Рішення

від 01.10.2019 по справі 683/1813/19

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/1813/19

2/683/1156/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Андрощука Є.М.

з участю секретаря Свідерської К.В.

розглянувши у судовому засіданні в м.Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ГК ЄВРО-СТАНДАРТ про визнання договору купівлі-продажу недійсним, повернення сплачених коштів та стягнення майнової шкоди,

В С Т А Н О В И В:

02 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ТОВ ГК ЄВРО-СТАНДАРТ , в якому просить: визнати договір купівлі-продажу товару з розстроченням платежу № 1540 від 21.03.2019 року, укладений між ним та ТОВ «ГК ЄВРО-СТАНДАРТ» недійсним, оскільки укладений з використанням нечесної підприємницької практики; зобов`язати ТОВ «ГК ЄВРО-СТАНДАРТ» повернути йому кошти в сумі 72400 грн, які були сплачені ним в якості передоплати по договору № 1540 від 21.03.2019 року; стягнути з ТОВ «ГК ЄВРО-СТАНДАРТ» майнову шкоду, яка була йому завдана внаслідок укладення договору із ТОВ «ГК ЄВРО-СТАНДАРТ» в сумі 1715,79 грн: 724 грн - комісія за прийом платежів у банківській установі, 98,2 грн - поштові відправлення на адресу відповідача, 386,79 грн - 3% річних, 506,8 грн - інфляційні нарахування. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він мав намір придбати легковий автомобіль для потреб сім`ї і на одному із вебсайтів у мережі Інтернет знайшов пропозицію компанії щодо продажу автомобіля, який його цікавив. 21 березня 2019 року він у офісі ТОВ «ГК ЄВРО-СТАНДАРТ» за адресою: м. Одеса, вул. Коблевська, буд.40 уклав договір купівлі-продажу товару з розстроченням платежу № 1540. Згідно з умовами вказаного договору продавець - ТОВ «ГК ЄВРО-СТАНДАРТ» зобов`язується поставити і передати у власність товар - автомобіль марки « Fiat» Doblo Combi Maxi 1,6 D MT Activ Lungo N1 Medium (колір білий), а покупець прийняти і оплатити товар. Згідно з п.2.2 Договору ОСОБА_1 мав перерахувати передоплату на рахунок НОМЕР_1 у ПАТ «А-БАНК» у розмірі 72400,00 грн, що він і зробив 22 березня 2019 року.

Одразу ж після оплати позивач зателефонував менеджеру компанії-продавця і повідомив про факт оплати, на що йому повідомили, що його документи відправлені для подальшого виконання договору. Зі слів менеджера компанії, у 5-денний термін йому мали доставити автомобіль, який є предметом договору, місце доставки - м. Хмельницький. 23 березня 2019 року позивачу зателефонували з номера телефону НОМЕР_2 , представившись ОСОБА_2 - менеджером компанії ТОВ «ГК Свро-Стандарт» . Менеджер уточнила його анкетні дані, характеристики товару та місце доставки автомобіля. Після цього позивач телефонував на всі відомі номери фірми-продавця, однак на дзвінки не відповідали, представники продавця також не телефонували йому. Автомобіль, який був предметом договору, йому не переданий і станом на день звернення з позовом до суду.

У період з березня по червень позивачем відправлені рекомендовані листи на всі можливі адреси відповідача із вимогою повернути кошти в сумі 72400,00 грн, оскільки договір не виконаний з вини ТОВ «ГК ЄВРО-СТАНДАРТ» . Позивач надсилав листи у м. Київ, вул. Ушинського, б. 40, корп. Б - головний офіс відповідача; у м АДРЕСА_1 . 40 - інформаційний пункт відповідача; на адресу місця реєстрації директора ТОВ «ГК ЄВРО-СТАНДАРТ» - Франків Лідії ОСОБА_3 , яка вказана у витягу з державного реєстру юридичних осіб: АДРЕСА_2 . Однак, відповіді на листи позивач не отримав, кошти йому не повернуто, товар не поставлено, на телефонні дзвінки не відповідали, а сайт компанії було видалено із мережі Інтернет.

24 квітня 2019 року позивач звернувся до Старокостянтинівського відділу поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.190 - шахрайство та отримав витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12019240220000212.

З огляду на протиправні дії відповідача, а саме: отримання коштів і відсутність виконання зобов`язання по договору, неповернення коштів, а також відсутність реакції на телефонні дзвінки, на листування, видалення з мережі Інтернет вебсайту компанії, позивач вважає, що з боку відповідача має місце нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції (п.14 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» ).

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, відзив на позов не подав, його представник в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, тому суд, за згодою позивача, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалити заочне рішення.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 21 березня 2019 року між ТОВ ГК ЄВРО-СТАНДАРТ та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі продажу товару з розстроченням платежу №1540 (а.с. 6-9).

Відповідно до пунктів 1.1, 4.1 Договору продавець - ТОВ ГК ЄВРО-СТАНДАРТ зобов`язався поставити покупцю - ОСОБА_1 , товар - автомобіль FIAT Doblo Cobmi Maxi 1,6 D MT Activ Lungo N1 Medium (колір білий) новий 2015 р.в., в строки та на умовах, визначених сторонами.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що оплата проводиться шляхом перерахування передоплати в розмірі 50% від вартості транспортного засобу.

За змістом пункту 4.1 Договору товар передається в користування та у власність покупцю протягом строку, який становить від двох до тридцяти робочих днів з моменту сплати покупця на рахунок продавця платежу за передачу товару; місцем передачі товару є місто Хмельницький.

З аналізу наведених положень договору вбачається, що зазначені пункти Договору не зв`язані між собою, що призводить до неоднозначного розуміння обов`язків продавця щодо передачі товару.

З огляду на положення частини 8 статті 18 Закону України Про захист прав споживачів про те, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача, суд виходить з того, що товар мав бути переданий покупцю після сплати авансового платежу.

Судом встановлено, що платіж в розмірі, визначеному в пункті 2.2 Договору, був сплачений позивачем 22 березня 2019 року (а.с. 10).

Оскільки твердження позивача про те, що автомобіль не був йому переданий на час розгляду справи, не спростовані відповідачем, суд вважає цей факт встановленим згідно з вимогами статті 81 ЦПК України.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Правовідносини, з яких виник спір, регулюються загальними нормами Цивільного кодексу України щодо правочинів та нормами Закону України "Про захист прав споживачів", які є спеціальними.

Дослідивши зміст оспорюваного договору, суд встановив наступне.

Розділом 3 Договору обов`язки продавця обмежені повідомленням покупця про дату отримання ним товару; передачею товару у строки, передбачені пунктом 4.1; наданням на вимогу покупця сертифікатів якості товару.

В той же час, до обов`язків покупця віднесено оплату товару в терміни та з дотриманням порядку, передбаченому пунктом 2.1; отримання товару не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання повідомлення від продавця; оплату вартості товару протягом 12 місяців з моменту укладення договору; сплату пені в розмірі 0,14 % з простроченої суми за кожен день прострочення.

З аналізу положень розділу 3 Договору (зобов`язання сторін) вбачається, що, встановивши обов`язки покупця, які в тому числі залежать від виконання самим продавцем своїх зобов`язань (пункт 3.5 Договору), останній звільнив себе від будь-якої відповідальності за непостачання товару, а також не визначив жодних юридичних наслідків в частині отриманої від покупця передоплати.

Положеннями статті 18 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця; надання можливості продавцю не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Перевіряючи зміст договору на відповідність вимогам статті 19 Закону України Про захист прав споживачів, суд звертає увагу на таке.

Частиною 1 ст.19 Закону нечесну підприємницьку практику заборонено.

Згідно з п.14 ст.1 вказаного Закону нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману.

Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, метод і дата виготовлення або надання, поставка, специфікація, географічне або інше походження (п.1 ч.2 ст.19 Закону).

Частиною 3 ст.19 Закону забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; відмова від пред`явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку.

Частиною 6 ст.19 Закону визначено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК).

Недодержання в момент вчинення правочину стороною зазначених вимог є, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину.

Отже, з комплексного аналізу положень Закону України Про захист прав споживачів та Цивільного кодексу України можна дійти висновку, що невідповідність змісту договору вимогам спеціального закону може мати наслідком визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків його недійсності відповідно до положень статті 216 ЦК України та Закону України Про захист прав споживачів .

З урахуванням викладеного і з огляду на те, що зміст укладеного сторонами та оспорюваного позивачем договору не відповідає вимогам Закону України Про захист прав споживачів , містить несправедливі умови, створює істотний дисбаланс прав та обов`язків на шкоду споживача, а дії продавця свідчать про застосування нечесної підприємницької практики, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову про визнання такого договору недійсним.

Вирішуючи позов у частині вимог про застосування наслідків недійсності правочину, суд виходить з такого.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно з ч.9 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів , якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

Частиною 2 ст.215 ЦК України визначено, що якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Отже, на користь позивача підлягає стягненню з ТОВ «ГК ЄВРО-СТАНДАРТ» 72400 грн, які були сплачені в якості передоплати за договором № 1540 від 21.03.2019 року, та 1715,79 грн майнової шкоди, яка завдана внаслідок укладення договору із ТОВ «ГК ЄВРО-СТАНДАРТ» (724 грн - комісія за прийом платежів у банківській установі, 98,2 грн - поштові відправлення на адресу відповідача, 386,79 грн - 3% річних, 506,8 грн - інфляційні нарахування).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позову позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 Закону України Про захист прав споживачів , а тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Згідно з ч.3 ст.6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Виходячи з того, що позивачем заявлено три позовні вимоги, з яких одна - немайнового характеру, а дві - майнового, суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір за кожною із задоволених вимог. Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2305,2 грн (за позовною вимогою немайнового характеру - 768,4 грн, за двома вимогами майнового характеру - по 768,4 грн за кожну).

Керуючись ст.ст. 76-80, 89, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу товару з розстроченням платежу №1540 від

21 березня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ГК ЄВРО-СТАНДАРТ» .

Стягнути з ТОВ «ГК ЄВРО-СТАНДАРТ» на користь ОСОБА_1 72400 грн, які були сплачені в якості передоплати за договором №1540 від 21 березня 2019 року.

Стягнути з ТОВ «ГК ЄВРО-СТАНДАРТ» на користь ОСОБА_1 1715,79 грн майнової шкоди, завданої внаслідок укладення договору №1540 від 21 березня 2019 року, з яких: 724 грн - комісія за прийом платежів у банківській установі, 98,2 грн - поштові відправлення на адресу відповідача, 386,79 грн - 3% річних, 506,8 грн - інфляційні нарахування.

Стягнути з ТОВ «ГК ЄВРО-СТАНДАРТ» 2305,2 грн судового збору на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд.

У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

відповідач: ТОВ ГК ЄВРО-СТАНДАРТ ; місцезнаходження: м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, корпус Б; код ЄДРПОУ 34390527.

Суддя