Рішення

від 23.09.2019 по справі 913/416/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року м.Харків Справа № 913/416/19

Провадження №14/913/416/19

Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А. ,

за участю секретаря судового засідання Рвачова О.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача-1 Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація» , м.Сєвєродонецьк Луганської області

відповідача-2 Управління власності Лисичанської міської ради , м.Лисичанськ Луганська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація Північ» , м.Сєвєродонецьк Луганська область

про визнання недійсним договору купівлі - продажу, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності на нерухоме майно

У засіданні брали участь:

від позивача: Парфьонов О.О., представник за довіреністю від 08.01.2019;

від відповідача 1: представник не прибув;

від відповідача 2: представник не прибув;

від третьої особи: представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Департамент комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація» та Управління власності Лисичанської міської ради, в якій просить:

- визнати недійсним договір купівлі - продажу окремого індивідуального визначеного майна - приміщення, що підлягає відчуженню шляхом викупу від 22.05.2007, реєстровий номер №1231, посвідчений приватним нотаріусом Лисичанського міського округу Поджарою Л.П.;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 20.07.2007, реєстраційний №352, видане Управлінням власності Лисичанської міської ради;

- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежиле вбудоване приміщення літер «А1Н,а,а1» , загальною площею 182,60 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна - 12697694, номер запису: 187, в книзі: 13, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 31.08.2007, дата внесення запису 31.08.2007, власник: Комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація» , форма власності - комунальна, частка власності 1/1, підстава виникнення: договір купівлі - продажу, реєстр №1231, 22.05.2007, приватний нотаріус по Лисичанському міському нотаріальному округу; акт приймання - передачі - 20.07.2007, свідоцтво про право власності, реєстраційний №352, 20.07.2007, Управління власності Лисичанської міської ради;

- визнати за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради (код ЄРПОУ 24046449) право власності на нерухоме майно - нежиле вбудоване приміщення літер «А1Н,а,а1» , загальною площею 128,60 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , Луганська АДРЕСА_3 , м.Лисичанськ, вулиця АДРЕСА_4 , 10.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до положень статуту Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація» , підприємство відповідача є комунальним унітарним підприємством та об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління, яким здійснює Луганська обласна рада або уповноважений на те орган.

Також, пунктом 5.2. статуту визначено, що нерухоме майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління яким здійснюється Луганською обласною радою, і закріплюється за підприємством на праві господарського відання.

В той же час, позивачем зазначено, що враховуючи приписи норм ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 78 Господарського кодексу України, майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство), тому власниками майна комунальних унітарних підприємств є відповідні територіальні громади сіл, селищ, міст та областей, а не самі комунальні унітарні підприємства, а функції управління цим майном покладаються на відповідні ради.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №913/416/19. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Також, вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Луганська обласна Фармація Північ» , Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Науки, 5, код ЄРПОУ 40045927. Підготовче засідання у справі №913/416/19 суд призначив на 28.08.2019 о 10 годині 00 хвилин.

У судове засідання 28.08.2019 прибули представники позивача та третьої особи.

Від позивача на адресу суду надійшло клопотання б/н від 14.08.2019 про долучення доказів до матеріалів справи.

Клопотання позивача судом розглянуто, задоволено та разом з доданими до нього документами долучено до матеріалів справи.

Від третьої особи на адресу суду надійшли письмові пояснення № 01-30/123 від 14.08.2019, в яких Комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація Північ» зазначило, що проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідач-1- Комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація» у судове засідання не прибув. Проте, на адресу суду надіслав заяву №08/14-01 від 14.08.2019 про визнання позовних вимог. В своїй заяві відповідач зазначив, що визнає позовні вимоги Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації обґрунтованими та не заперечує проти задоволення позовних вимог позивача.

Відповідач-2 - Управління власності Лисичанської міської ради правом на участь в судовому засіданні свого повноважного представника не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.08.2019 відкладено підготовче судове засідання на 23.09.2019 об 11 годині 10 хвилин.

Від відповідача -2 - Управління власності Лисичанської міської ради, 10.09.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 06.09.2019 №1022/01-02, за яким відповідача-2 проти задоволення позовних вимог не заперечує, просить суд розглянути справи за відсутності представника останнього.

Судом відзив відповідача -2 прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

У судове засідання, призначене на 23.09.2019 прибув повноважний представник позивача, який підтримав позовні вимоги.

Відповідачі правом на участь в судовому засіданні 23.09.2019 своїх повноважних представника не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте подали до суду відповідні клопотання про розгляд справи за відсутності повноважних представників сторін.

Третя особа - Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ" правом на участь в судовому засіданні 23.09.2019 свого повноважного представника не скористалася, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Згідно ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст. 191, 192 цього Кодексу (ч. 4 ст. 185 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заяви відповідачів про визнання позову, а також те, що вказані дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає заяву відповідача про визнання позову.

Оцінивши надані докази і доводи представника позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Статтею 31 Закону України від 07.02.1991 № 697-ХІІ "Про власність" встановлено, що до державної власності в Українській РСР належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 № 534-XII "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування", від 26.03.1991 № 885-XII "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" (далі - постанова КМУ № 311).

Відповідно до постанови КМУ №311 облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів повинно було бути здійснене розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя (п. 3 постанови КМУ № 311).

На виконання вимог постанови КМУ №311 виконавчим комітетом Луганської обласної ради народних депутатів було прийняте рішення від 29.02.1992 № 56 "Про розмежування комунального майна між власністю області та власністю районів, міст обласного підпорядкування" (далі - рішення № 56).

Відповідно до вказаного рішення та згідно з Переліком державного майна, що приймається у комунальну власність обласної ради народних депутатів (додаток № 1 до рішення № 56) до комунальної власності обласної ради народних депутатів було передано Обласне виробниче об`єднання "Фармація", правонаступником якого є Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація", а також аптеки обласного виробничого об`єднання "Фармація" у кількості 376 одиниць.

Відповідно до додатку № 2 до рішення № 56, а саме: до Переліку державного майна, що передається до комунальної власності міських та районних Рад народних депутатів, до комунальної власності міських та районних Рад народних депутатів було передано, зокрема, житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів (крім майнових вбудовано -прибудованих комплексів та інших приміщень, що відносяться до обласної комунальної власності, строком на 1992-1993 роки).

На підставі розпорядження Представника Президента України від 21.10.1992 № 336 "Про створення підприємств обласної комунальної власності" на базі Виробничого об`єднання "Фармація" було створено Луганське обласне державне комунальне виробниче підприємство "Фармація", яке зареєстроване рішенням міської комісії з реєстрації та перереєстрації державних підприємств, об`єднань від 06.11.1992 № 293 "Про реєстрацію Луганського обласного державного комунального виробничого підприємства "Фармація". Протоколом міської комісії з реєстрації та перереєстрації державних підприємств, об`єднань від 06.11.1992 № 42 затверджено Статут Луганського обласного державного комунального виробничого підприємства "Фармація". Згідно додатку № 1 до Статуту визначено перелік структурних підрозділів, один з яких - Центральна міська аптека № 43, яка розташована за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Гарибальді, 46. До складу Центральної міської аптеки № 43 входило 13 структурних підрозділів, зокрема, аптека №40, яка розташована за адресою: м. Лисичанськ, вулиця Героїв Сталінграду, 10, що підтверджується Положенням про Центральну міську аптеку № 43, зареєстрованим на підставі рішення виконавчого комітету Лисичанської міської ради народних депутатів від 17.09.1993 № 373 та затвердженим генеральним директором Луганського обласного державного комунального виробничого підприємства "Фармація" .

В подальшому рішенням Луганської обласної ради від 20.02.1998 № 22/5 "Про перелік об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, якими управляє обласна рада" затверджений перелік об`єктів комунальної власності області, у відповідності з яким до обласної комунальної власності було віднесено Обласне виробниче об`єднання "Фармація" та структурні підрозділи, зокрема, Лисичанську центральну міську аптеку № 43.

Рішенням Луганської обласної ради від 18.12.2003 № 11/31 "Про делегування деяких повноважень з управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, які знаходяться в управлінні обласної ради" делеговано керівникам підприємств, установ, організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області повноваження щодо реєстрації права власності на нерухоме майно.

Департаментом комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації, який створений на підставі розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації-керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 11.11.2015 № 551 "Про внесення змін до структури та численності структурних підрозділів облдержадміністрації", під час проведення контролю за державною реєстрацією правочинів нерухомого майна, яке належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, встановлено, що нежиле вбудоване приміщення літер "А1Н,а,а" загальною площею - 128,60 кв.м, розташоване на першому поверсі чотирьох поверхового житлового будинку, складається з приміщень №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, належить на праві власності Комунальному підприємству "Луганська обласна "Фармація" на підставі договору купівлі-продажу від 22.05.2007, посвідченого приватним нотаріусом по Лисичанському міському нотаріальному округу 22.05.2007 за реєстраційним № 1231, яке було зареєстроване Лисичанським комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації", що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.08.2007 № 15775848.

