Рішення

від 23.02.2010 по справі 5/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5/7

23.02.10

За позовом

До

Про

Товариства з обмеженою відповідальністю «РВС-Принт”

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

стягнення  156404, 84 грн.

                                                                                       Суддя  Іванова Л.Б.

Представники:

Від позивача:      предст. Коваленко В.В. за довіреністю № б/н від 04.02.2010р.

Від відповідача:  не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

      На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РВС-Принт” про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 156404, 84 грн., з яких 149 864, 19 грн. заборгованість та 6540, 65 грн. –проценти за користування чужими коштами.

      Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2009 р. порушено провадження у справі № 5/7 та призначено розгляд справи на 19.01.2010.

      Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2010 р. в зв’язку з відпусткою судді, розгляд справи № 5/7 було призначено на 09.02.2010 р.

      Ухвалою Господарського суду міста Києва 09.02.2010 р. в зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог суду  розгляд справи № 5/7 було відкладено до 23.02.2010 р.

      В судове засідання 23.02.2010 р. відповідач  повторно не з»явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду, викладених в ухвалах суду від 17.12.2009 р. 11.01.2010 р. та від 09.02.2010 р.

      Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 23.12.2009 р. та від 11.02.2010 р.

       На підставі ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

       Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

       Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

     Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

      Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України).

      Як встановлено частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

      Також у відповідності  до положень ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення.

     Судом встановлено, що за усною домовленістю між Товариством з обмеженою відповідальністю «РВС-Принт” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, на замовлення останньої, позивач на підставі видаткових накладних № 46 від 12.11.2007 р., № 48 від 21.11.2007р. та № 49 від 04.12.2007 р. (копії яких знаходяться в матеріалах справи) поставив, а відповідач прийняв товар на суму 149864, 19 грн.

     У відповідності до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

     Відповідач  взяті на себе зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв’язку з чим  виникла заборгованість перед позивачем  в розмірі 149864, 19 грн.

     Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

     Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

     Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

    З метою досудового врегулювання спору, позивач 28.02.2008 р.та 18.07.2009 р. надіслав відповідачу платіжні вимоги № б/н про сплату заборгованості. Однак зазначені вимоги позивача відповідач залишив без відповіді та задоволення.

     Крім того, позивач на підставі п. 3 статті 692 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 6540, 65 грн. проценти, за користування чужими грошовими коштами.

    Відповідно до п. 3 статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

     Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

       Враховуючи те, що позивачем не зазначено відповідно до якого саме акту ним визначено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 6540, 65 грн. як 3 % річних на підставі статті частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

     Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

     Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

     Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

    Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України підлягає до стягнення 3 % річних в сумі 6540, 65 грн.  

     Враховуючи, що позивач свої зобов’язання за договором виконав повністю, а відповідач за отриманий товар не розрахувався, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РВС-Принт” обґрунтовані, а отже такі, що підлягають задоволенню.

      Судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

     На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

  1.   Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02088, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РВС-Принт” (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б; ідентифікаційний код 33147964) заборгованість в розмірі 149 864 (сто сорок дев»ять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн.  19 грн., 6540 (шість тисяч п’ятсот сорок) грн. 65 коп.  –3 % річних, 1564 (одна тисяча п’ятсот шістдесят чотири) грн. 05 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

        5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                    Л.Б.Іванова