Рішення

від 31.07.2019 по справі 160/2911/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року Справа № 160/2911/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участі:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

представників позивача Ковзун А.В., Меріхової М.В.

представника відповідача Шаровського С.А.

свідка ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Полімердеталь про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2019 року Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Полімердеталь , в якому позивач просить суд:

- частково зупинити виробництво (виготовлення) реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, під час якого здійснюється експлуатація джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме: рефрежератора в токарній майстерні, газовий котел (склад готової продукції), термоусаджувальна машина (слюсарна) Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Полімердеталь (місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 1 А, смт. Солоне, Солонянський район, Дніпропетровська область, 52400; місце провадження діяльності: вул. Польова, 1, с. Надіївка (Жданове), Солонянський район, Дніпропетровська область, 52405, код ЄДРПОУ 20303576) до повного усунення порушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Полімердеталь було виявлено ряд порушень вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря. Зазначені порушення вказані в акті перевірки, який став підставою для звернення до суду. Перевірку проведено з дотриманням вимог чинного законодавства. Зазначені в акті порушення, які створюють небезпеку для навколишнього середовища, на момент розгляду справи відповідачем не усунуті.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

31.07.2019 року у судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов від 11.05.2019 року, оскільки порушення, вказані в акті перевірки, на його думку, не мають місця, зважаючи, зокрема, на те, що відповідач не має у власності приладів, використання яких є підставою для часткового зупинення виробництва (виготовлення) реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Вказане позивачем обладнання належить іншій юридичній особі та не введено в експлуатацію, відповідно, відповідачем не здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Таким чином, відповідач не порушує жодних норм діючого законодавства, оскільки не має джерел утворення викидів забруднюючих речовин та не здійснює викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. На підставі викладеного, в задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у період з 18.12.2018 року по 19.12.2018 року на підставі наказу про проведення позапланової перевірки від 17.12.2018 року № 1172-П, направлення на перевірку від 17.12.2018 року №4-13141-5-3 Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Полімердеталь місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 1 А, смт. Солоне, Солонянський район, Дніпропетровська область, 52400; місце провадження діяльності: вул. Польова, 1, с. Надіївка (Жданове), Солонянський район, Дніпропетровська область, 52405.

Основним видом діяльності ТОВ Завод Полімердеталь є виготовлення пластмасових виробів.

За результатами перевірки складено акт за результатом проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання субєктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №750/5-8/18 від 19.12.2018 року.

В акті перевірки встановлені порушення, допущені ТОВ Завод Полімердеталь , серед яких, зокрема:

- в матеріалах інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферу обліковуються не всі джерела утворення викидів, які в наявності на підприємстві, а саме: не обліковано обсяги викидів 1 рефрежератора в токарній майстерні, газовий котел (склад готової продукції), термоусаджувальна машина (слюсарна), що є порушенням вимог ст. ст. 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря , ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , ст. ст. 8, 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

На думку позивача, у зв`язку з тим, що виявлені факти є грубим порушенням природоохоронного законодавства, виробництво (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, під час якого здійснюється експлуатація джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме: рефрежератора в токарній майстерні, газового котлу (склад готової продукції), термоусаджувальної машини (слюсарна) забороняється законом і підлягає частковому зупиненню.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем було зазначено, що на момент звернення до суду відповідачем не усунуто виявлених в ході перевірки порушень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

З 05 травня 2017 року, дня офіційного опублікування, набрало чинності Положення про Державну екологічну інспекцію України , затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275 (далі Положення № 275).

Відповідно до Положення № 275 Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 7 Положення № 275 встановлено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення № 275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування).

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 року №877-V .

Відповідно до статті 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини 7 статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Зі змісту наведених норм слідує, що за рішенням суду може бути зупинено повністю або частково виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання, які здійснюються в порушення вимог законодавства, виявлені та зафіксовані відповідним актом, складеним за результатами здійснення заходу, та виключно за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.

Так, відповідно до опису виявлених правопорушень, перевіркою встановлено порушення відповідачем ст. ст. 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , ст. ст. 8, 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , а саме, що у нього відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відносно рефрежератора в токарній майстерні, газового котлу (склад готової продукції) та термоусаджувальної машини (слюсарна), що й слугувало підставою звернення позивача до суду.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря, визначені Законом України Про охорону атмосферного повітря №2707 , який спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище.

Законом України Про охорону атмосферного повітря встановлено, що атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища.

Відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України Про охорону навколишнього природного середовища та іншими нормативно-правовими актами (стаття 2 Закону №2707 ).

Відповідно до статті 10 Закону України Про охорону атмосферного повітря , підприємства, установи, організації та громадяни-суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані:

- здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо;

- вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів;

- забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів;

- здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.

Для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п`ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до статті 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря :

- викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;

- викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До першої групи належать об`єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об`єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об`єкти, які не належать до першої і другої груп.

Строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, - сім років, об`єкт якого належить до другої групи, - десять років, об`єкт якого належить до третьої групи, - необмежений.

Перелік установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян-суб`єктів підприємницької діяльності, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Порядок проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про охорону атмосферного повітря , господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Актом перевірки зазначається, що в матеріалах інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферу обліковуються не всі джерела утворення викидів, які в наявності на підприємстві, а саме: не обліковано обсяги викидів 1 рефрежератора в токарній майстерні, газового котла (склад готової продукції), термоусаджувальної машини (слюсарна), що є порушенням вимог ст. ст. 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря , ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , ст. ст. 8, 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Разом з тим, в матеріалах справи наявний наданий відповідачем Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві від 18.08.2017 року, розроблений та оформлений у відповідності до положень Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 року №7.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний Звіт зареєстрований листом Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської облдержадміністрації №3-6203/0/261-17 від 03.10.2017 року, згідно вимог Інструкції №7.

Також, відповідачем до матеріалів справи були долучені документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ТОВ Завод Полімердеталь від 29.09.2017 року.

Крім того, у відповідача наявний дозвіл №1225000000-50 строком дії з 27.10.2017 року по 27.10.2027 року, виданий Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації на підставі матеріалів Звіту по інвентаризації викидів та обслуговуючих документів.

Суд зазначає, що, як було з`ясовано під час судового розгляду, вказаний дозвіл включає всі стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин, що експлуатує ТОВ Завод Полімердеталь , та враховує всі забруднюючі речовини, що фактично утворюються в технологічних процесах відповідача.

Щодо посилань позивача на те, що відповідачем в токарній майстерні без дозвольних документів використовується рефрежератор, суд вважає за необхідне зазначити, що в ході розгляду справи судом встановлено, що в ремонтно-механічній майстерні №1 (токарна) знаходиться холодильна установка, яка експлуатується відповідачем виключно як опалювальний пристрій (тепловий насос) для обігріву приміщення даної майстерні. В холодильній установці у якості робочої рідини використовується холодоагент R-407С.

Доказів того, що дане холодильне обладнення містить інші технологічні агенти, відповідачем не надано.

Щодо використання позивачем газового котла Hermann Micra 2 24SE на складі готової продукції, судом встановлено, що власником складської будівлі, у якій він знаходиться, та власником вказаного котла є інша юридична особа, а саме - ТОВ Завод Агрополімер та відповідач відповідно до договору оренди від 02.01.2018 року №9/18 лише орендує у вказаного товариства приміщення в цій складській будівлі для розміщення власного складу готової продукції. Встановлено, що ТОВ Завод Агрополімер не передавало відповідачу у користування даний котел та окреме приміщення, де він зберігається, а також постачальний газопровід.

Крім того, як було встановлено під час судового засідання, з наданих відповідачем документів, даний котел не введений в експлуатацію та не міг бути використаний за місцем знаходження, оскільки у приміщеннях складської будівлі відсутній опалювальний контур з теплоносієм та технічно неможливе газопостачання.

