Ухвала

від 30.09.2019 по справі 280/4656/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

30 вересня 2019 рокуСправа № 280/4656/19 м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Семененко М.О., розглянувши матеріали позовної заяви

Громадської організації Комісія по боротьбі з корупцією (69035, м.Запоріжжя, вул.Правди, буд.45; код ЄДРПОУ 39142610)

до Запорізької міської ради (69105, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.206; код ЄДРПОУ 04053915)

про визнання протиправним та нечинним рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовная заява Громадської організації Комісія по боротьбі з корупцією (далі - позивач) до Запорізької міської ради (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та нечинним рішення відповідача від 27.03.2019 №37 Про припинення права постійного користування та надання у користування на умовах оренди ЗКАТП-082801 Комунсантрансекологія земельною ділянкою по вул.Базовій, 10в .

Відповідно до п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Дослідивши матеріали позовної заяви, необхідно зазначити таке.

Частина 1 ст.2 КАС України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

-хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

У п.8 ч.1 ст.4 КАС України зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Наведені вище норми встановлюють, що мета адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів ст.1, 2 речення ч.3 ст.8, ст.55 Конституції України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Згідно з судовою практикою Європейського Суду з прав людини фраза встановленого законом , крім іншого, поширюється на дотримання судом певних норм, які регулюють його діяльність; у разі перевищення судом повноважень, які чітко викладені в процесуальному законі, такий суд не може вважатися судом, встановленим законом у значенні п. 1 ст. 6 Конвенції (справа Сокуренко і Стригун проти України ).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року).

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, позивач оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до якої Запорізькою міською радою вирішено, зокрема:

- припинити Запорізькому комунальному автотранспортному підприємству 082801 Комунсантрансекологія право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 2310100000:07:052:0016) площею 47,0707 га по вул.Базовій, 10в, яка знаходиться в постійному користуванні на підставі рішення міської ради від 31.01.2007 №61/159 Про надання ЗКАТП-082801 Комунсатрансекологія земельної ділянки по вул.Базовій, 10в для розташування полігону побутових відходів;

- надати у користування на умовах оренди строком на 19 років Запорізькому комунальному автотранспортному підприємству 082801 Комунсантрансекологія з правом надання в суборенду третім особам земельну ділянку (кадастровий номер 231,0100000:07:052:0016) площею 47,0707 га по вул.Базовій, 10в для розташування полігону побутових відходів в межах, раніше переданих рішенням міської ради від 31.01.2007 №61/159 Про надання ЗКАТП-082801 Комунсатрансекологія земельної ділянки по вул. Базовій, 10в для розташування полігону побутових відходів за рахунок земельної ділянки, право якої припиняється п.1 даного рішення;

- надати згоду Запорізькому комунальному автотранспортному підприємству 082801 Комунсантрансекологія на передачу, в суборенду строком на 19 років земельної ділянки по АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 в (кадастровий номер 2310100000:07:052:0016) площею 47,0707 га ТОВ ВЕЛЬТУМ-Запоріжжя для розташування полігону побутових відходів в межах, переданих п.2 даного рішення міської ради.

Із зазначеного рішення вбачається, що Запорізька міська рада здійснює відповідно до ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні правомочності власника комунального майна. При цьому, зазначене рішення впливає на речові права Запорізького комунального автотранспортного підприємства 082801 Комунсантрансекологія та Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛЬТУМ-Запоріжжя .

Разом з тим, дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясовано, що в даній справі у спорі між позивачем - Громадською організацією Комісія по боротьбі з корупцією та відповідачем - Запорізькою міською радою, відсутній публічно-правовий спір та у цих відносинах, відповідач не реалізовує владні управлінські функції стосовно позивача. Прийняте Запорізькою міською радою спірне рішення жодним чином не порушує прав та законних інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Вищезазначена правова позиція, викладена судом у даній ухвалі, узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постановах у справах №820/583/16 (К/9901/7053/18), №9901/497/18, №П/9901/370/18.

Суд звертає увагу, що позивачем оскаржується акт індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень.

В силу п.19 ч.1 ст.4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

З аналізу вказаної норми випливає, що актами індивідуальної дії є ті, які породжують права та обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цими актами кола суб`єктів), яким їх адресовано.

В ухвалі Верховного Суду від 02.07.2018 у справі №9901/657/18 зроблено правовий висновок, згідно якої процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Таке ж правило має застосовуватись і до оскарження правових актів індивідуальної дії. Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акта суб`єкта владних повноважень індивідуального характеру, позивач також повинен пояснити які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень.

Відсутність у будь-кого, зокрема й у позивача, прав та/або обов`язків у зв`язку з виданням оскарженого оскаржуваного рішення не породжує у таких осіб і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на усе вищевикладене та враховуючи те, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення не реалізовував владні управлінські функції стосовно саме позивача, підстави для відкриття провадження у справі за заявленим позовом відсутні, а відтак, у відкритті провадження у справі за цим позовом слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.170, 241, 243, 248 КАС України, суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Громадської організації Комісія по боротьбі з корупцією до Запорізької міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 КАС України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Суддя М.О. Семененко