Рішення

від 01.10.2019 по справі 826/10013/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 жовтня 2019 року № 826/10013/18

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технобудснаб до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Технобудснаб (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, б. 82, офіс 256, код ЄДРПОУ 36337156) з позовом до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197), Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві (04080, м. Київ, вул. Турівська, 12, код ЄДРПОУ 39467012), в якому просить суд:

- визнати Рішення ДФС №705290/36337156 від 17.05.2018 року та Рішення Комісії ДФС з питань розгляду скарг № 7418/36337156/2 від 29.05.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протиправним та скасувати його;

- зобов`язати ДФС України здійснити дії по реєстрації (зареєструвати) податкової накладної № 13 від 26.04.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ДФС України, вживаючи заходи щодо зупинення податкової накладної ТОВ Технобудснаб №13 від 26.04.2018 допустив перевищення своїх повноважень при здійсненні функцій податкового контролю. У зв`язку з цим такі дії, а також прийняті рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідач 1 (Державна фіскальна служба України) не погодився із доводами позивача, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вважає доводи позивача безпідставними, оскільки підставою для зупинення реєстрації податкової накладної №13 від 26.04.2018 стало ненадання документів на підтвердження реальності господарської операції між позивачем та контрагентом. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач 2 - Державна податкова інспекція у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась, в матеріалах справи відсутній такий відзив.

Ухвалою суду від 03 липня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

02.10.2017 року між ТОВ Технобудснаб і ТОВ Інжинірингова мостова компанія був укладений договір підряду №0027/ПВ-2017. За умовами п.п. 1.1, 4.2, 5.1, 6.1 - 6.3 цього договору підрядник доручає та оплачує, а виконавець зобов`язується за рахунок власних та/або залучених сил , засобів, будівельних матеріалів, обладнання та будівельної машинної техніки, підіймальних механізмів, у відповідності до умов даного договору, проектної документації та чинних державних будівельних норм і правил виконати роботи з влаштування елементів проїзної частини Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві на дільниці від естакади на Трухановому острові до естакади в урочище Горбачиха, на об`єкті замовника (КП Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва ). При цьому, під роботами у межах цього договору розуміється влаштування елементів проїзної частини Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві на дільниці від естакади на Трухановому острові до естакади в урочище Горбачиха на будівництві Подільсько-Воскресенського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві.

На виконання умов договору ТОВ Інжинірингова мостова компанія частково сплатила суму в розмірі 450 000,00 грн, що підтверджується платіжним доручення № 593 від 26.04.2018 року та рахунком-фактурою № 51 від 26.04.2018 року, а також банківською випискою на закупівлю будівельних матеріалів.

Того ж дня, позивачем були виконані попередні оплати за придбання ТМЦ. Сплата грошових коштів за ТМЦ та виконання робіт підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками. На момент подачі позовної зави до суду, вказані ТМЦ ще не були отримані.

26.04.2018 ТОВ позивач виписав на адресу покупця (ТОВ Інжинірингова мостова компанія ) податкову накладну за №13 на суму 450 000,00 грн. та направив для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

08.05.2018 ТОВ Технобудснаб отримало електронну квитанцію про те, що: документ прийнято, проте реєстрацію його зупинено. В якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної №13 від 26.04.2018 відповідачем зазначено: Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критерії ризиковості платника податку . Одночасно платнику було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.

13.05.2018 року позивач направив до ДФС України електронне повідомлення за №13 від 13.05.2018 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК реєстрацію якої/го зупинено, разом з поясненнями (пояснювальна записка №3 до ПН №13).

Зокрема, позивач навів пояснення наступного змісту: ТОВ Технобудснаб виконує різні будівельні та монтажні роботи на будівництві Подільсько-Воскресенського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві за договором підряду №0027/ПВ-2017 від 02.10.2017. Замовником робіт виступає ТОВ Інжинірингова мостова компанія . Для виконання даних робіт ТОВ Технобудснаб має відповідну ліцензію та штат працівників у кількості 26 осіб. Крім того, ТОВ Технобудснаб з метою виконання договору підряду закуповує будівельні матеріали у різних підприємств відповідно до рахунків-фактур та/або договорів (зокрема: у ТОВ САВВАТС , ТОВ Тім Метал , ТОВ Метекс-2000 , ТОВ ПСК Профіль та ін.). Після отримання продукції, ТОВ Технобудснаб передає її на ПрАТ Завод Фрегат на оцинкування для підготовки встановлення на об`єкт за договором підряду. Після виконання таких робіт ТОВ Технобудснаб здійснює монтаж конструкцій на об`єкті відповідно до договору підряду №0027/ПВ-2017 від 02.10.2017, після чого ТОВ Технобудснаб і ТОВ Інжинірингова мостова компанія підписують акт виконаних робіт. В даному випадку, 26.04.2018 ТОВ Технобудснаб отримало від ТОВ Інжинірингова мостова компанія часткову сплату рахунку-фактури №51 від 26.04.2018 за договором підряду №0027/ПВ-2017 від 02.10.2017 на закупівлю будівельних матеріалів. Часткова оплата підтверджується платіжним дорученням та банківською випискою. 27.04.2018 ТОВ Технобудснаб оплатило придбання у третіх осіб (постачальників) товарно-матеріальних цінностей, про що свідчать платіжні доручення та банківські виписки. Наразі товарно-матеріальні цінностей ще не отримані. Податкова накладна №13 від 26.04.2018 була виписана за правилом першої події (надходження коштів на розрахунковий рахунок від ТОВ Інжинірингова мостова компанія ).

Як стверджує позивач разом із цим повідомленням контролюючому органу також були надіслані сканкопії первинних та інших документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, в т.ч.: договору з додатком до нього, рахунків на оплату, платіжних доручень, банківських виписок та ін.

17.05.2018 Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийняла рішення №705290/36337156 про відмову у реєстрації податкової накладної №13 від 26.04.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних. В якості підстави для прийняття такого рішення зазначено наступне: ненадання платником податків копій документів - розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків .

Не погоджуючись із законністю такого рішення, позивач подав на адресу комісії ДФС України з питань розгляду скарг скаргу (вих. №13 від 18.05.2018) на рішення від 17.05.2018 №705290/36337156, разом з копіями документів.

29.05.2018 Комісія ДФС України прийняла рішення за №7418/36337156/2, яким відмовила у задоволенні скарги позивача, та відповідно у реєстрації податкової накладної.

Вважаючи такі дії та рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).

За приписами пп. 14.1.60 п. 14 ст. 14 ПК України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Таким органом центральної виконавчої влади, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, є Державна фіскальна служба України.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Для платників податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер, встановлені особливі терміни складання податкової накладної (п. 201.4. ст. 201 цього Кодексу).

Згідно з абз. 1 - 3, 5 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №341) (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п. 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , ;Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку №1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Положеннями п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок) передбачено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п.п. 12, 13 Порядку у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Суд звертає увагу на те, що положеннями пп. 3 п. 13 Порядку передбачено зазначення критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій .

Критерії ризиковості платника податку визначені у п. 1 листа ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18, а критерії ризиковості здійснення операцій - у п. 2 зазначеного листа.

Згідно з п. 2 листа ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 податкові накладні / розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій.

Отже, податкові накладні / розрахунки коригування підлягають перевіряються саме на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій, перелічені у п. 2 листа ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18.

Натомість на відповідність критеріям, передбаченим у п. 1 вказаного листа, перевіряються саме платники податку.

Також п. 1 листа ДФС України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 передбачено, що у разі виявлення, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

У свою чергу п. 1.6 листа ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 містить 7 критеріїв, за якими комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків.

Зазначені норми вказують на те, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є встановлення невідповідності: платника податку - критеріям ризиковості платника податку, а податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції. У разі встановлення невідповідності платника податку критеріям, що перелічені у п. 1.6 листа ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної необхідно зазначити, який саме із перелічений у критерії було виявлено.

Проаналізувавши зміст наявної у справі квитанції №1 від 08.05.2018 суд встановив, що в ній в якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної №13 від 26.04.2018 зазначено: ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Посилання на невідповідність податкової накладної критеріям, визначеним для перевірки ризиковості операцій - відсутні. Також відсутні посилання на те, який саме із семи передбачених п. 1.6 критеріїв було встановлено у даному випадку.

Таким чином, приймаючи рішення про зупинення реєстрації спірної податкової накладної відповідач 1 не виконав вимоги пп. 3 п. 13 Порядку, оскільки зазначені у квитанції №1 від 08.05.2018 відомості не дають можливості однозначно встановити: критерії ризиковості кого саме було виявлено: платника податків чи податкової накладної (операції); який саме із семи критерії, передбачених п. 1.6 листа ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 був виявлений у даному випадку.

Відповідно до п. 14 Порядку перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Судом встановлено, що 13.05.2018 позивачем направлено повідомлення №13 про подання пояснень та копій фінансово-господарських документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено.

Відповідно до п. 21 Порядку підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

В оскаржуваному рішенні Комісії ГУ ДФС у м. Києві від 17.05.2018 зазначено, що підставою для відмову в реєстрації податкової накладної стало ненадання платником податків копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

При вирішенні даної справи суд виходить із того, що ненадання документів, передбачених п. 14 Порядку, може бути підставою для відмови у реєстрації податкової накладної виключно за умови, що такі документи повинні були складатися згідно умов договору або вимог закону та перебували або повинні були перебувати у розпорядженні платника податків.

В даному випадку відповідачами не було спростовано жодними документальними доказами те, що позивач надав разом з повідомленням та скаргою копії документів - платіжне доручення свого контрагента-покупця та виписку банку зі свого особового рахунку за період отримання коштів від покупця в якості передоплати, а також платіжні доручення на оплату товарів та робіт третіх осіб-постачальників (ТОВ САВВАТС , ТОВ Тім Метал , ТОВ Метекс-2000 , ПрАТ Завод Фрегат ). Тобто, розрахункові документи та банківські виписки, що підтверджують обставину, що стала підставою для виписки зупиненої податкової накладної, були надані відповідачам, але ними безпідставно не враховані.

Згідно з постановами Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 01.02.2019 у справ №810/3938/18 загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Вживання податковим органом загального посилання на підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв оцінки, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, посилаючись на відсутність окремих документів, як на підставу для відмови у реєстрації податкової накладної, комісія зобов`язана була чітко вказати перелік таких документів із зазначенням обґрунтування необхідності їх надання. Саме по собі загальне посилання на ненадання певних документів, можливість подання яких передбачена п. 14 Порядку, не є виконанням вимог щодо форми і змісту індивідуального акту.

Суд також звертає увагу на те, що питання правомірності формування позивачем показника податкових зобов`язань по податку на додану вартість за період виписки податкової накладної №13 від 26.04.2018 було предметом дослідження в межах окремої документальної планової виїзної перевірки.

За результатами проведення такої перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено довідку від 03.08.2018 №523/26-15-14-01-05/36337156 Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Технобудснаб , код 36337156 з питань формування податкових зобов`язань та податкового кредиту за період з 01.11.2016 по 30.06.2018 .

Вході проведеної документальної перевірки не встановлено заниження або завищення ТОВ Технобудснаб показників задекларованого податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що оскаржувані рішення комісії ГУ ДФС у м. Києві від 17.05.2018 №705290/36337156 про відмову в реєстрації податкової накладної та комісії ДФС України з питань розгляду скарг від 29.05.2018 №7418/36337156/2 є необґрунтованими та незаконними, а тому підлягають скасуванню.

Щодо правомірності заявлених ТОВ Технобудснаб позовних вимог про зобов`язання ДФС України здійснити реєстрацію податкової накладної №13 від 26.04.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом ч. 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії відповідачами при прийнятті оспорюваних рішень дотримані не були, що тягне за собою необхідність зобов`язання вчинити дії з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункті 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Суд вважає, що в даному випадку, зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану позивачем податкову накладну № 13 від 26.04.2018 року є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд враховує, що чинним законодавством покладено на комісію ДФС обов`язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, фіскальному органу надано права вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним. А отже, свобода розсуду фіскального органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За таких обставин, суд вважає, що наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог позивача, шляхом зобов`язання відповідача 1 зареєструвати податкову накладну №13 від 26.04.2018 датою її отримання ДФС України (а саме - 08.05.2018), що, водночас, з урахуванням наведеного, не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а є способом відновлення порушеного права позивача.

У частині позовних вимог щодо оскарження рішення комісії з питань розгляду скарг, суд виходить з наступного.

Як зазначено у п. 56.23 ст. 56 ПК України оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється у порядку, визначеному цією статтею з урахуванням таких особливостей:

- скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику;

- скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

- скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Термін розгляду скарги не може бути продовженим;

- якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

Обов`язковою ознакою дій, рішень (в тому числі і актів) чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, проте такі рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин, прийняття оскаржуваного рішення комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг саме по собі не створює для позивача жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав і не породжує для нього обов`язкових юридичних наслідків, з огляду на що, суд доходить до висновку про відсутність у позивача об`єкта судового захисту та, як наслідок, про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача солідарно за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Технобудснаб (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, б. 82, офіс 256, код ЄДРПОУ 36337156) задовольнити частково;

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 17.05.2018 №705290/36337156 про відмову в реєстрації податкової накладної від 26.04.2018 №13 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3.Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №13 від 26.04.2018, складену Товариством з обмеженою відповідальністю Технобудснаб (код ЄДРПОУ 36337156), в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її отримання, а саме - 08.05.2018.

4. В іншій частині позову відмовити;

5. Зобов`язати ДФС України подати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного тижня з дня набрання законної сили даним судовим рішенням;

6.Стягнути здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю Технобудснаб (код ЄДРПОУ 36337156, адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, оф. 256) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, місцезнаходження: 04655, м. Київ, Львівська площа, 8).

7. Стягнути здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю Технобудснаб (код ЄДРПОУ 36337156, адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, оф. 256) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Н.Г. Вєкуа