Постанова

від 25.09.2019 по справі 681/431/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КОПІЯ

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 681/431/19

Провадження № 22-ц/4820/1465/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П`єнти І.В.,

секретар судового засідання Гриньова А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №681/431/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 05 червня 2019 року (суддя Горщар А.Г., повне судове рішення складено 10 червня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вілія-Н , ОСОБА_2 , Державного реєстратора з реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань управління організації надання адміністративних послуг виконавчого комітету Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади Блиндюка Андрія Андрійовича про розірвання трудового договору та зобов`язання вчинити дії.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

14 березня 2019 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вказаним позовом зазначав, що він є директором ТОВ Вілія-Н . 07 лютого 2019 року на зареєстровану адресу відповідача юридичної особи, а також її власника ОСОБА_2 направив поштовим відправленням заяву про звільнення з роботи разом із повідомленням про скликання зборів учасників Товариства на 11 березня 2019 року. Проте, у вказаний час загальні збори не відбулися, а рекомендовані листи для нього повернуті без вручення за закінченням встановленого строку зберігання. Питання про звільнення з роботи не вирішено, чим порушено його право щодо вільного вибору праці. Трудові відносини з товариством мали бути припиненими з 11 березня 2019 року.

Тому, позивач просив розірвати з 11 березня 2019 року трудовий договір, укладений між ним і ТОВ Вілія-Н у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, зобов`язати державного реєстратора внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про нього як директора (керівника) та підписанта ТОВ Вілія-Н .

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 05 червня 2019 року в позові відмовлено.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на незаконність судового рішення. Суд не взяв до уваги те, що у відзиві від 20 травня 2019 року відповідач не заперечує факт обізнаності щодо скликання зборів та вирішення питання про звільнення директора за власним бажанням. Реалізація Конституційного права на працю, яку працівник вільно обирає або на яку вільно погоджується, не може перебувати в залежності від обставин, на які працівник не має впливу.

У засідання апеляційного суду учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1, ч. 2 і ч. 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 є директором ТОВ Вілія-Н , засновником і єдиним учасником якого є ОСОБА_2

07 лютого 2019 року позивач за місцезнаходженням ТОВ Вілія-Н та за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 направив роботодавцю та засновнику товариства поштовими відправленнями заяву, в якій просив звільнити його з роботи на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, провести з ним повний розрахунок та виключити з Єдиного державного реєстру дані про те, що він є директором товариства.

Цими ж поштовими відправленнями ОСОБА_1 надіслав роботодавцю та засновнику повідомлення про скликання зборів учасників ТОВ Вілія-Н на 11 березня 2019 року.

09 березня 2019 року та 12 березня 2019 року зазначені поштові відправлення були повернуті позивачеві як не вручені за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.11-21).

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Відмову в позові суд першої інстанції мотивував безпідставністю позовних вимог наслідок відсутності порушеного права, оскільки роботодавець не отримав письмове попередження позивача про розірвання трудового договору.

Такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст.ст. 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст.ст.40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45).

На підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

За положеннями ч. 2 ст. 87 ЦК України установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Статтею 88 ЦК України визначено вимоги до змісту установчих документів товариства, зокрема у його статуті вказуються органи управління, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень.

Відповідно до ст. 97, ч. 1 ст. 98 ЦК України управління товариством здійснюють його органи.

Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Із змісту пунктів 9.1, 9.4, 9.5 наявної у матеріалах справи копії Статуту ТОВ Вілія-Н вбачається, що поточною діяльністю Товариства керує Директор Товариства (виконавчий орган), який призначається рішенням Зборів. Директор може бути усунений від виконання своїх обов`язків, за рішенням Загальних зборів, відповідно до вимог діючого законодавства з підстав передбачених у статуті, діючому законодавстві, укладеного з директором контракту.

Отже, вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до п. 94 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 05 березня 2009 року №270, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень

Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Разом з тим, чинне законодавством не встановлено обов`язку фізичної і юридичної особи отримувати поштову кореспонденцію.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року №14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року №8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року №2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (п. 31-32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі Кантоні проти Франції ( Cantoni v. France ), заява №17862/91; п. 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі Вєренцов проти України , заява №20372/11).

З метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, Верховний Суд у постанові від 03 липня 2019 року за результатом розгляду справи №520/11437/16-ц з подібними фактичними обставинами та аналогічними правовідносинами прийшов до висновку, що положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

А тому Верховний Суд констатував порушення права позивача на припинення трудового договору.

Апеляційний суд відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує наведений правовий висновок при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Як вбачається наявних у матеріалах справи фіскальних чеків про оплату (а.с.21) та конвертів з поштовими відправленнями, ОСОБА_1 направив на адресу роботодавця та засновника товариства ОСОБА_4 рекомендованими листами з повідомленнями про вручення заяву про звільнення його з посади директора та повідомлення про скликання Загальних зборів учасників товариства. Однак відповідачі поштову кореспонденцію не отримали, збори учасників проведені не були, рішення за заявою позивача про звільнення його з посади директора товариства прийняте не було.

З огляду на наведені обставини, апеляційний суд розцінює бездіяльність відповідачів ТОВ Вілія-Н і ОСОБА_2 щодо припинення трудових відносин з ОСОБА_1 як протиправну, що порушує трудові права позивача як працівника.

А тому рішення суду в частині відмови позивачеві в позові про розірвання трудового договору підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині

нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, у тому числі рішень про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Проте, ні заяви, ні судові рішення позивачем для вчинення реєстраційних дій не подавалися, державний реєстратор не відмовляв ОСОБА_1 у їх вчиненні, а відповідно не порушив його права. Вимоги позивача до державного реєстратора з реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань управління організації надання адміністративних послуг виконавчого комітету Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади Блиндюка А. А. про зобов`язання вчинити дії є передчасними.

Крім того, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24 вересня 2019 року керівником ТОВ Вілія-Н згідно зі статутом є ОСОБА_2 Внесення змін до відомостей про юридичну особу (зміна керівника юридичної особи) відбулося 27 липня 2019 року.

З огляду на викладене, позовна вимога ОСОБА_1 , до державного реєстратора щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій та виключення з реєстру відомостей про позивача як директора та підписанта товариства, не може бути задоволена.

Рішення суду у цій частині підлягає залишенню без змін.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі ч. 1 і ч. 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з ТОВ Вілія-Н і ОСОБА_2 з кожного на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог по 384 грн 20 коп.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 05 червня 2019 року в частині відмови в позові про розірвання трудового договору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 про розірвання трудового договору задовольнити.

Розірвати трудові відносини між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю Вілія-Н на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вілія-Н (місцезнаходження вул. Міцкевича,32, м. Рівне, ІК ЄДРПОУ 36009558) і ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з кожного на користь держави судовий збір по 384 грн 20 коп (триста вісімдесят чотири грн 20 коп).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2019 року.

Суддя-доповідач /підпис/ О.І. Талалай

Суддя /підпис/ А.П. Корніюк

Суддя /підпис/ І.В. П`єнта

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І.Талалай