Рішення

від 02.10.2019 по справі 905/1517/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.10.2019 Справа № 905/1517/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Биковій Я.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» , м.Краматорськ, Донецька область в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» , м.Дружківка, Донецька область

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДЕРН» , м.Дружківка, Донецька область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 10749,03грн., 3% річних - 141,65грн., інфляційних збитків - 440,23грн., пені - 1667,31грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» , м.Краматорськ, Донецька область в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» , м.Дружківка, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДЕРН» , м.Дружківка, Донецька область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 10749,03грн., 3% річних - 141,65грн., інфляційних збитків - 440,23грн., пені - 1667,31грн.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором про постачання теплової енергії №132 від 01.10.2010 з оплати поставленої теплової енергії, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 509, 526, 527, 530, 610, 612, 623, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, 275 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав наступні документи: договір про постачання тепалової енергії №132 від 01.10.2010; додатки до договору; звід до договору за період з 01.10.2018 по 31.07.2019; акт про підключення житлового будинку до системи централізованого опалення №193 від 25.10.2018 та акт про відключення житлового будинку до системи централізованого опалення №193 від 10.04.2019; рахунки № НОМЕР_1 _132 від 05.11.2018, №1118_132 від 26.11.2018, №319_132 від 25.03.2019, №219_132 від 25.02.2019, №119_132 від 28.01.2019, №419_132 від 15.04.2019, №1218_132 від 24.12.2018; акти прийому-передачі теплової енергії №132/10 за жовтень 2018, №132/11 за листопад 2018, №132/03 за березень 2019, №132/02 за лютий 2019, №132/01 за січень 2019, №132/04 за квітень 2019, №132/12 за грудень 2018.

Ухвалою суду від 19.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1517/19, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання призначено на 12.09.2019 року об 11:00 год; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання суду відзиву на позов; запропоновано позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив; запропоновано відповідачу у строк до п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив надати заперечення.

Ухвалою від 12.09.2019 відкладено розгляд справи на 02.10.2019 року о 12:30 год.

Ухвала від 19.08.2019 отримана позивачем - 28.08.2019, про що свідчить наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач зареєстрований за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 .

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 19.08.2019 про відкриття провадження у справі та ухвала від 12.09.2019 про відкладення розгляду справи була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверт з відправленням від 21.08.2019 було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку за закінченням встановленого терміну зберігання.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч.1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не можу бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результат розгляду його справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.08.2019 та ухвалою від 12.09.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно приписів Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст.178 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МОДЕРН» (споживач) та Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» (енергопостачальна організація) укладено договір про постачання теплової енергії №132 (далі договір), відповідно до умов якого передбачено, що енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

Згідно п.2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гаряче водопостачання, технологічні потреби, кондиціювання повітря.

Пунктом 3.2.2 договору споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно п.5.1 договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунку за 1 кв.метр (куб.метр) опалювальної площі.

Пунктом 5.4 договору, визначено, що споживач, який має прилади обліку, щомісячно подає до Енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору.

Відповідно до п.6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

За умовами п.6.3 договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку (п.6.4 договору).

Згідно п.6.5 договору споживачі, які не мають приладів обліку сплачують за спожиту теплоенергію згідно опалювальної площі. Різниця між вартістю заявленої та фактично спожитої теплової енергії сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим;

Відповідно до п.6.6 договору, в платіжному документі споживача вказується період, за який сплачується послуга за спожиту теплову енергію. Відсутність чіткого призначення платежу є правовою підставою для зарахування такого платежу в рахунок погашення заборгованості з першого місяця її виникнення;

Споживач виконує звірку розрахунків за спожиту теплову енергію з підписанням акту звірки щомісяця (п.6.7 договору).

Пунктом 7.2.3 договору передбачено, що несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1%, належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п.10.1 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2011.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4 договору).

Крім того, до договору про постачання теплової енергії №132 від 01.10.2010 між сторонами були укладені додатки №1, №2, №3.

