Постанова

від 30.09.2019 по справі 911/725/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2019 р. Справа№ 911/725/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 30.09.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2019 (повне рішення складено 26.07.2019)

у справі № 911/725/19 (суддя - Саванчук С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго"

про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (далі - відповідач) про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу № 1298/14-БО-19 від 12.12.2013 з оплати вартості природного газу, що переданий Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у власність Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" на суму 38895199,62 грн. за актами приймання-передачі природного газу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.07.2019 позов задоволено частково.

Стягнуто з Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 1 846 026,01 грн., 3 % річних у розмірі 3451909,53 грн., інфляційні втрати у розмірі 35982187,29 грн., 619201,84 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо оплати за поставлений природний газ не виконав, та суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відмовляючи у задоволенні частини інфляційних втрат, суд вказав, що здійснений позивачем розрахунок є арифметично невірний, у зв`язку з чим, здійснивши власний розрахунок, суд задовольнив позовні вимоги у цій частині у розмірі 35 982 187,29 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2019 у справі №911/725/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 2 546 548, 16 грн. задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції невірно розрахував інфляційні втрати, оскільки у відповідності до положень Листа Верховного Суду України від 3.04.1997 № 62-97-р. при здійсненні розрахунку інфляційних втрат позивач використовував методику розрахунку, за якою збільшення суми боргу на індекс інфляції здійснюється за кожний місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду використовувалася сума боргу збільшена на індекс інфляції попереднього місяця. Отже, нарахуванню згідно інфляційних процесів підлягають не тільки основна сума боргу, а й суми, на які збільшився борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2019 справу № 911/725/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 поновлено Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2019 у справі № 911/725/19, відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 30.09.2019.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2019, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 прийнято справу №911/725/19 до провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Явка представників сторін

Представники позивача та відповідача у судове засідання, призначене на 30.09.2019, не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, наявним у матеріалах справи та роздруківкою з офіційного веб-порталу Північного апеляційного господарського суду про проведення судового засідання у справі №911/725/19.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивача та відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених представниквів за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

12.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1298/14-БО-19 від 12.12.2013 (далі -договір) (т. 1; а.с. 14-21).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (пункт 1.2 договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 31.01.2014).

Згідно з пунктом 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом 50257,0 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м).

Пунктом 3.1 договору визначено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/віключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Сторони у пункті 3.3 договору передбачили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4 договору).

Сторони у пункті 5.2 договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 31.01.2014, встановили, що ціна за 1000 куб.м газу становить 2 448,00 грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природни газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287,00 грн., всього з ПДВ - 344,40 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 783,96 грн., всього з ПДВ - 3340,75 грн. на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору).

Пунктом 6.3 договору сторони передбачили, що у платіжних дорученнях покупець повинен обов`язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

У разі недосягнення сторонами згоди, спори вирішується у судовому порядку (пункт 9.2 договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11 договору).

На виконання умов договору, продавець передав покупцю природний газ, на загальну суму 38 895 199,61 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за січень, лютий 2014 (т. 1; а.с. 22-31).

Суд першої інстанції встановив, що рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2014 у справі №911/3015/14 стягнуто з Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 29145199,61 грн. боргу, 1050636,06 грн. пені, 203758,00 грн. 3% річних, 1887038,56 грн. втрат від інфляції, а також 73080,00 грн. судового збору.

Звертаючись з позовними вимогами, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вказало, що у зв`язку з тим, що станом на 18.03.2019 судове рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2014 у справі 911/3015/14 не виконано, позивач на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахував 3% річних на суму 3 451 909,53 грн., інфляційні втрати у розмірі 38 528 735,45 грн. та пеню у розмірі 1 846 026,01 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.07.2019 позов задоволено частково.

Відмовляючи у задоволенні частини інфляційних втрат, суд вказав, що здійснений позивачем розрахунок є арифметично невірний, у зв`язку з чим, суд, здійснивши власний розрахунок, задовольнив позовні вимоги у цій частині у розмірі 35 982 187,29 грн.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні частини інфляційних втрат, виходячи з наступного.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Отже, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 926/263/17, від 03.09.2018 у справі № 910/5811/16).

Так, рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2014 у справі №911/3015/14 встановлено, що на виконання умов договору № 1298/14-БО-19 від 12.12.2013, позивачем передано, а відповідачем отримано природній газ на суму 38895199,61 грн. Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 29145199,61 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.09.2014 стягнуто з Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 29145199,61 грн. боргу, 1050636,06 грн. пені, 203758,00 грн. 3% річних, 1887038,56 грн. втрат від інфляції, а також 73080,00 грн. судового збору. Кінцевою датою нарахування заборгованості та штрафних санкцій за рішенням є 19.05.2014.

Відповідно до приписів ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Таким чином, рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2014 у справі №911/3015/14, яке набрало законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

Суд першої інстанції встановив, що станом на 18.03.2019 судове рішення у справі 911/3015/14 не виконано, грошові кошти відповідачем за поставлений газ не сплачено, доказів протилежного, зокрема, перерахування спірних коштів відповідачем, суду не надано.

