Рішення

від 01.10.2019 по справі 905/1551/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.10.2019 м.Харків Справа № 905/1551/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор`євій М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» , м.Бахмут, Донецька область

до відповідача: Підприємства об`єднання громадян - Артемівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих, м.Бахмут, Донецька область

про стягнення 114120,72грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» , м.Бахмут, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Підприємства об`єднання громадян - Артемівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих, м.Бахмут, Донецька область про стягнення 126923,20грн., з яких: сума дебіторської заборгованості у розмірі 104150,93грн., сума інфляційних нарахувань у розмірі 5967,91грн., пеня у розмірі 15511,36грн., процент річних від простроченої суми у розмірі 1293,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №545 від 28.02.12р. про постачання теплової енергії в частині оплати отриманих послуг.

В якості правової підстави позову позивач посилається, зокрема, на положення статей 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629 Цивільного Кодексу України, статей 179-184, 193, 198, 199, 203, 230-234 Господарського кодексу України.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/1551/19.

Ухвалою господарського суду від 27.08.19р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1551/19; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 18.09.19р.

18.09.19р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог №юр/1676 від 17.09.19р., в якій позивач у зв`язку з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 114120,72грн., з яких: 93645,93грн. - сума дебіторської заборгованості; 1162,00грн. - 3% річних; 13946,83грн. - пеня; 5365,96грн. - інфляційні нарахування. До заяви позивач додав копію банківської виписки та розрахунок 3% річних, пені і інфляційних нарахувань.

Ухвалою суду від 18.09.19р. судом прийнято заяву про зменшення позовних вимог від 17.09.19р. №юр/1676 та відкладено судове засідання на 01.10.19р.

26.09.19р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог від 24.09.19р. №юр/1815, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача: 93645,93грн. - сума дебіторської заборгованості; 1162,00грн. - 3% річних; 1360,60грн. - інфляційні нарахування. Разом з тим, у поданій заяві позивач відмовився від частини позовних вимог про стягнення пені в розмірі 13946,83грн.

30.09.19р. на електронну адресу суду від позивача надійшла заява від 30.09.19р. №бр/1868 про розгляд справи без участі представника позивача за наявними матеріалами.

Суд зауважує, що за вимогами ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Однак вказана заява не скріплена електронним цифровим підписом.

Відповідно до п.1.5.6, 1.5.17 Інструкції з діловодства у господарських судах України електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом. Документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Оригінал документа (заяви) в паперовій формі до суду не надходив.

У судове засідання 01.10.19р. представники сторін не з`явилися; про день, час та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відзив на позов та документи, що підтверджують заперечення проти позову відповідачем до суду не надані.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на наведене, суд вирішує спір по суті за наявними матеріалами на підставі ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.02.12р. між позивачем - ТОВ «Артемівськ-Енергія» , яке змінило найменування на ТОВ «Бахмут-Енергія» (виконавець) та відповідачем (споживач) був укладений договір постачання теплової енергії №545 (далі договір), згідно умов п.1.1., п.1.2 якого виконавець приймає на себе зобов`язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води, у потрібних споживачу обсягах для об`єктів, перелічених у додатку №1 до цього договору, опалювальною площею 803,60 кв.м. та опалювальним об`ємом 3319,00 куб.м., а споживач зобов`язується оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами у терміни та порядку, передбачені цим договором.

Теплова енергія поставляється споживачу у вигляді гарячої води (для потреб опалення та гарячого водопостачання) у обсягах, вказаних у додатку №2, який є невід`ємною частиною цього договору (п.2.1 договору).

За змістом додатку №1 до договору визначено адресу та площу опалюваного об`єкту відповідача - гуртожиток по вул. Незалежності (Радянській), 90а, площею 803,6 кв.м.

Згідно п.3.2.3 договору споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п.6.3 договору у редакції додаткової угоди №б/н від 20.09.2016р. до нього оплату за спожиту теплову енергію споживач проводить до 20 числа наступного за звітним згідно рахунку(ів), що пред`являються Виконавцем . Споживач має право здійснювати передплату за кожний місяць або протягом місяця опалювального періоду на підставі рахунку Виконавця.

Приймання-передача теплової енергії у відповідному місяці опалювального сезону, оформлюється актом виконаних послуг (п.6.3.1 договору у редакції додаткової угоди №б/н від 20.09.2016р. до нього).

Цей договір розповсюджує свою дію на відносини, що виникли між виконавцем та споживачем з 01.02.2012р. та діє до 31.12.2012р. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії жодна із сторін письмово не заявить про його закінчення (п.11.1, п.11.4 договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Факт підключення приміщення Споживача до системи централізованого опалення, розташованого за адресою: вул. Незалежності, 90а, підтверджується відповідним актом №545 складеним станом на 26.10.2018р.

Згідно умов договору позивачем була поставлена відповідачу теплова енергія, що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії №б/н від 07.11.2018р. за жовтень 2018р., №б/н від 04.12.2018р. за листопад 2018 року, №б/н від 08.01.2019р. за грудень 2018 року, №б/н від 06.02.2019р. за січень 2019р., №б/н від 05.03.2019р. за лютий 2019р., №б/н від 04.04.2019р. за березень 2019р., на загальну суму 196427,06грн., та виставлені рахунки:

- №5451118 від 07.11.2018р. за жовтень 2018 року на суму 3046,13грн. (з ПДВ), отриманий представником відповідача 12.11.2018р.;

- №5451218 від 04.12.2018р. за листопад 2018 року на суму 33179,18грн. (з ПДВ), отриманий представником відповідача 05.12.2018р.;

- №5450119 від 08.01.2019р. за грудень 2018 року на суму 44094,41грн. (з ПДВ), отриманий представником відповідача 08.01.2019р.;

- №5450219 від 06.02.2019р. за січень 2019 року на суму 47930,26грн. (з ПДВ), отриманий представником відповідача 07.02.2019р.;

- №5450319 від 05.03.2019р. за лютий 2019 року на суму 37709,81грн. (з ПДВ), отриманий представником відповідача 06.03.2019р.;

- №5450419 від 04.04.2019р. за березень 2019 року на суму 30467,27грн. (з ПДВ), отриманий представником відповідача 04.04.2019р.

Факт отримання вказаних рахунків відповідачем не спростований.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій банківських виписок відповідачем частково сплачена сума боргу у загальному розмірі 102781,13грн. Доказів сплати заборгованості в розмірі 93645,93грн. матеріали справи не містять.

Так, у зв`язку з порушення відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати послуг з теплопостачання, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 17.09.19р. №юр/1676., яка прийнята судом) про стягнення 114120,72грн., з яких сума дебіторської заборгованості у розмірі 93654,93грн., сума інфляційних нарахувань у розмірі 5365,96грн., пеня у розмірі 13946, 83грн., 3% річних у розмірі 1162,00грн.

Як зазначено вище 26.09.19р. до суду від позивача вдруге надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 24.09.19р. №юр/1815, згідно якої позивач просить стягнути 93645,93грн. - суму дебіторської заборгованості, 1162,00грн. - 3% річних, 1360,60грн. - інфляційні нарахування. Тобто фактично у поданій заяві позивачем зменшено розмір позовних вимог в частині інфляційних нарахувань.

Водночас, у поданій заяві позивач відмовився від частини позовних вимог про стягнення пені в розмірі 13946,83грн.

Суд зазначає, що за змістом п.1 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з приписами п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За приписами ч.ч.2.3 ст.252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи №905/1551/19 ухвалою господарського суду Донецької області від 27.08.19р. прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито спрощене позовне провадження та судове засідання призначено на 18.09.19р. Тобто, позивач мав строк на вчинення процесуальної дії - подання до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог, у строк до 18.09.19р. (до початку першого судового засідання) включно.

Однак, вказана заява про зменшення позовних вимог від 24.09.19р. №юр/1815 була надіслана позивачем до господарського суду 25.09.19р., про що свідчить експрес накладна Нової пошти №59000450286927, тобто поза межами строку, встановленого законом.

Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на вказане заява позивача про зменшення розміру позовних вимог від 24.09.19р. №юр/1815 в частині зменшення розміру інфляційних нарахувань підлягає залишенню без розгляду.

В той же час, суд зазначає, що вказана заява в частині відмови позивача від позовних вимог про стягнення пені подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень п.1 ч.2, ч.5. ст.46, ст.170 ГПК України.

Відповідно до п.4 ч.1, ч.3 ст.231 Господарського процесуального кодексу України України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Оскільки відмова позивача від позову в частині стягнення пені не суперечить законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, позивачу зрозумілі наслідки відмови від позову в цій частині, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення пені в сумі 13946,83грн. та закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені в сумі 13946,83грн. на підставі п.4 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання, надані позивачем на підставі договору про постачання теплової енергії №545 від 28.02.12р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору про постачання теплової енергії №545 від 28.02.12р.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору №545 від 28.02.12р., суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про постачання енергетичних ресурсів.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.6.3 договору у редакції додаткової угоди №б/н від 20.09.2016р. до нього оплату за спожиту теплову енергію споживач проводить до 20 числа наступного за звітним згідно рахунку(ів), що пред`являються Виконавцем.

Судом встановлено факт отримання представником відповідача відповідних рахунків на оплату.

Таким чином, строк виконання зобов`язання настав, а відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов`язків з оплати спожитої теплової енергії.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати отриманих послуг з теплопостачання, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором.

Відповідно до банківських виписок відповідачем сплачена сума боргу у загальному розмірі 102781,13грн.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості за теплову енергію, у заявленому до стягнення позивачем розмірі 93645,93грн. (196427,06-102781,13), суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 93645,93грн. в повному обсязі.

Щодо нарахованих 3% річних та інфляції суд зазначає наступне:

Як вбачається з розрахунку, наведеного позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 17.09.19р. №юр/1676, 3% річних нараховані позивачем за загальний період з 01.11.18р. по 01.04.19р. на загальний розмір заборгованості, пред`явленої до стягнення в сумі 93645,93грн.

При цьому, суд звертає увагу, що вказана заборгованість виникла в різний період, з різних поставок теплової енергії на підставі різних актів та за різними рахунками. Крім того, відповідачем здійснювались часткові оплати поставленої у спірний період теплової енергії, проте в наданому позивачем розрахунку взагалі відсутні дані щодо заборгованості по кожному місяцю поставки теплової енергії та часткових оплат, здійснених відповідачем.

Розрахунок інфляційних нарахувань містить лише зазначення періоду розрахунку (листопад 2018р. - квітень 2019р.) та показників індексу інфляції у відповідні місяці.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

При цьому, принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, при зверненні до суду з відповідними вимогами згідно норм ст.129 Конституції України, ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України позивач має довести такі вимоги певними доказами.

Тобто, саме позивач, заявляючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та індексу інфляції має довести суму, визначити період та правильність нарахування заявлених до стягнення сум.

Суд зазначає, що оскільки поставка теплової енергії здійснювалася у різний період згідно вищевказаних актів, та відповідачем здійснювались часткові оплати, нарахування 3% та інфляційних повинно проводитися виходячи з суми несплаченої заборгованості окремо по кожному рахунку виставленому за відповідний місяць з урахуванням часткових оплат.

Проте, позивачем здійснені нарахування 3% річних та інфляційних за загальний період з 01.11.18р. по 01.04.19р. на загальний розмір заборгованості, пред`явленої до стягнення в сумі 93645,93грн.

Розрахунок інфляційних нарахувань, наведений позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 24.09.19р. №юр/1815, не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки вказана заява в частині зменшення розміру позовних вимог - інфляційних нарахувань залишена судом без розгляду, про що зазначено вище.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що суд позбавлений права самостійно визначати періоди для нарахування 3% річних та індексу інфляції позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних підлягають залишенню без задоволення за недоведеністю.

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статями ст. 12, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 118, 129, 231, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 24.09.19р. №юр/1815 в частині зменшення розміру інфляційних нарахувань, залишити без розгляду.

Прийняти відмову позивача від позовних вимог про стягнення пені в сумі 13946,83грн.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 13946,83грн.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» , м.Бахмут, Донецька область до Підприємства об`єднання громадян - Артемівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих, м.Бахмут, Донецька область про стягнення 93645,93грн. - сума дебіторської заборгованості; 1162,00грн. - 3% річних; 5365,96грн. - інфляційні нарахування, задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства об`єднання громадян - Артемівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (84500, Донецька область, м.Бахмут, вул. Маріупольська, буд.15, код ЄДРПОУ 34215338) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» (84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Зелена, буд.41, код ЄДРПОУ 34776960) основний борг у сумі 93645,93грн., судовий збір у сумі 1921,00грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Рішення складено та підписано 01.10.2019р.

Суддя М.О. Лейба