Додатком №1 до договору сторони визначили планові обсяги постачання теплової енергії на потреби опалення споживачу. У п.2 додатку сторонами обумовлено, що при наявності приладів обліку теплової енергії розрахунки зі споживачами послуг проводяться на підставі показань приладів обліку за фактично отримані послуги. Зняття показань приладів обліку теплової енергії в споживачів всіх видів (фізичні і юридичні особи) робити 2 рази: 25 числа (для розрахунку нарахувань за поточний місяць) і 30 (31) числа (для надання в ВТВ ВО «Дружківкатепломережа» фактичної кількості Гкал за цілий місяць).

В матеріалах справи містяться акти №193 про підключення та відключення житлового будинку до системи централізованого опалення від 25.10.2018 та 10.04.2019 відповідно.

На виконання умов договору про постачання теплової енергії №132 від 01.10.2010 позивач виставив відповідачу рахунки: № НОМЕР_1 _132 від 05.11.2018 на суму 183,79грн.; №1118_132 від 26.11.2018 на суму 1456,80грн.; №1218_132 від 24.12.2018 на суму 2173,03грн.; №119_132 від 28.01.2019 на суму 2867,58грн.; №219_132 від 25.02.2019 на суму 1859,68грн.; №319_132 від 25.03.2019 на суму 1534,63грн.; №419_132 від 15.04.2019 на суму 673,52грн.

Вищезазначені рахунки, разом з актами прийому передачі за теплову енергію №132/10 за жовтень 2018, №132/11 за листопад 2018, №132/12 за грудень 2018, №132/01 за січень 2019, №132/02 за лютий 2019, №132/03 за березень 2019, №132/04 за квітень 2019, та супровідними листами направлялися позивачем поштою на адресу відповідача, про що свідчать квитанції про оплату поштових відправлень.

Однак, за твердженням позивача, виставлені енергопостачальною організацією рахунки споживач не оплатив, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року у сумі 10749,03грн.

Невиконання відповідачем грошових зобов`язань за договором №132 від 01.10.2010 стали підставою для звернення позивачем до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору №132 від 01.10.2010.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір №132 від 01.10.2010 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов`язку із здійснення платежів за отриману теплову енергію відповідно до умов договору про постачання теплової енергії №132 від 01.10.2010 у встановлений термін.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що на виконання умов договору №132 від 01.10.2010 позивач поставив відповідачу теплову енергію, згідно актів прийому-передачі теплової енергії №132/10 за жовтень 2018, №132/11 за листопад 2018, №132/03 за березень 2019, №132/02 за лютий 2019, №132/01 за січень 2019, №132/04 за квітень 2019, №132/12 за грудень 2018 на загальну суму 10749,03грн.

Відповідачем доказів сплати позивачу грошових коштів в сумі 10749,03грн. до матеріалів справи не надано.

Таке неналежне виконання грошових зобов`язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 10749,03грн.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 141,65грн., інфляційні збитки в розмірі 440,23грн. та пеню в розмірі 1667,31грн.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п.7.2.3 договору передбачено, що несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1%, належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно ст. Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» передбачено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги споживачі- суб`єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Позивачем здійснено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, з урахуванням норми статті 343 Господарського кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу 3% річних з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, інфляційних збитків та пені , правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення 141,65грн., 134,93грн. та 1572,19грн. відповідно.

Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені обумовлено тим, що позивачем при її розрахунку, згідно рахунків №1018_132 від 05.11.2018, №1118_132 від 26.11.2018 та №1218_132 від 24.12.2018, не враховано положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Щодо часткового задоволення інфляційних збитків в сумі 134,93грн., то слід зазначити наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 N 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Судові витрати (витрати з оплати судового збору) у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 123, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» м.Краматорськ, Донецька область в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» , м.Дружківка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДЕРН» , м.Дружківка, Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 10749,03грн., 3% річних - 141,65грн., інфляційних збитків - 440,23грн., пені - 1667,31грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДЕРН» (84200, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Космонавтів, буд.9, код ЄДРПОУ 23128569) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84307, Донецька обл., м.Краматорськ, пров.Земляний, 2, ЄДРПОУ 03337119) в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» (84207, Донецька обл., м.Дружківка, вул.Космонавтів, 39, ЄДРПОУ 05540853) основний борг у розмірі 10749,03грн., пеню у розмірі 1572,19грн., 3% річних у розмірі 141,65грн., інфляційні збитки у розмірі 134,93грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1861,82грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні 02.10.2019 підписано повний текст рішення.

Суддя Я.О. Левшина