під час дії останнього.

Обставини щодо відсутності відповідальності відповідача-1 за порушення умов договору спростовуються текстом самого договору (розділом 4 договору).

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України. Одним із способів, захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ч. 1, ч. 2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивачем не зазначено, яким саме нормам чинного законодавства суперечить п. 4.5 договору, який він просить визнати недійсним.

Оскільки судом встановлено безпідставність доводів позивача про недійсність п. 4.5 договору, заявлена позивачем вимога є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Газнафтаоіл" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21, ідентифікаційний код 38490810) до Акціонерного товариства "Укртранснафта" (01010, м. Київ, вул.. Московська, 32/2, ідентифікаційний код 31570412); Товарної біржі "Українська енергетична біржа" (01030, м. Київ, вул. Хрещатик, 44, ідентифікаційний код 37027819) про визнання недійсним п. 4.5 договору поставки нафти № ГНО-2-22/08-FCA-НПС від 28.08.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газнафтаоіл", Акціонерним товариством "Укртранснафта"; Товарною біржею "Українська енергетична біржа" - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 30.09.2019

Суддя І.В.Усатенко