Рішення

від 26.09.2019 по справі 908/2162/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/152/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2019 Справа № 908/2162/19

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ВІК ПЛЮС» , код ЄДРПОУ 38415658 (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 30, офіс 30)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , код ЄДРПОУ 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення суми 50630,82 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: Василенко Н.М., директор, протокол № 1 від 10.10.2012;

від відповідача: Морозов В.С., довіреність № 5 від 01.01.2019

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ВІК ПЛЮС» до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , про стягнення суми 40036,80 грн. основного боргу за договором підряду № 410816 від 04.08.2016, суми 8172,07 грн. інфляційних збитків та суми 2421,95 грн. - 3 % річних, а всього - суми 50630,82 грн. заборгованості.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 15.08.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2162/19 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.08.2019 позовна заява прийнята та відкрито провадження у справі № 908/2162/19, присвоєний номер провадження 9/152/19, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 17.09.2019.

В судому засіданні 17.09.2019 представником відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання часу для врегулювання спору мирним шляхом.

Представник позивача проти заявленого усного клопотання відповідача заперечив.

Суд відмовив у задоволенні усного клопотання представника відповідача, оскільки врегулювання спору мирним шляхом здійснюється сторонами на підставі взаємних поступок, наслідком яких є укладення мирової угоди. Врегулювання спору мирним шляхом можливе лише за наявності згоди на це обох сторін, якої, в даному випадку, позивачем не надано.

В судовому засіданні 17.09.2019 оголошувалась перерва до 26.09.2019.

26.09.2019 справу розглянуто, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 526, 625, 837 ЦК України, ст. 193 ГК України, умовами договору підряду № 410816 від 04.08.2016 та мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором з оплати виконаних позивачем робіт, які було прийнято згідно зі складеними та підписаними сторонами актом виконаних робіт № 1 форми КБ-2в та довідкою форми КБ-3 за грудень 2016. За прострочення грошового зобов`язання з оплати суми 40036,80 грн. основного боргу відповідачу також нараховано втрати від інфляції та 3 % річних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що на теперішній час Товариство знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду у зв`язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, арештом всіх поточних рахунків, наявністю багатомільйонної заборгованості по заробітній платі, податного боргу, тому має підстави для звернення до суду з заявою про розстрочку виконання рішення суду. Згідно з висновком судового експерта Давидової О.В. № 282 від 17.05.2018 встановлено, що станом на 31.12.2017 основні економічні показники характеризують фінансовий стан ПАТ «Запоріжжяобленерго» ознаками критичної неплатоспроможності, фінансової нестабільності та потенційного банкрутства. Велика частина дебіторської заборгованості в загальній структурі активів знижує ліквідність і фінансові стійкість підприємства та підвищує ризик фінансових збитків підприємства. ПАТ «Запоріжжяобленерго» не може погасити свої короткострокові зобов`язання та не має резервів для розширення діяльності, чистий фінансовий результат товариства за 2017 рік є збиток. Використовувати кошти для здійснення платежів не пов`язаних з оплатою електричної енергії (виплата заробітної плати, сплата податків, сплата наданих послуг у тому числі з приймання платежів від фізичних осіб тощо) відповідач може виключно з поточного рахунку, основним джерелом поповнення якого є надходження коштів за алгоритмом розподілу зі спеціальним режимом використання. Однак, постановами НКРЕКП фактично заблоковано надходження грошових коштів після розподілу на поточні рахунки позивача, підтвердження тому є встановлення, починаючи з 2015 року, нульового відсотку відрахувань на рахунки постачальника електричної енергії, або встановлення щодобових мільйонних відрахувань з рахунків відповідача. Відповідно до довідки від 02.07.2018 № 003-09/191 про нормативи відрахувань для ПАТ Запоріжжобленерго вбачається, що боржник недоотримав у 2016 році - 541,3 млн. грн., у 2017- 328,4 млн. грн., за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2018 - 359,2 млн. грн., що стало причиною неможливості відповідача вчасно виконувати свої зобов`язання перед позивачем. Загачені відрахування фактично позбавляють відповідача всього прибутку від господарської діяльності. В свою чергу, відповідач неодноразово зверталось до НКРЕП з проханням щодо відновлення розрахункового нормативу відрахувань коштів на поточні рахунки товариства. Однак, листи ПАТ Запоріжжяобленерго залишились без задоволення. Таким чином, відповідач не може впливати ані на перерахування коштів, ані на встановлення алгоритму, та фактично залежить від прийнятих рішень НКРЕП, якими заблоковано надходження грошових коштів на поточний рахунок після розподілу. На підставі викладеного, відповідач просив суд у разі задоволення позовних вимог ТОВ ЕКО ВІК ПЛЮС розстрочити виконання рішення суду на три календарні місяці, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами - у розмірі 16876,94 грн.

Позивач у відповіді на відзив, яке по суті є запереченням на клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду, зазначив, що ТОВ ЕКО ВІК ПЛЮС проти заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення заперечує з тих підстав, що відповідач вже понад два роки не виконує зобов`язання за договором підряду. На направлені на його адресу претензії про сплату заборгованості відповідач відповіді не надавав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

04.08.2016 між Відкритим акціонерним товариством Запоріжжяобленерго (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКО ВІК ПЛЮС (Підрядник, позивач у справі) був укладений договір підряду № 410816, за умовами якого підрядник зобов`язався виконати роботи по: Капітальному ремонту ПЛ-150 вК № 406 в частині розчистки траси ПЛ від порослі прогін опор з 17-18 (роботи), а Замовник - прийняти та оплатити виконані роботи згідно до умов цього договору. Місце виконання робіт: Теплична, 5 , м. Запоріжжя. Об`єкт виконання робіт: ПЛ-150 кВ № 406, прогін опор 17-18 (п.п. 1.1, 1.4., 1.5 договору).

