Постанова

від 30.09.2019 по справі 910/4942/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2019 р. Справа№ 910/4942/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 30.09.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2019

у справі № 910/4942/19 (суддя - Ягічева Н.І.)

за позовом Зовнішньоторгового підприємства "МАГ"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 85 473,33 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року Зовнішньоторгове підприємство "МАГ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 85 473,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті поставленого товару за договором поставки №ОД/НХ-18-358-НЮ від 02.05.2018, у зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача 85 473,33 грн., з яких 43 713,98 грн. пені, 34 442,08 грн. інфляційних, 7 317,27 грн. 3% річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 у справі №910/4942/19 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Зовнішньоторгового підприємства "МАГ" суму пені у розмірі 43 713 грн. 98 коп., суму інфляційних втрат - 34 442 грн. 08 коп., 3% річних - 7 317 грн. 27 коп. та витрати по сплаті судового збору - 1921 грн. 00 коп.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач своє зобов`язання щодо вчасної оплати отриманого товару у повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 скасувати та ухвалити нове, яким зменшити розмір пені з 85 473, 33 грн. на 50% - до 42 736, 66 грн., стягнути на користь Зовнішньоторгового підприємства "МАГ" з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" пеню у сумі 42 736, 66 грн., в решті позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції неправомірно не задовольнив клопотання про зменшення розміру пені на 50%, оскільки порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин та матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесения позивачем збитків або можливість їх понесення. Крім того, скаржник звертає увагу, що сума прострочи оплати та період прострочки незначні.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 04.09.2019, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що неналежне виконання АТ Укрзалізницею своїх зобов`язань по оплаті за поставлений і прийнятий товар, позбавило підприємство МАГ можливості своєчасно оплачувати сировину, матеріали, обладнання, необхідні для виробництва прокладок підрейкових з урахуванням необхідності забезпечення ритмічності поставок і властивостей виробництва прокладок на виробничих площах підприємства.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2019 справу №911/4942/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Пашкіна С.А., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 у справі №910/4942/19 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 залишено без руху .

20.08.2019 представник Акціонерного товариства "Українська залізниця" подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення № 2021320 від 29.07.2019 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 882 грн.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2019, у зв`язку з перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 у справі № 910/4942/19, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 30.09.2019.

30.08.2019 Акціонерним товариством "Українська залізниця" подано клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 30.09.2019, в режимі відеоконференції.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2019, у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 прийнято справу №910/4942/19 до провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М. Клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та справу №910/4942/19 призначено до розгляду в режимі відеоконференції на 30.09.2019. Доручено Господарському суду Одеської області забезпечити проведення відеоконференції 30.09.2019 у приміщенні Західного апеляційного господарського суду.

Явка представників сторін

Представник відповідача у судове засідання (у приміщення Західного апеляційного господарського суду), призначене на 30.09.2019, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, наявним у матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, та враховуючи відсутність заперечень представника позивача про розгляд справи у його відсутність, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначеного представника за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 30.09.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

02.05.2018 між Зовнішньоторговим підприємством "МАГ" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця", в особі філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" (замовник) укладено договір поставки №ОД/НХ-18-358-НЮ (далі - договір) (т. 1; а.с. 12-15).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток №1), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною. Постачальник передає у власність замовника товар на умовах, зазначених у договорі.

Найменування товару: прокладка підрейкова ПРБ-1 (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 1.4 договору замовник має право в односторонньому порядку зменшити обсяг закупівлі залежно від реального фінансування.

Товар має бути поставлений в обсягах і строки (періоди), які визначені графіком поставки (додаток №2 до договору) (пункт 5.1 договору).

Пунктом 5.6 договору передбачено, що товар постачається на рахунок та транспортом постачальника на склад замовника на умовах DDH в редакції ІНКОТЕРМС 2010.

Сторони у пункті 5.7 договору встановили, що представник замовника при прийнятті товару зобов`язаний звірити відповідність кількості та асортименту товару, вказаному в рахунку - фактурі і накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника довіреність, що підтверджує право представника на отримання даної партії товару.

Замовник має право контролювати поставку товарів у строки, встановлені цим договором (пункт 5.8 договору).

У пунктах 6.1, 6.4 договору визначено, що замовник оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації. Загальна сума по договору 2 211 316,80 грн., у тому числі ПДВ 20% 368 552,80 грн.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюється замовником протягом 20 банківських днів з дати поставки товару, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по постачанню товару, який підлягає оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлених чинним законодавством порядку та строки. У разі реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН з порушенням гранічних строків їх реєстрації, встановлених чинним законодавством, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Згідно з пунктом 7.3 договору днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.2 договору за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором. У разі порушення строків оплати замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Строк дії договору встановлюється сторонами з моменту його підписання до 31.12.2018, а в частині виконання обов`язків щодо розрахунків по договору - до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому закінчується строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН за операціями із цього договору (пункт 16.2 договору).

24.01.2019 Зовнішньоторгове підприємство "МАГ" звернулось до відповідача з претензією №80 про сплату боргу. Проте, відповідач залишив вказану претензію поза увагою.

Звертаючись з позовними вимогами, позивач вказав, що відповідач в порушення умов договору №ОД/НХ-18-358-НЮ невчасно сплатив вартість поставленого товару, у зв`язку з чим позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між Зовнішньоторговим підприємством "МАГ" та Публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця", в особі філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №ОД/НХ-18-358-НЮ позивач поставив, а відповідач прийняв без зауважень товар на загальну суму 2 211 316,80 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін, та наступними видатковими накладними: №РН-0000185 від 14.05.2018 на суму 179 720, 64 грн.; №РН-0000217 від 05.06.2018 на суму 179 720, 64 грн.; №РН-0000304 від 06.08.2018 на суму 177 756, 48 грн.; №РН-0000321 від 13.08.2018 на суму 177 756, 48 грн.; №РН-0000328 від 20.08.2018 на суму 177 756, 48 грн.; №РН-0000341 від 29.08.2018 на суму 177 756, 48 грн.; №РН-0000402 від 28.09.2018 на суму 177 756, 48 грн.; №РН-0000415 від 11.10.2018 на суму 155 168, 64 грн.; №РН-0000456 від 05.11.2018 на суму 177 756, 48 грн.; №РН-0000480 від 20.11.2018 на суму 177 756, 48 грн.; №РН-0000519 від 12.12.2018 на суму 177 756, 48 грн.; №РН-0000542 від 28.12.2018 на суму 274 655,04 грн. (т. 1; а.с. 16-51).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та відповідно до матеріалів справи, відповідач здійснив оплату товару з порушенням строків, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за прострочення виконання зобов`язання.

Отже, відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті товару, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, та він вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував пеню на загальну суму 43 713,98 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

В силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Приписами статтей 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктами 11.1, 11.2 договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором. У разі порушення строків оплати замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Апеляційний господарський суд, перевіривши, за допомогою програми "Ліга:Закон", розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві та перевірений судом першої інстанції, дійшов висновку, що сума пені у розмірі 43 713,98 грн. є арифметично правильною.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 34 442,08 грн. - інфляційних втрат та 7 317,27 грн. - 3% річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши розрахунки 3% річних та збитків від зміни індексу інфляції, наведених позивачем, колегія суддів погоджується, що стягнення 3% річних у сумі - 7 317,27 грн. та індексу інфляції у розмірі - 34 442,08 грн. є арифметично правильними та нараховані відповідно до чинного законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Стосовно тверджень апелянта про необгрунтовну відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені на 50%, колегія суддів зазначає наступне.

В силу частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (стаття 233 Господарського кодексу).

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи таке питання суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, оцінивши мотивування поданого відповідачем клопотання, приймаючи до уваги умови договору, зважаючи на заперечення позивача проти зменшення суми пені, та приймаючи до уваги фактичні обставини справи, Господарський суд міста Києва правомірно відмовив у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені на 50%.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, місцевий господарський суд правильно зазначив, що, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких той звернувся до суду, порушено відповідачем, то позовні вимоги про стягнення 85 473,33 грн. підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 у справі № 910/4942/19 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 у справі № 910/4942/19 слід залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 у справі № 910/4942/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 у справі № 910/4942/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4942/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.10.2019.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім