Постанова

від 01.10.2019 по справі 640/15612/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15612/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.

За участю секретаря: Гайворонського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ2" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року, суддя Добрівська Н.А., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ2" до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖІ2" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови №КВ1223/1322/АВ/СПТД/ФС-465 від 29.07.2019 року.

Разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю ДЖІ2 подано клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Головного управління Держпраці у Київській області №КВ1223/1322/АВ/СПТД/ФС-465 від 29.07.2019 року про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю ДЖІ2 розмірі 417 300,00 грн. до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

Обґрунтовуючи подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову несе небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі, та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, оскільки виконавчий орган на підставі оскаржуваної постанови може примусово стягнути суму штрафу з позивача або накласти арешт на його кошти.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року та прийняти постанову, якою забезпечити позов.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З положень даної статті вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються для гарантування виконання рішення адміністративного суду, тобто недопустимості завдання позивачеві непоправної шкоди, що може призвести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому. При цьому, саме позивач повинен навести докази для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ст.150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов`язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

Колегія суддів зауважує, що інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що для вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову слід враховувати те чи існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.

Разом з тим, відповідно до частини першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Як убачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю ДЖІ2 просив забезпечити позов шляхом зупинення дії постанови Головного управління Держпраці у Київській області №КВ1223/1322/АВ/СПТД/ФС-465 від 29.07.2019 року про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю ДЖІ2 розмірі 417 300,00 грн.

Заява позивача обґрунтована необхідністю застосування таких заходів очевидною небезпекою порушення прав позивача, поновлення яких може бути неможливим у майбутньому чи для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль.

Сукупність обставин, наведених заявником у заяві про забезпечення позову на його погляд, вказує на існування об`єктивної необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Проте, у своєму клопотанні позивачем не наведено конкретних обставин, які, на його переконання, могли б свідчити про неможливість поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, без вжиття судом заходів забезпечення позову.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначив, що саме рішення суб`єкта владних повноважень, що є предметом оскарження у даному провадженні, не містить тих положень, реалізація яких може мати невідворотні наслідки для позивача, що могло б слугувати підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення їх дії.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 року у справі № 826/10936/18.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Із заяви про забезпечення позову слідує, що позивачем не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Разом з тим, зі змісту наявних в матеріалах справи доказів не вбачається обґрунтованого припущення, що у разі не вжиття заходів по забезпеченню позову, діями та рішеннями відповідача до ухвалення рішення по справі може бути заподіяна шкода правам та інтересам позивача, а також те, що є ознаки очевидної протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Також, позивачем не надано доказів щодо існування достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів по забезпеченню позову може привести до несприятливих наслідків для прав позивача, у разі постановлення на його користь судового рішення.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що обрані позивачем заходи забезпечення позову шляхом встановлення обов`язку відповідача вчиняти певні дії, фактично за своїм змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та не узгоджується з нормами чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи дане рішення, враховує вимоги ст. 2 КАС України відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, підстави для її скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши доводи позивача, викладені у заяві, прийняв законну ухвалу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ2" залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Пилипенко О.Є.

Повний текст виготовлено: 01 жовтня 2019 року.