Ухвала

від 01.10.2019 по справі 260/996/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

01 жовтня 2019 рокум. Ужгород№ 260/996/19 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б., розглянувши заяву Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (пл. Поштова, буд. 3,м. Ужгород, Закарпатська область,88000) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради ( вул. Небесної Сотні, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область,88000 ) про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Виконавчий комітет Ужгородської міської ради звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 третя особа: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради, яким просить:

1. Зобов`язати замовників ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) знести самочинне будівництва Реконструкція з надбудовою та прибудовою власних нежитлових приміщень під приміщення комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_2 .

2. Стягнути з відповідачів судовий збір сплачений при поданні позовної заяви та інші витрати пов`язані з судовим розглядом даної справи.

30 вересня 2019 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про забезпечення адміністративного позову шляхом:

1.Заборонии замовникам будівництва гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 здійснювати будь-які роботи спрямовані на забудову земельної ділянки площею 0,0468 га (кадастровий номер 110100000:08:001:0050) за адресою : АДРЕСА_2 ;

2. Заборони гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо обєкту нерухомого майна: будівлі під літ. "Б", "В", "Г" загальною площею 181,5 кв.м. ( реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 188234121101), який знаходиться на земельній ділянці плошею 957,3 кв.м. ( кадастровий номер 2110100000:09:001:0004) за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі дії спрямовані на відчуження вказаного майна та/або здійснення реєстраційних дій повязаних із зміною відомостей про обєкт в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна.

Дана заява обґрунтована тим, що предметом позову у даній справі є зобовязання замовників будівництва гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 знести самовільне будівництво обєкту "Реконструкція з надбудовою та прибудовою власних нежитлових приміщень під приміщення комерційного призначення", яке здійснюється на земельній ділянці площею 0,0468 га (кадастровий номер 110100000:08:001:0050) за адресою : АДРЕСА_2 .

Так, на думку заявника, враховуючи відсутність у замовників будівництва дозвільних документів гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 , що дають право на виконання будівельних робіт та проектної документації , погодженої Міністерством культури України, будівництво на обєкті "Реконструкція з надбудовою та прибудовою власних нежитлових приміщень під приміщення комерційного призначення" за адресою: АДРЕСА_2 . має сукупність ознак, визначених ч.1 ст.376 ЦКУ і є самочинним.

Відтак, на думку позивача, з боку гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 , наявні дії , які в подальшому в разі задоволення позову, можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вони звернулися. Зокрема подальше виконання будівельних робіт, здійснення реєстраційних дій щодо зміни опису майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та / або взагалі відчуження вищевказаного майна на користь третіх осіб. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до заподіяння шкоди інтересам та правам позивача.

30 вересня 2019 року , від відповідачів на адресу суду надійшли заперечення щодо заяви про забезпечення позову. Зокрема зазначають, що забезпечуючи заяву з підстав незаконності дій відповідачів судом фактичну ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, зазначає, що позивачем жодним чином не обгрунтовано вибраний спосіб забезпечення позову. З огляду на зазначене, простять відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Розглянувши клопотання про забезпечення позову, дослідивши необхідні для розгляду заяви матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку .

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить із того, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно зі статтями 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, згідно з вимогами зазначеної статті підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати виключно такі обставини: неможливість чи складність захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Приписами частини 1 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено:

- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Вжиття таких заходів згідно ч.2 ст.151 КАС України повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд зазначає, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду. Під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує інтереси як позивача, так і відповідача. Заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу та не впливати на права, свободи та інтереси інших осіб.

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності. Забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

Таким чином, забезпечуючи заяву з підстав на які посилається позивач у своїй заяві - судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Крім того , заявником не конкретизовано: яким саме чином зупинення будівництва на вказаній земельній ділянці може зашкодити правам або інтересам, яким саме правам та інтересам позивача дії відповідачів можуть заподіяти шкоду та яким чином незупинення дій відповідачів може призвести до того, що необхідно буде докласти значних зусиль та витрат та яких саме зусиль та витрат.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, при цьому, як уже зазначалося судом вище, ні позовною заявою, ні заявою про забезпечення позову не надано доказів як небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, так і необхідності понесення значних зусиль та витрат для їх усунення та суд констатує, що саме по собі подання заяви про забезпечення позову не передбачає обов`язковості щодо його задоволення за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Позивачем не надано доказів того, що захист прав позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, у разі постановлення на його користь судового рішення. Позивачем не обгрунтовані належними доказами його посилання на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся,оскільки крім протоколу тендерного комітету іяких письмових доказів щодо підтвердження пояснень позивача, викладених у заяві про забезпеченні позову позивачем не надано.

Дана позиція суду узгоджується з висновками, зазначеними у рішенні Верховного суду 19 червня 2018 року по справі №826/9263/17, де зокрема КАС ВС вказав:

"що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача нічим не підтверджено, відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду."

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності звязку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд приходить висновку, що клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні заяви Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (пл. Поштова, буд. 3,м. Ужгород,Закарпатська область,88000) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради ( вул. Небесної Сотні, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область,88000 ) про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адмінсуду протягом пятнадцяти днів через Закарпатський окружний адмінсуд.

Суддя З.Б. Плеханова