Постанова

від 24.09.2019 по справі 904/918/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2019 року Справа № 904/918/19

м.Дніпро, пр. Д. Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,

суддів - Кощеєва І.М., Широбокової Л.П.,

при секретарі судового засідання Мацекос І.М.,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хомстер-2" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2019 у справі № 904/918/19 (суддя Панна С.П., повне рішення складено 21.06.2019)

за позовом приватного акціонерного товариства "Агра", м. Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "Хомстер-2", м. Дніпро

про стягнення передоплати за договором №2018/31 від 31.07.2018р. в сумі 217 551грн.94 коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2019 у справі №904/918/19 позов приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Агра" задоволено, з товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ)"Хомстер-2" на користь позивача стягнуто попередню оплату (аванс) в сумі 217551грн.94коп.;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо повідомлення позивачем відповідача про розірвання договору про надання послуг №2018/07/31 від 31.07.2018 в односторонньому порядку у зв`язку з порушенням останнім умов договору в частині строків виконання робіт та щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 217551грн.94коп. попередньої оплати (авансу) як безпідставно отриманих коштів;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ Хомстер-2" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на підстави скасування судового рішення, встановлені ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог;

- у поданій скарзі йдеться про те, що господарським судом визнано встановленими обставини щодо передачі об`єкта для виконання робіт, в той час як дані обставини не були належним чином доведені позивачем, оскільки акт прийому-передачі об`єкта для проведення ремонтних робіт від 15.11.2018 з боку відповідача підписаний невстановленою (неуповноваженою) особою, у зв`язку з чим, строк виконання зобов`язання щодо проведення ремонтних робіт, визначених у п.1.1 вказаного вище договору не настав, про те, що позивачем не було додано до позовної заяви додатку №2 до договору - календарного графіку виконання робіт, яким погоджуються строки виконання робіт, про те, що відповідно до додатку №5 до договору сторонами чітко не було визначено яку саме суму із графіку фінансування враховувати та вважати попередньою оплатою в розумінні п.п. 1.2.1, 1.5, 3.4 та п. 4.1 договору, а тому суд передчасно дійшов висновку про порушення відповідачем строків виконання робіт, а також про те, що господарським судом було помилково визначено про належність обраного способу захисту позивача у справі, при цьому невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначених законодавством є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові;

- позивач вважає рішення господарського суду обгрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що сторонами підписано акт прийому-передачі об`єкту для проведення ремонтно-відновлюваних робіт та позивачем перераховано відповідачу попередню оплату за роботи, але останній так і не приступив до виконання робіт, на те, що твердження відповідача про відсутність підпису уповноваженої особи ТОВ Хомстер-2 в акті прийому-передачі об`єкту не відповідає дійсності, на те, що ненадання на узгодження позивачу відкоригованого графіку виконання робіт, переліку меблевих виробів та побутової техніки і дизайн-проекту, які за умовами п.3.4 договору відповідач повинен був оформити та погодити із позивачем протягом 14 календарних днів з дати отримання першої частини попередньої оплати і є порушенням умов договору, а також на те, що відповідачем безпідставно вказано про невідповідність обраного позивачем способу захисту.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, який був присутнім у судовому засіданні 13.08.2019, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2018 ПрАТ Агра (замовником) та ТОВ Хомстер-2 (виконавцем) укладено договір про надання послуг №2018/07/31, на підставі п. 1.1 якого замовник замовив, а виконавець зобов`язався в межах квартири на 6 поверсі (1 житловий поверх) в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (об`єкт) надати послуги з облаштування об`єкту для можливості проживання у ньому у вигляді виконання робіт, зазначених в п.1.2 даного договору та деталізованих у додатку № 1 до цього договору, а замовник ? прийняти надані послуги та оплатити такі роботи.

Згідно з п.п. 1.2.1, 1.2.2 п.1.2 договору виконавець зобов`язався виконати наступні роботи: ремонтні роботи згідно з календарним графіком виконання робіт та дизайн-проектом, однак не пізніше 120 календарних днів з дати отримання від замовника першої частини попередньої оплати і передачі об`єкта для виконання робіт за актом. Виконавець протягом 14 календарних днів з дати підписання даного договору повинен надати та погодити з замовником розроблений згідно з чинним законодавством проект виконання робіт, у якому визначено технологію, організацію та умови виконання робіт за цим договором, виготовити (придбати) меблеві вироби та побутову техніку, здійснити їх монтаж та у відповідності до дизайн - проекту у строк не пізніше 120 календарних днів з дати отримання від замовника попередньої оплати і передачі об`єкта для виконання робіт за актом.

П.1.3 договору передбачено, що необхідні додаткові роботи або етапи робіт, не передбачені даним договором, а також їх оплата узгоджується сторонами попередньо письмово до початку виконання робіт шляхом складання додаткової угоди до цього договору.

Відповідно до п.1.5 договору виконавець протягом 14 календарних днів з дати отримання від замовника попередньої оплати згідно умов п 3.4 цього договору оформлює та погоджує із замовником додаток 2 (календарний графік виконання робіт), додаток 3 (перелік меблевих виробів та побутової техніки) та додаток 4 (дизайн-проект) до цього договору.

У п. 3.4 договору сторони дійшли згоди, що розрахунки за цим договором здійснюються відповідно до графіку фінансування, визначеному у додатку №5 до даного договору, який є невід`ємною частиною договору.

П. 4.1 договору визначено, що виконавець зобов`язаний виконати належним чином (якісно) роботи в строк, встановлений в календарному графіку виконання робіт, в строк не більше 120 календарних днів з дати отримання від замовника попередньої оплати, згідно з умовами додатку №5 до цього договору і передачі об`єкту для виконання робіт за актом.

Згідно з п. 12.1 договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами.

В п.12.2 договору передбачено, що він діє до 31.12.2018, однак до повного та належного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором.

В п.12.5 договору сторонами узгоджено, що цей договір може бути розірваний за домовленістю сторін, яка оформлюється договором про припинення дії цього договору або у випадку односторонньої відмови замовника від цього договору, про що замовник направляє виконавцю письмове повідомлення про відмову від цього договору не менше ніж за 10 календарних днів до такого розірвання та за умови проведення розрахунків за фактично виконані виконавцем і передані замовнику обсяги робіт.

Відповідно до п.12.7 договору якщо виконавцем буде порушено умови цього договору в частині строків виконання робіт та/або не усунення недоліків, що були виявлені під час приймання робіт у строк більш ніж на 30 календарних днів, то у такому випадку замовник має право повідомивши виконавця за 15 календарних днів, в односторонньому порядку розірвати цей договір, а виконавець повинен повернути замовнику всі перераховані грошові кошти, які були йому сплачені у строк 7 банківських днів з дати отримання відповідного повідомлення, незалежно від обсягів прийнятих на цей час робіт.

02.08.2018 відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату №6 згідно з договором від 31.07.2018 №2018/07/31 на суму 217551грн.94коп..

Вказану суму було перераховано позивачем відповідачу 15.08.2018, що підтверджується представленою в матеріалах справи копією платежного доручення №2810 від 15.08.2018.

15.11.2018 р. представниками позивача та відповідача підписано акт приймання- передачі приміщення для проведення ремонтно-оздоблюваних робіт, згідно з яким відповідач прийняв від позивача житлове приміщення квартири №3 (1 поверх), розташоване за адресою: 49044, місто Дніпропетровськ, бульвар Катеринославський, 1 під ремонтно-оздоблювальні роботи.

Відповідач порушив умови договору. Передбачені договором роботи не виконав.

Матеріали справи свідчать також і про те, що у зв`язку з невиконанням обумовлених договором робіт листом від 15.01.2019 №1501 позивач повідомив відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку з 30.01.2019 та вимагав повернути перераховані попередньо кошти в сумі 217551грн.94коп..

Вимога позивача про повернення коштів залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Викладені обставини слугували визначальними для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача 217551грн.94коп..

Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з п.1 ст. 509 названого Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 Кодексу якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ч.ч. 1, 2 ст. 598 Кодексу визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За наслідками дослідження умов укладеного сторонами договору колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за своєю правовою природою цей договір є договором підряду.

За приписами ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 2 ст. 849 Кодексу якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1212 Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала .

Для кондикційних зобов"язань є характерним приріст майна у набувача без достатніх правових підстав.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: сплата позивачем коштів як попередньої оплати за договором №2018/31 від 31.07.2018 в сумі 217551грн.94коп., відмова позивача від договору в односторонньому порядку у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором в частині виконання робіт господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в сумі 217551грн.94коп..

З огляду на викладене підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.

Доводи скаржника про передчасний висновок суду стосовно порушення відповідачем строків виконання робіт внаслідок ненадання позивачем до позовної заяви додатку №2 до договору - календарного графіку виконання робіт колегією суддів не прийняті до уваги.

Відповідно до п. 1.5 договору №2018/07/31 від 31.07.2018 саме на виконавця покладається обов`язок оформлення та погодження з замовником додатку № 2 до договору Календарний графік виконання робіт , такий графік має бути оформлений виконавцем протягом 14 днів з дати отримання попередньої оплати.

Доказів направлення для погодження позивачу календарного графіку виконання робіт відповідачем не надано.

Між тим, п.п. 1.2, 4.1 договору достатньо чітко визначено строки виконання робіт, які дорівнюють 120 календарним дням з дати отримання попередньої оплати.

Стосовно підписання акту прийому-передачі об`єкта від 15.11.2018 з боку скаржника невстановленою особою слід зазначити, що відповідні обставини в установленому порядку ним не доведені, належні та допустимі докази в обгрунтування цих обставин не надані.

Також необгрунтовані посилання скаржника на те, що господарським судом було помилково визначено належність обраного позивачем способу захисту.

В даному випадку, позивач як на правові підстави для звернення з позовом до суду послався на ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Суд, з"ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Під підставами позову, які відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України може змінити лише позивач, необхідно розуміти обставини, якими обгрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд з метою ефективного захисту порушених прав може замінити, якщо її дія не поширюється на спірні правовідносини.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що підставами позову є повернення попередньої оплати скаржником як безпідставно збереженого майна у зв`язку з припиненням зобов`язань внаслідок односторонньої відмови позивача від договору.

Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема, ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України в сукупності з приписами ст.1212 названого Кодексу.

Інші доводи скаржника не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2019 у справі №904/918/19 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;

- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови;

- повна постанова складена 02.10.2019

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя Л.П. Широбокова