Рішення

від 24.09.2019 по справі 916/1811/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2019 року Справа № 916/1811/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-К", м. Одеса,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРБУДКАПІТАЛ", м. Херсон,

про стягнення 59776,38 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - адвокат Чапуріна С.І., договір б/н від 25.06.2019р.;

від відповідача - не з`явився.

Судове засідання проводиться в режимі відеоконференції з Господарським судом Одеської області та у відповідності до ч.1 п.1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-К" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРБУДКАПІТАЛ" суми заборгованості за надані послуги у розмірі 20000,00 грн., суми пені у розмірі 36600,00 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 2532,00 грн., суми 3 % річних у розмірі 644,38 грн. Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку №1808 від 29.01.2018р. щодо своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарським суд Одеської області від 01 липня 2019 року направлено позовну заяву за підсудністю до Господарського суду Херсонської області.

25 липня 2019 року позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-К" надійшла до Господарського суду Херсонської області .

Ухвалою від 26 липня 2019 року судом прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-К" (вх. № 1178 від 24.07.2019) до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 916/1811/19 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено перше судове засідання у справі на 21 серпня 2019 року.

Судом встановлено, що позивачем у позовній заяві не вірно вказано ціну позову - 70657,88 грн., замість вірної ціни - 59776,38 грн.

За таких обставин, суд з власної ініціативи визначає ціну позову, яка становить - 59776,38 грн.

Ухвала суду про відкриття провадження направлена сторонам рекомендованою поштою з повідомленням, у відповідності до вимог частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвалою від 14 серпня 2019 року суд задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-К" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та визначив поводити судові засідання у даній справі в режимі відеоконференції з Господарським судом Одеської області.

У зв`язку з необхідністю забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов`язків, з метою повного, об`єктивного, всебічного розгляду справи, суд, ухвалою від 21 серпня 2019 року відклав розгляд справи, продовжив строк для надання відповідачу відзиву по суті позову, а позивачу відповіді на відзив та зобов`язав позивача надіслати відповідачу позовну заяву б/ н від 25 червня 2019 з додатком на адресу, зазначену у Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб - підприємців та громадських формувань, та надати суду докази направлення.

Зазначена ухвала суду направлена на адресу сторін рекомендованою поштою з повідомленням про вручення.

До суду повернулись копії ухвал Господарського суду Херсонської області від 26.07.2019, 14.08.2019 та 21.08.2019, які були направлені на адресу відповідача з відміткою пошти повернуте "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Так, ухвали суду направлена на адресу відповідача повернуто з відмітками пошти - "за закінченням встановленого стоку зберігання.

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справах № 910/15442/17 від 16.05.2018, 910/23064/17 від 10.09.2018, 906/587/17 від 24.07.2018.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також судом враховано висновок Європейський суд з прав людини зробив, про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судове засідання 24.09.2019р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на ті обставини, що належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи.

За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача.

27 серпня 2019 року до суду від ТОВ "ПРОФІ-К" надійшла уточнена позовна заява. Дослідивши вказану заяву позивача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно заяви позивача про уточнення позовних вимог, на підставі ч.2 ст. 46 ГПК України позивач просить викласти позовні вимоги в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРБУДКАПІТАЛ" суми заборгованості за надані послуги у розмірі 20000,00 грн., суми пені у розмірі 2920,54 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 201,50 грн., суми 3 % річних у розмірі 825,20 грн. та судових витрат., загальна сума заборгованості заявленої до стягнення становить 23947,24 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та просив задовольнити заяву про уточнення позовних вимог.

Дослідивши заяву позивача про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою, вказана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Так, згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

За таких обставин, можна зробити висновок, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "уточнення позовних вимог", "доповнення", або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п.

Так, Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17 зазначив, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об`єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Згідно п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві

Одночасно суд звертає увагу позивача, відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Так, за приписами статті 46 позивач вправі позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Позивач має право змінити предмет або підстави позову у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Ухвалою від 26 липня 2019 року судом прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-К" до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи № 916/1811/19 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено перше судове засідання у справі на 21 серпня 2019 року.

Перше судове засідання у справі відбулось 21 серпні 2019 року за участю представника позивача.

ТОВ "ПРОФІ-К" звернулось з заявою про уточнення позовної заяви 23 серпня 2019 року, тобто з пропуском встановленого строку.

За таких обставин, суд залишає без розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 24.09.2019р. позовні вимоги з урахуванням уточненої позовної заяви підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про дату складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріалами справи свідчать, що 29 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-К" (надалі - виконавець або позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОРБУДКАПІТАЛ" (надалі - замовник або відповідач) був укладений договір про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку №1808 (надалі - договір).

За умовами вказаного договору, замовник доручає виконавцеві, а виконавець приймає на себе зобов`язання з надання послуг з ведення бухгалтерського обліку в порядку, обсязі та на умовах визначених цим договором.

Сторонами договору визначено, що під веденням бухгалтерського обліку у цьому Договорі розуміється відображення господарських операцій, проведених замовником за звітний місяць, в реєстрах бухгалтерського обліку, складання необхідної бухгалтерської документації (первинну документацію контрагентів надає замовник), складання фінансової, податкової та іншої звітності, передбаченої чинним законодавством України, та подання цієї звітності до уповноважених органів у встановлені законодавством строки, розрахунок податків (зборів, внесків), що сплачуються замовником відповідно до чинного законодавства України, а також оформлення кадрової документації та супровід з питань прийому/звільнення найманих працівників.

Строк дії зазначеного договору становить до 31 грудня 2018 року, якщо сторони не мають одна до одної ніяких претензій даний договір автоматично пролонгується на 1 один рік на тих самих умовах (п. 6.2. договору).

Учасниками договору досягнуто згоди з істотних умов укладеного договору, визначено предмет договору, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, плату за надані послуги, порядок вирішення спорів, строк дії договору та ін. умови. Договір підписано повноважними особами підприємств та скріплено печатками.

На момент розгляду відсутня інформація про розірвання зазначеного вище договору або визнання його недійсним.

Так, учасниками договору погоджено, що ціна послуг виконавця за 1 (один) календарний місяць становить 4000,00 грн. Ціна послуг за цим договором зазначена без урахування ПДВ. (п.4.1. та 4.2. договору).

Умовами пункту 4.3 договору визначено, що замовник сплачує плату за надання послуг за цим договором за поточний місяць у розмірі 100% ціни послуг, вказаної в п. 4.1., в строк до 7 (сьомого) числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. В місяці укладання цього договору замовник сплачує, плату за надання послуг протягом 3-х (трьох) календарних днів з дня укладання договору.

Також пунктом 4.4. договору визначено, що у випадку якщо замовник порушує спорки оплати наданих послуг, вказані в п. 4.3., виконавець має право призупинити надання послуг до моменту повного погашення простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 4.5. договору, на вимогу виконавця до суми недоплати може застосовуватися нарахування пені у розмірі 1 % від вартості недоплати за кожен день прострочення платежу.

Так, на виконання умов договору, ТОВ "ПРОФІ-К" у період з лютого по червень 2018 року надав ТОВ "ДОРБУДКАПІТАЛ" послуги по бухгалтерському обліку останнього, шляхом відображення господарських операцій, складання необхідної бухгалтерської документації (первинна документація контрагентів), складання фінансової, податкової та іншої звітності.

На підтвердження зазначеного позивачем до матеріалів позовної заяви додано копії наступних доказів: претензія №1 від 21.12.2018 року, договір про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку №1808 від 29.01.2018, акти надання послуг з лютого 2018 рік по червень 2019 включно.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено претензію (№1 від 21.12.2018) з вимогою про погашення суми боргу за договором, однак останнім зазначену вимогу залишено без відповіді та реагування.

За твердженням позивача, загальна сума заборгованості відповідача за договором становить 59776,38 грн., з якої: сума основного боргу у розмірі 20000,00 грн., сума пені у розмірі 36600,00 грн., сума інфляційних втрат у розмірі 2532,00 грн. та сума 3 % річних у розмірі 644,38 грн.

Оскільки відповідачем свої зобов`язання в частині проведення розрахунків за надані послуги не виконано, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-К" підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається, в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Досліджуючи укладений між сторонами договір №1808 від 29.01.2018, суд дійшов висновку, що за своєю природою даний договір є договором надання послуг.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Згідно із статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням приписів п.4.1. договору та ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов`язаний був здійснювати плату за надані послуги в строк до сьомого числа поточного місяця, однак відповідачем не було виконано вказаних вимог Закону та договору.

Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 20000,00 грн., відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 20000,00 грн., є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 36600,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 2532,00 грн. та 3 % річних у розмірі 644,38 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

Право на нарахування пені сторони узгодили в п. 4.5. договору при порушені строків здійснення розрахунків за виконані роботи замовник сплачує пеню у розмірі 1 % вартості неоплаченої сими за кожний день прострочення платежу.

Суд звертає увагу, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Умовами договору не передбачено нарахування пені у строк понад шість місяців.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. При цьому, незалежно від способу та бази визначення розміру неустойки договором, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом, як граничний.

