Рішення

від 27.09.2019 по справі 420/3340/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3340/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Філімоненка А.О.,

за участю сторін:

представник позивача - Батранюк О.В.,

представник відповідача - Юренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю АЛЕКС-АГРО (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 103) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0024091407, 0024151407, 0024081407, 0024071407 від 27.05.2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До суду надійшов адміністративний позов ТОВ АЛЕКС-АГРО до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області:

від 27.05.2019 року за №0024091407 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у сумі 367 774,00 грн., з яких за основним платежем - 294 219,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 73 555,00 грн.;

від 27.05.2019 року за №0024151407 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 351 553,00 грн., з яких за основним платежем - 281 242,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 70 311,00 грн.;

від 27.05.2019 року за №0024081407 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 985 135,00 грн;

від 27.05.2019 року за №0024071407 про застосування штрафу у розмірі 10% у сумі 2 373,33 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що, Позивач не може погодитися із висновками зробленими посадовими особами контролюючого органу в Акті перевірки через їх безпідставність, необ`єктивність та невідповідність фактичним обставинам, первинним документам Позивача й вимогам діючого податкового законодавства України, а тому оскаржувані рішення є таким, що суперечать чинному законодавству, підлягають визнанню протиправними та скасуванню повністю.

27.06.2019 року, від Відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 249-253 т. 4). В обґрунтування зазначено, що предметом доказування у справі, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з поставки товару та наданні послуг. ТОВ АЛЕКС-АГРО здійснено лише документальне оформлення придбання послуг та товару, без реального здійснення господарської та іншої економічної діяльності.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, з огляду на фактичні обставини та положення законодавства, ГУ ДФС в Одеській області повністю правомірно було винесені податкові повідомлення - рішення, а доводи позивача суперечать фактичним обставинам справи.

08.07.2019 року від Позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 6-10), в якому зазначено про не спростування відповідачем доводів та правової позиції позивача, наведеної у позові.

Заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило. Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позові та відповіді на відзив.

Представник Відповідача, заперечував щодо задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві на позов.

Обставини справи.

У період з 28.03.2019 року по 17.04.2019 року на підставі направлень від 26.03.2019 року, Головним Управлінням ДФС в Одеській області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2019 рік та на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 07.03.2019 року №1692 проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЕКС-АГРО код за ЄДРПОУ 32904699 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, валютного законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами проведеної перевірки було складено Акт від 24.04.2019 року №773/15- 32-14-07/32904699 у висновку якого зазначено порушення позивачем:

п. 44.1. ст.44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року на загальну суму 294 219грн.;

п.44.1. ст.44, п. 198.1. п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 281242грн.;

п.44.1. ст.44, п. 198.1. п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшене від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 1985135 грн.

ТОВ АЛЕКС-АГРО , у зв`язку з незгодою з висновками перевірки і обставинами, викладеними в Акті перевірки, 13.05.2019 року в порядку п.86.7 ст. 86 ПК України, подало Заперечення на висновки Акту перевірки з додатковими документами (а.с. 220-245 т. 1).

Головне Управління ДФС в Одеській області, за результатами розгляду заперечень, висновки акту перевірки залишено без змін.

В подальшому, на підставі Акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 27.05.2019 року за №0024091407 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у сумі 367 774,00 грн., з яких за основним платежем - 294 219,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 73 555,00 грн.;

- від 27.05.2019 року за №0024151407 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 351 553,00 грн., з яких за основним платежем - 281 242,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 70 311,00 грн.;

- від 27.05.2019 року за №0024081407 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 985 135,00 грн.,(відповідно до вказаних декларацій по звітнім періодам);

- від 27.05.2019 року за №0024071407 застосування штрафу у розмірі 10% у сумі 2 373,33 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 27.05.2019 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся із даним позовом до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Оцінюючи дії та оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

П. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податку зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою р податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового Кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 Податкового Кодексу України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених- капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201,11 статті 201 нього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 статті 201. Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІУ(далі - Закон № 996-ХІУ), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІУ бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 N 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.14.1.60 п.14.1 ст.14 ПК України Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

За змістом п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.2015 року №1307 (далі - Порядок №1307) при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини: 01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку); 02 - Складена на постачання неплатнику податку; 03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку; 04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 05 - Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку; 06 - Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих; 07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; 11 - Складена за щоденними підсумками операцій; 12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку); 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності; 14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента; 15т Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188, 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1307 у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, та у разі складання податкової накладної за щоденним підсумком операцій у графі Отримувач (покупець) зазначається Неплатник , а у рядку Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця) проставляється умовний ІПН 100000000000 .

За приписами пункту 14 Порядку №1307 податкова накладна складається за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі, зокрема здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника).

Відповідно до норм пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема, 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, -у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Висновки суду.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що перевірку проведено на підставі документів, які були надані Позивачем, а саме: договори з додатками, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, товарно - транспортні накладні тощо.

Суд зазначає, що документи, складені за результатами операцій з контрагентами позивача ТОВ ВЛАТОРГ , ТОВ МАРТЕКСТ , ТОВ ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ , ТОВ ЄВРОТРАНС ДНІПРО , ТОВ БУДТОРГСНАБ , ТОВ МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ , ТОВ ОПТИМА-ЕКСПЕРТ , ТОВ ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЦЕНТР-ХОЛДИНГ , ТОВ УКРЕСПОТРЕЙД , ТОВ ДЖЕНТАЛ ТРЕЙД , ТОВ УКРЕКСПОПРО , відповідають правилам бухгалтерського та податкового обліку, мають всі необхідні реквізити, що податковим органом в акті перевірки не спростовано.

В реєстрі судових рішень відсутні будь-які справи за позовами контролюючих органів щодо порушень ведення бухгалтерського обліку вказаними контрагентами Позивача.

У відповідності до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На думку суду, в Акті перевірки зроблено безпідставний висновок про те, ТОВ АЛЕКС-АГРО придбавало ТМЦ за номенклатурою, відмінною від номенклатури попередньо придбаних ТМЦ контрагентами-постачальниками, і тому неможливо підтвердити реальність отримання (придбання) ТМЦ по ланцюгу від виконавця на адресу ТОВ АЛЕКС-АГРО .

Суд зазначає, що вказаний висновок є припущенням перевіряючих та не базується на жодному доказі.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, податкові органи не повинні в актах перевірки самостійно робити висновки щодо наявності чи відсутності господарських операцій, а за наявності фактичних даних звертатись до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це встановлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Також, для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів.

Суд вказує на те, що усі факти можливих порушень, зазначені в Акті перевірки, стосуються не ТОВ АЛЕКС-АГРО , а підприємств, у яких контрагенти-постачальники ці товари закуповували.

Крім того, Позивачем до перевірки надавались первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, проте, такі документи податковим органом не були прийняті до уваги та належним чином не були досліджені.

Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Натомість податковим органом не було належним чином досліджено первинну документацію, складену за результатом досліджуваних господарських операцій, а висновки ґрунтуються лише на отриманій з інформаційних баз податкової та іншої інформації.

Доказів, які б свідчили про нереальність господарських операцій Відповідачем не надано, отже висновки акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях щодо нереальності спірних господарських операцій.

Також, суд враховує, що сам факт наявності господарських операцій з контрагентами, які порушують податкове законодавство при здійсненні власної господарської діяльності, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків, оскільки, даних про те, що Позивач був обізнаний про дії його контрагентів не надано. Якщо контрагент не виконав своїх податкових зобов`язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Таку правову позицію неодноразово висловлював в своїх рішеннях Верховний Суд України, Верховний суд та схожа позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії , в якому зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі "Інтерсплав проти України", а саме, у п. 38 рішення вказано, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, зобов`язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства, вчинені його контрагентами.

Відтак, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість.

Отже, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин

Щодо застосування до позивача штрафу у розмірі 10% у сумі 2 373,33 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів, суд зазначає наступне.

Аналіз наведених норм податкового законодавства дає підстави зробити висновок, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Так, згідно податкових накладних від 10.01.2018 року №1 на суму ПДВ 3333,33 грн., від 22.08.2018 року № 1 на суму ПДВ 5000,00 грн., від 23.08.2018 року № 2 на суму ПДВ 5000,00 грн., від 05.12.2018 року № 1 на суму ПДВ 10400,00грн., ТОВ АЛЕКС-АГРО було зареєстровано податкові накладні, з урахуванням особливостей, зазначених у пунктах 12, 14 Порядку №1307, із зазначенням відмітки X у верхній лівій частині таких накладних та зазначенням відповідних причин не надання отримувачу (покупцю) податкових накладних.

В свою чергу, під час розгляду справи відповідачем не було обґрунтовано та надано належних доказів в обґрунтування прийнятого оскаржуваного рішення про застосування штрафу до ТОВ АЛЕКС-АГРО з урахуванням вимог чинного податкового законодавства, зокрема щодо положення статті 120-1 ПК України про відсутність підстав для застосування штрафу до податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю), складених на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, про безпідставність висновків Відповідача, які зроблені в Акті перевірки, а тому відсутні підстави вважати про порушення Позивачем приписів Податкового Кодексу України, оскільки у підтвердження реальності здійснення господарської операції за договорами є в наявності усі необхідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, які відповідають вимогам п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Крім того, суд вказує на те, що відповідачем досліджувались документи бухгалтерського та податкового обліку, складені при виконанні господарських угод з контрагентами ТОВ АЛЕКС-АГРО , і до цих документів перевіряючими не було пред`явлено зауважень. Отже, такі первинні документи є належною підставою для податкового обліку та містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій, які відбулись між ТОВ АЛЕКС-АГРО та його контрагентами. Первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується дійсне виконання сторонами своїх зобов`язань, а також формування ТОВ АЛЕКС-АГРО податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю АЛЕКС-АГРО (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 103) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0024091407 від 27.05.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0024151407 від 27.05.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0024081407 від 27.05.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0024071407 від 27.05.2019 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю АЛЕКС-АГРО (код ЄДРПОУ 32904699) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області, сплачений судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27.09.2019 року.

Суддя Бутенко А.В.

.