Рішення

від 30.09.2019 по справі 826/11665/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2019 року №826/11665/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олером груп" доГоловного управління Держпраці у Київській області про скасування Постанови №КВ352/66/АВ/П/ПТ/МР/ФС - 226 від 05.06.2018, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олером груп" (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 1-А, кв. 154, код ЄДРПОУ 41269853) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 10, код ЄДРПОУ 39794214) про скасування постанови Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу № КВ352/66/АВ/П/ПТ/МР/ФС - 226 від 05.06.2018.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувана постанова Головного управління Держпраці у Київській області КВ352/66/АВ/П/ПТ/МР/ФС - 226 від 05.06.2018 є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню з тих підстав, що індексація заробітної плати не є мінімальною державною гарантією, оскільки виключний перелік таких гарантій передбачений ст. 12 Закону України Про оплату праці . Натомість, індексація доходів населення належить до інших державних соціальних гарантій, оскільки не є основним джерелом існування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2018 відкрито спрощене провадження у справі та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі на подання відзиву на позовну заяву та доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що за результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Олером груп" встановлено, що в порушення ч. 5 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України Про оплату праці , Закону України Про індексація грошових доходів населення , постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення на товаристві не проводилось нарахування індексації на заробітною плату. Так, ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення вимог трудового законодавства.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані сторонам документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням Держпраці у Київській області відповідно до статті 259 Кодексу Законів про працю України, частини третьої статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 у присутності директора ТОВ Олером Груп ОСОБА_1 в період з 14 травня 2018 року по 23 травня 2018 року проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю Олером Груп .

За результатами інспекційного відвідування відповідачем складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № КВ352/66/АВ від 23 травня 2018 року.

Інспекційним відвідуванням встановлено, що позивачем в порушення норми ч. 5 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України Про оплату праці , Закону України Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення , постанови КМУ від 17.07.2003 №1078 Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення не проведено нарахування індексації заробітної плати.

На підставі висновків акта №КВ352/66/АВ від 23 травня 2018 року відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 05.06.2018 №КВ352/66/АВ/П/ПТ/МР/ФС-226, якою на позивача на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП накладено штраф у розмірі 111 690, 00 грн.

Позивач, не погоджуючись з постановою Головного управлінні Держпраці у Київській області від 05.06.2018 №КВ352/66/АВ/П/ПТ/МР/ФС-226, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Поняття мінімальних державних гарантій в оплаті праці міститься у статті 12 Закону України "Про оплату праці", частиною першою якої передбачено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про оплату праці" Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров`я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості (стаття 9 Закону України "Про оплату праці").

Статтею 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

В силу статті 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою (стаття 11 Закону України "Про оплату праці").

Отже, індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується працівників і їх сімей.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.04.2018 по справі №816/2325/16.

За змістом частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, частиною 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими та відхиляє твердження позивача стосовно того, що індексація заробітної плати не є мінімальною державною гарантією.

Що стосується підстав для проведення індексації та правомірності оскаржуваної постанови по суті, суд зазначає наступне.

Так, Законом України Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Положеннями статті 2 Закону встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

В силу частини першої статті 4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Приписами частини другої статті 5 Закону передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно частини шостої статті 5 Закону проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Згідно із пунктом 1 1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення .

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Як зазначено позивачем в тексті позовної заяви та встановлено судом, на офіційному сайті Урядовий Кур`єр (https://ukurier.gov.ua/uk/articles/category/indeks-inflyaciyi/?page=3) зазначено, що індекс споживчих цін на травень-грудень 2017 року становить: травень - 101, 3; червень - 101, 6: липень - 100, 2; серпень - 99, 9; вересень - 102, 0; жовтень - 101, 2; листопад - 100, 9; грудень 101, 0.

Отже, офіційне періодичне видання Урядовий Кур`єр містить інформацію, що індекс споживчих цін з травня по грудень 2017 року не перевищував поріг індексації у розмірі 103%.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки індекс споживчих цін з травня по грудень 2017 року не перевищував поріг індексації у розмірі 103%, то у позивача не виникало підстав для проведення індексації заробітної плати працівників, зворотнього відповідачем під час розгляду справи не доведено.

Що стосується доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що відомості, наведені у відзиві є суперечливими та не підтвердженими відповідними доказами по справі.

Так, відповідачем зазначено, що відповідно до Наказу від 11.05.2018 до штату ТОВ Олером Груп зараховано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , при цьому, згідно Наказу від 23.01.2018 звільнено ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а наказом 25.01.2018 звільнено ОСОБА_3 .

Водночас, у відзиві зазначено, що посадові оклади у ТОВ Олером Груп затверджено 07.04.2018, тобто вже після звільнення вказаних працівників.

Також, відповідачем не надано доказів на обґрунтування розрахунку, наведеного у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи вищевикладене та встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олером груп" підлягають задоволенню, а постанова про накладення штрафу №КВ352/66/АВ/П/ПТ/МР/ФС - 226 від 05.06.2018 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Олером груп" (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 1-А, кв. 154, код ЄДРПОУ 41269853) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу № КВ352/66/АВ/П/ПТ/МР/ФС - 226 від 05.06.2018.

3. Стягнути з Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 10, код ЄДРПОУ 39794214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олером груп" (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 1-А, кв. 154, код ЄДРПОУ 41269853) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762, 00 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа