Постанова

від 26.09.2019 по справі 902/256/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року Справа № 902/256/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: не з`явився

третя особа: не з`явився

перевіривши матеріали апеляційної скарги ФГ "Староприлуцьке" на рішення господарського суду Вінницької області від 25.07.19 у справі № 902/256/19 (суддя Маслій І.В., повний текс 30.07.19р.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське"

до 1. Фермерського господарства "Староприлуцьке"

2. Державного реєстратора Староприлуцької сільської ради Липовецького району Смішного О.І.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання договору оренди недійсним та скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" звернулось в Господарський суд Вінницької області з позовом до ФГ "Староприлуцьке" (відповідач 1), до Державного реєстратора Староприлуцької сільскої ради Липовецького району Вінницької області Смішного Олексія Івановича (відповідач 2) про визнання недійсним договору оренди землі від 30.01.2019 року, укладеного між Фермерським господарством "Староприлуцьке" та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 2,7529 га, кадастровий номер 0522282800:06:000:0244; скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права, номер запису про речове право 30157849 від 02.02.2019, ухвалене державним реєстратором Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області Смішним Олексієм Івановичем, щодо реєстрації права оренди за Фермерським господарством "Староприлуцьке" на підставі договору оренди землі від 30.01.2019 року щодо земельної ділянки площею 2,7529 га, кадастровий номер 0522282800:06:000:0244.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.07.19 року позов до ФГ "Староприлуцьке" задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди землі від 30.01.2019 року та скасовано рішення про державну реєстрацію іншого речового права, номер запису про речове право 30157849 від 02.02.2019, ухвалене державним реєстром Стапроприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області Смішним Олексієм Івановичем, щодо реєстрації права оренди за Фермерським господарством "Староприлуцьке" (код ЄДРПОУ 39520311) на підставі договору оренди землі від 30.01.2019 року щодо земельної ділянки загальною площею 2,7529 га кадастровий номер 0522282800:06:000:0244.

В задоволенні позову до Державного реєстратора Стапроприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області Смішного Олексія Івановича - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги до ФГ "Староприлуцьке" обгрунтовані та підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення та/чи запису про проведену державну реєстрацію права має бути особа, право якої зареєстровано, а тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Враховуючи наведене, у задоволенні позову до державного реєстратора Стапроприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області Смішного О.І. суд відмовив.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 1 звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 25.07.19 року та закрити провадження у даній справі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача 1 у зв`язку з хворобою, чим порушив права відповідача 1, що надані законом.

Зокрема, зазначив, що оскільки у даному випадку справа стосується спору, що виник внаслідок укладення договору оренди землі, однією із сторін якого є фізична особа, яка не є підприємцем - ОСОБА_1 , на такий спір, у відповідності до ст. 20 ГПК України, не поширюється юрисдикція господарського суду.

Вважає, що судом першої інстанції не вжито належних заходів, спрямованих на встановлення всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, надання належну правову оцінку поданим по даній справі доказам, а також передчасно необгрунтовано зроблено висновок про те, що відповідач 1 допустив недобросовісну поведінку стосовно позивача, порушивши його переважне право на укладення договору оренди на новий строк, не вказавши в чому полягає недобросовісна поведінка відповідача.

В судове засідання представники сторін не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Водночас від представника відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відхилено судом з огляду на наступне.

Відкладення розгляду справи є правом суду. Основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Проте, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів неможливості направити в судове засідання іншого представника, а неявка представника відповідача у даному випадку, на думку апеляційного господарського суду, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін, оскільки останні не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовільнити, а оскаржуване рішення скасувати та закрити провадження у даній справі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.09 р. між ПАТ Сільськогосподарське підприємство Турбівське та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі.

Відповідно до умов Договору, ОСОБА_1 надає, а ПАТ Сільськогосподарське підприємство Турбівське приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Констатинівської сільської ради Липовецького р-ну Вінницької обл. (п. 1.1).

Відповідно до п. 2.1 В оренду передається земельна ділянка № НОМЕР_1 загальною площею 2,7529 га.

Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку Договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк (п. 3.1).

20.01.2009 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПАТ СП "Турбівське" (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки №1018/5.

Відповідно до п. 3.1 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2, 7529 га, терміном на 10 років з переважним правом орендаря на поновлення договору на новий строк після його закінчення.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 17.2 даного договору).

На вказаному договорі міститься відмітка, що договір зареєстрований у Липовецькому районному відділі ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.12.2009 за №040904400101.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 155180067 від 05.02.2019 (а.с. 56-57) підтверджується реєстрація договору оренди земельної ділянки №1018/5 від 20.01.2009 р. на земельну ділянку площею 2, 7529 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0522282800:06:000:0244. Орендарем вказано ПАТ "Турбівське", орендодавцем - ОСОБА_1 .

При цьому, державним реєстратором Струтинської сільської ради Липовецького району Вінницької області Пасічником Юрієм Валерійовичем 10.04.2018 вчинено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно якого вказано строк дії права оренди земельної ділянки до 20.01.2019.

Позовними вимогами у даній справі є визнання недійсним договору оренди від 30.01.19 р. і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, що пов`язане з порушенням прав позивача на земельну ділянку, оскільки вона ще перебуває в оренді позивача.

Питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із оренди земельної ділянки, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі вимогам ГПК України у редакції, чинній на момент звернення з цим позовом та розгляду справи місцевим господарським судом.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський процесуальний кодекс України установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами другою та третьою статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про скасування рішення - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У такому випадку позовну вимогу про визнання недійсним правочину та скасування рішення про реєстрацію речового права, можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права користування землею).

За змістом статей 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Таким чином, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, предметом спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, та такий спір не має господарського характеру, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи власником та орендодавцем земельної ділянки, яка передавалась в оренду за оспорюваним правочином, є фізична особа - ОСОБА_1 .

З огляду на те, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі, яким фізичною особою (третьою особою у даній справі) передано земельну ділянку в оренду, та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи (власника земельної ділянки). При цьому правомірно, що відповідачами у справі про визнання правочину недійсним є обидві сторони такої угоди, як орендодавець, так і орендар.

У зв`язку з чим, суд зазначає, що вирішення спору щодо вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, порушить права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 , як сторони спірного правочину, яка не може бути учасником у господарському процесі.

При цьому, ті обставини, що власник спірної земельної ділянки (фізична особа) не була зазначена позивачем під час подання позову як відповідач, не може бути підставою для розгляду спору господарським судом, адже предмет спору - визнання недійсним договору, стороною якого є ОСОБА_1 , безпосередньо стосується її прав і обов`язків.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15.05.18 р. у справі № 911/4144/16, від 16.05.18 р. № 911/4111/16, від 26.03.19 р. у справі № 911/2764/13 застосування яких, в силу вимог ГПК України, є обов`язковими для господарських судів.

До суб`єктного складу сторін спірних правовідносин належить як власник земельної ділянки та сторона договору, що оспорюється, фізична особа, на права якої впливає рішення у даній справі, що в силу вимог процесуального законодавства унеможливлює її розгляд в порядку господарського судочинства.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки порушує інтереси фізичної особи ОСОБА_1 , як сторони спірного правочину.

Вимогами у цій справі є також скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права, номер запису про речове право 30157849 від 02.02.2019, ухвалене державним реєстратором Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області Смішним Олексієм Івановичем, щодо реєстрації права оренди за Фермерським господарством "Староприлуцьке" на підставі договору оренди землі від 30.01.2019 року, що пов`язане з порушенням прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою відповідачем зареєстровано аналогічне право (право оренди) на ту ж земельну ділянку.

А тому спір в цій частині слід вважати таким, що має приватноправовий характер, оскільки він обумовлений порушенням майнового приватного права, а скасування рішення державного реєстратора є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано право щодо того ж самого нерухомого майна.

Позивач фактично обґрунтуває позовні вимоги наявністю у нього права оренди на час укладення іншого оспорюваного правочину з відповідачем 1 та державної реєстрації права оренди за ним.

А тому спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства.

Отже, оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер та повинен розглядатися з огляду на суб`єктний склад сторін за правилами господарського чи цивільного судочинства.

Аналочіна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

Враховуючи встановлені у справі обставини щодо власника земельної ділянки - фізичної особи ОСОБА_1 , якою вчинялися дії щодо передання земельної ділянки в оренду (укладення договору оренди, який оспорюється), рішення у даній справі як в частині вимог про визнання недійсним правочину, так і в частині вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права, стосується її прав та обов`язків, що робить неможливим розгляд даної справи в порядку господарського судочинства.

За змістом пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Таким чином, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення і закриття провадження в цій справі.

Статтею 278 ГПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване судове рішення - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Судова колегія не надає оцінку доводам відповідача, викладеним в апеляційній скарзі, як підстави для скасування оскаржуваного рішення, оскільки, згідно із ст. 278 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених ст. 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 275, 277, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ФГ "Староприлуцьке" на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.07.19 у справі № 902/256/19 задовільнити.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 25.07.19 у справі № 902/256/19 скасувати.

Провадження у справі № 902/256/19 закрити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" (вул. Миру, 147, смт. Турбів, Липовецьки р-н, Вінницька обл., 22513, код 00385632) на користь Фермерського господарства "Староприлуцьке" ( вул. Фрунзе, 8, с. стара Прилука, Липовецький р-н, Вінницької обл., 22511, код 39520311) 5763 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/256/19 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "01" жовтня 2019 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Гудак А.В.