Отже, обладнання, яке не введено в експлуатацію та фактично не використовується, на думку суду, не є джерелом викиду і не потребує отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Разом з тим, будь-яких доказів використання даного котла відповідачем або наявності викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від даного обладнання позивачем суду надано не було.

Також, судом під час судового розгляду встановлено, що відповідачем не використовувалась термоусаджувальна машина у слюсарні, оскільки остання є власністю третьої особи ТОВ Завод Агрополімер та з 12.12.2018 року була тимчасово передана відповідачу для технічного обстеження (перевірки) з метою визначення доцільності проведення та обсягу необхідних ремонтних робіт та згідно акту від 19.12.2018 року повернута на ТОВ Завод Агрополімер .

Доказів на підтвердження експлуатації даної машини відповідачем або наявності викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від неї позивачем не надано.

Суд вважає за необхідне зазначити, що факт наявності обладнання не може бути достовірним та достатнім доказом того, що таке обладнання експлуатується відповідачем та є джерелом утворення забруднюючих речовин.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_1 пояснив, що працює на посаді інженера з охорони навколишнього природного середовища з 2007 року та приймав участь у проведенні перевірки на підставі наказу від 18.12.2018 року. Пояснив, що дійсно у власності відповідача не має термоусаджувальної машини та газового котлу, останні не спричиняють шкоди зовнішньому середовищу та котел не підключений взагалі до системи опалення та є опломбованим. Щодо того, чи підключений зараз даний котел до системи опалення, відповісти не може, оскільки вже минуло дастатньо часу.

Таким чином, встановлені судом обставини, свідчать про те, що ТОВ Завод Полімердеталь не здійснюється діяльність не облікованими джерелами утворення викидів, які є в наявності на підприємстві, а відтак, не здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Натомість позивачем, під час судового розгляду справи не доведено і не підтверджено відповідними доказами використання відповідачем вищевказаних джерел утворення викидів забруднюючих речовин. Фактично, висновки позивача обґрунтовані посиланнями на наявність не облікованих приладів.

Будь-яких доказів наявності місць зберігання забруднюючих речовин на ТОВ Завод Полімердеталь позивачем не надано.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо часткового зупинення виробництва (виготовлення) реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, під час якого ТОВ Полімердеталь здійснюється експлуатація джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без доволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є не обґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України , предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу .

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України , судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України , до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

Доказами того, що особа є адвокатом, виходячи з положень ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 12, та ст. 17 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI ) є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на момент подання клопотання про відшкодування правової допомоги.

Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону №5076-VI , до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №5076-VI , документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути, серед іншого: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як встановлено матеріалами справи, на підтвердження здійснення судових витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, адвокатом відповідача надано до суду копію договору про надання правничої допомоги від 03.05.2019 року №22-05, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 06.10.2017 року №3482, розрахунок гонорару, копію платіжного доручення № 1263 від 28.05.2019 року.

Згідно із наданим договором вартість винагороди (гонорар) складає: 500,00 грн. - вивчення документів по справі з метою підготування відзиву на адміністративний позов, 400,00 грн. - правовий аналіз правочину, 400,00 грн. - надання консультацій, 2 000,00 грн. - підготування відзиву на адміністративний позов, 300,00 грн. - підготування клопотання на ознайомлення з матеріалами справи, 500,00 грн. - ознайомлення з матеріалами справи, 600,00 грн. - підготування пояснення по адміністративній справі та 4 000,00 грн. - участь у судових засіданнях.

Так, відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Оскільки в матеріалах справи міститься документальне підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу, та з урахуванням того, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд дійшов висновку про задоволення вимог відповідача стосовно стягнення з позивача витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу у сумі 8 700,00 грн.

Керуючись ст.ст. 242-246 , 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Полімердеталь про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Полімердеталь (код ЄДРПОУ 20303576) сплачені витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 8 700,00 (вісім тисяч сімсот гривень 00 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до положень ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 19.08.2019 року.

Суддя В.В. Кальник