Тобто відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов`язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Відповідно до п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008р., положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996р. не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягають стягненню.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми пені за період з 08.02.2018р. по 07.12.2018р., у розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочки, вона склала 36600,00 грн. (а.с. 14).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, виявив наявність помилок у даному розрахунку, які виразились у порушенні вимог ч.6 ст. 231 та ч.6 ст. 232 ГК України.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") по кожному періоду окремо перевірив розрахунок пені з урахуванням приписів ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", ч.6 ст. 231 та ч.6 ст. 232 ГК України у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, розрахунок має наступний вигляд:

За актом №36 від 28.02.2018р.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 4000 08.02.2018 - 01.03.2018 22 16.0000 % 0.088 %* 77.15 4000 02.03.2018 - 12.04.2018 42 17.0000 % 0.093 %* 156.49 4000 13.04.2018 - 24.05.2018 42 17.0000 % 0.093 %* 156.49 4000 25.05.2018 - 12.07.2018 49 17.0000 % 0.093 %* 182.58 4000 13.07.2018 - 06.08.2018 25 17.5000 % 0.096 %* 95.89

За актом №55 від 31.03.2018р.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 4000 08.03.2018 - 12.04.2018 36 17.0000 % 0.093 %* 134.14 4000 13.04.2018 - 24.05.2018 42 17.0000 % 0.093 %* 156.49 4000 25.05.2018 - 12.07.2018 49 17.0000 % 0.093 %* 182.58 4000 13.07.2018 - 06.09.2018 56 17.5000 % 0.096 %* 214.79

За актом №70 від 30.04.2018р.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 4000 08.04.2018 - 12.04.2018 5 17.0000 % 0.093 %* 18.63 4000 13.04.2018 - 24.05.2018 42 17.0000 % 0.093 %* 156.49 4000 25.05.2018 - 12.07.2018 49 17.0000 % 0.093 %* 182.58 4000 13.07.2018 - 06.09.2018 56 17.5000 % 0.096 %* 214.79 4000 07.09.2018 - 06.10.2018 30 18.0000 % 0.099 %* 118.36

За актом №77 від 31.05.2018р.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 4000 08.05.2018 - 24.05.2018 17 17.0000 % 0.093 %* 63.34 4000 25.05.2018 - 12.07.2018 49 17.0000 % 0.093 %* 182.58 4000 13.07.2018 - 06.09.2018 56 17.5000 % 0.096 %* 214.79 4000 07.09.2018 - 25.10.2018 49 18.0000 % 0.099 %* 193.32 4000 26.10.2018 - 06.11.2018 12 18.0000 % 0.099 %* 47.34

За актом №98 від 30.06.2018р.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 4000 08.06.2018 - 12.07.2018 35 17.0000 % 0.093 %* 130.41 4000 13.07.2018 - 06.09.2018 56 17.5000 % 0.096 %* 214.79 4000 07.09.2018 - 25.10.2018 49 18.0000 % 0.099 %* 193.32 4000 26.10.2018 - 06.12.2018 42 18.0000 % 0.099 %* 165.70

За здійсненим розрахунком суду, розмір пені становить 3453,04 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 3453,04 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення пені заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Також, перевіривши надані позивачем розрахунки сум 3 % річних та інфляційних втрат, суд виявив наявність помилок у вказаних розрахунках, які виразились в тому, що позивач безпідставно вже з 08.02.2018р. на 20000,00 грн. простроченої заборгованості починає нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати.

Суд звертає увагу, що прострочена заборгованість у розмірі 20000,00 грн. виникла лише з 07.06.2018р., тобто за період з 07.02.2018р. по 07.06.2018р. (5 місяців по 4000,00 грн. за кожний місяць).

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") за період з 07.06.2018р. по 07.06.2019р. здійснив власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, який має наступний вигляд:

Розрахунок 3% річних:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 20000 07.06.2018 - 07.06.2019 366 3 % 601.64

Розрахунок інфляційних втрат:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.06.2018 - 31.05.2019 20000 1.096 1913.02 21913.02

За здійсненим розрахунком суду, розмір 3% річних та інфляційних втрат становить 601,64 грн. та 1913,02 грн. відповідно.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 601,64 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1913,02 грн.

В іншій частині вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку чим з відповідача підлягає стягненню сума судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 834,51 грн.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 960,50 грн., то у стягненні вказаної суми судових витрат суд відмовляє, оскільки ухвалою суду від 26.07.2019р. суд відмовив позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Також щодо стягнення з відповідача судових витрат за отримання правової допомоги у розмірі 8000,00 грн., то у стягненні вказаної суми судових витрат суд також відмовляє, оскільки позивачем не надано доказів, які б підтверджували понесення позивачем вказаних витрат.

Крім того, надане позивачем платіжне доручення № 1007 від 25.06.2019р. про сплату адвокату Чуприні С.І. 1500,00 грн. за юридичну допомогу згідно договору б/н від 25.06.2019р. (а.с. 37), не є належним доказом, який би свідчив, що юридична допомога надавалась саме в рамках справи № 916/1811/19.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРБУДКАПІТАЛ" (73009, м. Херсон, вул. Торгова, 37, офіс 111-А, код ЄДРПОУ 41359014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-К" (65025, м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 118, кв. 61, код ЄДРПОУ 41189731) суму основного боргу у розмірі 20000,00 грн., суму пені у розмірі 3453,04 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 1913,02 грн., суму 3% річних у розмірі 601,64 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 834,51 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.10.2019р.

Суддя С.В. Нікітенко