Рішення

від 01.10.2019 по справі 920/764/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.10.2019 Справа № 920/764/19 Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/764/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Сумської міської ради (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2, ідентифікаційний код 23823253),

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю УСТР (40034, м. Суми, вул. Героїв Крут, буд. 29, ідентифікаційний код 37845345),

про визнання припиненим договір оренди земельної ділянки на підставі статті 31 Закону України Про оренду землі .

представники учасників справи:

позивач - Парфененко М.С. за довіреністю № 20/03.02.02-08 від 02.01.2019,

відповідач - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до позовної заяви позивач просить суд визнати припиненим договір оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 Харківська АДРЕСА_2 /1, кадастровий номер 5910136300:06:024:0010, укладений між Сумською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю УСТР 13 листопада 2012 року та зареєстрованого у Реєстраційній службі Сумського міського управління юстиції 12.08.2013 за № 2076834; судові витрати, пов`язані з розглядом справи покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано закінченням строку договору та відмовою позивача відповідачеві у його поновленні.

Ухвалою суд від 25.07.2019 позовну заяву залишено без руху до усунення недоліків.

02.08.2019 позивачем подано до суду заяву № 339/18 юр від 01.08.2019 (вх. № 6307 від 02.08.2019) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 05.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/764/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.09.2019, 10:00, а ухвалою від 03.09.2019 у даній справі відкладено підготовче засідання на 24.09.2019, 11:40.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 24.09.2019 закрив підготовче провадження у справі № 920/764/19 та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.10.2019, 12:20 з повідомленням учасників справи.

Представник відповідача в судове засідання 01.10.2019 не з`явився, відзиву на позов не подав, про дату, час та місце судового слухання справи повідомлений судом належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуто відділенням поштового зв`язку на адресу господарського суду Сумської області.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

З огляду на те, що розгляд справи відкладався на стадії підготовчого провадження у зв`язку з нез`явленням представника відповідача у судове засідання та не повідомлення ним суду поважності причин неявки в судове засідання, не подання відзиву на позов, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін.

Судовий процес на виконання вимог статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у цій справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 01.10.2019 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

13.11.2012 між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір) загальною площею 0,0998 га, кадастровий номер 5910136300:06:024:0010, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 111/1, який був зареєстрований у Реєстраційній службі Сумського міського управління юстиції 12.08.2013 за № 2076834.

Земельна ділянка передана позивачем в користування відповідачу за актом приймання-передачі (а.с. 15).

Факт укладення вищезазначеного договору сторонами не заперечується.

Відповідно до пункту 2.1 договору земельна ділянка надавалась в оренду під розміщеним сервісним центром по обслуговуванню автомобілів.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що він укладається до 28 березня 2017 року, а пунктом 5.3 - договір припиняється у разі закінчення строку дії договору.

Згідно з частинами першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (стаття 19 Закону України Про оренду землі ).

Зі змістом вказаної норми кореспондуються і приписи пункту 1 статті 763 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір найму (оренди) укладається на строк, встановлений договором.

У статті 31 Закону України Про оренду землі наведені підстави припинення договору оренди землі, а саме:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

- смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, до яких переходить право оренду земельної ділянки, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

- ліквідації юридичної особи-орендаря;

- відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

- набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

- припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

У даному випадку, як визначено пунктом 2.2 договору, договір укладено сторонами до 28 березня 2017 року.

06.02.2018 після закінчення строку дії договору відповідач звернувся до позивача із заявою про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Суми. вул. Харківська, 111/1. Однак позивач рішенням від 26 вересня 2018 року № 3866-МР відмовив відповідачу в поновленні договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 111/1 площею 0,0998га кадастровий номер 5910136300:06:024:0010, укладеного між сторонами 13.11.2012.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі та пунктом 5.3. договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами, передбачено, що договір припиняється у разі закінчення строку дії договору.

Статтею 291 Господарського кодексу України також визначено, що договір оренди земельної ділянки припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Листом від 30 листопада 2018 року Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради направлено відповідачеві примірники акту приймання-передачі земельної ділянки, проте, станом на момент звернення позивачем до суду з позовом, зазначені акти відповідачем не підписані та не повернуті позивачу.

Оскільки в даному випадку договір оренди земельної ділянки припинив свою дію і позивач, як орендодавець, не погоджується продовжувати його дію на новий строк, а відповідач в свою чергу відзиву на позов та будь-яких заперечень щодо позиції позивача у цій справі до суду не подав, тому вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У відповідності до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення з позовною заявою позивачем було сплачено 1921,00 грн. судового збору. Вищезазначений факт підтверджується платіжним дорученням № 109 від 19.06.2019 (а.с. 33).

Тому витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Сумської міської ради (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2, ідентифікаційний код 23823253) до товариства з обмеженою відповідальністю УСТР (40034, м. Суми, вул. Героїв Крут, буд. 29, ідентифікаційний код 37845345) задовольнити.

2. Визнати припиненим договір оренди земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 111/1, кадастровий номер 5910136300:06:024:0010, укладений між Сумською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю УСТР 13 листопада 2012 року та зареєстрованого у Реєстраційній службі Сумського міського управління юстиції 12.08.2013 за № 2076834.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю УСТР (40034, м. Суми, вул. Героїв Крут, буд. 29, ідентифікаційний код 37845345) на користь Сумської міської ради (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2, ідентифікаційний код 23823253) витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02 жовтня 2019 року.

Суддя В.В. Яковенко