Постанова

від 01.10.2019 по справі 420/3984/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/3984/19

Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І. Дата і місце ухвалення: 02.08.2019р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук`янчук О.В.

при секретарі - Рябоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року по справі за адміністративним позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Г.М.Б. Девелопмент , про визнання незаконними рішень та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2019 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконними рішень (повідомлень про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання) старшого державного виконавця Моргун О.В. №480, №479, №15481 від 18.03.2019р. та поновлення виконавчих проваджень.

Позов обґрунтовувало тим, що постанови від 31.10.2016р. №020/16, №022/16 та №019/16 про накладення штрафу на ТОВ Г.М.Б. Девелопмент направлені на виконання до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області у межах тримісячного строку після набрання чинності рішенням суду у справі №815/6047/16 щодо їх оскарження, як це передбачено ст.12 Закону України Про виконавче провадження . Дії відповідача щодо повернення виконавчих документів без прийняття їх до виконання у зв`язку із пропущенням строку пред`явлення їх до виконання не відповідають положенням Закону України Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності та Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995р. №244, якими передбачено, що оскарження постанови про накладення штрафу зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 02.08.2019р. з прийняттям нового судового рішення - про задоволення позову.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що частиною 1 статті 4 Закону України Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності чітко визначено, що порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України. Прийняття підзаконних нормативно-правових актів покликане конкретизувати положення Закону та забезпечити правильне його застосування. Таким чином, застосування до спірних правовідносин лише положень Закону України Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності без системної єдності з Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995р. №244, на думку апелянта, є однобічним та помилковим, оскільки не врахований банкетний характер норм, закріплених у вказаному Законі.

Апелянт стверджує, що оскарження постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності зупиняє її примусове виконання до розгляду відповідної скарги, що покликано забезпечити визначеність сторін у виниклих між ними правовідносинах. При цьому, Закон України Про виконавче провадження , яким має керуватися державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження, пов`язує момент початку відліку часу для направлення виконавчого документу до органу державної виконавчої служби з моменту набрання законної сили цього документу.

ТОВ Г.М.Б. Девелопмент подало письмовий відзив на апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в якому просить скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Товариство зазначає, що при наявності колізій щодо обчислення строку на примусове виконання постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності між ст.12 Закону України Про виконавче провадження та ч.3 ст.4 Закону України Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності , перевагу слід надавати спеціальній правовій нормі над загальною.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31.10.2016р. Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради винесло постанови №020/16, №022/16 та №019/16, якими, на підставі Закону України Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності , на ТОВ Г.М.Б. Девелопмент накладено штрафи за порушення вимог містобудівного законодавства.

ТОВ Г.М.Б. Девелопмент не погодилося з правомірністю вищезазначених постанов та оскаржило їх в судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у справі №815/6047/16 у задоволенні позову ТОВ Г.М.Б. Девелопмент до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування постанов №019/16 від 31.10.2016р., №020/16 від 31.10.2016р., №022/16 від 31.10.2016р. відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018р. рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2018р. по справі №815/6047/16 залишено без змін, а апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради - без задоволення.

Враховуючи набрання 05.12.2018р. чинності рішенням суду по справі №815/6047/16 щодо оскарження постанов №019/16 від 31.10.2016р., №020/16 від 31.10.2016р., №022/16 від 31.10.2016р., Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження та Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності , на адресу Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області 04.03.2019р. направлені листи щодо примусового виконання вказаних постанов.

Листом №01-6/158-ПР від 11.03.2019р. Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області направлено оригінали платіжних доручень №93, №94, №95 від 01.03.2019р. щодо здійснення авансування витрат на виконавче провадження за вищевказаними постановами.

Однак, 01 квітня 2019 року до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради надійшли повідомлення Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 18.03.2019р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання №480, №479, №15481, у зв`язку із тим, що строк пред`явлення за виконавчим документом сплинув 31 жовтня 2018 року.

Не погоджуючись з правомірністю вказаних повідомлень про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулося до суду з даним позовом до суду про визнання їх незаконними та поновлення виконавчих проваджень.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, дійшов висновку, що державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області при поверненні виконавчих документів стягувачу без прийняття до їх виконання правомірно застосовано положення ч.3 ст.4 Закону України Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності , якою встановлено, що не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення. За висновками суду першої інстанції, зазначена норма Закону пов`язує дворічний строк не з моментом набрання чинності постановою, а з моментом її винесення, а тому після спливу дворічного строку з дня її винесення, вона не підлягає виконанню.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача на положення Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995р. №244, зазначивши, що вказаний Порядок є підзаконним актом та його норми не можуть змінювати або по іншому трактувати приписи Закону України Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності та мати перевагу у застосуванні.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.6 ч.1 ст.3 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Пунктом 2 частини 4 статті 4 Закону визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно ч.1, ч.2 ст.12 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб`єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлює Закон України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності , частиною 3 статті 4 якою передбачено, що не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.

Тобто, спеціальною нормою Закону, який встановлює порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, визначено максимальний строк, протягом якого може бути звернена до виконання постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності - два роки з дня винесення відповідної постанови. Зазначена норма Закону пов`язує дворічний строк не з моментом набрання чинності постановою, а саме з моментом її винесення. При цьому, будь-яких виключень чи застережень щодо застосування положень частини 3 статті 4 Закону ним не встановлено.

При цьому, ні положеннями ч.4 ст.12 Закону України Про виконавче провадження , а ні положеннями Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності не передбачено підстав, за наявності яких державний виконавець міг не зараховувати до строку пред`явлення виконавчого документа до виконання строк, протягом якого оскаржувався відповідний виконавчий документ в судовому порядку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що максимальний строк пред`явлення до виконання постанов Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 31.10.2016р. №020/16, №022/16 та №019/16 становить два роки з дня їх винесення, тобто спливає 31.10.2018р.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради посилається на положення п.29, п.31 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995р. №244, у яких зазначено, що оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду; постанова про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку з дня набрання нею законної сили. У разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом.

Колегія суддів вважає необґрунтованими такі твердження апелянта, оскільки у п. 29 Порядку №244 зазначено лише про зупинення виконання постанови про накладення штрафу до набрання законної сили відповідним рішенням суду, однак не зазначено про зупинення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При вирішені спору колегія суддів, на підставі ч.5 ст.242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.09.2018р. по справі №826/10916/16, в якій зазначено, що Порядок №244 є підзаконним нормативно-правовим актом і не може змінювати (по іншому трактувати) приписи Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності чи мати перевагу у їх застосуванні.

За встановлених обставин справи та їх правового регулювання колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 жовтня 2019 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук