Постанова

від 26.09.2019 по справі 520/11243/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 р.Справа № 520/11243/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головногоуправління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Старосєльцева О.В., м.Харків, повний текст складено 08.04.19 року по справі № 520/11243/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТК" в особі ліквідатора Коломеєць Тамара Володимирівна

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АЛТК у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС у Харківській області від 25.07.2018р. №00000441422, від 25.07.2018р. №00000411422, від 16.10.2018р. №00000741422.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 25.07.2018р. №00000441442, від 16.10.2018р. №00000741422. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 25.07.2018р. №00000411422 в частині основного платежу 21.529,00грн. та в частині застосування штрафу 5.382,25 грн. В решті вимог - позов залишено без задоволення. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТК" в особі ліквідатора Коломеєць Тамари Володимирівни за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 1724,50 грн.

Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу, вважає рішення суду таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи. На думку апелянта, суд першої інстанції невірно застосував приписи ст. 189, ст. 198 та ст. 201 Податкового кодексу України. Вважає, що операції з ліквідації основних виробничих засобів або невиробничих засобів прирівняні до операцій з постачання товарів є об`єктом оподаткування ПДВ та відповідно оподатковуються податком у загальновстановленому порядку за ставкою 20 %. Позивачем не включено до податкового зобов`язання з ПДВ в 3 кв. 2017р, суму ПДВ на 23 529 грн. по операціях, з ліквідації основних виробничих засобів, чим порушено норми Податкового Кодексу України. Також, в перевіряємому періоді ТОВ АЛТК не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні в операціях з ліквідації основних виробничих засобів за вересень 2017 року на загальну суму ПДВ 23529,00 гривень. Не врахування вказаних обставин свідчить про формальний підхід суду першої інстанції до з`ясування фактичних обставин даної справи, а судове рішення ґрунтується виключно на правовій позиції позивача без урахування доводів та пояснень, наданих представником відповідача. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 по справі №520/11243/18 в частині задоволених позовних вимог, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову TOB АЛТК відмовити в повному обсязі.

TOB АЛТК подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає дану апеляційну скаргу незаконною та не обґрунтованою. Вважає , що судом першої інстанції правильно застосовано, норми матеріального права, а саме п. 189.9 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а отже рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року є законним та обґрунтованим і відповідає вимогам ст. 242 КАС України. Відповідачем в апеляційній скарзі не наведено жодного обґрунтованого аргументу того, в чому саме полягала неправильність чи неповнота встановлення обставин у справі та застосування судом норм матеріального права при прийнятті рішення. Просить суд залишити апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги , наполягав на її задоволенні .

Представник позивача в судовому засіданні заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню, просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов визначену законом процедуру державної реєстрацію суб`єкта господарювання - юридичної особи, набув правоздатність та дієздатність учасника суспільних правовідносин, був наділений правовим статусом платника податку на додану вартість, застосовував квартальний звітний податковий період з ПДВ, мав на балансі як внесок до статутного фонду речі матеріального світу у вигляді черв`ячного пресу, фільєри, комплекту рублячої головки, комплекту електрообладнання, аератора, змішувача гарячого змішування (міксеру), комплекту електрообладнання міксера оціночної вартістю на момент внеску у розмірі 117664,00грн. (далі за текстом - Обладнання).

До справи приєднані ідентичні за змістом, але різні за календарною датою складання акти списання переліченого обладнання від 27.09.2013р. (а.с.22) та від 27.09.2017р. (а.с. 23).

Працівниками контролюючого органу - ГУ ДФС у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2015р. по 21.05.2018р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 21.05.2018р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 05.06.2018р. №2273/20-40-14-22-07/32440387 (далі за текстом - Акт).

У тексті акту контролюючого органу зазначено про вчинення позивачем податкових правопорушень (у контексті предмету спору), а саме: п.189.9 ст.189 та п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України за рахунок не нарахування 23.529,00грн. ПДВ за операцію списання обладнання як основних фондів; п.201.1 ст.201 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України за рахунок не реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - Єдиний реєстр) податкової накладної за цією операцією на суму податку в 23.529,00грн.

При цьому, цим же актом встановлені обставини відображення платником у поданому до контролюючого органу 17.07.2017р. балансі (звіті про фінансовий результат) нульового показника вартості основних засобів.

25.07.2018р. на підставі акту перервірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №00000441422 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 29411,25грн. (основний платіж - 23529,00грн., штраф - 5882,25грн.) та №00000411422 про нарахування 11.764,50грн. штрафу за не реєстрацію в Єдиному реєстрі податкової накладної на суму податку в 23529,00грн.

Також, 16.10.2018р. з посиланням на акт контролюючим органом додатково видано податкове повідомлення - рішення №00000741422 про нарахування 11.764,50грн. штрафу за не реєстрацію в Єдиному реєстрі податкової накладної на суму податку в 23529,00грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того , що позивач не має обов`язку нараховувати податок на додану вартість у порядку п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України за подією списання обладнання, який внесено у статутний фонд 2003 році, але існують правові підстави для визнання підтвердженим епізоду порушення платником п.п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України лише на суму 2000,00грн. і відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України на цю суму ПДВ слід застосувати штраф у розмірі 500,00грн. У решті нарахувань оскаржене податкове повідомлення - рішення від 25.07.2018р. №00000411422 суперечить закону і підлягає скасуванню. В частині вимог про скасування податкових повідомлень - рішень від 25.07.2018р. №00000441422 та від 16.10.2018р. №00000741422 суд виходив з того , що у спірних правовідносинах платник не виписував податкових накладних на ті грошові зобов`язання з ПДВ, які контролюючий орган кваліфікує як занижені, тому підстав для нарахування платнику штрафу у порядку абз.1 п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України не вбачається.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову , виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Згідно п. п. 14.1.71 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно абз. а п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України ставки податку встановлюються від бази оподаткування, зокрема, в розмірі 20%.

Відповідно до вимог п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно Установчому договору про створення товариства з обмеженою відповідальністю АЛТК від 05.06.2003 року (додаток № 3) вартість статутного капіталу (необоротних активів) складає 117644 грн. Статутний капітал представляв із себе наступні обладнання: черв`ячний прес, філь`єра, комплект рублячої головки, комплект електрообладнання, аератор, змішувач гарячого змішування, комплект електрообладнання міксера, тобто обладнання мало балансову вартість в розмірі 117644 грн. лише станом на 05.06.2003 року.

17.09.2013 року Наказом № 9 директора ТОВ АЛТК Коломеєць Т. В. (додаток № 5) у зв`язку зі зносом Обладнання було прийнято рішення про проведення експертної оцінки його стану та можливості подальшої експлуатації. Також зазначено, що у випадку неможливості відновлення та подальшої експлуатації, вирішено його списати.

24.09.2013 року Наказом ТОВ АЛТК № 10 від 24.09.2013 року було призначено комісію по списанню вищевказаного обладнання, до якої входили: голова комісії - директор Коломеєць Т.В., члени комісії - заступник директора ТОВ Коломеєць Д.Є.

27.09.2013 року був складений орієнтовний Акт про списання обладнання , який був затверджений директором ТОВ АЛТК того ж дня. В ньому зазначено перелік обладнання, яке підлягає списанню, та його початкова вартість 117644 гри., так як експертну оцінку вартості на той момент ще проведено не було.

30.09.2013 року здійснено розрахунок результатів списання об`єктів та складено остаточний Акт списання основних засобів № 01/30. )

Згідно Розрахунку результатів списання об`єктів та Видаткової накладної № 30/09 від 30.09.2013 року (додатки № 9 та № 10), обладнання, яке перебувало на балансі ТОВ АЛТК , на той час вже вийшло зі строю у зв`язку з поломками основних виробничих органів, фізично та морально застаріло, та на момент останньої оцінки його вартість склала 10000,0 грн.

Така вартість вважається балансовою, бо списане обладнання знаходилось на балансі позивача, і визнана ним під час подання позову та судового розгляду справи.

Відповідачем під час перевірки та складання Акту (стр. 9 передостанній та останній абзаци) було зазначено, що вартість обладнання на момент списання складала 0,00 грн. , тобто таким чином контролюючим органом визнано, що остаточна балансова вартість обладнання складала 0,00 грн.

В цьому ж акті ГУ ДФС у Харківській області зазначено, що 117 644,00 грн. є статутним фондом ТОВ АЛТК .

Тобто, самим же відповідачем підтверджено, що грошова сума в розмірі 117 644,00 грн. є лише сумою вартості обладнання станом на 05.06.2003 року, яке було тоді внеском до статутного фонду позивача, але ж ніяк не сумою його остаточної балансової вартості на дату списання.

Ні в матеріалах справи № 520/11243/18, ні в матеріалах документальної позапланової виїзної перевірки TOB АЛТК , немає документів ні зі сторони позивача, ні зі сторони Відповідача, що на момент списання Обладнання здійснювалась його грошова оцінка і була встановлена звичайна ціна, яка є не нижче балансової, тобто , у даному випадку за відсутності в Акті № 2273/20-40-14-22-07/32440387 від року показника звичайної ціни обладнання ПДВ мало б нараховуватись за його балансовою вартістю.

З огляду на вищевказане вбачається, що остаточною балансовою вартістю обладнання, яке було списано ТОВ АЛТК , є 10000 грн. 00 коп., так як вказана сума визнана самим Позивачем під час подання позовної заяви та її судового розгляду, а також підтверджується Актом списання основних засобів ТОВ АЛТК , Розрахунком результатів списання об`єктів та Видатковою накладною № 30/09 від 30.09.2013 року.

Саме ці сума остаточної балансової вартості обладнання, яке було списано ТОВ АЛТК , 10000,0 грн. є базою оподаткування та яка підлягає оподаткуванню згідно з п.п. "а" п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України , що не оскаржується позивачем.

З огляду на положення ч.1 ст.78 КАС України суд кваліфікує ці обставини як визнані позивачем.

З огляду вказане, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в діях позивача порушень п.189.9 ст.189 Податкового Кодексу України в частині невключення до бази оподаткування ПДВ вартості об`єктів основних засобів при їх ліквідації за самостійним рішенням платника податків суми у розмірі 107644,0 грн. ( 117 644,00 грн. є статутним фондом ТОВ АЛТК , як вказує податковий орган в акті і яка підлягає оподаткуванню, за виключеннями 10000,0 грн., сума остаточної балансової вартісті обладнання, яке було списано ТОВ АЛТК та визнана позивачем).

Вирішуючи спір у частині вимоги про скасування штрафу за не реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі, колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини з приводу реєстрації складених платником податків податкових накладних в Єдиному реєстрі унормовані, насамперед, приписами ст.200-1 та ст.201 Податкового кодексу України, приписами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), приписами Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014р. №569 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569), приписами Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (затверджений постановою КМУ від 21.02.2018р. №117; далі за текстом - Порядок зупинення реєстрації №117), приписами Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (затверджений постановою КМУ від 21.02.2018р. №117; далі за текстом - Порядок роботи комісій №117), приписами Порядку розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (затверджений постановою КМУ від 21.02.2018р. №117; далі за текстом - Порядок розгляду скарг №117).

Відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі передбачена ст.120-1 Податкового кодексу України.

Так, п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України передбачено нарахування штрафу за не реєстрацію особою раніше вже складеної (тобто виписаної за самостійним рішенням платника податків, існуючої як річ матеріального світу) податкової накладної.

Суд зауважує, що стосовно заниження платником грошових зобов`язань з податку (збору) (тобто для випадку не виписування особою податкової накладної на операцію з поставки товару, виконання роботи, надання послуги) відповідальність у вигляді штрафу передбачена абз. 2 і 4 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у розмірі 25 або 50 відсотків визначеного контролюючим органом податкового зобов`язання (тобто суми заниження податку, збору) відповідно.

Водночас із цим, положеннями абз.1 п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України передбачено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу або в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або в розмірі 50 відсотків суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У спірних правовідносинах платник не виписував податкових накладних на ті грошові зобов`язання з ПДВ, котрі контролюючий орган кваліфікує як занижені.

Також, з урахуванням вищенаведених висновків суду, у спірних правовідносинах відсутні ознаки здійснення платником операції з постачання товарів/послуг на ті грошові зобов`язання з ПДВ, котрі контролюючий орган кваліфікує як занижені.

Відтак, підстав для нарахування платнику штрафу у порядку абз. 1 п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України суд у даному випадку не знаходить.

Крім того, положеннями абз. 2 п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України передбачено, що відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу або в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або в розмірі 50 відсотків суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Відтак, підстав для нарахування платнику штрафу у порядку абз. 2 п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України суд у даному випадку не знаходить.

За таких обставин, суд доходить до переконання про недоведеність факту вчинення особою податкового правопорушення за епізодом не реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесених податкових повідомлень- рішень від 25.07.2018р. №00000441442, від 16.10.2018р. №00000741422 та №00000411422 в частині основного платежу 21529,00грн. та в частині застосування штрафу 5382,25 грн. належним чином в суді не довів, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Суд зазначає, що доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в касаційній скарзі наведено не було.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року по справі № 520/11243/18 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 01.10.2019 року