Рішення

від 02.10.2019 по справі 640/14609/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 жовтня 2019 року № 640/14609/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Леогеймінг Пей доГоловного управління ДФС у м. Києві Головного управління ДПС у м. Києві про:визнання протиправним та скасування наказу та визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Леогеймінг Пей (03148, м. Київ, пр-т Леся Курбаса, 2-Г, код ЄДР: 39010283) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ від 03.07.2019 № 9220 начальника ГУ ДФС у м. Києві Л. Демченко, яким було призначено проведення фактичної перевірки діяльності ТОВ Фінансова компанія Леогеймінг Пей (03148, м. Київ, пр-т Леся Курбаса, 2-Г, код ЄДР: 39439980) та визнати протиправними дії ГУ ДФС у м. Києві з призначення перевірки.

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що підставою для проведення перевірки було визначено доповідну записку Департаменту аудиту від 02.07.2019 № 463/26-15-14-09-01-21. На підставі наказу 29.7.2019 було здійснено вихід за адресою позивача з метою проведення фактичної перевірки на предмет дотримання норм Закону про РРО, до якої перевіряючих не було допущено.

Так, було відмовлено у допуску до проведення перевірки зважаючи на те, що наразі на розгляді в ОАС м. Києва знаходиться справа № 640/4618/19, предметом оскарження в якій є ППР № 0010991409 від 09.03.2019 де оскаржується застосування до позивача штрафних санкцій, які були застосовані до позивача за порушення п. 1 ч. 3 Закону про РРО.

Позивач вважає наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню оскільки доповідна записка не може бути підставою для призначення фактичної перевірки. Зокрема, позивач посилається на положення п/п. 80.2.2. ПК України, якою передбачено, що підставою для фактичної перевірки може бути інформація державних органів або органів місцевого самоврядування, що свідчить про можливе порушення законодавства про РРО, однак, як зазначає позивач, у наказі відсутнє посилання на конкретний державний орган або орган місцевого самоврядування, тому позивач вважає посилання на доповідну записку службовця фіскальної служби незаконною.

Позивач також вказує, що перевірка призначена на підставі отриманої інформації, яка не є податковою інформацією.

Додатково позивач звертає увагу, що фактична перевірка призначена вдруге з одного й того ж самого питання за останні 12 календарних місяців та за результатами першої перевірки наявний судовий спір.

Позивач також посилається на безпідставність призначення перевірки на підставі п/п. 80.2.5. ПК України, оскільки за цією нормою призначаються перевірки у разі отримання інформації про порушення законодавства у сфері виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, а відтак призначення перевірки є протиправним, оскільки позивач не здійснює діяльність у вказаній сфері.

Позивач також звертає увагу, що п. 81.1. ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення. Однак, як зазначає позивач, підстави вказані в направленні на проведення перевірки не відповідають підставам вказаним у наказі про її проведення, що підтверджує те, що наказ був оформлений з порушенням вимог, встановлених ПКУ, що є підставою для недопущення посадових вимог контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Позиція відповідача.

ГУ ДФС у м. Києві просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що на підставі п/п. 80.2.2. ПК України, Закону № 265/95-ВР, а також на підставі інших НПА, видано оскаржуваний наказ № 9920 від 03.07.2019 за підписом начальника ОСОБА_1 про проведення протягом липня 2019 фактичних перевірок суб`єктів господарювання з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами). Крім іншого, призначено перевірку позивача. Відповідно до наказу призначено дату початку перевірки - 29.02.2019, тривалістю 10 днів та встановлено період діяльності, що перевіряється згідно ст. 102 ПК України.

29.07.2019 посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві з метою вручення копії наказу про проведення фактичної перевірки та ознайомлення з направленням про проведення перевірки товариства, здійснено виїзд за адресою офісу позивача м. Київ, пр.-т. Леся Курбаса, 2-г.

Відповідач зазначає, в офісі головному бухгалтеру в особі ОСОБА_2 було пред`явлено службові посвідчення, копію наказу від 03.07.2019 та направлення на проведення перевірки від 05.07.2019. В подальшому головним бухгалтером було відмовлено в допуску до проведення фактичної перевірки, про що було складено акт про відмову у допуску до фактичної перевірки від 29.07.2019.

Відповідач наполягає, що ним було виконано вимоги ПК України, що дає право та підстави для проведення перевірки, однак позивачем відмовлено у проведенні перевірки. Наведене, на думку відповідача, свідчить про намагання платника податків уникнути будь-якої відповідальності за очевидні порушення законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, за рахунок надуманих, формальних підстав, на які позивач посилається в позові.

Відповідач звертає увагу на рішення ОАС м. Києва від 16.01.2018 у справі № 826/8284/17, залишеного без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018 (про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту), зокрема, відповідач звертає увагу на оцінку судами певних обставин. Зокрема, відносно того, що окремі дефекти не повинні розглядатися як підстава спірного наказу протиправним, якщо із змісту видається за можливе ідентифікувати передбачену законом фактичну підставу для проведення перевірки. Крім того, необхідні дані про позивача, вказані у додатку № 81 до наказу. Видання наказу не створює небезпеки інтересам позивача, оскільки факт прийняття наказу не призводить до невідворотних негативних наслідків. Наказ реалізовано не було.

Відтак, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою від 09.08.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 19.08.2019 відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

Позивач звернувся із клопотанням про прискорення розгляду справи, мотивуючи це суттєвим значенням справи для товариства, тим, що тривалий розгляд справи може призвести до негативних та неповоротних наслідків для товариства.

Ухвалою від 25.09.2019 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління ДПС у м. Києві.

Обставини, встановлені судом.

03.07.2019 начальником ГУ ДФС у м. Києві підписано наказ № 9920 Про проведення фактичних перевірок . Так, на підставі п.п. 80.2.2., п.п. 80.2.5 ПК України, Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , також інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДФС, вирішено: провести протягом липня 2019 фактичні перевірки суб`єктів господарювання (згідно з додатками 1 - 24) з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами).

Підстава : доповідна записка Департаменту аудиту від 02.07.2019 № 463/26-15-14-09-01-21.

У додатку № 3 позивача визначено суб`єктом, який перевіряється.

Визначено також, що товариство перевіряється на підставі п.п. 80.2.2. ПК України.

Мета проведення перевірки згідно додатку: перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Вид перевірки згідно додатку до наказу: фактична.

Період діяльності, що перевіряється: згідно ст. 102 ПК України.

Тривалість перевірки згідно наказу: 10 діб.

Дата початку перевірки: 29.07.2019.

Крім цього, 05.07.2019 на ім`я головного державного ревізора-інспектора Мурга Р.Я. підписано направлення на перевірку № 6136/26-15-14-09-01 на проведення фактичної перевірки позивача. Дата перевірки - 29.07.2019, тривалість - 10 діб. Мета перевірки: перевірити порядок здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

На копії вказаного направлення відсутня відмітка про його пред`явлення та вручення товариству (позивачу).

Також, 05.07.2019 на ім`я головного державного ревізора-інспектора Сидоренко А.В. підписано направлення на перевірку № 6135/26-15-14-09-01 на проведення фактичної перевірки позивача. Дата перевірки - 29.07.2019, тривалість - 10 діб.

Дата перевірки - 29.07.2019, тривалість - 10 діб. Мета перевірки: перевірити порядок здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

На копії вказаного направлення відсутня відмітка про його пред`явлення та вручення товариству (позивачу).

Як визнається сторонами, 29.07.2019 представниками від ГУ ДФС у м. Києва був здійснений вихід за адресою позивача з метою проведення перевірки, однак, працівники не були допущені до перевірки оскільки, на думку представника позивача, відсутні підстави для проведення перевірки, видання наказу, наказ, не відповідало(в) вимогам законодавства.

Вказаними вище представниками ГУ ДФС 29.07.2019 складено о 13:00 год. - акт відмови від підписання та ознайомлення з направленням на проведення перевірки. Зазначено, що бухгалтер пояснив, що відсутні підстави для проведення перевірки.

Крім того, 29.07.2019 о 13:00 год. складено акт про відмову від допуску до фактичної перевірки. Причини недопуску, згідно пояснень головного бухгалтера, - відсутність підстав для проведення перевірки. Копія акту отримана головним бухгалтером товариства.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 75.1. ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п/п. 75.1.3. ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У свою чергу, п. 80.1. ПК України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з п. 80.2. ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з визначених цим пунктом підстав .

У даному випадку підставою для видання оскаржуваного наказу та, відповідно, проведення перевірки, відповідачем у наказі визначено положення п/п. 80.2.2. ПК України, на який міститься посилання і у направленні на перевірку.

Цим підпунктом передбачено, що перевірка може бути призначена у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування , яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Як вбачається з правової позиції, висловленої Верховнім Судом у постановах: від 26.06.2019 у справі № 804/8921/13-а, від 05.03.2019 у справі № 820/4893/18 наведену норму слід розуміти та застосовувати виходячи з того, що фактична перевірка проводиться лише за умовами, визначеними Податковим кодексом України у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, така інформація повинна свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за якими покладено на органи державної податкової служби.

У даному випадку, під час розгляду справи відповідачем не надано будь-яких документальних підтверджень отримання інформації від державних органів про можливе допущення позивачем порушень у відповідній сфері, хоча ухвалою від 19.08.2019 судом витребовувались у відповідача всі документи на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.

При цьому, доповідна записка, на підставі якої ухвалено спірний наказ в контексті положень п/п. 80.2.2. ПК України, не є і не може вважатися отриманням інформації від державних органів та підставою для призначення перевірки, оскільки департамент діє у самій структурі контролюючого органу, не є окремим державним органом (окремою юридичною особою публічного права), а відповідачу, в контексті положень п/п. 80.2.2. ПК України, не надано повноважень самостійно ініціювати проведення такого роду перевірок, що забезпечує неупереджене відношення до платника податків та об`єктивне ставлення до його діяльності.

Більш того, відповідачем взагалі не надано навіть доповідної записки , хоча всі документи, на підставі яких призначено перевірку, витребовавались судом. Відповідно, відповідачем не доведено наявності інформації, яка може свідчити про можливості порушення з боку позивача у відповідній сфері, що у свою чергу і є підставою для призначення перевірки.

Водночас і спірний наказ не містить жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів відповідачем встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена контролюючим органом.

Наведене є самостійною та достатньою підставою для висновку про прийняття відповідачем протиправного рішення, оскільки відповідачем під час розгляду справи не доведено в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України підстав для прийняття оскаржуваного наказу, який, за висновком суду, є свавільним рішенням відповідача в частині, що стосується позивача.

При цьому, можливість оскарження наказу фіскального органу як окремого предмету оскарження, зокрема, щодо призначення фактичної перевірки, відповідає правовій позиції Верховного Суду, визначеній у постанові від 18.12.2018 у справі № 820/4895/18. Суд зазначив, що суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов`язане з самою протиправністю видання, зокрема, наказу на проведення такої перевірки за відсутності належним чином зафіксованих підстав для такої перевірки.

Відтак, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку, що наведені вище обставини та надана ним юридична оцінка є достатньою та самостійною підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування.

Що стосується посилання відповідача на правову оцінку певних фактів, обставин у судовому рішенні в іншій справі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду, чим і керується суд у даній справі. При цьому, у рішенні ОАС м. Києва від 02.08.2019 у справі № 640/14145/19 судом звернута увага, що предметом даної адміністративної справи не є правомірність видання наказу від 03.07.2019 № 9220. Відтак, посилання відповідача на дане судове рішення є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову, оскільки в порядку виконання обов`язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем не доведено обґрунтованості та, відповідно, правомірності оскаржуваного рішення та, відповідно, дій по призначенню перевірки.

У відповідності до ст. 139 КАС України з ГУ ДФС у м. Києві підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1921,00 грн. як з особи, яка прийняла оскаржуваний акт, який підлягає скасуванню. Оригінал квитанції знаходиться у справі.

Керуючись статтями 6, 72 - 77, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Леогеймінг Пей (03148, м. Київ, пр-т Леся Курбаса, 2-Г, код ЄДР: 39010283) задовольнити повністю .

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДР: 39439980) від 03.07.2019 № 9220 в частині призначення фактичної перевірки діяльності ТОВ Фінансова компанія Леогеймінг Пей (03148, м. Київ, пр-т Леся Курбаса, 2-Г, код ЄДР: 39010283), визнавши також протиправними дії ГУ ДФС у м. Києві з призначення перевірки.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Леогеймінг Пей (03148, м. Київ, пр-т Леся Курбаса, 2-Г, код ЄДР: 39010283) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39468461) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін