Рішення

від 11.09.2019 по справі 160/6308/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року Справа № 160/6308/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮхно І. В. при секретаріГончаровій В.Г. за участі: представника позивача представника відповідача Павленка О.В. Резнікова Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.04.2019 №0010621404, №0010631404 та №0010641404, винесені ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено:

- наказ від 10.01.2019 №144-п та повідомлення від 10.01.2019 №63 були отримані підприємством 29.01.2019, тобто в день фактичного початку перевірки, що є порушенням податкового законодавства з боку уповноважених представників контролюючого органу;

- в обґрунтування висновків акту перевірки відповідачем зазначено, що у контрагентів постачальників не встановлено фактів реєстрації ними податкових накладних з номенклатурою товару, який у них був придбаний ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ , а також, що перевіряючим не було надано жодного первинного документу, який би підтверджував якість реалізованого товару чи сертифікату відповідності - виробника, належним чином оформлені перевізні документи. Тобто, уповноважені особи ГУ ДФС у Дніпропетровській області встановлені порушення позивачем податкового законодавства із відсутністю у контрагентів-постачальників справжнього джерела первинного походження ТМЦ; відсутністю технічної (ресурсної) можливості здійснення операцій з перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання таких обсягів товару (його фізичних рух) в обмежені проміжки часу, нездійснення придбання послуг з транспортування в інших суб`єктів; створення суб`єктів-постачальників ТМЦ незадовго до здійснення господарської операції, разовий та неритмічний характер господарських операцій;

- на думку позивача, відсутність достатньої кількості товару у контрагента чи разовий характер господарської операції, а тим паче дата створення/реєстрації юридичної особи є неналежними та необ`єктивними підставами для притягнення до відповідальності;

- крім того, жоден нормативно-правовий акт не визначає, що підприємства несуть субсидіарну або солідарну відповідальність за порушення законодавства, тобто ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ не може нести відповідальність за порядок поставки, номенклатуру товару та умови постачання товару третіми особами контрагентам-постачальникам;

- в обґрунтування своєї правової позиції представники ГУ ДФС у Дніпропетровській області вказують, що при дослідженні інформаційних баз даних ДФС України та в ході аналізу податкової звітності постачальників встановлена невідповідність придбаних ними товарів та реалізованих на адресу позивача, проте ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ не має жодних прав, обов`язків або законних підстав чи повноважень здійснювати контроль своїх контрагентів щодо належного виконання ними законодавства, зокрема, подавати податкову звітність згідно з положеннями чинного законодавства;

- в акті перевірки не визначено належних, допустимих та достатніх доказів щодо відсутності фактичного виконання позивачем та його контрагентами зобов`язань взятих на них за господарськими операціями, договорами;

- первинні документи, які були надані для перевірки, підтверджують фактичне отримання товару, послуг, їх повну оплату, оплату усіх обов`язкових платежів;

- при проведенні перевірки не було виявлено незареєстрованих податкових накладних, тобто всі господарські операції із зазначеними контрагентами були відображені і в податковому, і в бухгалтерському обліку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання 01.08.2019 о 10:00 год.

01.08.2019 у підготовчому судовому засіданні від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому Головне управління ДФС в Дніпропетровській області позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити у їх задоволенні, з огляду на таке:

- відповідач вважає, що нереальність господарських операцій ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ з ТОВ ДОМ ПРОДАЖ , ТОВ ХОРСЕН , ТОВ ПТО ТАЛАН), ТОВ МАКСИМУС ГРУПП , ТОВ ОПЕРАТОР АГРО ХАУС та ТОВ СПРИНТ ЮГ підтверджується тим, що надані до перевірки подорожні листи та товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням п. 8.25, п.8.26 та п.11.8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568;

- крім того, до перевірки не було надано жодного первинного документу, який би підтверджував якість реалізованого товару чи сертифікату відповідності заводу - виробника;

- відповідач також посилається на те, що у контрагентів позивача відсутні основні засоби, трудові ресурси, наявні порушення податкової дисципліни, зокрема, не подані та не сплачені декларації з податку на прибуток, наявна кредиторська заборгованість станом на 30.09.2018 року;

- водночас, з проведеного податковим органом аналізу податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі податкових накладних встановлено, що за період діяльності контрагентів позивача не встановлено придбання (імпортування) товарів, реалізованих на адресу ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ ;

- щодо контрагента ТОВ ДОМ ПРОДАЖ також зазначено, що бухгалтерські документи, податкові та видаткові накладні складені до укладання договору поставки;

- поряд із цим, відповідача звертає увагу, що в реєстрі облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва ОУ ГУ ДФС у Київській області з 21.02.2018 за вхід. номером №611/10-36-21-07 щодо контрагента ТОВ ХОРСЕН встановлено ознаку фіктивності та порушено кримінальну справу від 21.02.2018 за №32018110000000013 за фактом скоєння злочину, передбаченого ст. 205 КК України;

- на думку відповідача, зазначені факти свідчать про відсутність наміру отримання доходу, а здійснення лише документального оформлення господарських операцій, які не здійснювались;

- крім того, відповідач посилається на те, що зафіксовані в акті перевірки факти спростовують реальність отримання ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ від контрагентів-постачальників товарів через відсутність фактичного придбання по ланцюгу постачання до виробника;

- відповідач вважає, що придбані у контрагентів-постачальників товари отримані ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ в інший спосіб, а первинні документи, які складені є дефектними та неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами.

01.08.2019 з метою забезпечення права позивача ознайомитись із відзивом на позовну заяву та надати відповідь на відзив судом оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 15.08.2019 о 10:00 год.

07.08.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

15.08.2019 з метою забезпечення права відповідача отримати відповідь на відзив судом оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні та можливості подати заперечення судом з урахуванням відпустки головуючого судді Юхно І.В у період з 20.08.2019 до 06.09.2019 було продовжено термін підготовчого провадження та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 11.09.2019 о 10:00 год.

28.08.2019 засобами телекомунікаційного зв`язку від відповідача надійшли заперечення, в яких відповідач просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

11.09.2019 у підготовчому судовому засіданні представники сторін підтримали раніше обрані правові позиції та зазначили, що всі наявні в них докази надані до матеріалів справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 закрито підготовче провадження у справі та за письмовими згодами учасників справи розпочато судовий розгляд по суті у цей самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

У судовому засіданні 11.09.2019 представники сторін підтримали раніше обрані правові позиції.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Наказом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Будівельна компанія Український дім від 10.01.2019 №144-п у зв`язку з включенням до плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п. 77.1, п.77.4 ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та до доповненнями) (далі - ПК України) призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Будівельна компанія Український дім (код ЄДРПОУ 35679845) з 29.01.2019 тривалістю 10 робочих днів за період діяльності 01.01.2015 - 30.09.2018 з метою здійснення контролю за додержанням вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС, правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законом.

Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відповідно до наказу від 11.02.2019 №810-п у зв`язку із значними обсягами операцій, проведених платником податків у перевіряємому періоді, з метою забезпечення якісного проведення документальної планової виїзної перевірки продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Будівельна компанія Український дім терміном 5 робочих днів.

25.02.2019 за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Будівельна компанія Український дім (код ЄДРПОУ 35679845) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС, правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законом, за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області складений акт №8803/04-36-14-04/35279845, у висновках якого встановлено порушення ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ :

- п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого підприємством неправомірно занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 1 161 538 грн, в т.ч. за 2 кв. 2017 року в сумі 106 657,00 грн, за 3 кв. 2017 року в сумі 54 805,00 грн, за 4 кв. 2017 року в сумі 147 762,00 грн, за 2 кв. 2018 року в сумі 310 061,00 грн, за 3 кв. 2018 року в сумі 542 253,00 грн та завищення задекларованого від`ємного значення фінансового результату до оподаткування у сумі 38 685,00 грн за 3 кв. 2018 року;

- пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ занижено податок на додану вартість всього у сумі 1 298 334,00 грн, в т.ч. за червень 2017 року в сумі 118 508,00 грн, за липень 2017 року в сумі 60 894,00 грн, за грудень 2017 року в сумі 164 180,00 грн, за липень 2018 року в сумі 306 424,00 грн та за серпень 2018 року в сумі 648 328,00 грн;

- п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого підприємством несвоєчасно зареєстровано податкові накладні, що тягне за собою накладення штрафу у розрахунковому розмірі в залежності від термінів порушення реєстрації накладних.

Не погодившись із вищевказаними висновками, 26.03.2019 ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ подало відповідачеві заперечення на зазначений акт перевірки від 26.03.2019 №34.

Листом від 04.04.2019 №40260/10/04-36-14-04 Про результати розгляду заперечень Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що висновки акту від 25.02.2019 №8803/04-36-14-04/35279845 є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

04.04.2019 на підставі наведеного акту перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0010621404, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ УРАЇНСЬКИЙ ДІМ з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 622 917,50 грн, в тому числі за основним платежем - 1 298 334,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 324 583,50 грн;

- №0010631404, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ УРАЇНСЬКИЙ ДІМ з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 451 922,50 грн, в тому числі за основним платежем - 1 161 538,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 290 384,50 грн;

- №0010641404, яким ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ УРАЇНСЬКИЙ ДІМ зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування на суму 38 685,00 грн.

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, 10.04.2019 ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ направило на адресу Державної фіскальної служби України скарги від 09.04.2019 №62, №63 та №64, які отримані адресатом 15.04.2019.

Державною фіскальною службою України рішенням від 02.05.2019 №20598/6/99-99-11-04-01-25 було продовжено строк розгляду вищевказаних скарг до 13.06.2019 (включно).

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарг від 13.06.2019 №27129/6/99-99-11-04-01-25 податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 04.04.2019 №0010621404, №0010631404 та №0010641404 залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Вважаючи наведені податкові повідомлення-рішення протиправними, ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ звернулось до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Пунктом 134.1.1. статті 134.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України; тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

З вищенаведених правових норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (тут і далі - в редакції на час здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентами; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реального вчинення господарських операцій позивача з ТОВ ДОМ ПРОДАЖ (код ЄДРПОУ 41793969), ТОВ ХОРСЕН (код ЄДРПОУ 41065111), ТОВ ПТО ТАЛАН (код ЄДРПОУ 36077785), ТОВ МАКСИМУС ГРУПП (код ЄДРПОУ 41261786), ТОВ ОПЕРАТОР АГРО ХАУС (код ЄДРПОУ 40605864) та ТОВ СПРИНТ ЮГ (код ЄДРПОУ 41271113). На думку контролюючого органу, зазначені контрагенти-постачальники згідно із зібраними доказами не є суб`єктом економічної діяльності з реалізації товарів (робіт, послуг) та взагалі не здійснюють господарської діяльності та функціонують лише для формування необґрунтованої податкової вигоди контрагентів-покупців, а вибір ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ не містить розумних економічних причин (ділової мети), тобто відсутня кваліфікуюча ознака господарської діяльності - отримання доходу. Зазначені в акті факти спростовують реальність отримання позивачем від вищенаведених постачальників товарів через відсутність фактичного придбання по ланцюгу постачання від виробника. Посадові особи податкового органу дійшли висновку, що придбані у наведених вище постачальників товари було отримано ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ в інший спосіб, а первинні документи, які складені наведеними постачальниками по взаємовідносинам з позивачем, є дефектними та неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами.

На думку перевірюючих, нереальність (відсутність на меті фактичного здійснення) господарської операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у вищевказаних контрагентів-постачальників підтверджується: відсутністю справжнього джерела первинного походження товарів, відтак не існувало дійсної можливості набуття її у власність, а тому відсутній факт володіння відповідним активом та розпорядженням ним у суб`єктів, з якими ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ оформлено документально операції з придбання ТМЦ; відсутністю технічної (ресурсної) можливості здійснення операцій з перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання таких обсягів товару (його фізичних рух) в обмежені проміжки часу, нездійснення придбання послуг з транспортування в інших суб`єктів; створення суб`єктів-постачальників ТМЦ незадовго до здійснення господарської операції, разовий та неритмічний характер господарських операцій.

Водночас, з матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ ДОМ ПРОДАЖ (Постачальник) та ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ (Покупець) був укладений договір поставки товарів від 03.09.2019 №03918_1, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, товари (далі - Товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на Товар, які оформлюються на кожну окрему партію Товару.

На підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ДОМ ПРОДАЖ до матеріалів справи було надано копії видаткових накладних від 16.07.2018 №53, від 06.07.2018 №59, від 06.07.2018 №61, від 06.07.2018 №988, від 06.07.2018 №989, від 06.07.2018 №991, від 01.06.2018 №33, від 01.06.2018 №34, від 01.06.2018 №30, від 01.06.2018 №31, рахунків на оплату від 16.07.2018 №53, від 01.06.2018 №33, від 01.06.2018 №30, від 01.06.2018 №31, податкових накладних від 01.06.2018 №53, від 06.07.2018 №18, від 06.07.2018 №19, від 06.07.2018 №21, від 06.07.2018 №22, від 06.07.2018 №23, від 06.07.2018 №24, від 27.06.2018 №30, від 27.06.2018 №31, від 30.06.2018 №34, від 30.06.2018 №33 та товарно-транспортних накладних від 16.07.2018, від 06.07.2018 та від 01.07.2018.

02.06.2017 між ТОВ СПРИНТ ЮГ (Продавець) та ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ (Покупець) було укладено договір поставки №06-02/2017, відповідно до пункту 1.1. якого Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти і оплатити продукцію, надалі іменовану Товар у кількості, за номенклатурою, ціною, у строки та на умовах поставки, узгоджених Сторонами в Специфікаціях до цього Договору, які є невід`ємною частиною цього Договору, а також відповідно до умов цього Договору.

Виконання умов вказаного Договору до матеріалів справи підтверджується Специфікацією №1 до договору від 02.06.2017 №06-02/2017, видатковою накладною від 09.06.2017 №СЮ-2, рахунком на оплату від 09.06.2017 №СЮ-2, податковою накладною від 09.06.2017 №2 та товарно-транспортними накладними, копії яких містяться у матеріалах справи.

Між ТОВ ХОРСЕН (Постачальник) та ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ (Покупець) був укладений договір поставки товарів від 13.12.2017 №131217, пунктом 1.1 якого передбачено, що Постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, товари, іменовані далі за текстом - Товар , найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на Товар, які оформлюються на кожну окрему партію/партію Товару.

Виконання умов вказаного Договору до матеріалів справи підтверджується видатковими накладними від 14.12.2017 №РН-536, №РН-564, №РН-562 та №РН-561, податковими накладними від 14.12.2017 №563, №562, №564 та №561, а також товарно-транспортними накладними, копії яких містяться у матеріалах справи.

30.06.2017 між ТОВ ОПЕР АГРО ХАУС (Продавець) та ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ (Покупець) було укладено договір поставки №06-30/2017, відповідно до пункту 1.1. якого Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти і оплатити продукцію, надалі іменовану Товар у кількості, за номенклатурою, ціною, у строки та на умовах поставки, узгоджених Сторонами в Специфікаціях до цього Договору, які є невід`ємною частиною цього Договору, а також відповідно до умов цього Договору.

Виконання умов вказаного Договору до матеріалів справи підтверджується Специфікацією №1 до договору від 30.06.2017 №06-30/2017, видатковою накладною від 01.07.2017 №ОАХ-10717, податковою накладною від 01.07.2017 №1 та товарно-транспортними накладними, копії яких містяться у матеріалах справи.

Між ТОВ ТАЛАН (Постачальник) та ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ (Покупець) був укладений договір поставки товарів від 16.05.2018 №16-05/18, пунктом 1.1 якого передбачено, що Постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, товари, іменовані далі за текстом - Товар , найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на Товар, які оформлюються на кожну окрему партію/партію Товару.

Виконання умов вказаного Договору до матеріалів справи підтверджується видатковими накладними від 16.05.2018 №82, №80 та №81, рахунком на оплату від 16.05.2018 №16052, податковими накладними від 16.05.2018 №82, №80 та №81, розрахунками коригування кількісних і вартісних показників від 16.05.2018 №87 до податкової накладної від 16.05.2018 №80 та від 16.05.2018 №88 до податкової накладної від 16.05.2018 №81, а також товарно-транспортними накладними, копії яких містяться у матеріалах справи.

01.06.2017 між ТОВ МАКСИМУС ГРУПП (Продавець) та ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ (Покупець) було укладено договір поставки №06-01/2017, відповідно до пункту 1.1. якого Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти і оплатити продукцію, надалі іменовану Товар у кількості, за номенклатурою, ціною, у строки та на умовах поставки, узгоджених Сторонами в Специфікаціях до цього Договору, які є невід`ємною частиною цього Договору, а також відповідно до умов цього Договору.

Виконання умов вказаного Договору до матеріалів справи підтверджується Специфікацією №1 до договору від 01.06.2017 №06-01/2017, видатковою накладною від 01.06.2017 №37, податковою накладною від 01.06.2017 №4 та товарно-транспортними накладними, копії яких містяться у матеріалах справи.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Водночас, суд звертає увагу на те, що жодних реальних доказів того, що позивач дійсно не отримував товарів від своїх контрагентів і що, відповідно, господарські операції з ним слід вважати безтоварними (фіктивними), так само як і жодних доказів того, що позивач сам, своїми діями допустив порушення податкового законодавства, відповідач в акті перевірки не наводить.

З огляду на досліджені вище первинні бухгалтерські документи, суд приходить до висновку, що первинні бухгалтерські документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вищенаведеним контрагентом відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а отже висновок податкового органу про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ ДОМ ПРОДАЖ , ТОВ ХОРСЕН , ТОВ ПТО ТАЛАН , ТОВ МАКСИМУС ГРУПП , ТОВ ОПЕРАТОР АГРО ХАУС та ТОВ СПРИНТ ЮГ суперечить вимогам податкового законодавства та фактичним обставинам справи.

При цьому, суд вважає неправомірними висновки податкового органу про нереальність господарських операцій між ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ та ТОВ ДОМ ПРОДАЖ з огляду на укладання договору поставки після здійснення господарських операцій, оскільки, як вже зазначалось судом вище, за визначенням, наведеним у статті 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону №996-XIV, згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин 1 та 2 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій), а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Аналогічна позиція неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 09.07.2019 року по справі №813/5515/13-а.

Крім того, суд не приймає посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність здійснення господарських операцій з огляду на відсутність джерела первинного походження товарів, які були реалізовані контрагентами-постачальниками на адресу ТОВ БК УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ ; відсутністю технічної (ресурсної) можливості здійснення господарських операцій у контрагентів-постачальників; створення суб`єктів-постачальників ТМЦ незадовго до здійснення господарської операції, разовий та неритмічний характер господарських операцій контрагентів-постачальників, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17.04.2018 у справі №820/475/17, від 03.09.2019 у справі №804/14167/13-а.

При цьому, суд приймає до уваги також позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 05.02.2019 №810/1967/16, відповідно до якої під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства, а тому необхідно встановлення фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів.

Проте, під час розгляду судом справи по суті таких фактів встановлено не було.

Водночас, вказані рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності .

Аналогічна позиція Європейського суду з прав людини викладена у рішенні від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України (заява № 803/02), в якому зокрема зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

Таким чином, як Верховний Суд, так і Європейський суд з прав людини неодноразово звертали увагу на те, що у разі, якщо платник податків є добросовісним платником податків, жодним чином не причетний до можливих зловживань його контрагентів та належним чином виконує свої законодавчо визначені обов`язки із здійснення господарських операцій, їх документального оформлення та відображення в податковому та бухгалтерському обліку, то на такого платника податків не можуть бути покладені негативні наслідки невиконання його контрагентами своїх податкових або інших зобов`язань.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Наведена правова позиція узгоджується з викладеною у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №826/7704/16.

Крім того, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, непредставлення такого документу, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно- матеріальних цінностей.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 у справі №808/2519/15.

Таким чином, суд відхиляє посилання контролюючого органу на недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних як на підставу нереальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками.

Суд також зазначає, що відсутність сертифікатів якість реалізованого товару чи сертифікатів відповідності - виробника якості не може свідчити про відсутність факту отримання позивачем товару від вищевказаних контрагентів, оскільки ненадання сертифікатів якості на товар не є доказом нереальності господарських операцій, у зв`язку з тим, що ці документи не є первинними у розумінні вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Наведена правова позиція узгоджується з викладеною у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №1240/1982/18.

За положеннями частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 №3477-IV cуди застосовують при розгляді справ Конвенцію (995_004) та практику Суду як джерело права.

З огляду на вищевикладене, враховуючи практику Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини, а також те, що зазначені господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції ТОВ ДОМ ПРОДАЖ , ТОВ ХОРСЕН , ТОВ ПТО ТАЛАН , ТОВ МАКСИМУС ГРУПП , ТОВ ОПЕРАТОР АГРО ХАУС та ТОВ СПРИНТ ЮГ , суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові та заяві про зміну предмету позову доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 19 210,00 грн, сплачений ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ при поданні до суду адміністративного позову відповідно до платіжного доручення від 05.07.2019 №1360, підлягає стягненню з Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ (місцезнаходження: 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Виробнича, буд.15; код ЄДРПОУ 35679845) до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Дніпропетровській області від 04.04.2019 №0010621404, №0010631404 та №0010641404.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ судові витрати у розмірі 19 210,00 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень нуль копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення згідно з вимогами частини 3 статті 243 КАС України складений 23 вересня 2019 року.

Суддя І.В. Юхно