Рішення

від 30.09.2019 по справі 922/2849/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2019 р. Справа № 922/2849/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Косенко К.Д.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітпрод Плюс", м. Київ до Приватної фірми "Регул Стар", м. Чугуїв, Харківської обл.. про стягнення 242205,16 грн. за участю представників сторін:

позивача - Опря С.І. (ордер КВ № 745184 від 12.03.2019);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітпрод Плюс", м. Київ (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватної фірми "Регул Стар", м. Чугуїв, Харківської області (далі за текстом - відповідач):

174609,73 грн. основного боргу за договором поставки № 28/05-2019/01 від 28.05.2019;

15212,51 грн. пені;

52382,92 грн. штрафу.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов вищевказаного договору поставки щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи по суті на 30.09.2019.

В процесі розгляду справи відповідач не скористався правом щодо подачі відзиву на позовну заяву у порядок і строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 30.09.2019 у даній справі.

На судове засідання 30.09.2019 прибув представник позивача, який просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 30.09.2019 свого уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчить долучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення № 022409, згідно з яким 12.09.2019 останній отримав копію ухвали від 03.09.2019 (а. с. 79).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, останній не надав суду будь-яких пояснень стосовно неможливості прибуття його представника в судове засідання, та отримавши ухвалу від 30.09.2019 не був позбавлений можливості реалізувати власні процесуальні права, суд вважає за необхідне розглядати справи за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 28.05.2019 між позивачем, як постачальником (продавцем), та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 28/05-2019/01 (далі за текстом - договір; а. с. 16-19), за умовами якого (п. 1.1-1.2 договору) постачальник зобов`язується систематично доставляти і передавати у власність покупцю м`ясну сировину (надалі - товар), а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах даного договору. Предметом поставки є: м`ясо свинини та яловичини охолоджене та заморожене, а також субпродукти першої, другої категорії та інші м`ясопродукти (п. п. 1.1-1.2 договору).

За умовами п. п. 2.1, 2.3 договору ціна на товар фіксується в прайс-листах на дату виставлення продавцем рахунку-фактури. Підписання сторонами видаткової накладної (чи інших товаросупроводжуючих документів) свідчить про остаточне узгодження ціни товару.

Відповідно до п. 5.1-5.2. договору покупець здійснює оплату поставленого товару по факту його відгрузки, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України - гривні.

Згідно з п. 7.5 договору, за несвоєчасну оплату товару, який поставлений, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня розраховується від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення поставки, але не більше, ніж вартість товару за замовлення.

Згідно з п. 7.6 договору, за прострочення оплати товару, який поставлений, більше ніж на 10 (десять) календарних днів з моменту настання платежу. Покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 30% від суми неоплаченого в строк товару.

Пунктом 11.1 договору передбачено: даний договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх поточних зобов`язань.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу обумовлений договором товар за видатковою накладною № 206 від 28.05.2019 та товарно-транспортною накладною № Р206 від 28.05.2019 на загальну суму 174609,73 грн.

Однак, відповідач за даний товар з позивачем не розрахувався.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу № 04/07-2019-1 від 04.07.2019, в якій вимагав сплатити існуючий борг, однак, зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та без задоволення (а. с. 22-23).

Обставини щодо стягнення зазначеного боргу в сумі 174609,73 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань, позивач на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нарахував до стягнення з відповідача 15212,51 грн. пені за період прострочення з 28.05.2019 по 27.08.2019 та 52382,92 грн. 30% штрафу.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар у сумі 174609,73 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростований. Строк виконання зобов`язань з його оплати є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 174609,73 грн. заборгованості за отриманий товар.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу та пені суд зазначає наступне.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначено вище, п. 7.5 договору передбачено відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату товару вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня; пеня розраховується від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення поставки, але не більше, ніж вартість товару за замовлення.

Як свідчить здійснений позивачем розрахунок пені, останнім її нараховано за загальний період прострочення з 28.05.2019 по 27.08.2019.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок пені, суд констатує його арифметичну вірність та відповідність зазначеним положенням Закону, у зв`язку з чим приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині та стягнення з відповідача на користь позивача 15212,51 грн. пені.

Крім того, п. 7.6 договору передбачено можливість нарахування позивачем відповідачу штрафу у розмірі 30% від суми неоплаченого в строк товару за прострочення такої оплати відповідачем більше ніж на 10 (десять) календарних днів з моменту настання платежу. Суд констатує, що відповідач прострочив оплату товару більше ніж на 10 календарних днів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем відповідачу 52382,92 грн. штрафу, що становить 30% від вартості неоплаченого відповідачем товару, та є підставою для задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача цього штрафу.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст.. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як свідчать матеріали справи, в зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвокатського об`єднання з метою надання останнім правової допомоги пов`язаної зі зверненням до суду з позовом у даній справі.

Зокрема, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем (далі за текстом - клієнт) та адвокатським об`єднанням «Гравітас» (далі за текстом - адвокатське об`єднання) укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 1 від 12.03.2019 (а. с. 24-28), предметом якого є надання адвокатським об`єднанням клієнту професійної правничої допомоги, пов`язаної зі стягненням з Приватної фірми "Регул Стар" (ЄДРПОУ 22679096) заборгованості, штрафу та пені за договором поставки № 28/05-2019/01 від 28.05.2019 (п. 1 додаткової угоди № 1 від 10.08.2019 до договору про надання професійної правничої допомоги № 1 від 12.03.2019).

Актом прийому-передачі послуг б/н від 27.08.2019 до договору сторони узгодили, що адвокатське об`єднання надало послуги у вигляді збору документів та доказів, необхідних для підготовки позовної заяви у порядку господарського судочинства, здійснено вивчення та аналіз зібраних документів та доказів, необхідних для підготовки позовної заяви у порядку господарського судочинства, підготовлено позовну заяву, здійснено розрахунок господарських санкцій, підготовлено заяву про забезпечення позову, тощо (а. с. 31-32).

Згідно з розрахунком судових витрат на професійну правничу допомогу (а. с. 33-34) договірна сума оплати (ціна послуг) становить 30000,00 грн.

Платіжним дорученням № 1914 від 27.08.2019 (а. с. 35) позивач сплатив на користь адвокатського об`єднання 30000,00 грн. за послуги, надані останнім в рамках договору про надання професійної правничої допомоги № 1 від 12.03.2019.

Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, відповідач будь-яких заперечень стосовно розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, відповідних доказів суду не надав, в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд приходить до висновку про необхідність розподілу судових витрат виходячи з суми сплачених позивачем витрат на послуги адвоката в розмірі 30000 грн.

Крім того, як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 3635,00 грн.

Згідно з п. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 3635,00 грн. судового збору та 30000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватної фірми "Регул Стар" (63505, Харківська обл.., м. Чугуїв, с. Клугино-Башкирівка, вул. Горішного, буд. 1-Б; код ЄДРПОУ: 22679096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітпрод Плюс" (03162, м.Київ, вул. Тулузи, буд. 10-А, офіс 5; код ЄДРПОУ: 40815703):

174609,73 грн. сума основного боргу;

15212,51 грн. пені;

52382,92 грн. штрафу.

30000 грн. витрат на професійну правничу допомогу

3635 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повне рішення складено "01" жовтня 2019 р.

Суддя О.І. Байбак