Рішення

від 01.10.2019 по справі 925/1033/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року Справа № 925/1033/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - представник не з`явився,

від відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного акціонерного товариства «ІСУЗУ-АТАМАН

УКРАЇНА» , м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-СПЕЦ-МАШ» ,

м. Черкаси

про стягнення 47 459 грн. 26 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом приватне акціонерне товариство «ІСУЗУ-АТАМАН УКРАЇНА» до товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-СПЕЦ-МАШ» про стягнення 35 487 грн. 70 коп. основного боргу, 6 300 грн. 16 коп. пені, 980 грн. 02 коп. 3% річних та 4 691 грн. 38 коп. інфляційних втрат, у зв`язку з несплатою відповідачем вартості товару поставленого на підставі видаткової накладної №ИС-0000384 від 03 травня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 30 хв. 01 жовтня 2019 року.

Викликані в судове засідання сторони не з`явилися, відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27 серпня 2019 року роз`яснено відповідачу, що строк для подання відзиву на позов встановлено ст.251 ГПК України.

Згідно ч.1 ст. 251 ГПК України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Вищевказану ухвалу відповідач отримав 28 серпня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень.

Строк подачі відзиву до суду 12 вересня 2019 року.

Водночас відзив на позовну заяву було надано до суду 13 вересня 2019 року, тобто з порушенням встановленого законом строку.

Згідно ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Однак з відповідним клопотанням відповідач до суду не звертався.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 03 травня 2018 року приватним акціонерним товариством «Автомобільна компанія ІСУЗУ, Україна» (в подальшому юридичну особу було перейменовано в приватне акціонерне товариство «ІСУЗУ-АТАМАН УКРАЇНА» ) було поставлено відповідачу запасні частини на загальну суму 137 487 грн. 70 коп., що підтверджується копією видаткової накладної №ИС-0000384.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої довіреністю №53 від 03 травня 2018 року особи та відтиском печатки підприємства у вищенаведеній видатковій накладній.

Звертаючись до суду позивач зазначав, що відповідач зобов`язання по оплаті поставленого товару виконав лише частково на суму 102 000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями виписок по рахунку (а.с. 14-16).

Таким чином позивач просив суд стягнути з відповідача 35 487 грн. 70 коп. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, як це передбачено ч.1 ст. 639 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

За таких обставин суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого позивач зобов`язався здійснити поставку запасних частин, а відповідач в свою чергу - сплатити вартість поставленої продукції.

Позивач свої зобов`язання виконав повністю і поставив відповідачу товар.

Відповідач зобов`язання щодо оплати товару в повному обсязі на даний час не виконав.

Згідно ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В п. 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» вказано, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу . При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що на момент звернення позивача до суду строк оплати поставленого товару настав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору купівлі- продажу, розрахунку з позивачем за поставлену продукцію.

Водночас, надані позивачем суду докази є достатніми в розумінні ст. 79 ГПК України, оскільки у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, зокрема, про наявність невиконаного грошового зобов`язання відповідача перед позивачем по договору купівлі-продажу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином кошти в розмірі 35 487 грн. 70 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення 4 691 грн. 38 коп. інфляційних втрат та 980 грн. 02 коп. 3% річних нарахованих за період з 18 вересня 2018 року по 19 серпня 2019 року.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.» судом встановлено, що 3% річних нараховано вірно, інфляційні ж складають 2 402 грн. 89 коп.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 980 грн. 02 коп. 3% річних та 2 402 грн. 89 коп. інфляційних втрат, в решті інфляційних слід відмовити у зв`язку з безпідставним нарахуванням.

Також позивачем заявлено до стягнення 6 300 грн. 16 коп. пені нарахованої за період з 18 вересня 2018 року по 17 березня 2019 року.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, встановленому за згодою сторін.

Даний Закон розмір пені не встановлює. Стаття 3 вказаного Закону лише обмежує розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ у випадку, якщо вона передбачена договором.

Водночас умовами договору купівлі-продажу розмір та підстави стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань не був визначений та встановлений.

Враховуючи вищенаведене, в задоволенні позову в частині вимог про стягнення пені слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-СПЕЦ-МАШ» , вул. Чигиринська, 60/6, м. Черкаси, ідентифікаційний код 41490124 на користь приватного акціонерного товариства «ІСУЗУ-АТАМАН УКРАЇНА» , вул. Сирецька, 9, корпус 1-Ф, м. Київ, ідентифікаційний код 34539354 - 35 487 грн. 70 коп. основного боргу, 2 402 грн. 89 коп. інфляційних втрат, 980 грн. 02 коп. 3% річних та 1 573 грн. 30 коп. судового збору.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 01 жовтня 2019 року.

Суддя А.В.Васянович