Рішення

від 02.10.2019 по справі 927/655/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

02 жовтня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/655/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Руптела Україна",

просп. Возз`єднання,7а, м. Київ, 02160, код ЄДРПОУ 38014287

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Фролова Олександра Володимировича,

АДРЕСА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1

предмет спору: про стягнення 14959,30 грн

Учасники справи не викликались.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Руптела Україна" подано позов до Фізичної особи-підприємця Фролова Олександра Володимировича про стягнення 14959,30 грн за надані послуги з моніторингу транспортних засобів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору надання послуг №3004/16-02 від 29 квітня 2016 року.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3, п.8 ч.4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує ціну позову. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі, копію відзиву та копії доданих до нього документів надіслати позивачу, а докази надсилання надати суду; позивачу встановлено строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

Про отримання позивачем 12 серпня 2019 року ухвали господарського суду від 09 серпня 2019 року свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.

Про отримання відповідачем 20 серпня 2019 року ухвали господарського суду від 09 серпня 2019 року свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.

27 серпня 2019 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечив стосовно позовних вимог, в обґрунтування чого зазначив, що рахунок №136 від 03.01.2019 на суму 4870,66 грн та рахунок №347 від 04.02.2019 на суму 4856,83 грн було оплачено відповідачем (загальна сума оплати - 9727,49 грн), в доказ чого відповідачем до відзиву на позовну заяву додано копію платіжного доручення №3655 від 21 серпня 2019 року на суму 4856,83 грн та копію платіжного доручення №3654 від 21 серпня 2019 року на суму 4870,66 грн. Крім того, в поданому до суду відзиві відповідач заперечив стосовно позовних вимог в іншій частині, зазначивши, що послуги по рахунках: №461 від 10.06.2016 на суму 4893,70 грн; №537 від 04.03.2019 на суму 2934,72 грн; №742 від 04.04.2019 на суму 1753,34 грн позивачем відповідачу не надавались, про що, як стверджує відповідач, свідчить не підписання актів наданих послуг. Крім того, відповідач зазначив, що про не виконання послуг позивач був повідомлений у телефонному режимі та листом, копію якого суду не надав. Доказів направлення відзиву на позовну заяву з доданими до нього документами відповідачем суду не надано.

23 вересня 2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій представник позивача заперечив стосовно тверджень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що послуги йому не надавались, оскільки відповідач не підписав акти наданих послуг. Крім того, представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що послуги позивачем були надані відповідачу в повному обсязі та станом на дату подання позову у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 14959,30 грн. Також представник позивача зазначив, що лист з відзивом на позовну заяву позивачем був отриманий 16 вересня 2019 року.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив:

29 квітня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Руптела Україна" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Фроловим Олександром Володимировичем (замовник) було укладено договір надання послуг №3004/16-02.

Відповідно до п.1.1. договору виконавець зобов`язався надати замовнику послуги з моніторингу транспортного засобу (транспортних засобів) замовника в режимі реального часу, на якому встановлено обладнання GPS / GSM, а замовник зобов`язався оплачувати послуги виконавця відповідно до цього договору.

Замовник зобов`язався проводити оплату за надані за договором послуги своєчасно і в повному обсязі згідно з цим договором (п.2.3.4. договору).

Пунктом 3.6. договору замовник зобов`язався щомісяця оплачувати загальну вартість послуг виконавця в строк до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, в якому надаються послуги, а якщо договір укладено після 15 (п`ятнадцятого) числа відповідного місяця, сплатити вартість послуг за поточний місяць не пізніше 10 (десяти) днів з моменту підписання договору в розмірі пропорційно часу надання послуг в цьому місяці.

Згідно п.3.9. договору не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа наступного місяця, виконавець складає, підписує зі свого боку і направляє замовнику акт приймання-передачі наданих послуг; замовник, отримавши зазначений акт від виконавця, у триденний строк здійснює приймання послуг і в разі відсутності зауважень підписує та скріплює печаткою акт приймання-передачі наданих послуг зі свого боку і направляє один примірник підписаного та скріпленого печаткою акту виконавцеві.

Пунктом 3.10. договору сторони передбачили, що у разі зауважень щодо якості наданих послуг замовник акт не підписує , а у той же триденний строк направляє виконавцеві мотивовану відмову від приймання послуг з письмовими зауваженнями та вказує строк на усунення недоліків ; акт підписується замовником після усунення недоліків виконавцем. При неотриманні виконавцем у встановлений п.3.10 договору строк, підписаного акту приймання-передачі наданих послуг або аргументованої відмови замовника, роботи вважаються прийнятими замовником без зауважень .

Згідно п. 7.1. договору договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31 травня 2018 року. Договір вважається продовженим строком на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії цього договору письмово не заявила про свій намір припинити дію договору.

На виконання п.3.9. договору позивачем було складено та направлено на адресу відповідача акти приймання-передачі наданих послуг разом з рахунками на оплату на загальну суму 19309,25 грн, а саме:

-акт надання послуг №471 від 30 червня 2016 року на суму 4893,70 грн (рахунок на оплату №461 від 10 червня 2016 року);

-акт надання послуг №203 від 31 січня 2019 року на суму 4870,66 грн (рахунок на оплату №136 від 03 січня 2019 року);

-акт надання послуг №412 від 28 лютого 2019 року на суму 4856,83 грн (рахунок на оплату №347 від 04 лютого 2019 року);

-акт надання послуг №621 від 31 березня 2019 року на суму 2934,72 грн (рахунок на оплату №537 від 04 березня 2019 року);

-акт надання послуг №871 від 30 квітня 2019 року на суму 1753,34 грн (рахунок на оплату №742 від 04 квітня 2019 року).

Відповідач взяті на себе зобов`язання в повному обсязі не виконав, частково сплативши вартість отриманих ним послуг у розмірі 4349,95 грн (по рахунку №461 від 10 червня 2016 року на суму 4893,70 грн), про що свідчить виписка банку по рахунку № НОМЕР_2 за 11 липня 2016 року на суму 4349,95 грн, де зазначено: оплата з моніторингу транспортних засобів за червень 2016 року по рахунку №461 від 10 червня 2016 року в матеріалах справи /а.с.62/.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 04 червня 2019 року було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 14959,30 грн.

Станом на дату звернення позивачем з позовною заявою до суду, відповідач заборгованість у сумі 14959,30 грн не сплатив.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на день прийняття рішення доказів розірвання договору або визнання його недійсним суду не надано.

Після відкриття провадження у справі 21 серпня 2019 року відповідачем було сплачено заборгованість по рахунках №136 від 03 січня 2019 року на суму 4870,66 грн та №347 від 04 лютого 2019 року на суму 4856,83 грн, про що свідчать додані відповідачем до відзиву на позовну заяву копії платіжних доручень №3655 від 21 серпня 2019 року на суму 4856,83 грн та №3654 від 21 серпня 2019 року на суму 4870,66 грн, що містяться в матеріалах справи.

Суд не приймає доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву стосовно позовних вимог в іншій частині, а саме доводи з приводу того, що послуги по рахунках: №461 від 10.06.2016 на суму 4893,70 грн; №537 від 04.03.2019 на суму 2934,72 грн; №742 від 04.04.2019 на суму 1753,34 грн позивачем відповідачу начебто не надавались, про що, як стверджує відповідач, свідчить не підписання актів наданих послуг та про що начебто позивач був повідомлений у телефонному режимі та листом.

Як вже було зазначено вище, пунктом 3.10. укладеного між сторонами договору сторони передбачили, що у разі зауважень щодо якості наданих послуг замовник акт не підписує, а у той же триденний строк направляє виконавцеві мотивовану відмову від приймання послуг з письмовими зауваженнями та вказує строк на усунення недоліків. При неотриманні виконавцем у встановлений п.3.10 договору строк, підписаного акту приймання-передачі наданих послуг або аргументованої відмови замовника, роботи вважаються прийнятими замовником без зауважень .

Відповідач суду не надав та в матеріалах справи не міститься мотивована(і) відмова(и) від приймання послуг з письмовими зауваженнями та строком на усунення недоліків, як доказ наявності у замовника зауважень щодо якості наданих послуг (чи їх ненадання), у зв`язку з чим враховуючи п.3.10. укладеного між сторонами договору роботи вважаються прийнятими замовником без зауважень.

Більш того, відповідач сам підтвердив отримання ним відповідних послуг зокрема по рахунку №461 від 10 червня 2016 року на суму 4893,70 грн, частково оплативши вартість отриманих ним послуг у розмірі 4349,95 грн, про що свідчить виписка банку по рахунку № НОМЕР_2 за 11 липня 2016 року на суму 4349,95 грн, де зазначено: оплата з моніторингу транспортних засобів за червень 2016 року по рахунку №461 від 10 червня 2016 року в матеріалах справи /а.с.62/.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного вище, враховуючи те, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем було сплачено частину боргу у сумі 9727,49 грн, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині стягнення 9727,49 грн боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 5231,81 грн заборгованості за надані послуги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн .

Відповідно до вимог ст.124 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві було надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно вимог ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Розглянувши вимогу позивача про відшкодування витрат за правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до ст. 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність може здійснюватись адвокатом індивідуально, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 123 та статті 126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Крім того, відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Також слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.

Інтереси позивача у даній справі представляє адвокат Гриньковський Сергій Петрович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №507/10 від 29 вересня 1994 року).

На підтвердження отримання позивачем правової допомоги надано: договір №13/06/19 від 13 червня 2019 року про надання правової допомоги, платіжне доручення №3451 від 20 червня 2019 року на суму 3500,00 грн , копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №507/10 від 29 вересня 1994 року, копію посвідчення адвоката, копію акта №1 наданих послуг від 20 червня 2019 року на суму 3500,00 грн, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, довіреність №06/2019 від 01 червня 2019 року.

Крім того, в позовній заяві позивач зазначає, що 1000,00 грн ним було перераховано згідно акту виконаних робіт від 31 травня 2019 року за послуги ознайомлення з матеріалами справи та написання претензії щодо стягнення заборгованості з відповідача, що підтверджується платіжним дорученням №3314 від 24 квітня 2019 року на суму 3800,00 грн. В підтвердження зазначеного позивачем надано копію акту виконаних робіт від 31 травня 2019 року, копію додатку до акту виконаних робіт від 31 травня 2019 року, платіжне доручення №3314 від 24 квітня 2019 року на суму 3800,00 грн та акт звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У відповідності до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи ; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява N 19336/04, п. 269) вказав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає, що понесені позивачем витрати з оплати послуг адвоката пов`язані з розглядом справи підлягають стягненню з відповідача у розмірі 3500,00 грн, сплату яких позивач документально підтвердив, надавши суду копію платіжного доручення №3451 від 20 червня 2019 року на суму 3500,00 грн.

У суду відсутні підстави для стягнення з відповідача 1000,00 грн витрат на правничу допомогу пов`язану з досудовим врегулюванням спору, у зв`язку з тим, що такі витрати не пов`язані саме з розглядом справи у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки суд закрив провадження в частині стягнення з відповідача 9727,49 грн заборгованості, судовий збір, який був сплачений за цю частину позовних вимог, у розмірі 1249,16 грн підлягає поверненню позивачу, за його клопотанням.

З урахуванням викладеного, за відсутності поданого клопотання позивача про повернення судового збору, сплаченого при поданні позову, питання щодо повернення сплаченого ним судового збору з бюджету у розмірі 1249,16 грн судом не вирішується.

Однак, позивач не позбавлений права на подання такого клопотання, з урахуванням приписів процесуального законодавства, після ухвалення рішення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 671,84 грн.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Закрити провадження у справі в частині стягнення 9727,49 грн боргу.

2.Позовні вимоги задовольнити повністю.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Фролова Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Руптела Україна" (просп. Возз`єднання, 7а, м. Київ, 02160, код ЄДРПОУ 38014287) 5231,81 грн заборгованості.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Фролова Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Руптела Україна" (просп. Возз`єднання, 7а, м. Київ, 02160, код ЄДРПОУ 38014287) 671,84 грн судового збору, 3500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 02 жовтня 2019 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/