Рішення
від 01.10.2019 по справі 904/2635/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2019м. ДніпроСправа № 904/2635/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХНОПЛИТСЕРВІС"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТВІНС-БУД"

про стягнення 15917,67грн., з яких 14000,00грн. основної заборгованості; 1429,54грн. пені; 121,00грн. трьох відсотків річних; 367,13грн. інфляційних втрат (заявка-договір № на транспортування вантажу автомобільним транспортом)

Представники:

від позивача: Кулінченко І ОСОБА_1 ., представник на підставі ордеру про надання правової допомоги; адвокат;

від відповідача: не з`явився.

І. ПРОЦЕДУРА ПРОВАДЖЕННЯ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХНОПЛИТСЕРВІС" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТВІНС-БУД" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 15917,67грн., з яких 14000,00грн. основної заборгованості; 1429,54грн. пені; 121,00грн. трьох відсотків річних; 367,13грн. інфляційних втрат (заявка-договір № на транспортування вантажу автомобільним транспортом).

Судові витрати по справі, а саме судовий збір у розмірі 1921,00грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 1500,00грн. покласти на відповідача.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

Між позивачем та відповідачем укладено заяву-договір від 02.03.2019 за №б/н про транспортування вантажу автомобільним транспортом (далі - договір).

За умовами вказаного договору вантажовідправником виступало товариство з обмеженою відповідальністю "Східбудфасад"; вантажоодержувачем - відповідач; перевізником - позивач.

Строк поставки визначено 04.03.2019 та 05.03.2019.

Вартість транспортування склало 14000,00грн.

Позивач взяті на себе зобов`язання за укладеним між сторонами договором виконав 04.03.2019.

Вантаж прийнято відповідальною особою вантажоотримувача за довіреністю №32 від 01.03.2019, що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р8741 від 04.03.2019.

За результатами наданих послуг позивач склав та підписав письмовий Акт приймання-передачі (наданих послуг) №ОУ-0000016 від 06.03.2019 та разом з рахунком-фактурою №СФ-030608 від 06.03.2019 відправив на адресу відповідача для оплати.

Позивачем зареєстровано податкову накладну у встановленому законодавством порядку.

Станом на початок квітня 2019 року відповідач оплату не здійснив.

02.04.2019 позивач повторно відправив засобами поштового зв`язку всі первинні документи відповідачу на підписання, що підтверджується поштовим чеком №4900501143036 від 02.04.2019 та описом вкладення у поштове відправлення.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за загальний період прострочення з 05.03.2019 по 18.06.2019 на загальну суму 1429,54грн.;

- три проценти річних за загальний період прострочення з 05.03.2019 по 18.06.2019 на загальну суму 121,00грн.;

- інфляційні втрати за загальний період прострочення з березня 2019 року по червень 2019 року на загальну суму 367,13грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2635/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2019.

Ухвалою від 26.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 26.07.2019.

Ухвалою від 21.08.2019 господарський суд вирішив перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, продовжити строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) календарних днів, по 26.09.2019 та призначити підготовче засідання по справі на 04.09.2019.

Щодо строку для подачі відзиву.

Ухвалу від 26.06.2019 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач отримав 01.07.2019 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 23.07.2019.

Відповідачу в ухвалі від 26.06.2019 роз`яснено право на надання відзиву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, строк для подачі відзиву до 17.07.2019.

В ухвалі від 26.06.2019 встановлено строк для вчинення процесуальних дій до 26.07.2019.

Станом на 01.10.2019 відзив на позов не надано.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків , пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався , про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою від 04.09.2019 підготовче провадження закрито; справу призначено до розгляду по суті; представників сторін проінформовано, що судове засідання відбудеться 01.10.2019.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

В судовому засіданні, яке відбулося 01.10.2019 здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 01.10.2019 в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХНОПЛИТСЕРВІС" (далі - позивач, перевізник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТВІНС-БУД" (далі - відповідач, вантажоотримувач), (разом іменовані - сторони)укладено заявку-договір № на транспортування вантажу автомобільним транспортом (далі - заявка-договір).

Предметом договору визначено, що вантажовіправник (перевізник) зобов`язаний забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу (пункт 1). Водій зобов`язаний бути присутнім на завантаженні, стежити за завантаженням вантажу і правильністю його встановлення (пункт 2).

Ціну договору визначено у розмірі 14000,00грн. у тому числі ПДВ.

Строк з 02.03.2019 по 05.03.2019.

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з нормами статті 316 Господарського кодексу України та частини 1 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання норм глави 65 Цивільного кодексу України, Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору транспортного експедирування, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Заявкою-договором встановлено, що відповідач доручив позивачу завантажити у с.Ямниця Івано-Франківської області плиту фасадну та доставити її у місто Дніпро в строк до 05.03.2019.

Пунктом 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

За визначенням, яке міститься у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Факт виконання транспортно-експедиційних послуг підтверджується товарно-транспортною накладною №Р8741 від 04.03.2019.

Відповідно до підпункту 14.4. пункту 14 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

На підставі товарно-транспортною накладною №Р8741 від 04.03.2019 позивач виписав відповідачу рахунок-фактуру №СФ-030608 від 06.03.2019 на суму 14000,00грн.

Враховуючи, що у добровільному порядку транспортно-експедиційні послуги відповідачем не оплачені, позивач звернувся до відповідача з претензією щодо сплати заборгованості за надані послуги. Доказом відправлення претензії є опис вкладення до цінного листа від 29.05.2019 та накладна №4900501274513 від 29.05.2019.

Господарський суд встановив, що сторони не узгодили строк оплати обумовлених заявкою-договором послуг, відтак правомірним є застосування статті 530 Цивільного кодексу України.

За умовами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги , якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень підтверджується факт отримання відповідачем претензії позивача 10.06.2019.

Отже, строк оплати послуг отриманих від позивача по 17.06.2019.

Докази оплати послуг матеріали справи не містять.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 14000,00грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Господарський суд визнав, що вимога про стягнення пені не підлягає задоволенню з огляду на положення статтею 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , а саме статтею 1 вказаного Закону чітко визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Тобто, обов`язковою умовою для сплати пені є згода сторін .

Позивач не надав суду належних доказів того, що згода сторін на стягнення пені існує.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено максимальний розмір пені щодо якого сторони можуть досягти згоди.

В даному випадку сторони не надали суду доказів наявності між ними згоди про стягнення пені та про розмір такого стягнення.

Отже, вимога про стягнення пені є такою, що не підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 05.03.2019 по 18.06.2019 на загальну суму 121,00грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та визнав його таким, що містить помилки з огляду на таке. З урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України граничний строк оплати послуг 17.06.2019. Відтак, нарахування трьох процентів річних можливе лише з 18.06.2019. Отже, три проценти річних за прострочення оплати послуг за 18.06.2019 складає 1,15грн.

Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з березня 2019 року по червень 2019 року на загальну суму 367,13грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його таким, що містить помилки аналогічні тим, що допущено при розрахунку трьох процентів річних. Отже, інфляційні втрати у позивача відсутні, тому позовна вимога про їх стягнення задоволенню не підлягає.

Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 06.06.2018 по справі №906/953/17 не є доцільною з огляду на те, що у зазначеній постанові надавалася правова оцінка договору поставки в той час як позовні вимоги заявлені у даній справі ґрунтуються на підставі договору транспортного експедирування.

ІІІ. СУДОВІ ВИТРАТИ.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу ;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В якості судових витрат позивач вказав 1500,00грн. витрат на правову допомогу та 1921,00грн. судового збору.

Щодо витрат на правову допомогу.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів , які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру» . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру , виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00грн. позивач надав:

1. Копія Договору про надання правової допомоги від 14.06.2019 за умовами пункту 1.1 умов якого адвокат зобов`язується:

- надавати позивачу консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права, виконавчого провадження.

- Надавати правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, органах державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи).

- Представляти інтереси позивача та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах, в судах всіх ланок, органах державної влади, органах державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи), а позивач зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в повному обсязі.

2. Копія Акту приймання-передачі наданих послуг №1 до договору про надання правової допомоги від 14.06.2019 від 18.06.2019, який підтверджує факт надання адвокатом та прийняття позивачем юридичних послуг щодо підготовлення до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, яка виникла, у зв`язку з невиконанням зобов`язань за заявкою-договором про транспортування вантажу автомобільним транспортом від 02.03.2019 №б/н. Вартість послуг складає 1500,00грн.

3. Копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ДП №3621 від 09.02.2018.

4. Копія ордера Серії ДП №2470/005 від 14.06.2019.

5. Копія платіжного доручення №693 від 18.06.2019 на суму 1500,00грн.

Надаючи оцінку наданим доказам на підставі яких обґрунтовується надання правової допомоги, господарський суд визнав доведеним факт складання позовної заяви адвокатом.

Щодо судового збору у розмірі 1921,00грн.

Сплата судового збору у розмірі 1921грн. підтверджується платіжним дорученням №692 від 18.06.2019 на суму 1921,00грн., який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується випискою від 19.06.2019 про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, доказ сплати судового збору господарський суд визнає належним.

Щодо розподілу судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме судовий збір у розмірі 1689,71грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 1319,40грн., з урахуванням того, що 87,96% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 254, 256-257, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ІV. ВИРІШИВ.

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХНОПЛИТСЕРВІС" (49064, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ МІЧУРІНА, будинок 4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40111198) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТВІНС-БУД" (49006, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ НАДІЇ ОЛЕКСІЄНКО, будинок 25; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37376149) про стягнення 15917,67грн., з яких 14000,00грн. основної заборгованості; 1429,54грн. пені; 121,00грн. трьох відсотків річних; 367,13грн. інфляційних втрат (заявка-договір № на транспортування вантажу автомобільним транспортом) задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТВІНС-БУД" (49006, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ НАДІЇ ОЛЕКСІЄНКО, будинок 25; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37376149) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХНОПЛИТСЕРВІС" (49064, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ МІЧУРІНА, будинок 4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40111198) 14000,00грн. (чотирнадцять тисяч грн. 00 коп.) основної заборгованості; 1,15грн. (одна грн. 15 коп.) трьох процентів річних; 1319,40грн. (одна тисяча триста дев`ятнадцять грн. 40 коп.) витрат на оплату професійної правничої допомоги; 1689,71грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят дев`ять грн. 71 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог , а саме в частині стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТВІНС-БУД" (49006, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ НАДІЇ ОЛЕКСІЄНКО, будинок 25; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37376149) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХНОПЛИТСЕРВІС" (49064, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ МІЧУРІНА, будинок 4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40111198) 1429,54грн. пені; 119,85грн. трьох процентів річних; 367,13грн. інфляційних втрат відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 02.10.2019.

Суддя І.В. Петренко

СудГосподарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення01.10.2019
Оприлюднено02.10.2019
Номер документу84663748
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —904/2635/19

Судовий наказ від 23.10.2019

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Петренко Ігор Васильович

Рішення від 01.10.2019

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Петренко Ігор Васильович

Ухвала від 04.09.2019

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Петренко Ігор Васильович

Ухвала від 21.08.2019

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Петренко Ігор Васильович

Ухвала від 26.06.2019

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Петренко Ігор Васильович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні