Ухвала

від 30.09.2019 по справі 922/3136/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

30.09.2019м. ХарківСправа № 922/3136/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

розглянувши заяву про видачу судового наказу

заявник Товариство з обмеженою відповідальністю "Антарес-України-2006" (61172, м.Харків, Кільцевий проїзд,1) боржник Фізична особа - підприємець Храмцов Олександр Вікторович ( АДРЕСА_1 )

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес-Україна -2006" надійшла заява про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Храмцова Олександра Вікторовича заборгованості у розмірі 9425,99грн., з яких заборгованість по оплаті за товар в сумі 8332,38грн.,3% річних в сумі 305,74грн., та інфляційні нарахування в сумі 787,87 грн., які виникли на підставі письмового договору поставки № 1142 від 10.09.2015 року.

Оскільки боржник неналежним чином виконав умови вказаного договору, заявник скориставшись правом стягнення на підставі судового наказу звернувся до суду із заявою про видачу наказу на стягнення з боржника грошової заборгованості по сплаті боргу, що виник з вказаного договору, річних та інфляційних.

Відповідно до ст.148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дослідивши вимогу заявника, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги, а саме в частині стягнення боргу, оскільки вказані вимоги ґрунтуються на договорі та підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Вимоги в частині стягнення річних та інфляційних не підлягають розгляду в порядку наказного провадження, оскільки ці вимоги не ґрунтуються на договорі.

Відповідно до статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, процесуальне законодавство надає право видачі судового наказу, та як факт звернення з такою заявою, по одному договору й не більше.

Слід зазначити, приписи процесуального законодавства щодо процедури особливої форми судового рішення - судовий наказ, не наділяють заявника правом об`єднувати вимоги по різним договорам.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є додатковими способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, що ґрунтується на вимогах закону, а не договору.

Отже, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес-України-2006" про стягнення з Фізичної особи - підприємця Храмцова Олександра Вікторовича інфляційних втрат та 3% річних не відповідають приписам ст.148 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є заборгованістю за своєю правовою природою та не ґрунтуються на умовах договору.

Судом роз`яснюється, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 153 ГПК України Товариство з обмеженою відповідальністю "Антарес-України-2006" має право звернутись з вказаними вимогами в позовному порядку. При цьому, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. п. 3-6 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ч. 1 ст. 148, п. 3 ч. 1, ч. ч. 2, 3 ст. 152, ст. ст. 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Антарес-Україна-2006" в задоволенні заяви про видачу судового наказу про стягнення 3% річних в сумі 305,74грн., інфляційних нарахувань в сумі 787,87 грн.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її підписання (ст.ст. 235, 255 ГПК України).

Ухвалу підписано 30.09.2019.

Суддя О. О. Присяжнюк