Рішення

від 01.10.2019 по справі 916/1898/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2019Справа № 916/1898/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАСАД ІНЖЕНІРІНГ СОЛЮШН" (65009, м.Одеса, Гагарінське плато, буд.5/3, прим. 501, код ЄДРПОУ 39620308)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металлпромсталь" (04116, м.Київ, вул.Маршала Рибалка буд.11Б,оф.8, код ЄДРПОУ 42424623)

про стягнення 156 773,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАСАД ІНЖЕНІРІНГ СОЛЮШН" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металлпромсталь" про стягнення 156 773,75 грн. коштів, сплачених за товар неналежної якості по договору поставки № 472/19 від 17.05.2019, та покладення на відповідача 6800,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем існувала домовленість щодо поставки товару, позивачем за платіжним дорученням № 288 від 17.05.2019 було сплачено на рахунок відповідача 156 773,75 грн. оплати за товар, який після доставки товару на склад покупця виявився неякісним.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2019 у справі № 916/1898/19 матеріали позову передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ від 29.07.2019, справу передано для розгляду судді Ярмак О.М.

Господарський суд міст Києва ухвалою від 02.08.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

27.08.2019 позивач подав до суду засобами поштового зв`язку письмові пояснення по справі.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду від 02.08.2019 була надіслана відповідачу на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримана - 09.08.2019.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач письмового відзиву на позов, у т.ч. у встановлений судом строк, не надав.

Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи та поясненнями позивача підтверджено, що відповідач після досягнення домовленостей з позивачем щодо поставки товару надіслав на електронну адресу ТОВ Фасад Інженіринг Солюшн для підписання договір поставки № 472/19 від 17.05.2019 та рахунок на оплату № 28822 від 16.05.2019 на суму 245 144,31 грн., відповідно до якого передбачалась поставка товару : Труба 50*25*3 в кількості 2,784 т, Полоса 60*10 в кількості 2,975 т, Квадрат 12*12 в кількості 1,646 т, Лист 1,2*1500*4000 алюм. АМГ2 в кількості 0,61 т, Лист 1,2*1500*3000 алюм. АМГ2 в кількості 0,125 т.

Позивач здійснив попередню оплату за товар відповідно до виставленого рахунку у розмірі 245 144,31 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 288 від 17.05.2019.

Позивач вказує, що 23.05.2019 перевізник відповідача доставив товар на місце призначення, а саме: склад ТОВ ФІС у м.Одесі, розвантаження здійснювалось силами покупця (позивача).

На підтвердження поставки позивач до позову долучив копію видаткової накладної № 327 від 24.05.2019 на суму 245 144,31 грн., яка підписана лише постачальником - ТОВ Металлпромсервіс .

У поясненнях по справі позивач стверджує, що сканкопію цієї видаткової накладної він отримав 20.05.2019 засобами поштового зв`язку, при фактичному прийманні товару оригінал видаткової накладної № 327 від 24.05.2019 не отримував, тому покупець був позбавлений можливості підписати цей документ.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що при здійсненні приймання товару ним було виявлено, що частина товару має деформацію та невідповідності якості умовам договору № 472/19, про що комісією у складі директора, менеджера проекту ТОВ ФІС та представника виконавця робіт по виготовленню металоконструкцій ФОП Процерова О.С. - Фігорнюк К.О. складено Акт № 1 про невідповідність товару, отриманого від ТОВ Металлпромсервіс за договором поставки № 472/19 від 17.05.2019, здійснено фото фіксацію, усі матеріали були надіслані відповідачу, який залишив вимоги позивача про повернення товару та коштів за товар у розмірі 156 773,75 грн. без задоволення.

Посилаючись на положення договору поставки № 472 від 15.05.2019, ст. 678, 690 ЦК України, позивач просить повернути кошти у розмірі 156 773,75 грн., сплачені за товар, що виявився неякісним та не був замінений відповідачем.

Проаналізувавши надані матеріали та доводи позивача, докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За умовами ч. 1 ст. 240 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Судом встановлено, що надана позивачем до позову копія договору поставки № 472 від 17.05.2019 самим позивачем не підписана.

У поясненнях по справі позивач вказує, що він прийняв пропозицію укладення договору шляхом сплати коштів за виставленим відповідачем рахунком на оплату № 28822 від 16.05.2019, договір поставки № 472/19 є укладеним 17.05.2019.

Відповідно до п.1-2 договору поставки № 472/19 від 17.05.2019, постачальник (відповідач) зобов`язався передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець - прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму, предметом поставки є металопродукція.

У п.4.2 договору визначено, що загальна сума договору сторонами не обмежується визначається відповідно до кількості фактично поставленого протягом строку дії договору товару та узгодженої на нього ціни згідно видаткових накладних.

Оплата за товар здійснюється шляхом здійснення попередньої оплати товару згідно рахунків, виставлених постачальником у розмірі 100% від вартості товару (п.4.3 договору).

За умовами п.7.2 договору, приймання-передача товару здійснюється представниками обох сторін на складі доставки згідно наданих постачальником супроводжуючих документів на товар із підписання відповідних накладаних.

Частиною 2 статті 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно положень статті 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк,- відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача повної вартості товару згідно рахунку на оплату № 28822 від 16.05.2019 на суму 245 144,31 грн.

Видаткова накладна № 327 від 24.05.2019 містить підпис та печатку ТОВ Металлпромсервіс , проте зі сторони позивача не підписана.

Позивач зазначає, що цей документ був отриманий ним у сканкопії 20.05.2019, а при прийманні товару 23.05.2019 оригінал цієї видаткової накладної постачальником не було надано.

При цьому позивач не заперечує сам факт поставки та отримання товару на суму 245 144,31грн.

Вказані твердження суд оцінює критично, оскільки за умовами п.1.3, 7,1, 7,2 договору саме видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує приймання-передачу товару, є погодженням асортименту товару, його кількості та ціни.

Натомість позивач зазначає, що поставка відбулась 23.05.2019, сканкопію накладної, яка датована 24.05.2019 він отримав електронною поштою 20.05.2019, оригінал відсутній.

Доказів висловлення вимоги позивача до відповідача щодо надання первинних, товаророзпорядчих документів відповідно до п.7.1 договору, у т.ч. у момент поставки 23.05.2019 суду не надано.

Наданий позивачем акт № 1 від 23.05.2019 не підтверджує отримання неякісного товару саме від відповідача, оскільки складений зацікавленими особами - комісією у складі працівників позивача та виконавця робіт.

Частиною першою статті 675 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

В силу приписів частини першої статті 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Відповідно до статті 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

За приписами частини першої статті 688 ЦК України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Доказів виклику позивачем 23.05.2019 представників відповідача для фіксації факту поставки неякісного товару, складання сторонами Акту про неякісний товар із зазначенням дефектів, їх причин, суду не надано. Акт № 1 від 23.05.2019 також не містить підпису водія/експедитора, що за стверджуваннями позивача, здійснював доставку товару на склад ТОВ ФІС у м.Одесі.

Посилання позивача на здійснення ним фото-матеріалів та дотримання порядку, визначеному у п.7.10 договору щодо повідомлення у 3-денний термін про неякісний товар, як і копії електронного листування сторін, не звільняють позивача від обов`язку доказування тих фактів та обставин, на які він посилається в обґрунтування свої вимог.

Умовами договору поставки №472/19 від 17.05.2019 не передбачено укладення первинних документів, здійснення врегулювання спору засобами електронного зв`язку, не вказано електронних адрес сторін, що мали б силу письмових документів за домовленостями сторін.

Згідно опису вкладення в цінний лист від 24.05.2019 позивач відправив на адресу відповідача Акт № 1 та Фотознімки, а не претензію про неякісний товар та повернення коштів на заявлену суму в порядку п.7.10 договору.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач всупереч вказаним вимогам закону належними засобами доказування не довів факту поставки товару неналежної якості відповідачем, виникнення у відповідача грошового зобов`язання в силу положень ст. 678, 690 ЦК України щодо повернення коштів у сумі 156 773,75 грн.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАСАД ІНЖЕНІРІНГ СОЛЮШН" у зв`язку із недоведеністю підстав.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак