Рішення

від 24.09.2019 по справі 909/551/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/551/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФкомсервіс"

про стягнення заборгованості в сумі 439444 грн 45 к.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 Миколаївна,

від відповідача: представник не з`явився.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФкомсервіс" про стягнення заборгованості в сумі 439444 грн 45 к.

Вирішення судом процесуальних питань.

04.06.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання по справі на 16.07.2019 (ухвала від 04.06.2019).

01.08.2019 суд постановив відкласти підготовче засідання на 01.08.2019 (ухвала від 16.07.2019), в якому оголосив перерву до 05.08.2019.

05.08.2019 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 09.09.2019, за наслідком якого відклав розгляд на 24.09.2019.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з`явився, конституційним правом на захист своїх прав не скористався, причин неприбуття не повідомив, відзиву на позов не подав. Ухвали суду направлялася відповідачу, відповідно до ст.120 ГПК України, рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернулася на адресу суду з відділення поштового зв`язку із зазначенням причини повернення: "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Факт не отримання копій ухвал, які суд з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав відповідачу за належною адресою та які повернулися в суд у зв`язку з їх неотриманням адресатом, свідчить про суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 24.09.2019 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов»язання щодо оплати наданих послуг в терміни, передбачені договором про постачання теплової енергії №269 від 11.01.2017 внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 318232 грн 82 к. Позовні вимоги обґрунтовує положеннями ст. 525, 526, 625 ЦК України. На підставі ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов"язання, позивач нарахував відповідачу 95184 грн 97 к. - інфляційних втрат та 26026 грн 66 к. - 3% річних.

Позиція відповідача.

Відповідач відзив на позов не надав, проти позову не заперечив, доказів оплати товару не подав.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом спору є матеріально - правова вимога Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФкомсервіс" про стягнення 318232 грн 82 к. основного боргу, 95184 грн 97 к. - інфляційних втрат та 26026 грн 66 к. - 3% річних за порушення строку оплати наданих послуг з постачання теплової енергії.

11.01.2017 сторони спору уклали договір № 269 про постачання теплової енергії. При виконанні умов цього договору та при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов"язалися керуватися чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплоспоживальних установок і теплових мереж, іншими законодавчими актами України, що регулюють правовідносини, передбачені цим договором.

Сторони уклали договір письмово у формі єдиного документа, його підписали повноважні особи обох сторін за договором та скріпили печатками сторін. Згідно з п.9.1 договору цей договір діє до 31.12.2017 та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Згідно з п 1.1. договору виробник (позивач) зобов`язався постачати споживачеві (відповідачу) теплову енергію (далі - енергія) відповідно до умов Договору, а Споживач - своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, енергія постачається споживачу в обсягах, згідно з додатком № 1 до цього договору на опалення та вентиляцію, гаряче водопостачання, технологічні потреби.

У розділі 3 договору сторони визначили права та обов`язки споживача, зокрема, зазначили, що споживач має право на отримання інформації щодо тарифів, умов та режимів споживання та перевірку кількісних і якісних показників надання послуг та зобов»язаний виконувати умови та порядок оплат спожитої енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

У розділі 5 договору сторони погодили облік теплової енергії. Так, п. 5.1. та 5.2 Договору передбачено, що облік споживання енергії проводиться виключно за Приладами. Розрахунковий метод застосовується тільки при тимчасовому підключенні терміном до 6 місяців.

Як зазначено у п. 5.3. договору, споживач, що має Прилади, щомісячно з 26 по 31 число направляє свого представника у відділ договірної роботи та реалізації теплової енергії виробника за адресою: вул. Б. Хмельницького, 59а, для подання звіту про фактичне споживання енергії за розрахунковий місяць. В абзаці другому п. 5.3. договору сторони погодили, що у випадку неподання звіту про фактичне споживання енергії за розрахунковий період по приладах у вказаний термін, розрахунок за використану енергію проводиться розрахунковим методом згідно годинних теплових навантажень.

Відповідно до п. 5.6. договору, розрахунки за енергію, що споживається проводяться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 5.8. договору, оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в цих рахунках: - з платежів поточного розрахункового періоду в 5-денний термін після дати одержання рахунків-фактури; - з платежів передоплати з 1-го до 5-го числа поточного розрахункового періоду; - в платіжних дорученнях споживач повинен обов`язково вказати номер договору та призначення платежу. За наявності заборгованості по цьому договору, виробник зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу. Тільки після повного погашення суми боргу, перераховані кошти зараховуються за поточний розрахунковий період.

На виконання умов договору позивач у період січень - грудень 2017 року поставляв відповідачу теплову енергію та виставляв рахунки - фактури, копії яких приєднані до матеріалів справи; докази направлення яких містяться в матеріалах справи.

Однак в порушення прийнятих на себе зобов»язань відповідач за поставлену теплову енергію в спірний період розраховувався не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості останнього перед позивачем, яка станом на 30.05.2019 складає 318232 грн 82 к. На підставі ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов"язання, позивач нарахував відповідачу 95184 грн 97 к. - інфляційних втрат та 26026 грн 66 к. - 3% річних та звернувся за захистом порушеного права до суду.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901ЦК України).

Відповідно до наведеного, договір укладений між позивачем і відповідачем, є договором надання послуг.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновок суду.

Отже, суд встановив, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку з оплати отриманої теплової енергії не виконав; обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання не навів; доказів виконання зобов"язання не надав, доводи позивача не спростував, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати теплової енергії в строк встановлений договорами підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 318232 грн 82 к. заборгованості обґрунтована та належить до задоволення.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних за період з 01.03.2017 - 30.04.2019 та інфляційних втрат за період березень 2017 року квітень 2019 року та задовольняє їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 318232 грн 82 к. основного боргу, 95184 грн 97 к. - інфляційних втрат та 26026 грн 66 к. - 3% річних.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 6591 грн 67 к., що підтверджується платіжним дорученням №1546 від 28 травня 2019 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФкомсервіс" про стягнення заборгованості в сумі 439444 грн 45 к. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФкомсервіс", площа Міцкевича, 10, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 36733578) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул. Б.Хмельницького, буд.59-а, м. Івано-Франківськ, 76009 (код 03346058) - 318232 (триста вісімнадцять тисяч гривень двісті тридцять дві гривні) 82 к. основного боргу, 26026 (двадцять шість тисяч двадцять шість гривень) 66 к. - 3% річних, 95184 (дев"яносто п"ять тисяч сто вісімдесят чотири гривні) 97 к. - інфляційних збитків та 6591 (шість тисяч п"ятсот дев"яносто одну гривню ) 67 к. - судового збору.

Розгляд питання щодо розподілу судових витрат позивача призначити на 01.10.2019 об 11:30 год. (Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Шевченка, 16, м. Івано-Франківськ, 76000; корпус 1, зал судових засідань №19).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду в строк, передбачений Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.09.2019

Суддя Т.В. Максимів