Рішення

від 17.09.2019 по справі 910/9149/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2019Справа № 910/9149/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом акціонерного товариства Укрпошта в особі філії Київська міська дирекція акціонерного товариства Укрпошта

до товариства з обмеженою відповідальністю БК БУД КОМПАНІ

про стягнення 128 559,99 грн

за участю представників сторін:

від позивача Боярська В.В. - представник за довіреністю від 14.01.2019

від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2019 року акціонерне товариство Укрпошта в особі філії Київська міська дирекція акціонерного товариства Укрпошта (далі - АТ Укрпошта в особі філії Київська міська дирекція, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю БК БУД КОМПАНІ (далі - ТОВ БК БУД КОМПАНІ , відповідач) про стягнення 128 559,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду № 61-3754 від 21.12.2018 на виконання робіт по об`єкту: Капітальний ремонт ВПЗ Згурівка-1 смт. Згурівка, вул. Українська, 13 .

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 128 559,99 грн, з яких: 97 089,14 грн - сума безпідставно набутих грошових коштів, 17 340,39 грн - пеня, 5 873,89 грн - інфляційна складова боргу, 1 460,33 грн - проценти, 6 796,24 грн - штраф у розмірі 7%.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2019, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 910/9149/19 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.09.2019.

03.09.2019 у судовому засіданні судом відкладено розгляд справи на 17.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 повідомлено ТОВ БК БУД КОМПАНІ , як відповідача, про наступне судове засідання, яке відбудеться 17.09.2019.

13.09.2019 до суду надійшли додаткові пояснення позивача щодо обставин виконання відповідачем зобов`язань за договором підряду № 61-3754 від 21.12.2018 та продовження сторонами строку дії вказаного договору, а також щодо позовної вимоги про стягнення процентів у розмірі 1 460,33 грн з зазначенням, що правовою підставою такої позовної вимоги є ст. 536 Цивільного кодексу України.

17.09.2019 у судовому засіданні представник позивача надала суду пояснення щодо підстав нарахування пені та зазначила, що вказана штрафна санкція заявлена до стягнення у зв`язку з порушенням відповідачем негрошового зобов`язання виконати роботи (п. 10.2 договору), заявлені позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та правомірними, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 17.09.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

21.12.2018 між АТ Укрпошта в особі філії Київська міська дирекція (замовник) та ТОВ БК БУД КОМПАНІ (виконавець) був укладений договір підряду № 61-3754 на виконання робіт по об`єкту: Капітальний ремонт ВПЗ Згурівка-1 смт. Згурівка, вул. Українська, 13 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконати роботи: Капітальний ремонт ВПЗ Згурівка-1 смт. Згурівка, вул. Українська, 13 (далі - об`єкт) код ДК 021:2015-450000007, код ДКПП 41:20, а замовник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити виконані роботи.

Згідно з п. 1.3 договору обсяг і вартість робіт, що складають предмет даного договору, визначаються в додатку № 1 до договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна договору становить загальну суму вартості виконаних робіт по усіх об`єктах, наведених у п. 1.1 договору - 194 178,28 грн, у т.ч. ПДВ - 32 363,05 грн.

З додатку № 1 Договірна ціна до договору вбачається, що договірна ціна погоджена сторонами у загальному розмірі 194 178,28 грн.

Відповідно до п. 2.7 договору попередня оплата в розмірі 50% від договірної ціни сплачується замовником не пізніше 15 банківських днів з дати підписання сторонами договору.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного сторонами договору позивач сплатив на користь відповідача аванс у розмірі 97 089,14 грн (50% договірної ціни), що підтверджується платіжним дорученням № 19121 від 27.12.2018.

Положеннями п. 5.2 договору на виконавця покладений обов`язок завершити роботи на об`єктах у строк до 31.12.2018.

У п. 15.1 договору сторони погодили строк дії даного договору до 31.12.2018, а в частині виконання робіт - до повного виконання зобов`язань.

26.12.2018 сторонами була укладена додаткова угода № 1, якою сторони погодили зміни строків виконання робіт, а саме на виконавця був покладений обов`язок завершити роботи на об`єктах у строк до 01.03.2019. Сторони також продовжили строк дії договору, а саме визначили, що укладений ними договір діє до 31.03.2019, а в частині виконання робіт - до повного виконання зобов`язань.

29.03.2019 сторонами була укладена додаткова угода № 2, якою сторони погодили зміни строків виконання робіт, а саме на виконавця був покладений обов`язок завершити роботи на об`єктах у строк до 17.06.2019.

Проте, відповідач до виконання робіт, обумовлених укладеним сторонами договором, не приступив, будь-яких доказів протилежного представник відповідача суду не надав.

У зв`язку з цим 13.09.2019 позивач направив відповідачу повідомлення № 63/61-2-1083 від 12.09.2019 про розірвання договору підряду № 61-3754 від 21.12.2018, що підтверджується накладною підприємства поштового зв`язку № 0100173198960, а також описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком, долученими до матеріалів справи.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача суд керувався наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували виконання ним робіт або спростовували доводи позивача, суду не надав. Більше того відповідач не приступив до виконання робіт, обумовлених укладеним сторонами договором, будь-яких доказів протилежного матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Судом встановлено, що сторонами був подовжений строк дії договору до 31.03.2019, а строк виконання робіт - до 17.06.2019. Крім того, позивач направив відповідачу повідомлення № 63/61-2-1083 від 12.09.2019 про розірвання договору підряду № 61-3754 від 21.12.2018. Таким чином, станом на момент розгляду та вирішення даного спору строк дії укладеного сторонами договору підряду № 61-3754 від 21.12.2018 закінчився.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом.

Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутим підрядником без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.02.2019 по справі № 910/21154/17. Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача 97 089,14 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 17 340,39 грн та 7% штрафу в розмірі 6 796,24 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач до роботи, обумовлені укладеним сторонами договором не виконав, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 10.2 договорів передбачено, що у разі невиконання або порушення строків виконання робіт, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних/несвоєчасно виконаних робіт, а за прострочення понад 30 днів виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості невиконаних/несвоєчасно виконаних робіт

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу з урахуванням бази нарахування, визначеної позивачем у розмірі 97 089,14 грн, суд встановив, що розрахунок виконаний позивачем арифметично вірно з урахуванням вимог закону та умов укладеного сторонами договору. Отже, вимога про стягнення з відповідача 7% штрафу в сумі 6 796,24 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

З розрахунку пені, наданого позивачем, вбачається, що позивачем невірно визначений строк її нарахування (з 02.01.2019 по 03.07.2019), адже позивач починає нарахування пені з 02.01.2019 у той час, як строк виконання робіт визначений сторонами до 17.06.2019, отже, порушення відповідачем зобов`язання виконати роботи почалось з 18.06.2019.

Здійснивши власний розрахунок пені за період з 18.06.2019 по 03.07.2019 з урахуванням визначеної позивачем бази нарахування у розмірі 97 089,14 грн, суд встановив, що розмір пені становить 1 489,59 грн, тобто є меншим, ніж заявлений позивачем до стягнення. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені заявлена ним правомірно та обґрунтовано, проте підлягає задоволенню у розмірі визначеному судом, а саме 1 489,59 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1 460,33 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 5 873,89 грн.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що умовами укладеного сторонами договору не визначений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, тому позивач, заявляючи вимогу про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 536 Цивільного кодексу України, обраховував їх за ставкою 3%, як визначено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Суд звертає увагу позивача, що згідно з роз`ясненнями, поведеними у п.п. 6.1-6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу . Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1 460,33 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим судом встановлено, що строк повернення відповідачем, як виконавцем за договором підряду, грошових коштів, сплачених замовником в якості авансу, умовами укладеного сторонами договору не встановлений. Позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути такі грошові кошти лише у 13.09.2019 (шляхом направлення повідомлення № 63/61-2-1083 від 12.09.2019 про розірвання договору підряду), отже, за приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен повернути позивачу спірні грошові кошти у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. Однак, з розрахунку позовних вимог вбачається, що позивач нараховує інфляційну складову боргу протягом періоду з 02.01.2019 до 03.07.019, тобто визначений позивачем період для нарахування інфляційної складової боргу завершився до моменту направлення позивачем вказаної вимоги про повернення грошових коштів.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що суд обмежений строком нарахування певної позовної вимоги, визначеним позивачем, вимога про стягнення інфляційної складової боргу задоволенню не підлягає.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 97 089,14 грн, 7% штрафу в розмірі 6 796,24 грн, пені в розмірі 1 489,59 грн.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю БК БУД КОМПАНІ (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 13, офіс 2, ідентифікаційний код 41552583) на користь акціонерного товариства Укрпошта в особі філії Київська міська дирекція акціонерного товариства Укрпошта (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22, ідентифікаційний код 01189979) основний борг у розмірі 97 089,14 грн (дев`яносто сім тисяч вісімдесят дев`ять грн 14 коп.), 7% штраф у розмірі 6 796,24 грн (шість тисяч сімсот дев`яносто шість грн 24 коп.), пеню в розмірі 1 489,59 грн (одна тисяча чотириста вісімдесят дев`ять грн 59 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 580,62 грн (одна тисяча п`ятсот вісімдесят грн 62 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 01.10.2019.

Суддя О.Г. Удалова