Ухвала

від 02.10.2019 по справі 826/9241/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9241/18

УХВАЛА

02 жовтня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Безименної Н.В., суддів Аліменка В.О. та Бєлової Л.В. перевіривши апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного м.Києва від 21 травня 2019 року у справі за товариства з обмеженою відповідальністю Торгова фірма Форум до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Окружного адміністративного м.Києва від 21 травня 2019 року позов задоволено частково.

Відповідач, ДФС України, не погоджуючись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху, через її невідповідність ст.295, 296 КАС України, а саме: апеляційну скаргу подано з пропуском строку, не додано документ про сплату судового збору, не надано копії апеляційної скарги відповідно до кількості сторін.

Вказана ухвала отримана апелянтом 07 серпня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В апеляційній скарзі заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивоване майновим станом сторони, а також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що первинно апеляційну скаргу було подано у встановлений процесуальним законодавством строк, однак її було повернуто апелянту.

На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року апелянтом подано до суду клопотання про продовження строку на усунення недоліків, мотивоване зупиненням операцій на рахунках ДФС, на підтвердження чого подано копію листа ДКС України від 23 липня 2019 року №13-06-06/12561.

Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень КАС України є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.

Подана апелянтом копія листа ДКС України не свідчить про неможливість своєчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду в даній адміністративній справі, оскільки стосуються виконання виконавчих документів зовсім в інших справі та інших обставин.

Крім того, 16 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 року №154 Про внесення змін до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників , якою абз.1 п.30 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, викладено в редакції, згідно з якою на період встановлення даних, зазначених у пункті 29 цього Порядку, не проводяться платежі за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи щодо операцій, пов`язаних із централізованим обслуговуванням боржника, за всіма рахунками, кодами класифікації видатків бюджету, крім платежів, зазначених у пункті 25 цього Порядку.

Пунктом 25 вказаного Порядку (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 року №154) передбачено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку, а проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку, крім платежів, зокрема, із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору .

Таким чином, наведені скаржником у клопотанні обставини щодо відсутності можливості сплатити судовий збір не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.

Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Частиною 2 ст.121 КАС України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

В той же час, доводи апелянта про необхідність продовження процесуального строку є необґрунтованими, а клопотання безпідставним, оскільки жодних доказів наявності обставини, які перешкоджають виконанню вимог процесуального закону апелянтом не надано.

Також, скаржником не надано доказів того, що ним, після залишення апеляційної скарги без руху вчинялися відповідні дії з метою усунення недоліків апеляційної скарги визначених в ухвалі суду, та які б свідчили, що апелянт виконає в подальшому вимоги ухвали суду апеляційної інстанції.

Отже, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави продовження строків для усунення недоліків апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень КАС України є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.

Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано ст.8 Закону України Про судовий збір , приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб`єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення.

Скаржником не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення чи відстрочення сплати судового збору, передбачених ст.133 КАС України та ст.8 Закону України Про судовий збір . Таким чином, суд доходить висновку, що наведені скаржником обставини не можуть бути підставою для задоволення клопотання про відстрочення сплати або звільнення від сплати судового збору в силу положень ст.8 Закону України Про судовий збір .

З матеріалів справи вбачається, що вперше відповідач звернувся з апеляційною скаргою 11 червня 2019 року і ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року її було повернуто апелянту на підставі п.1 ч.4 ст.298 КАС України.

Зазначена ухвала апелянтом в касаційному порядку не оскаржувалась.

Згідно з ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд, надаючи оцінку наведеним доводам апелянта, зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії , справа Креуз проти Польщі ).

Апелянт, як суб`єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.

Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги.

Крім того, у п.74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії суд звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу .

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що …у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб… .

Тобто, виходячи з принципу належного урядування , державні органи зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

А отже, порушення вимог процесуального законодавства в частині не надання належних доказів повноважень особи, що підписала апеляційну скаргу, не може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №810/3131/17 та від 05 лютого 2019 року у справі №826/11314/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд вважає, що попереднє звернення з апеляційною скаргою, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, та її повернення, не є об`єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Таким чином, наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, в той же час, об`єктивних та поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження судом не встановлено, а тому підстав до поновлення пропущеного апелянтом строку суд не вбачає.

Згідно з ч.1 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Повний текст оскаржуваного рішення складено 21 травня 2019 року, а з даною апеляційною скаргою відповідач звернувся лише 23 липня 2019 року, згідно штампу ВПЗ на конверті, отже апеляційну скаргу подано скаржником після закінчення строків, установлених ст.295 КАС України.

Строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплинув 18 серпня 2019 року.

У встановлений судом строк та в період до 02 жовтня 2019 року вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року в частині подання документу про сплату судового збору та наведення належних підстав для поновлення строку скаржником виконано не було, в той же час, об`єктивних та поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження апелянтом не зазначено, а судом не встановлено, у зв`язку з чим наявні підстави, визначені п.4 ч.1 ст.299 КАС України для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Керуючись ст.ст.169, 299 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні клопотань Державної фіскальної служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження, звільнення від сплати судового збору та продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного м.Києва від 21 травня 2019 року у справі за товариства з обмеженою відповідальністю Торгова фірма Форум до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

Л.В.Бєлова