В подальшому назву Замовника змінено на Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго (відповідач у справі).

Відповідно до п.п. 1.2, 2.1 договору склад та обсяг робіт, передбачених п. 1.1 цього договору, визначається розрахунком договірної ціни з локальним кошторисом (Додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору. Загальна вартість договору з ПДВ становить 40036,80 грн., яка зазначається сторонами в Додатку № 1, і є його невід`ємною частиною.

Термін виконання робіт - ІІІ-ІV квартал 2016р. (п. 3.1).

За змістом п. 2.8 договору, розрахунки за виконані роботи проводяться Замовником протягом 180 календарних днів після підписання Сторонами актів виконаних робіт - форма КБ-2в і довідки - форма КБ-3 на підставі отриманого Замовником рахунку за умови наявності одночасно таких умов:

- підписання сторонами актів виконаних робіт - форма КБ-2в та довідки - форма КБ3;

- реєстрація Підрядником в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, яка складена відповідно до вимог законодавства, діючого на дату її складання, та умов цього Договору.

У пункті 10.1 договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.08.2017, а в частині проведення розрахунків - до поновного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Матеріали справи свідчать, що позивачем виконано робити обумовлені вищевказаним договором підряду на загальну суму 40036,80 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2016 форми КБ-2в та довідкою форми КБ-3 за грудень 2016 року, які підписані сторонами 26.12.2016 та 22.12.2016 відповідно.

Позивачем виставлено рахунок на оплату № 26 від 22.12.2016 на суму 40036,80 грн., складено та зареєстровано податкову накладну.

На адресу відповідача позивач направляв письмові вимоги б/н від 01.03.2017, б/н від 15.09.2017 та претензію б/н від 26.04.2019 про сплату суми заборгованості за договором підряду № 410816 від 04.08.2016. Згідно з відмітками на копії вимог та претензії, їх отримано відповідачем 01.03.2017, 19.09.2017 та 02.05.2019 відповідно.

У зв`язку з невиконанням відповідачем свого зобов`язання з оплати виконаних робіт, позивач у серпні 2019 року звернувся до господарського суду з даним позовом, за яким порушено провадження у даній справі. Предметом розгляду є стягнення з відповідача суми 40036,80 грн. основного боргу, а також нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України суми 8172,07 грн. втрат від інфляції та суми 2421,95 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду підрядник зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтею 854 ЦК України передбачено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно зі ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Судом встановлено, що довідка форми КБ-3 та акт виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за договором підряду підписані сторонами без зауважень, відповідач прийняття виконаних позивачем робіт, згідно з вищевказаними документами, не заперечує.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечень по суті заявлених позовних вимог не зазначив, позовні вимоги не спростував. Доказів здійснення оплати виконаних позивачем робіт суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 40036,80 грн. основного боргу за виконані роботи є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 8172,07 грн. втрат від інфляції, нарахованої за період липень 2017 - травень 2019, та суми 2421,95 - 3% річних за період з 25.06.2017 по 01.07.2019.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на виконання усіх умов, передбачених в абз. 2 пункту 2.8 договору, розрахунки за виконані роботи повинні були бути здійсненні відповідачем протягом 180 календарних днів після підписання 26.12.2016 сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт та довідки про їх вартість, тобто - до 25.06.2017.

Враховуючи вищевикладене, факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання є доведеним. Розрахунок втрат від інфляції та 3% річних здійснений позивачем вірно, тому вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив розстрочити виконання судового рішення на три календарних місяця, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами. Вказане клопотання відповідач підтримав також у судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні категорично заперечив проти надання розстрочки виконання судового рішення, що також відображено у відповіді на відзив.

За змістом ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочити його виконання.

Розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду строком на три календарні місяці, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи дане питання, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

У преамбулі та статті 6 §1 Конвенція гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд» . Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду» .

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Іmmobiliare Saffi v. Italy), [GС], N 22774/93, п. 66. ЕСНR 1999-V).

В силу ч. 3 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Отже, при вирішенні питання про надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду, необхідно виходити із дотримання балансу інтересів обох сторін, які приймають участь у справі.

У зв`язку з чим, суд також бере до уваги наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення. Звертаючись з заявою про розстрочку виконання рішення, боржник не надав жодних гарантій, що рішення господарського суду буде ним виконуватись, не надано доказів, які б підтверджували його дійсні наміри щодо вжиття заходів, спрямованих на фактичне виконання рішення протягом зазначеного часу. Тобто, суду не надано належних доказів того, що надання судом розстрочки буде виправданим та забезпечить реальну можливість виконання судового рішення у даній справі. При цьому, суд бере також до уваги категоричну незгоду позивача на надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення, невиконання боржником зобов`язання протягом тривалого часу з моменту його виникнення, в тому числі відсутність з його боку навіть часткової оплати заборгованості, незважаючи на неодноразові письмові вимоги та претензії позивача. При цьому, береться й до уваги ціна позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Щодо скрутного фінансового стану боржника, то зазначене не звільняє його від належного виконання зобов`язань перед кредитором.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , код ЄДРПОУ 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ВІК ПЛЮС» , код ЄДРПОУ 38415658 (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 30, офіс 30) суму 40036 (сорок тисяч тридцять шість) грн. 80 коп. основного боргу, суму 2421 (дві тисячі чотириста двадцять одна) грн. 95 коп. - 3 % річних, суму 8172 (вісім тисяч сто сімдесят дві) грн. 07 коп. інфляційних втрат, суму 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 01.10.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва