Рішення

від 01.10.2019 по справі 420/4421/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4421/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження з урахуванням особливостей, визначених ст.287 КАС України та ст.ст.268, 269,271,272 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольт Тетяни Леонідівни, третя особа - публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

24 липня 2019 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольт Тетяни Леонідівни, третя особа - публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 57130761 від 05 вересня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач, з посиланням на положення п.3 ч.1 ст.3, ч.1 ст.5, ч.2 ст.24, п.1 ч.1, ч.3 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження , ч.1, ч.2 ст.22, п.4 ч.2 ст.23, ч.1, ч.2 ст.25 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , зазначає, що позивач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що є свідчення відсутності законодавчо визнаних підстав для прийняття відповідачем виконавчого документу та відкриття виконавчого провадження.

24.07.2019 року (вхід. № 26699/19) від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити позов шляхом:

- зупинення стягнення на підставі постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни 12.09.2018 року в рамках виконавчого провадження №57130761.

Ухвалою суду від 26.07.2019 року судом відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольт Тетяни Леонідівни, третя особа - публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 року судом залишено без руху адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольт Тетяни Леонідівни, третя особа - публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання протиправною та скасування постанови.

Вказаною ухвалою судом встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

Копію ухвали суду від 26.07.2018 року отримано позивачем 30.07.2019 року, що підтверджується відповідною розпискою.

07.08.2019 року за вх. №28206/19 від представника позивача надійшло клопотання про надання додаткового строку для усунення недоліків позовної заяви, яке обґрунтоване тим, що станом на 07.08.2019 року відповідь на адвокатський запит від ПАТ "Укрпошта" щодо дати вручення позивачу поштового відправлення " 0209414744733" не отримано.

Ухвалою суду від 09.08.2019 року судом продовжено позивачу строк на усунення недоліків позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольт Тетяни Леонідівни, третя особа - публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк про визнання протиправною та скасування постанови.

12.08.2019 року за вх. №28728/19 на виконання вимог ухвали суду від 29.07.2019 року від представника позивача до суду надійшло клопотання разом із листом ПАТ Укрпошта від 07.08.2019 року №27-254, заявою про поновлення строку звернення до суду та позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольт Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 57130761 від 05 вересня 2018 року.

Ухвалою суду від 23.09.2019 року судом:

- прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольт Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання протиправною та скасування постанови і відкрито провадження в адміністративній справі;

- вирішено розглядати справу одноособово з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця;

- встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 30.09.2019 року;

- призначено справу до судового розгляду на 09 годину 30 хвилин 01.10.2019 року;

- зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольт Тетяну Леонідівну надати до Одеського окружного адміністративного суду у строк до 30.09.2019 року належним чином засвідчені копії матеріалів ВП №57130761.

Копію вказаної ухвали судом направлено на адреси учасників справи.

Станом на 01.10.2019 року відзиву на позовну заяву та матеріалів виконавчого провадження №57130761 з боку приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольт Тетяни Леонідівни на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У судове засідання 01.10.2019 року представники учасників справи не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином та завчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи доказами.

За приписами ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання 01.10.2019 року всіх учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, та надання представником позивача заяви про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, враховуючи визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 14.08.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 6790, про стягнення з боржника, ОСОБА_1 , на користь стягувача, Акціонерного товариства ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МЖНАРОДНИЙ БАНК , суми 19004,53 грн., з якої заборгованість за кредитним договором №26250019543476 від 10.03.2015 року - 19004,53 грн., за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом - 430,00 грн., які стягнуто із стягувача. (а.с.20-21).

Згідно виконавчого напису, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3.

05.09.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною керуючись ст.ст.3,4,24,25,26,27 Закону України Про виконавче провадження прийнято постанову, якою відкрито виконавче провадження №57130761 з примусового виконання виконавчого напису №6790 від 14.08.2018 року, виданого приватним нотаріусом КМНО Хара Н.С. про стягнення з божника, яким є ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МЖНАРОДНИЙ БАНК , заборгованості у розмірі 19434,53 грн. (а.с.15-16).

Згідно вказаної постанови, боржником за виконавчим провадженням №57130761 є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а стягувачем - публічне акціонерне товариство ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МЖНАРОДНИЙ БАНК (адреса: вул.Андріївська, 4, м.Київ, код ЄДРПОУ 14282829).

У постанові від 05.09.2018 року по ВП №57130761 зазначено, що виконавчий лист вступив у законну силу (набрав чинності) 14.08.2018 року.

Також, судом встановлено, що 12.09.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною керуючись ст.ст.68-70 Закону України Про виконавче провадження в рамках виконавчого провадження №57130761 прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою встановлено, що згідно з відомостями наданими ПФУ, ДФС у відповідь на запит приватного виконавця про отримання боржником доходів, боржник отримує дохід від особи, якою є: Державний навчальний заклад Одеський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості (ЄДРПОУ/ІПН 33311890).

Вказаною постановою від 12.09.2018 року ВП №57130761 постановлено звернути стягнення на доходи боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , що отримує дохід у Державного навчального закладу Одеський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості (ЄДРПОУ/ІПН 33311890, адреса місця реєстрації: 65076, Одеська обл., м . Одеса, Малиновський р-н, вул.Іцхака Рабіна, буд.18А.

У п.2 вказаної постанови від 12.09.2018 року в ВП №57130761 вирішено здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 20 відсотків, відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, що вираховуються із суми, що залишається після утримання податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до ст.68, ст.70 Закону України Про виконавче провадження на користь стягувача.

Вважаючи вказану постанову від 05.09.2018 року ВП№57130761 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження".

У відповідності до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження2 (далі - Закон № 1404-VIII) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пункт 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Місце виконання рішення визначене положеннями статті 24 Закону №1404-VIII.

Частинами 1 та 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Частиною першою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження , приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Частиною третьою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Згідно частини першої статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".

Системний аналіз норм свідчить, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування, роботи боржника, або за місцезнаходженням його майна. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавчим округом приватного виконавця Вольф Тетяни Леонідівни визначено: м. Київ (а.с.23-24).

Отже, відповідно до положень ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII відповідач приймає до виконання виконавчі документи, та, відповідно, відкриває виконавче провадження за місцем проживання, перебування, роботи боржника, яким є Київ або у разі наявності майна боржника, місцем знаходження якого є м. Київ.

Як встановлено судом з наявних в матеріалах справи доказів, місцезнаходженням стягувача у виконавчому провадженні №57130761 - публічного акціонерного товариства ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МЖНАРОДНИЙ БАНК є: вул.Андріївська, 4, м.Київ, код ЄДРПОУ 14282829).

В той же час, місцезнаходженням боржника у виконавчому провадженні №57130761 - ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 , що територіально відноситься до м.Одеса.

До суду протягом усього строку розгляду даної адміністративної справи не надано доказів наявності у позивача майна на території м.Києва.

Отже враховуючи те, що позивач зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_3 та за відсутності в нього майна в м. Києві, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 57130761 від 12.09.2018 року, тобто з порушенням частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додане квитанцію №27554801-1 від 22 травня 2019 року про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн.(а.с.6). Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду Державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що стягненню з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни на користь ОСОБА_1 підлягає сума судового збору в розмірі 768,40 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Порядок та підстави розподілу витрат на професійну правничу допомогу передбачені ст. 134 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абз.абз. 1, 2 ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу, яка понесена позивачем та підлягає стягненню з боку відповідача до суду не надано.

Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано до суду:

- копію договору № 1-04/2019 про надання правової допомоги від 03.04.2019 року, укладеного між позивачем, як Клієнтом, та адвокатом Копаньовим О.В.;

- копію додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги №1-04/2019 від 03.04.2019 року;

- копію рахунку на оплату послуг від 20.06.2019 року на суму 1500,00 грн.;

- копію рахунку на оплату послуг від 15.07.2019 року на суму 3000 грн.;

- копію квитанції №2/1-04/2016 від 20.06.2019 року на суму 1500,00 грн.;

- копію квитанції №3/1-04/2016 від 19.07.2019 року на суму 3000,00 грн.;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, Серія ОД № 003328, виданого ОСОБА_4 20.06.2018 року

- оригінал Ордеру, серії ОД №435462, виданого 23.07.2019 року на надання правової допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги № 1-04/2019 від 03.04.2019 року у Одеському окружному адміністративному суді адвокатом Копаньовим Олександром Володимировичем;

В той ж час, позивачем та представником позивача не зазначено розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, які підлягають стягненню з відповідача.

При цьому до складу витрат на правничу допомогу згідно вищевказаних рахунків включено, зокрема, підготовку та подання до суду клопотання про зупинення стягнення коштів позивача, яке здійснюється на підставі постанови про звернення стягнення на заробітну плату.

В той же час, як вже вказано вище, ухвалою суду від 26.07.2019 року судом відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольт Тетяни Леонідівни, третя особа - публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк про визнання протиправною та скасування постанови.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16

Однак, до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки до суду не надано.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно квитанцій №2/1-04/2016 від 20.06.2019 року на суму 1500,00 грн. та №3/1-04/2016 від 19.07.2019 року на суму 3000,00 грн. вказані кошти сплачені готівкою. Дані квитанції містять підпис та печатку адвоката - ОСОБА_4 . Однак, у них відсутній підпис на підтвердження здійсненні сплати даних грошових коштів позивачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 287, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольт Тетяни Леонідівни (вул. Юрія Поправки, 6, оф. 15, м. Київ, 02094, РНОКПП: НОМЕР_2 ), третя особа - публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ: 14282829) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 57130761 від 05 вересня 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольт Тетяни Леонідівни (вул. Юрія Поправки, 6, оф. 15, м. Київ, 02094, РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 768,40 грн.

У задоволенні розподілу судових витрат шляхом стягнення з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольт Тетяни Леонідівни витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Корой С.М.

.