Рішення

від 19.09.2019 по справі 826/1432/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2019 року № 826/1432/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шевченко Н.М.,

за участі секретаря судового засідання - Поліщук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Росшина до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участі учасників справи:

представника позивача - Сидоренка В.А.,

представників відповідача - Сірика А.О., Полякової С.Б.

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Росшина (надалі - позивач, ТОВ Росшина ) у січні 2017 року звернулось із позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 1164140303 від 07.10.2016, № 1165140303 від 07.10.2016, № 1166140303 від 07.10.2016, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2016 № Ю-1429140303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.11.2016 № 1430140303.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що фіскальний орган протиправно прирівняв інформаційно-консультативні послуги, надані Товариству фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , який, окрім іншого, є директором Товариства, до трудового договору, внаслідок чого вважає винесені податкові повідомлення-рішення з приводу нарахування податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), військового збору протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначаючи, що перевіркою ТОВ Росшина встановлено порушення щодо формування об`єкта оподаткування з податку на доходи фізичних осіб, як наслідок, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. За висновком контролюючого органу, господарські операції між ТОВ Росшина та ФОП ОСОБА_1 є нереальними, оскільки надані послуги співпадають із обов`язками керівника ТОВ Росшина , яким також є ОСОБА_1 , а отже здійснювались у межах трудових відносин, натомість, виплачена за цивільно-правовими договорами винагорода є заробітною платою, яка є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військового збору, а також базою для нарахування єдиного внеску. Окрім того, контролюючим органом сформовано висновок про заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб шляхом продажу рухомого майна (автомобіля) за ціною нижче ринкової.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, у той час як представник відповідача заперечував у задоволенні позову в повному обсязі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2018, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2018 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2018 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 скасовані, справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.

За висновками Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суди при розгляді даної справи мали б встановити фактичний зміст та характер відносин за цивільно-правовими договорами про надання інформаційно-консультаційних послуг, укладених з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , та визначити чи є вони відмінними від посадових обов`язків ОСОБА_1 як керівника Товариства, або навпаки тотожними трудовій функції.

Також, судами не наведено будь-яких мотивів, з посиланням на відповідні докази, за яких факт продажу рухомого майна (автомобіля) свідчать про порушення Товариством норм податкового законодавства та законність донарахування Інспекцією грошових зобов`язань.

Поза увагою судів, за висновком Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, залишилось і питання правомірності застосування штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК України за повторність податкових правопорушень.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

ГУ ДФС у м. Києві проведено захід податкового контролю щодо ТОВ Росшина , за результатами якого складено Акт № 400/26-15-14-02-01-14/33483573 від 23.09.2016 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Росшина з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 (надалі - Акт перевірки від 23.09.2016).

Відповідно до акту перевірки від 23.09.2016 встановлено наступні порушення:

- пп. 164.2.1 п. 164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167, пп. 168.1.1. пп. 168.1.4 л. 168.1 ст.168, пп. е 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПКУ, внаслідок чого встановлено заниження податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2 325 663,80 гривень;

- пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, 176.2 б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, в результаті чого встановлено подання не в повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форма №1ДФ);

- п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч. І ст.7 та п.5 ст.8 Закону України від 08.07.2010 № 2464 -VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в результаті чого встановлено заниження суми СПД на які нараховується єдиний внесок в розмірі 36.8 % та утримується єдиний внесок в розмірі 3,6 % на загальну суму (в межах максимальної величини) - 284 696,51 гривень;

- пп. 168.1.2 п.168.1 ст.168, пп. 168.1.5 п.168.1 ст.168 ПКУ, внаслідок чого встановлено заниження сум військового збору на суму 135 360,00 гривень.

На підставі виявлених під час перевірки порушень, контролюючим органом надіслано:

- податкове повідомлення-рішення № 1164140303 від 07.10.2016 про застосування штрафних санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 1165140303 від 07.10.2016, відповідно до якого визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 2325663,80 грн. за податковим зобов`язанням та 1730672,84 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- податкове повідомлення-рішення № 1166140303 від 07.10.2016, яким донараховано суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору у розмірі 135360,00 грн. та 98820,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2016 № Ю-1429140303, відповідно до якої ГУ ДФС у м. Києві вимагає сплатити заборгованість (недоїмку) з єдиного внеску у розмірі 284696,51 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.11.2016 № 1430140303 у розмірі 142348,25 грн.

Позивач не погодився із винесеними за результатами перевірки рішеннями і вимогою, та звернувся з позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1-2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За загальним правилом, висновки, викладені в акті перевірки є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків (правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.01.2019 у справі № 804/9655/13-а). Водночас, рішення контролюючого органу у даній справі ґрунтуються на сукупності висновків, викладених в акті перевірки від 23.09.2016.

Згідно наданих позивачем копій договорів про надання інформаційно- консультаційних послуг від 08.01.2013 № 08012013; від 10.01.2014 № 1001; від 24.03.2014 № 2403; від 01.07.2014 № 0107, виконавець (ФОП ОСОБА_2 ) надавав ТОВ "Росшина" - Замовник, в особі заступника директора Прищепова Матвія Ігоревича, який діє на підставі довіреностей № 1 від 08.01.2013, № 1 від 10.01.2014, згідно договорів від 05.01.2015 № 05012015-1, від 04.04.2016 № 04042016-1; надавав ТОВ "Росшина" - Замовник, в особі заступника директора Прищепова Матвія Ігоревича, який діє на підставі довіреності № 1 від 05.01.2015 та в особі бухгалтера ОСОБА_4 , яка діє на підставі довіреності № 1 від 04.04.2016 інформаційно-консультаційні послуги:

- вивчення процесу управління компанією:

- надання усних або письмових рекомендацій по вдосконаленню цього процесу;

- контроль за результатами впровадження рекомендацій по вдосконаленню:

- консультації з питань комерційної діяльності;

- надання консультації та порад, як в письмовій так і в усній формі ( за бажанням Замовника) з питань тактики та стратегії розвитку підприємства Замовника та розвитку мережі оптового збуту продукції.

За висновком суду, зазначені послуги узгоджуються та відповідають основному виду економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 - КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування .

Згідно з Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327, професія керівник підприємства класифікується за кодом 1210.01. Згідно посадової інструкції керівника підприємства мета посади: управління підприємством.

За висновком ГУ ДФС у м. Києві відносини за згаданими договорами є трудовими, оскільки предмет наданих ФОП ОСОБА_2 послуг співпадає із трудовими обов`язками керівника ТОВ Росшина - Гринчуком С. Л., а винагорода, отримана за надані послуги є заробітною платою.

Відповідно до пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПК України заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Статтею 168 ПК України встановлений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету і, зокрема, пунктом 168.1 цієї статті визначено порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Так, згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1. ст. 171 ПК України).

Водночас, порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регламентує ст. 177 ПК України.

Зокрема, п. 177.8 ст. 177 ПК України визначає, що під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно до пп. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Відповідно до пп. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 ПК України роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов`язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов`язки, передбачені законами.

Таким чином, питання полягає в обґрунтованості висновку ГУ ДФС у м. Києві про відповідність предмету наданих за цивільно-правовими договорами послуг посадовим обов`язкам керівника ТОВ Росшина .

Як убачається із посадової інструкції директора підприємства, копія якої міститься у матеріалах справи, завданнями та обов`язками керівника є організація та забезпечення поточної діяльності. Серед зазначеного переліку відсутні обов`язки з вивчення процесу управління компанією; надання усних або письмових рекомендацій по вдосконаленню цього процесу; контроль за результатами впровадження рекомендацій по вдосконаленню; консультації з питань комерційної діяльності; надання консультації та порад, як в письмовій так і в усній формі (за бажанням Замовника) з питань тактики та стратегії розвитку підприємства Замовника та розвитку мережі оптового збуту продукції.

Водночас, як убачається із Акту перевірки від 23.09.2016, представниками ГУ ДФС у м. Києві не досліджувалась посадова інструкція директора підприємства, затверджена наказом № 1 від 10.01.2012 директором ТОВ Росшина .

З огляду на зазначене, суд критично ставиться до ототожнення предмету наданих за цивільно-правовими договорами послуг до трудових обов`язків ОСОБА_1 , оскільки такий висновок не відповідає принципу обґрунтованості з огляду на неврахування контролюючим органом внутрішніх документів ТОВ Росшина .

Суд не встановлює суть наданих послуг, оскільки дане питання відноситься до повноважень контролюючого органу. Натомість, неврахування обставин під час формування висновку в акті перевірки є достатньою підставою для визнання рішення, що ґрунтується на такому висновку, неправомірним, за умови визнання таких обставин такими, що мають значення для прийняття рішення.

Керуючись постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у даній справі від 14.11.2018, зважаючи на важливість встановлення відповідності послуг, наданих за цивільно-правовими договорами, прямим обов`язкам керівника ТОВ Росшина для визначення доходу, отриманого ОСОБА_1 , як заробітної плати, суд дійшов висновку про необхідність урахування контролюючим органом посадової інструкції директора ТОВ Росшина у даному питанні.

Перевіркою також встановлено, що ТОВ Росшина здійснила реалізацію рухомого майна (легковий автомобіль) фізичній особі ОСОБА_6 за ціною нижче ринкової. Відповідно до рахунку № НОМЕР_1 від 16.10.2013 вартість продажу автомобіля становить 40000,00 грн.

Відповідно до п. 173.1 ст. 173 ПК України дохід платника податку від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу. Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку). Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Як зазначає відповідач, що не заперечується позивачем, акт експертної оцінки рухомого майна відсутній, отже, продаж легкового автомобіля повинен відбуватись за ціною, не нижче середньоринкової.

