Рішення

від 01.10.2019 по справі 907/486/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.10.2019 м. Ужгород Справа № 907/486/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/486/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЧУНАЙ-УКРАЇНА» , м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛФІШ» , с. Горінчево, Хустського району про стягнення 84 552,96 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЧУНАЙ-УКРАЇНА» , м. Київ звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛФІШ» , с. Горінчево, Хустського району про стягнення 84552,96 грн. у тому числі 67557,75грн. основного боргу по оплаті придбаної продукції за договором поставки №КФД-2781 від 21.11.2016, суми 15 589,60грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 1 405,61грн. три відсотки річних, посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 509, 526, 530, 550, 551, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 20, 216, 217, 218, 223, 230, ч. 6, ст. 231, 232, ч. 1 ст. 193 ГК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленого товару, чим порушено вимоги ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України, внаслідок чого в нього виникла та рахується заборгованість за поставлений товар, яка станом на момент звернення до суду з даним позовом складає суму 67557,75грн. Крім того, позивачем керуючись ст.625 ЦК України суму 1 405,61грн. три відсотки річних, а також суму 15 589,60- пені за несвоєчасний розрахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.08.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 20.09.2019 р.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду від 13.08.2019 була надіслана відповідачу 14.08.2019 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 90430, Закарпатська обл., Хустський р-н, с. Горінчево, вул. Жуковського,62, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуто до суду 21.08.2019, з позначкою ТОВ не зареєстровано .

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року роз`яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався. У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши повноважних представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю ВІЧУНАЙ-УКРАЇНА , м. Київ та товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛФІШ» , с. Горінчево, Хустського району, 21.11.2016 року було укладено договір поставки товару №КФД-2781 (далі- договір), згідно п.1.1 якого Позивач зобов`язаний здійснити поставку та передати у власність Відповідачу товари (продукти харчування), а останній зобов`язаний прийняти та оплатити цей товар на умовах та у порядку визначених цим договором.

Відповідно до умов договору право власності на товар переходить від Позивача до Відповідача в момент передачі Товару Відповідачу, що підтверджується підписами уповноважених представників сторін на видаткових накладних.(п.1.3.договору). Товар вважається поставленим Позивачем та прийнятим Відповідачем з моменту підпису про це Відповідачем відповідної видаткової накладної та засвідчення печатками сторін. (п. 2.10.)

Згідно п. 2.11. даного договору сторони узгодили, що особи які підписують видаткові накладні, уповноважені на це належним чином та їх підписи є достатнім доказом отримання Товару.

Відповідно до статті 692 ЦК України та п .3.1. Договору оплата товару здійснюється Відповідачем у гривнях шляхом перерахування коштів на рахунок Позивача в термін 30 (тридцять) календарних днів з моменту поставки товару.

Поставка товару була здійснена на підставі видаткових накладних, що відповідає вимогам п. 2.10 Договору, а саме: 1.ДН-0011947 від 03.10.2017р.; 2.ДН-0000174 від 09.01.2018р.; 3.ДН-0000632 від 23.01.2018 р.; 4.ДН-0001996 від 11.03.2018 р.; 5.ДН-0002415 від 22.03.2018 р.; 6.ДН-0002516 від 27.03.2018 р.; 7.ДН-0002857 від 05.04.2018р.

Позивач здійснив поставку товару в зумовлені строки за адресою вказаною Відповідачем, що підтверджується вищенаведеними видатковими накладними. Всього поставка товару склала суму 94633,72 (копії видаткових накладних додаються ).

Платежі за поставлений товар здійснювались Відповідачем із порушенням умов даного Договору.

Відповідачем сплачена сума в розмірі 50583,79 грн. у відповідності до банківських виписок, яка частково закрила борг за попередній період та в частині суми - 3037,68 грн. за видатковою накладною ДН-0011947 від 03.10.2017р. Так, борг по даній видатковій накладній на момент звернення до суду складає 6123.18 грн.

Відповідачем було здійснено повернення товару Позивачу на загальну суму 24038,29грн., а Позивачем підтверджено та здійснено повернення грошових коштів.

Позивач неодноразово звертався до Відповідача про погашення заборгованості, про що 27.07.2018р., відповідно до ст. 530 ЦК України пред`явив Відповідачу вимогу про погашення суми заборгованості у розмірі 67557,75 гривень. Однак, відповідач не здійснив оплату та відповіді на вимогу не надав.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

31.01.2019 р., між сторонами був підписаний Акт звірки розрахунків ,яким сторони підтверджують про існування заборгованості у Відповідача на користь Позивача в розмірі 67557,75 гривень. Разом з тим, 17.07.2019 року було повторно направлено Акт звірки від 17.07.2019р. в адресу Відповідача ( копія акта звірки міститься в матеріалах справи) .

Відповідно до ст.ст. 216, 217, 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Згідно вимог пункту 6.2. Договору, Відповідач зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день несплати. Відповідно до п. 6 ст.232 та ст.223 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання кожної із сторін має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, як постачальник, поставив відповідачу як покупцю товар на загальну суму 94633,72 яка оплачена відповідачем частково, у зв`язку з чим сума основної заборгованості по договору поставки № КФД- 2781 від 21.11.2016 р. становить - 67557,75 гривень.

Також, позивач, керуючись п.10.2, п.10.4 договору та ст.625 ЦК України просить суд стягнути, крім основної суми заборгованості, суму 15 589,60 грн. - пені, 1 405,61 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений позивачем товар згідно видаткових накладних, внаслідок чого у товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛФІШ» , с. Горінчево Хустського району виникла заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЧУНАЙ УКРАЇНА» , м. Київ у розмірі 67557,75грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною, відповідачем у встановленому законом порядку не спростована та не заперечена.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.6.2 договору, у випадку несвоєчасної оплати робіт (етапу) згідно договору замовник сплачує виконавцю за кожний прострочений день пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 15589,60грн. за період у шість місяців від дня прострочення по кожній видатковій накладній.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до 2.5. Постанови пленуму Вищого Господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції

За змістом ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Тобто, та обставина, що сторони в умовах договору погодили, що неустойка нараховується та сплачується за кожний прострочений день, не означає погодження сторонами іншого, аніж встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховується неустойка.

Враховуючи наведене, суд констатує, що поданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені відповідає вимогам приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. А відтак, вимога про стягнення суми 15589,60грн. пені підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов`язань за договором має сплатити за період з 03.11.17 по 01.11.18 - 1405,61 грн. 3% річних.

Відповідач письмового відзиву не надав, твердження позивача не спростував.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача по договору поставки № КФД-2781 від 21.11.2016 у сумі 67557,75 грн. основного боргу, 15589,60 грн пені, 1405,61 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛФІШ» , (90430, Закарпатська обл., Хустський р-н, с.Горінчево, вул Жуковського, 62, код ЄДУПОУ 40946272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЧУНАЙ-УКРАЇНА» , (03058, м. Київ, вул. Гарматна, 39-Б, код ЄДРПОУ 33051586) заборгованість за поставлений товар за договором поставки товару №КФД-2781 від 21.11.2016 року в сумі 84 552,96 (вісімдесят чоти тисячі п`ятсот п`ятдесят дві гривні 96 копійок), у тому числі 67 557,75 грн. основного боргу, 15 589,60 грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 1 405,61 грн. три відсотки річних, а також суму 1921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня, 00 коп.) - у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено: 01.10.2019.

Суддя О.Ф. Ремецькі