Рішення

від 30.09.2019 по справі 910/9938/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2019Справа № 910/9938/19

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу № 910/9938/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Транс Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінліс"

про стягнення 247 412,77 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іва-Транс Плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінліс" про стягнення 247 412,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору перевезення вантажу № 82 від 13.03.2017, внаслідок чого виникла заборгованість у загальній сумі 247412,77 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.07.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, м. Київ, вулиця Січових Стрільців, 21, а також на поштову адресу відповідача: 21008, м. Вінниця, вул. Пирогова, 151-М, яка міститься в реквізитах сторін у договорі.

Однак, конверти з ухвалою про відкриття провадження у справі від 30.07.2019 були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою вибули та інші причини .

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки вибули та інші причини вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень"усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначати, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті Господарського суду міста Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду у даній справі, у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на день винесення рішення відзив від відповідача не надійшов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.03.2017 між позивачем (за договором - перевізник) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено Договір перевезення вантажу № 82, (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого перевізник бере на себе зобов`язання у відповідності з поданими замовником заявками здійснювати перевезення вантажним автомобілем довірений йому замовником вантаж, а замовник зобов`язаний вантаж прийняти та сплатити за перевезення вантажу встановлену даним договором плату.

Згідно п. 4.1. договору, форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажу і надання інших послуг, пов`язаних з цим, визначаються перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - замовником при укладенні ними договору на перевезення вантажів.

Відповідно до п. 4.2. договору, остаточний розрахунок між перевізником і замовником здійснюється по факту доставки вантажу шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника згідно акту здачі-приймання наданих послуг, рахунків-фактур, наданих перевізником на протязі 3 (трьох) банківських днів з дати підписання вищезазначеного акту здачі-приймання наданих послуг.

Умовами пункту 7.2. договору визначено, що строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 1.1 цього Договору та діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору, в тому числі фінансових.

Як, вбачається з доданих до позовної заяви доказів, надання послуг з перевезення вантажів підтверджується складеними та підписаними між ТОВ Іва-Транс Плюс та ТОВ Вінліс заявками, актами надання послуг з перевезення вантажів, а саме:

- заявка від 29 березня 2018 року на перевезення вантажу з м. Гнівань (Україна) до м. Відень (Австрія) та акт надання послуг з перевезення вантажів по маршруту м. Гнівань (Україна) - м. Відень (Австрія) № 437 від 04 квітня 2018 року на суму 43748,68 гривень;

- заявка від 05 квітня 2018 року на перевезення вантажу з м. Гнівань (Україна) до м. Відень (Австрія) та акт надання послуг з перевезення вантажів по маршруту м. Гнівань (Україна) - м. Відень (Австрія) № 456 від 11 квітня 2018 року на суму 43346, 27 гривень;

- заявка від 12 квітня 2018 року на перевезення вантажу з м. Гнівань (Україна) до м. Відень (Австрія) та акт надання послуг з перевезення вантажів по маршруту м. Гнівань (Україна) - м. Відень (Австрія) № 508 від 23 квітня 2018 року на суму 58001,50 гривень;

- заявка від 07 травня 2018 року на перевезення вантажу з м. Гнівань (Україна) до м. Відень (Австрія) та акт надання послуг з перевезення вантажів по маршруту м. Гнівань (Україна) - м. Відень (Австрія) № 597 від 15 травня 2018 року на суму 42355,00 гривень;

- заявка від 30 травня 2018 року на перевезення вантажу з м. Гнівань (Україна) до м. Відень (Австрія) та акт надання послуг з перевезення вантажів по маршруту м. Гнівань (Україна) - м. Відень (Австрія) № 685 від 06 червня 2018 року на суму 41225,46 гривень;

- заявка від 30 травня 2018 року на перевезення вантажу з м. Гнівань (Україна) до м. Відень (Австрія) та акт надання послуг з перевезення вантажів по маршруту м. Гнівань (Україна) - м. Відень (Австрія) № 686 від 06 червня 2018 року на суму 41225,46 гривень.

Крім того, на виконання умов договору та з метою отримання оплати за надані послуги позивач оформив та виставив відповідачу наступні рахунки-фактури: № 437 від 04 квітня 2018 року на суму 43748,68 гривень; № 456 від 11 квітня 2018 року на суму 43346, 27 гривень; № 508 від 23 квітня 2018 року на суму 58001,50 гривень; № 597 від 15 травня 2018 року на суму 42355,00 гривень, № 685 від 06 червня 2018 року на суму 41225,46 гривень; №686 від 06 червня 2018 року на суму 41225,46 гривень.

Однак вказані рахунки відповідачем повністю оплачені не були, у зв`язку з чим загальна сума заборгованості відповідача за отримані послуги перевезення вантажів на день звернення позивача до суду становить 247412,77 гривень.

Розмір заборгованості відповідача також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період 2018 року, що був підписаний між ТОВ Іва-Транс Плюс та ТОВ Вінліс станом на 31.12.2018 та який долучено до матеріалів справи.

27.03.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості у розмірі 247 412,77 грн, яку було направлено на поштову адресу відповідача та отримано останнім 12.04.2019. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за договором щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг з перевезення вантажів, у зв`язку з чим просить стягнути з останнього заборгованість за отримані послуги у сумі 247 412,77 гривень.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вище встановлені обставини, суд вважає, що позивачем належним чином підтверджено факт надання послуг з перевезення вантажу на суму 247 412,77 грн, у зв`язку з чим, строк оплати, відповідно до умов Договору та ст. 530 ЦК України, настав.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом, відповідач за надані позивачем на підставі договору послуги в повному обсязі не розрахувався, таким чином розмір заборгованості складає 247 412,77 грн. Відповідачем доказів оплати заборгованості у розмірі 247 412,77 грн на час вирішення спору в суді не надано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 247 412,77 грн заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором перевезення вантажу № 82 від 13.03.2017 щодо оплати послуг перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 247 412,77 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінліс" (04053, м. Київ, вулиця Січових Стрільців, 21; ідентифікаційний код 38838606) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Транс Плюс" (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. В`ятська, 24; ідентифікаційний код 35095054) основний борг у сумі 247 412 грн 77 коп та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 711 грн 20 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 30.09.2019.

Суддя А.І. Привалов