Постанова

від 01.10.2019 по справі 211/5309/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7033/19 Справа № 211/5309/18 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

сторони справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року та додаткове рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 травня 2019 року, ухваленого суддею Сарат Н.О., повний текст судового рішення складено 16 травня 2019 року,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутого майна.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 12 серпня 2016 року між сторонами в усній формі укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірним будівлями за адресою: АДРЕСА_1 за 125000 грн. з розстрочкою платежів. В період з серпня 2016 року по серпень 2018 року він сплатив відповідачу всю обумовлену суму, що підтверджується розписками написаними власноруч відповідачем. Проте, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку, тому позивач просить суд стягнути з відповідача сплачені кошти.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 125000 грн. набуті без достатньої правової підстави, як безпідставно набуте майно, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1602,40 грн. Додатковим рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 травня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати, пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги адвоката, в сумі 5200 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального законодавства, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.

В мотивування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано, що кошти позивачем сплачені, як завдаток. Оскільки, саме позивач відмовився від укладання договору купівлі-продажу, то він не повертається. Позивач не виконав зобов`язання щодо оплати витрат на оформлення правоустановчих документів та документів на земельну ділянку. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положення ст.1212 ЦК України, оскільки між сторонами існували договірні правовідносини. Суд розглянув справу однобічно, не надав мотиви прийнятого судового рішення.

В мотивування доводів апеляційної скарги на додаткове рішення, відповідач посилається на порушення судом вимог процесуального законодавства, щодо сповіщення її про час та місце розгляду заяви, що позбавило її права заперечувати проти заявлених вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить рішення суду, як законне та обґрунтоване, залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема вважає, що відповідач не надавала жодного заперечення проти вимог про стягнення витрат на правову допомогу, та не обґрунтовувала підстав для зменшення його розміру.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді- доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Судом встановлено, що 12 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений усний договір купівлі-продажу з розстрочкою платежу житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість житлового будинку визначена у розмірі 125000,00 грн., що визнано сторонами. Позивачем щомісячно з жовтня 2016 року до 26 серпня 2018 року виплачено відповідачу грошові кошти за домовлодіння у повному обсязі в сумі 125000, що засвідчено розпискою (а.с.7,8).

Згідно розписки від 23.08.2018 року відповідач ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 125000,00 грн. в якості оплати за продаж домоволодіння з земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Як зазначено в тексті розписки, розрахунок проведений в повному обсязі, претензій до ОСОБА_1 вона не має. Вона зобов`язувалась, надати повний пакет документів на будинок та земельну ділянку та укласти договір купівлі-продажу даного домоволодіння та передати у власність ОСОБА_1 не пізніше 01.11.2018 року. Розписка була написана ОСОБА_2 власноручно в присутності двох свідків (а.с.108).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно сформованої 02 листопада 2018 року, відповідач ОСОБА_2 зареєструвала право власності на житловий будинок на підставі свідоцтва про право на спадщину 05 вересня 2018 року (а.с.21,22).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09 листопада 2018 року, право власності на земельну ділянку площею 0,048га, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211000000:03:380:0016 для будівництва та обслуговування житлового будинку зареєстровано відділом Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області 28 вересня 2018 року за ОСОБА_2 (а.с.82,83).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилався на положення ст.1212 ЦК України та просив суд стягнути з ОСОБА_2 кошти отримані в рахунок сплати за усною домовленістю про купівлю-продаж домоволодіння, який не було укладено.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки правочин купівлі-продажу домоволодіння, не було укладено між сторонами, отримані ОСОБА_2 грошові кошти від ОСОБА_1 в сумі 125000 грн. за розпискою підлягають поверненню позивачу, як безпідставно отримані.

Колегія суддів погоджується із висновком суду, вважає його законним, обґрунтованим, ухваленим у відповідності до вимог законодавства.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частинами першою, другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина перша статті 207 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в цій справі між сторонами відсутні належним чином оформлені договірні відносини, оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки в порядку, визначеному чинним законодавством України, не укладався.

Кошти відповідач ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 в сумі 125000 грн. без належних правових підстав.

Крім того, колегія суддів також звертає увагу, що на час отримання від позивача грошових коштів в обумовленій сумі, щомісячними платіжами, останній платіж 26 серпня 2018 року, відповідач не мала права на реалізацію спірного домоволодіння та земельної ділянки.

Як видно з Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач ОСОБА_2 зареєструвала право власності на житловий будинок лише 05 вересня 2018 року, а на земельну ділянку на якій він розташований лише 28 вересня 2018 року (а.с.21,82).

Отже, під час написання розписки та отримання від ОСОБА_1 грошових коштів за продаж спірного домоволодіння відповідач не мала права на його розпорядження, тому кошти нею отримані без достатньої правової підстави.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13 та у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 757/6937/17-ц, провадження № 61-18307св18.

Отже, оскільки між сторонами не було укладено нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу домоволодіння, окрім того, під час написання розписки та отримання коштів в період з жовтня 2016 року по серпень 2018р. за домоволодіння в сумі 125000 грн., відповідач не мала права на його реалізацію та відчуження, оскільки зареєстроване право власності на домоволодіння 05 вересня 2018 року, а на земельну ділянку 28 вересня 2018 року, отримані безпідставно кошти підлягають поверненню.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на невірне застосування судом норм матеріального права, та розповсюдження на спірні правовідносини положення ст.388 ЦК України є неприйнятними, такими що не відповідають діючому законодавству.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на незгоду із ухваленим додатковим рішенням та відсутність процесуальної можливості заперечувати проти заявлених вимог позивача, щодо стягнення з неї витрат на правову допомогу, спростовуються матеріалами справи. Як видно при поданні позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення судових витрат, до яких також належать витрати на правову допомогу. До позовної зави надано укладений між позивачем та адвокатом договір про надання професійної правничої допомоги від 05 листопада 2018 року та попередній (орієнтовний ) розрахунок суми витрат на 2800 грн (а.с.10-14).

За результатами розгляду справи від 14 травня 2019 року адвокатом Лисенко О.А. складено акт виконаних робіт та збільшено попередній (орієнтовний ) розрахунок до 5200 грн. за участь судовому засіданні та вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення зі справою загальною тривалістю 3год.20хв. (а.с.118). В підтвердження проведеного позивачем розрахунку надав товарний чек №10 від 14 травня 2019 року, в якому зазначено про отримання за актом виконаних робіт від 14 травня 2019 року від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 5200 грн.

Як видно з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 надавали суду відзив на позовну заяву, в якому використали своє процесуальне право заперечувати проти заявлених вимог, в тому числі й проти витрат на правову допомогу. Однак, реалізуючи процесуальні права не скористались правом надати вмотивоване заперечення проти суми витрат на правову допомогу (а.с.71-78). Витрати позивача на правову допомогу в сумі 5200 грн. є співмірними з розміром заявлених позовних вимог 125000 грн., тривалістю розгляду справи та участі представника позивача в судових засіданнях, вчиненням інших процесуальних дій, судом першої інстанції розглянуто з дотриманням принципу диспозитивності та правомірно стягнуті з відповідача.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржене судові рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є неприйнятними.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року та додаткове рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 травня 2019 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 01 жовтня 2019 року.

Головуючий:

Судді: