Рішення

від 25.09.2019 по справі 909/756/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/756/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, до відповідача: Колективного підприємства "ОМІ"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

про стягнення заборгованості в сумі 109493 грн 34 к.

за участю:

від позивача: Чекайло Василь Михайлович,

від відповідача: представник не з"явився,

від третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - Мигович Іван Васильович

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради із позовною заявою до Колективного підприємства "ОМІ" про стягнення заборгованості в сумі 109493 грн 34 к.

Вирішення судом процесуальних питань.

24.07.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначити в судове засідання на 12.09.2019, яке суд відклав на 24.09.2019.

24.09.2019 в судовому зсіданні суд оголосив перерву до 25.09.2019, про що сторони повідомлені під розписку.

25.09.2019 представник відповідача в судове зсіданні не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи, через канцелярію суду подав заяву про визнання позовних вимог та зменшення суми неустойки вдвічі вх.№16395/19, яку суд прийняв до розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення представника відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 202 ГПК України.

Після перерви в судовому засіданні 25.09.2019 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов»язання щодо оплати пайового внеску в терміни, передбачені договором про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 99212 грн 03 к. Позовні вимоги обґрунтовує положеннями ст. 525, 526, 625 ЦК України та 216 ГК України. На підставі ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов"язання, позивач нарахував відповідачу 2301 грн 72 к. - інфляційних втрат та 992 грн 89 к. - 3% річних, а також на підставі п.5.1. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 6986 грн 70 к.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити.

Позиція відповідача.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі з підстав викладених у заяві вх.№16395/19 від 25.09.2019, в якій просив суд зменшити суму неустойки у зв"язку з важким фінансовим становищем.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Представник третьої особи - виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в судовому засіданні підтримав позовні вимоги викладені у позовній заяві; просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом спору є матеріально - правова вимога Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Колективного підприємства "ОМІ"

про стягнення 99212 грн 03 к. основного боргу, 2301 грн 72 к. - інфляційних втрат та 992 грн 89 к. - 3% річних, 6986 грн 70 к. пені за порушення строку сплати пайового внеску.

03.10.2017 Господарський суд Івано-Франківської області постановив рішення, яким задоволив позов Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Колективного підприємства "ОМІ" про визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та Колективним підприємством "ОМІ", яке набрало законної сили згідно постанови Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 у справі №909/ 671/16.

Згідно розділу 1 цього договору, замовник, що здійснює будівництво закладу торгівлі на вул.В.Симоненка,11 в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська.

Відповідно до пункту 3.1. договору, розрахунок розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку 1 до договору.

Пунктом 3.3 договору, встановлено, що замовник сплачує пайову участь у сумі 154179 грн 18 к. в 7-денний термін з моменту реєстрації договору.

Згідно з п. 5.1 договору при простроченні платежу, передбаченого п.3.3 договору, відповідач ( по договору - замовник) сплачує до міського бюджету суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних та пеню у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Всупереч умов договору, замовник прийняті на себе договірні зобов"язання не виконав, у зв"язку із чим 08.04.19 Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на адресу відповідача направлено претензію-вимогу №136/16.5-15/18в щодо погашення заборгованості в розмірі 154179 грн 18 к. у десятиденний термін з моменту отримання вимоги, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв"язку з чим, позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов"язання, позивач нарахував відповідачу 2301 грн 72 к.- інфляційних втрат, 992 грн 89 к.- 3% річних, 6986 грн 89 к. - пені та звернувся за захистом порушеного права до суду.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений момент пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував, позовні вимоги визнав.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновок суду.

Отже, суд встановив, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку із оплати пайового внеску не виконав; обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання не навів; доказів виконання зобов"язання не надав, доводи позивача не спростував, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати пайового внеску в строк встановлений договором підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 99212 грн 03 к. заборгованості обґрунтована та належить до задоволення.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру пені на 50%, суд зазначає таке .

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 24 липня 2019 р. у справі №915/985/18 зазначив, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Досліджуючи питання можливості зменшення пені, суд бере до уваги обставини, що вплинули на виконання зобов`язання, поведінку винної сторони, причини неналежного виконання зобов`язання та відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження завдання позивачу збитків.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що проведений позивачем розрахунок пені є арифметично правильним, однак враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку про зменшення пені на 50 % та стягнення з відповідача на користь позивача 3493 грн 35 к. пені.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних за період з 11.12.2018 - 08.04.2019 які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 970 грн 38 к. В решті суми нарахованих 3% 22 грн 51к. слід відмовити.

Також, суд перевірив правильність нарахування позивачем інфляційних втрат за період грудень 2018 року - квітень 2019 року, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" перевищують суму інфляційних втрат заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних збитків в сумі 2301 грн 72 к., тобто в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 99212 грн 03 к. основного боргу, 2301 грн 72 к. - інфляційних втрат, 970 грн 38 к. - 3% річних та 3493 грн 35 к. - пені.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 1921 грн, що підтверджується платіжним дорученням №18 від 21 травня 2019 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, судовий збір в розмірі 0,39 грн суд покладає на позивача.

За приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та визнання відповідачем позову, позивачу згідно ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір" належить повернути з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору, а саме 960 грн 31 к., про що постановити ухвалу. Судовий збір в розмірі 960 грн 31 к. суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Колективного підприємства "ОМІ" про стягнення заборгованості в сумі 109493 грн 34 к. задовольнити частково.

Стягнути з Колективного підприємства "ОМІ", вул.Чайковського, 11а, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 20547019) на користь Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, 28, код 02314062, одержувач платежу: МБ м. Івано-Франківська 24170000, код 37952250, розрахунковий рахунок 31511921700002 МФО 836014 УДКСУ в м. Івано-Франківську призначення платежу: на інфраструктуру міста) - 99212 (дев"яносто дев"ять тисяч двісті дванадцять гривень) 03 к. - заборгованості, 3493 (три тисячі чотириста дев"яносто три гривні) 35 к. - пені, 970 (дев"ятсот сімдесят гривень ) 38 к. - 3 % річних та 2301 ( дві тисячі триста одну гривню) 72 к. - інфляційних нарахувань, а також 960 ( дев"ятсот шістдесят гривень) 31к. - судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення 22 (двадцяти двох гривень) 51 к. - 3% річних та 3493 (трьох тисяч чотириста дев"яносто трьох гривень) 35 к. пені - відмовити.

Судовий збір в сумі 0,39 к. покласти на позивача.

Розгляд питання по розподілу судових витрат позивача призначити на 01.10.2019 об 12:00 год. (Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Шевченка, 16, м. Івано-Франківськ, 76000; корпус 1, зал судових засідань №19).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду в строк, передбачений Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.10.2019

Суддя Т.В. Максимів