Згідно порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403, Середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:

Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100),

де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

На підставі зазначеної формули ГУ ДФС у м. Києві вираховано середньоринкову вартість автомобілю, яка становить 175780,00 грн., таким чином, визначено відхилення у 135780,00 грн. (175780,00 грн. - 40000,00 грн.), що визначено як додаткове благо, яке складає об`єкт оподаткування платника податків на доходи фізичних осіб відповідно до пп. е 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Водночас, Акт перевірки від 23.09.2016 не містить жодного розрахунку за згаданою формулою, який мав би включати обґрунтування застосування того чи іншого коефіцієнту, зокрема, строк експлуатації, пробіг автомобілю та інше. Також, контролюючим органом не досліджувався фактичний стан автомобіля на дату продажу.

Вищенаведене також свідчить про неврахування усіх обставин для встановлення факту заниження податкового зобов`язання, а також унеможливлює здійснити оцінку судом відповідності розрахунків середньоринкової вартості встановленій формулі, з огляду на відсутність відомостей про застосовані змінні величини (коефіцієнти).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на необґрунтованість висновків щодо заниження ТОВ Росшина податкового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, а саме, достовірно не доведено розмір об`єкта податку на доходи фізичних осіб, суд дійшов до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № 1165140303 від 07.10.2016, відповідно до якого визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 2325663,80 грн. за податковим зобов`язанням та 1730672,84 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вирішуючи питання щодо розрахунку грошового зобов`язання зі сплати військового збору та недоїмки з єдиного внеску, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 161 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві необґрунтовано визначено об`єкт оподаткування ТОВ Росшина за податком на доходи фізичних осіб. Оскільки об`єкт оподаткування військовим збором тотожний об`єкту оподаткування за податком на доходи фізичних осіб, суд дійшов до висновку про безпідставність податкового повідомлення-рішення № 1166140303 від 07.10.2016, яким донараховано суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору у розмірі 135360,00 грн. та 98820,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За аналогічних обставин протиправним є податкове повідомлення-рішення № 1164140303 від 07.10.2016 про застосування штрафних санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн.

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Зазначеною статтею передбачено необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між поданням недостовірних/помилкових відомостей зі зменшенням/збільшенням податкових зобов`язань або зміною платника податку.

В акті перевірки від 23.09.2016, з урахуванням висновків суду щодо хибності визначення об`єкта оподаткування за податком на доходи фізичних осіб, відсутні встановлені факти, що свідчили б про існування зазначеного причинно-наслідкового зв`язку. За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 1164140303 від 07.10.2016 є безпідставним.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Висновок ГУ ДФС у м. Києві в акті перевірки від 23.09.2016 щодо зменшення ТОВ Росшина розміру нарахованої заробітної плати є передчасним. За таких обставин, розмір бази нарахування єдиного внеску, для визначення недоїмки не є встановленим фактом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

За приписами п.п. 3, 4 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

На виконання приписів ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ГУ ДФС у м. Києві надіслано вимогу про сплату недоїмки від 28.11.2016 № Ю-1429140303, відповідно до якої ГУ ДФС у м. Києві вимагає сплатити заборгованість (недоїмку) з єдиного внеску у розмірі 284696,51 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.11.2016 № 1430140303 у розмірі 142348,25 грн.

Однак, зважаючи на відсутність встановленого факту про розмір бази нарахування єдиного внеску, неможливо визначити недоїмку, у зв`язку з чим вимога про сплату недоїмки від 28.11.2016 № Ю-1429140303, а у подальшому і рішення від 28.11.2016 № 1430140303 надіслані ТОВ Росшина за відсутності реальних підстав.

Таким чином, відповідачем у порушення принципу обґрунтованості не доведено факти, за якими виплати за цивільно-правовими договорами кваліфіковано як заробітну плату. Натомість, низка рішень контролюючого органу по нарахуванню грошових зобов`язань за податками та зборами, а також недоїмки, що мають спільний об`єкт оподаткування (базу нарахування), підлягають скасуванню.

Роблячи висновок із викладеного вище, суд убачає підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 1164140303 від 07.10.2016, № 1165140303 від 07.10.2016, № 1166140303 від 07.10.2016, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2016 № Ю-1429140303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.11.2016 № 1430140303.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241 - 247, 250, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Росшина до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1164140303 від 07.10.2016.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1165140303 від 07.10.2016.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1166140303 від 07.10.2016.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій № 1430140303 від 28.11.2016.

6. Стягнути судові витрати зі сплати судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Росшина за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві у розмірі 70771,07 (сімдесят тисяч сімсот сімдесят одна) гривня 07 копійок.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Росшина (04073, м. Київ, вул. Ливарська, буд. 2, код ЄДРПОУ: 33483573).

Відповідач: Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ: 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко

Повний текст рішення складено 30.09.2019.