Рішення

від 01.10.2019 по справі 910/9565/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2019Справа № 910/9565/19

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу № 910/9565/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-Мобайл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Атман"

про стягнення 45 791,33 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю-Мобайл" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Атман" про стягнення 45791,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору про надання голосових контент-послуг № 15001-PN від 01.01.2015, внаслідок чого за період з грудня 2018 року по березень 2019 року виникла заборгованість в сумі 21776,00 грн, за прострочення сплати якої нараховані штраф у сумі 20 000,00 грн, пеня - 2930,39 грн, інфляційні втрати - 790,36 грн, 3% річних - 294,58 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 23.08.2019.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.07.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03179, м. Київ, вулиця Верховинна, будинок АДРЕСА_1 / АДРЕСА_2 .

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.07.2019 повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою інші причини .

Крім того, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи суд надіслав ухвалу про відкриття провадження у справі від 24.07.2019 за поштовими адресами відповідача, які були зазначені в договорі: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, офіс 43 та 03056, м. Київ, вул. Польова, 21, офіс 206.

Відповідач ухвалу суду від 24.07.2019 про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 09.09.2019 за адресою: 03056, м. Київ, вул. Польова, 21, офіс 206, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на 01.10.2019р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

01.01.2015 між позивачем (за договором - сервіс-провайдер) та відповідачем (за договором - контент-провайдер) було укладено Договір про надання голосових контент-послуг № 15001-PN (далі - договір), відповідно до п. 2.1. якого контент-провайдер надає голосові контент-послуги для сервіс-провайдера, а сервіс-провайдер надає послуги контент-провайдеру по отриманню, виділу та підтримці коротких номерів для контент-провайдера.

Відповідно до п. 1.2. договору, голосова контент-послуга - це технічна підтримка позивачем телекомунікаційних послуг відповідача по наданню абонентам доступу до контенту. Підтримка полягає в апаратному забезпеченні функціонування ресурсів, на яких розміщений контент, доступ абонентів до якого забезпечується позивачем, та технічне сприяння в наданні такого доступу в рамках маршрутизації з використанням транспортної мережі.

Відповідно до п. 7.2. договору та додаткових угод № 3 від 01.03.2017 та № 4 від 01.02.2019, відповідач зобов`язаний здійснювати позивачу:

- щомісячну абонентську плату за використання СІП-номеру мобільного оператора: Астеліт - Life:) тм - 100 грн/міс., Київстар - 100 грн/міс. та МТС ( VODAFONE ) - 100 грн./міс.

- щомісячну орендну плату короткого номеру: Астеліт - Life:) тм - 850 грн/міс., Київстар - 1500 грн/міс. та МТС ( VODAFONE ) - 1594 грн/міс.;

- щомісячну абонентську плату за використання короткого номеру:

1) у грудні 2018 року та січні 2019 року: Астеліт - Life:)м - 300 грн/міс., Київстар - 300 грн/міс. та МТС ( VODAFONE ) - 300 грн/міс.;

2) у лютому - березні 2019 року: Астеліт - Life:) тм - 500 грн/міс., Київстар - 500 грн/міс. та МТС ( VODAFONE ) - 500 грн/міс.

Згідно п. 7.5. договору, вказані щомісячні платежі сплачуються контент-провайдером згідно рахунків, надісланих сервіс-провайдером, шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок сервіс-провайдера до 10 числа місяця, в якому використовуються короткі номера.

У пп. 7.10.1. п. 7.10. договору зазначено, що сервіс-провайдер зобов`язується не пізніше двадцятого числа місяця наступного за звітним періодом, надати контент-провайдеру Акти приймання-передачі наданих послуг за звітний період, які, згідно пп. 7.10.2. п. 7.10. та п.7.11. договору, контент-провайдер зобов`язаний підписати та повернути сервіс-провайдеру.

А згідно п. 1.5. Договору, вищевказані щомісячні оплати здійснюються відповідачем згідно рахунків, направлених Позивачем, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Позивача до 10-го числа місяця, в якому використовуються короткі номери.

Відповідно до п. 14.9. договору, за кожен випадок порушення відповідачем умов даного Договору, Позивач має право стягнути штраф за кожен факт такого порушення у розмірі 10 % (десять відсотків) від загальної суми збитків, завданих внаслідок такого порушення, але не менше 5000 (п`ять тисяч) грн. за кожен випадок порушення.

Також пунктом 14.10. договору передбачено, що у випадку прострочення сплати послуг Позивача Відповідачем на десять та більше робочих днів, позивач має право стягнути пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення. від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Договір діє з 01.01.2015 по 31.12.2015 (п.9.1. договору).

На виконання умов договору позивач отримав для відповідача у мобільних операторів зокрема:

- Астеліт - Life:) тм короткий номер - 220, Акт виділення короткого номеру № 1 від 01.01.2015;

- Київстар короткий номер - 220, Акт виділення короткого номеру № 2 від 29.04.2016;

- МТС ( VODAFONE ) короткий номер - 220, Акт виділення короткого номеру № 3 від 30.09.2016, виділив їх йому та здійснював технічну підтримку даних номерів.

На виконання умов договору позивач у період з грудня 2018 року по березень 2019 року надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 21 776 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств Актами наданих послуг № 0112/18 від 31.12.2018, № 0101/19 від 31.01.2019, № 0102/19 від 28.02.2019 та направленими відповідачу, але не повернутим ним Актом наданих послуг № 0103/19 від 31.03.2019.

В порушення умов укладеного договору відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань щодо здійснення оплати наданих послуг за період з грудня 2018 року по березень 2019 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за надані позивачем послуги на загальну суму 21 776,00 грн., а саме: у грудні на суму - 5 144,00 грн.; - у січні на суму - 5 144,00 грн.; - у лютому на суму - 5 744,00 грн.; - у березні на суму - 5 744,00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним позивачем на адресу відповідача за вих. № 2602/19 від 26.02.2019 р. була направлена претензія з вимогою про сплату заборгованості.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання договірних зобов`язань щодо оплати наданих послуг, у зв`язку із чим просить стягнути з останнього заборгованість у загальній сумі 21 776,00 грн., за прострочення якої нараховані за прострочення сплати якої нараховані штраф у сумі 20 000,00 грн., пеня - 2930,39 грн., інфляційні втрати - 790,36 грн., 3% річних - 294,58 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач у період з грудня 2018 року по березень 2019 року надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 15 432,00 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств Актами наданих послуг № 0112/18 від 31.12.2018, № 0101/19 від 31.01.2019, №0102/19 від 28.02.2019.

Також позивач стверджує, що надав відповідачу послуги у березні 2019р. на суму 5 744,00 грн згідно направленого відповідачу, але не повернутого та не підписаного ним Акту наданих послуг № 0103/19 від 31.03.2019.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене та умови договору, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг за Актами наданих послуг № 0112/18 від 31.12.2018, № 0101/19 від 31.01.2019, № 0102/19 від 28.02.2019 є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк оплати наданих послуг за Актами наданих послуг № 0112/18 від 31.12.2018, № 0101/19 від 31.01.2019, № 0102/19 від 28.02.2019 настав, а доказів оплати їх в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 15 432,00 грн.

Разом з тим, суд відмовляє в стягненні заборгованості в сумі 5 744,00 грн., оскільки матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу Акту наданих послуг №0103/19 від 31.03.2019.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, нарахованої на прострочену заборгованість з оплати наданих послуг за Актами наданих послуг № 0112/18 від 31.12.2018, № 0101/19 від 31.01.2019, № 0102/19 від 28.02.2019, судом встановлено, що він є арифметично вірним, а тому вимоги в частині стягнення 2 370,79 грн. пені підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд відмовляє в стягненні 559,60 грн. пені, нарахованої на прострочену заборгованість з оплати наданих послуг за Актом наданих послуг № 0103/19 від 31.03.2019, оскільки заборгованість за вказаним актом не підтверджена матеріалами справи.

Також, позивачем заявлено до стягнення штраф у сумі 20 000,00 грн., який розрахований наступним чином: 5 000,00 (мінімальна сума штрафу, встановлена п. 14.9. договору) х 4 (кількість порушень зобов`язання з оплати Актів наданих послуг).

Так, відповідно до п. 14.9. договору, за кожен випадок порушення відповідачем умов даного договору, позивач має право стягнути штраф за кожен факт такого порушення у розмірі 10 % (десять відсотків) від загальної суми збитків завданих внаслідок такого порушення, але не менше 5000 (п`ять тисяч) грн за кожен випадок порушення.

З викладеного вбачається, що сума штрафу розраховується від суми збитків, завданих порушенням зобов`язання, але в будь-якому випадку не може бути меншою 5 000 грн.

Для застосування п. 14.9. договору необхідна наявність двох умов: порушення зобов`язання та збитки, спричинені таким порушення.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків у зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язання з оплати наданих послуг, а тому відсутні підстави для стягнення з останнього штрафу в порядку п. 14.9. договору.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в частині стягненні 20 000,00 грн штрафу.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 294,58 грн за період з 11.12.2018 до 10.07.2019.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% судом встановлено, що він є невірним, оскільки здійснений з урахування непідтвердженої матеріалами справи заборгованості в сумі 5 744,00 грн. за Актом наданих послуг № 0103/19 від 31.03.2019.

Здійснивши перерахунок 3% без урахування суми вказаної заборгованості, судом встановлено, що розмір 3% складає 236,97 грн. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 790,36 грн. за період з грудня 2018 року по червень 2019 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, так як позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано вищевикладеного та включено до розрахунку непідтверджену матеріалами справи заборгованість в сумі 5 744,00 грн за Актом наданих послуг № 0103/19 від 31.03.2019.

Суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого обґрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, є 510,52 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, у розмірі 510,52 грн.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором про надання голосових контент-послуг № 15001-PN від 101.01.2015 документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Атман" (юридична адреса: 03179, м. Київ, вулиця Верховинна, будинок 91, квартира 45/46; поштова адреса: 03056, м. Київ, вул. Польова, 21, офіс 206; ідентифікаційний код 39470329) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-Мобайл" (01042, м. Київ, вулиця Академіка Філатова, будинок 22/8, поверх 3-й, оф. 300, ідентифікаційний номер 37143916) основний борг у розмірі 15 432,00 грн, пеню в сумі 2 370 грн. 79 коп., інфляційні втрати в розмірі 510 грн 52 коп., 3% річних у розмірі 236 грн 97 коп. та судовий збір у розмірі 778 грн 21 коп.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 01.10.2019.

Суддя А.І. Привалов