За умовами договору купівлі-продажу окремого індивідуального визначеного майна - приміщення, що підлягає відчуженню шляхом викупу, укладеного 22.05.2007 між Управлінням власності Лисичанської міської ради та Комунальним підприємством "Луганська обласна "Фармація", Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація" прийняло у власність окреме індивідуально визначене майно - нежиле вбудоване приміщення літер "А1Н,а,а", загальною площею - 128,6 кв.м, площею забудівлі 176,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: 93108, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Героїв Сталінграду, 10.

Договір посвідчено 22.05.2007 приватним нотаріусом по Лисичанському міському нотаріальному округу Поджарою Л.П., реєстраційний № 1231 та в Державний реєстр правочинів внесено запис, що набувачем майна за договором є відповідач, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів від 22.05.2007 № 4015071.

Право власності до покупця перейшло з моменту нотаріального посвідчення договору (п. 1.2 договору).

Відповідачем -2 - Управлінням власності Лисичанської міської ради відповідачу-1 видано свідоцтво від 20.07.2007, реєстраційний № 352 про право власності на нежитлове вбудоване приміщення літера "А1Н,а,а" загальною площею 128,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: 93108, Луганська область, мЛисичанськ, вул.Героїв Сталінграду, 10.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.07.2019 №174921919 підставою виникнення права власності на вказану будівлю за Комунальним підприємством "Луганська обласна "Фармація" є договір купівлі-продажу, який посвідчений 22.05.2007 приватним нотаріусом по Лисичанському міському нотаріальному округу, реєстраційний № 1231.

На даний час будівля, що розташована за вказаною адресою відповідно до розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації-керівника військово-цивільної адміністрації від 16.05.2016 № 272 перебуває на балансі третьої особи - Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ", яке згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано шляхом виділу 02.10.2015, номер запису - 13831360000003928.

Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація" згідно п. 1.2 Статуту є комунальним унітарним підприємством та об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління яким здійснює Луганська обласна рада або уповноважений нею орган. Згідно п. 1.4 Статуту засновником підприємства є Луганська обласна рада. В пункті 5.2 Статуту визначено, що нерухоме майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління яким здійснюється Луганською обласною радою, і закріплюється за підприємством на праві господарського відання. З положень Статуту Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" прямо витікають правові норми, які визначають право власності на об`єкти нерухомого майна за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області.

Оскільки Управління власності Лисичанської міської ради не мало права здійснювати відчуження майна на користь Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація", а Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація", в свою чергу, не є законним власником на даний час, а майно є власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності, визнати за територіальними громадами сіл, селиш, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради право власності на нежиле вбудоване приміщення, розташоване за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вулиця Героїв Сталінграду, 10.

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до частини 1 та 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Звернення до господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушених прав і охоронюваних законом інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законом (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (ст. 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (ч. 1 ст. 55).

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Комунальну власність, як вид державної власності, було визначено ст. 31 Закону України "Про власність", який був прийнятий 26.03.1991 та почав діяти з 15.04.1991.

Спірний об`єкт нерухомості будувався до 1991 року і належав до державної власності, оскільки до того часу державна власність не розподілялась на загальнодержавну та комунальну власність.

Як чинним Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", так і законодавством, яке було чинним на час виникнення правових конструкцій права комунальної власності в Україні, суб`єктів та об`єктів цього права, передбачались правові підстави набуття права комунальної власності відповідними суб`єктами.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до Розділу І Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого постановою КМУ № 311, житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду, підлягали передачі до комунальної власності областей.

Відповідно до п. 3 постанови КМУ № 311 розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

Ані Конституцією України, ані Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", ані будь-якими іншими законодавчими актами не передбачено право міських рад та їх посадових осіб приймати рішення про перехід об`єктів загальнодержавної власності у комунальну власність.

В порушення постанови КМУ № 311 та рішення № 56, прийнятого на виконання вказаної постанови, спірне майно не було передане до обласної комунальної власності.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (абзац 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445.

Пунктом 1 вказаного наказу встановлено, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об`єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень, визначені Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав (далі - Закон № 1952).

Відповідно до ст. 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульований ч. 1 ст. 15 Закону № 1952, яка передбачає, зокрема, прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав, а також видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону.

Відповідно до ст. 18 Закону № 1952 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається: 1) фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об`єкти нерухомого майна; 2) членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески; 3) юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об`єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками); 4) фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що ліквідується (реорганізується); 5) фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням органу, уповноваженого на це установчими документами, отримали у власність об`єкт нерухомого майна, переданий їм; 6)реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об`єкти нерухомого майна; 7) у разі виділення окремого об`єкта нерухомого майна зі складу об`єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об`єктів; 8) фізичним та юридичним особам на об`єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових у нежитлові і навпаки; 9) в інших випадках, встановлених законом. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором прав і засвідчується печаткою.

Згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об`єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, органами місцевого самоврядування. Підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів відповідно до законодавства проводити бюро технічної інвентаризації (за змістом пунктів 6.1, 6.2 зазначеного Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно).

Приписами ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осі. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Оскільки Луганська обласна рада набула право власності на спірний об`єкт нерухомого майна 29.02.1992, суд при вирішенні цього спору керується ст. 90 ЦК УРСР (ст. 34 Закону України "Про власність"), яка була чинною на вказану дату та згідно якої земля, її надра, води і ліси є у виключній власності держави і надаються тільки у користування. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв`язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Таким чином, Луганська обласна рада станом на 29.02.1992 у порядку та у спосіб, встановлені чинним на той час законодавством, правомірно набула право власності на спірне майно.

Спірне майно територіальною громадою Лисичанської міської ради набуто всупереч ч. 2 ст. 60 чинного Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", якою встановлено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Матеріали справи свідчать, що державне майно, яке стало предметом купівлі-продажу на підставі спірного договору від 22.05.2007, територіальній громаді Лисичанської міської ради у власність не передавалось, а тому Управління власності Лисичанської міської ради, яке є самостійним виконавчим органом Лисичанської міської ради і створено з метою здійснення функцій і повноважень власника комунального майна територіальної громади м. Лисичанська, не мало права його відчужувати шляхом укладення цього договору.

Згідно частин 1 та 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України визначено наступні вимоги до правочину як безумовної вимоги щодо його законності та чинності, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладене, спірний договір не відповідає вимогам закону і підлягає визнанню недійсним.

Доказами, відповідно до ст. 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач довів правомірність набуття права власності на спірне нерухоме майно за територіальними громадами сіл, селиш, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради, а також доведеність факту порушення вказаного права власності, яке підлягає захисту.

Враховуючи, що відповідачі визнали позов, суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду, були порушені відповідачем, тому заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач при поданні позову за платіжним дорученням від 25.07.2019 № 104 сплатив до Державного бюджету України судовий збір в сумі 7684 грн. 00 коп.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

У зв`язку з визнанням позову відповідачами, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% сплаченого ним судового збору в розмірі 3842 грн. 00 коп. Повернення судового збору здійснюється за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Решта сплаченого позивачем судового збору в сумі 3842 грн. 00 коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 130, 185, 191, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації до Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація» , Управління власності Лисичанської міської ради, про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та про визнання недійсним договору купівлі - продажу, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності на нерухоме майно задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним договір купівлі-продажу окремого індивідуального визначеного майна - приміщення, що підлягає відчуженню шляхом викупу від 22.05.2007, реєстровий №1231, посвідчений приватним нотаріусом по Лисичанському міському нотаріальному округу Поджарою Л.П., укладений між Управлінням власності Лисичанської міської ради та Комунальним підприємством "Луганська обласна "Фармація".

3 .Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 20.07.2007 реєстраційний № 352, видане Управлінням власності Лисичанської міської ради.

4.Визнати за територіальними громадами сіл, селиш, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради (ідентифікаційний код 24046449) право власності на нежиле вбудоване приміщення літер "А1Н,а,а" загальною площею 128,6 кв.м. на 1-му поверсі 4-х поверхового житлового будинку, що складається з приміщень № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 та розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .

5 .Стягнути з Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація", Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, 33, офіс 2, ідентифікаційний код 01975442 на користь Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Центральний, 59 ідентифікаційний код 40194452 судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з Управління власності Лисичанської міської ради, Луганська область, м. Лисичанськ, вулиця Штейгерська, 31, ідентифікаційний код 33537796, на користь Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Центральний, 59 ідентифікаційний код 40194452 судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено - 30 вересня 2019 року.

Суддя Є.А.Лісовицький