Відповідно до пункту 7.2 договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору, він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З огляду на те, що відповідачем рішення Господарського суду Київської області у справах № 911/3015/14 не виконано, позивач відповідно до пункту 7.2 договору нарахував пеню у розмірі 1 846 026,01 грн. (на суму основного боргу - 9970619,41 грн. за період з 20.05.2014 по 13.08.2014, на суму основного боргу - 19174580,21 грн. за період з 20.05.2014 по 13.09.2014).

Апеляційний господарський суд, перевіривши, за допомогою програми "Ліга:Закон", розрахунок пені за період з 20.05.2014 по 13.08.2014, наведений позивачем у позовній заяві та перевірений судом першої інстанції, дійшов висновку, що сума пені у розмірі 1 846 026,01 грн. є арифметично правильною.

Стосовно нарахування 3% річних за невиконання рішення суду, суд першої інстанції вказав, що чинним законодавством не віднесено ухвалення рішення про стягнення заборгованості до підстав припинення зобов`язання, відтак, грошове зобов`язання відповідача не виконано. Отже, позивачем правомірно, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані 3% річних за період: з 20.05.2014 по 30.04.2017 у розмірі 1 180 903,77 грн. (на суму 9 970 619,41 грн. - за січень 2014), у розмірі 2 271 005,76 грн. (на суму 19 174 580,21 грн. - за лютий 2014).

Крім того, позивачем здійснені вищевказані нарахування виключно на суму, що визначена рішеннями господарського суду та виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставлено природного газу, відтак, вказані суми являються грошовими зобов`язаннями, і застосування до них частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України є правомірним.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягення з відповідача пені та 3 % річних, тому рішення у цій частині залишається без змін.

Задовольнивши позовні вимоги щодо інфляційних втрат у частині на суму 35 982 187,29 грн., суд першої інстанції вказав, що розрахунок наведений позивачем у позовній заяві невірний, у зв`язку з чим, суд відмовив у задоволенні інфляційних втрат у розмірі 2 546 548, 16 грн.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів встановила, що за зобов`язання за січень 2014, інфляційні втрати розраховуються наступним чином: за період з травня 2014 по квітень 2018 інфляційне збільшення становить 13 395 480,46 грн.:

1) 10 789 135, 32 грн. (сума боргу) * 224,157127259 % (індекс інфляції за період з травня 2014 по квітень 2018) / 100% = 24 184 615,78 грн. (сума боргу з урахуванням інфляційних нарахувань);

2) 24 184 615,78 грн. (сума боргу з урахуванням інфляційних нарахувань) - 10 789 135,32 грн. (сума боргу) = 13 395 480,46 грн. (інфляційне збільшення).

За забов`язання за лютий 2014: за період з травня 2014 по квітень 2018 інфляційне збільшення становить 25 133 254,99 грн.:

1) 20 243 102,87 грн. (сума боргу) * 224,157127259 % (індекс інфляції за період з травня 2014 по квітень 2018) / 100% = 45 376 357,85 грн. (сума боргу з урахуванням інфляційних нарахувань);

2) 45 376 357.85 грн. (сума боргу з урахуванням інфляційних нарахувань) - 20 243 102,87 грн. (сума боргу) = 25 133 254.99 грн. (інфляційне збільшення).

Таким чином, інфляційні втрати за період з травня 2014 по квітень 2018 складають 38 528 735,45 грн. (13 395 480,46 грн. (інфляційні втрати за зобов`язання за січень 2014) + 25133254,99 грн. (інфляційні втрати за зобов`язання за лютий 2014) = 38 528 735,45 грн. ).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2019 у справі № 911/725/19 підлягає скасуванню у частині відмови у стягненні з відповідача 2 546 548, 16 грн. інфляційних втрат, з ухваленням нового рішення у цій частині про задоволення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2019 у справі № 911/725/19 підлягає скасуванню у частині відмови у стягненні з Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 546 548, 16 грн. інфляційних втрат, з ухваленням нового рішення у цій частині про задоволення позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2019 у справі № 911/725/19 задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2019 у справі № 911/725/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягення 2 546 548, 16 грн. інфляційних втрат та прийняти у цій частині нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

"Стягнути з Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (95026, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, буд. 3-А, код ЄДРПОУ: 03358593) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ: 20077720) пеню у розмірі 1 846 026 грн. (один мільйон вісімсот сорок шість тисяч двадцять шість) 01 коп., 3 % річних у розмірі 3 451 909 грн. (три мільйони чотириста п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот дев`ять) 53 коп., інфляційні втрати у розмірі 38 528 735 грн. (тридцять вісім мільйонів п`ятсот двадцять вісім тисяч сімсот тридцять п`ять) 45 коп., 657 400 грн. (шістсот п`ятдесят сім тисяч чотириста) 06 коп. судового збору за розгляд позовної заяви, 57 297 (п`ятдесят сім тисяч двісті дев`яносто сім) 33 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги."

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи №911/725/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.10.2019.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун