Ухвала

від 24.09.2019 по справі 757/20223/19-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2019 року,

за участі: прокурора ОСОБА_7 , ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_8 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , та накладено арешт на частину земельної ділянки з кадастровим номером № 8000000000:91:109:0237, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить підозрюваній ОСОБА_6 , з наданням можливості права користування.

В іншій частині вимоги клопотання залишити без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням, адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2019 року та відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що клопотання слідчого розглядалося слідчим суддею без виклику підозрюваної та її захисника, 03 липня 2019 року захисник ознайомився з матеріалами справи, отримав копію ухвали слідчого судді, 08 липня 2019 року подав апеляційну скаргу, з дотриманням строку апеляційного оскарження.

Апелянт вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою.

Зокрема, оскаржувана ухвала постановлена незаконним складом суду, оскільки відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, процесуальні рішення у кримінальному провадженні № 12018000000000315постановляв слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва, ОСОБА_10 , а тому, на думку адвоката, слідчого суддю ОСОБА_11 визначено з порушенням Положення про автоматизовану систему документообігу, що є обставиною, яка виключає участь слідчого судді у розгляді справи, відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 75 КПК України.

Крім того, слідчим до клопотання не надано оригінали документів, а їх копії виготовлено не у відповідності до вимог ч. 4 ст. 99 КПК України, у зв`язку з чим підлягає поверненню вказане клопотання на підставі ч. 3 ст. 170 КПК України, слідчому.

Ухвала слідчого судді не містить способу інформування заінтересованих осіб; копію оскаржуваної ухвали не надіслано захиснику та підозрюваній; клопотання слідчого розглянуто без виклику особи, яка її оскаржує; слідчим суддею не враховано розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням та не досліджено розумність та співрозмірність обмеження права власності.

Крім того, представник власника майна звертає увагу, що ухвала слідчого судді не містить даних, які зазначені у п.п. 4, 5 п. 1 ч. 1 ст. 372 КПК України.

На переконання ОСОБА_5 клопотання слідчого про арешт майна є необґрунтованим та безпідставним, оскільки ним не доведено необхідність накладення арешту на частини вищевказаної земельної ділянки. При цьому, в матеріалах клопотання відсутні достатні переконливі докази, що майно може бути певним чином приховано, знищено, зіпсовано, передано чи відчужено, а тому відсутні підстави для накладення арешту саме з метою забезпечення речових доказів.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора щодо необхідності залишення без змін ухвали слідчого судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Оскільки з матеріалів судового провадження вбачається, що клопотання слідчого про арешт майна розглянуто слідчим суддею без участі ОСОБА_6 та її захисника, копія ухвали не направлялася, про її існування захиснику стало відомо та отримано ним 03 липня 2019 року, апеляційна скарга подана 08 липня 2019 року, тобто у строк та підлягає розгляду.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 25 травня 2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12018000000000315, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 306, ч. 3 ст. 313 КК України.

10 квітня 2019 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України, та наступного дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, а саме в участі у злочинній організації з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, а також участі у злочинах вчинених такою організацією, незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин в особливо великих розмірах, вчинене у складі злочинної організації.

Санкція ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

22 квітня 2019 року старший слідчий в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_8 , за погодженням прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на частину земельної ділянки з кадастровим номером № 8000000000:91:109:0237, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить підозрюваній ОСОБА_6 , з наданням можливості права користування.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2019 року клопотання задоволено.

Колегія суддів погоджуються з висновками слідчого судді, виходячи з наступного.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розгляді апеляційних скарг колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132,167,170,171,172,173 КПК Україниі бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленомуКПКпорядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 2ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Відповідно до ч. 5ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з вимогами ч. 2ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2ст.170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, в тому числі й передбаченого ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, санкція якого передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

З матеріалів судового провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені обставини підозри ОСОБА_6 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_6 до скоєння кримінальних правопорушень, підозра у яких їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо неї такого обмежувального заходу, як арешт майна.

Крім того, як встановила колегія суддів, майно, на яке просив накласти арешт слідчий, знаходяться у власності ОСОБА_6 , а тому існує обґрунтований ризик його відчуження задля запобігання можливої конфіскації у разі в майбутньому доведеності висунутого обвинувачення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172,173 КПК України, перевіривши при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132,170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності дост. 173 КПК Україниповинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Висновки слідчого судді про арешт майна цілком доведені матеріалами кримінального провадження, специфікою розслідування злочинів, що потребує проведення певних слідчих дій, та саме такого заходу як накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно, що належать підозрюваній ОСОБА_6 , та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.

А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту майна, не є переконливими.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доводи адвоката ОСОБА_5 , які зазначені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час дослідження матеріалі провадження. Підстав для скасування ухвали слідчого судді, передбаченихст. 409 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Таким чином, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, яка відповідає вимогам ст.ст. 172,173 КПК України.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2019 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_8 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , та накладено арешт на частину земельної ділянки з кадастровим номером № 8000000000:91:109:0237, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить підозрюваній ОСОБА_6 , з наданням можливості права користування, - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11сс/824/4253/2019 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_11

Категорія ст.170 КПК Доповідач ОСОБА_1