Рішення

від 24.09.2019 по справі 617/164/19

ВОВЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 617/164/19

Провадження № 2/617/257/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року Вовчанський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання Пінчук К.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вовчанську Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Арвест Груп про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 28 листопада між ним та ТОВ Арвест Груп було укладено Договір № 02005 про надання послуг, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити пошук автомобіля ВАЗ 2115, 2014 р.в. вартістю 65 215 грн.; надати консультації щодо вибору автомобіля; перевірити транспортний засіб та перевірити правоздатність продавця, підготувати договір, заяви, листи; провести переговори щодо купівлі-продажу транспортного засобу, тобто надати інформаційно-консультативну послугу. На день звернення до суду ТОВ Арвест Груп автомобіль позивачу не надало, коштів не повернуло. Просив визнати договір № 02005 про надання послуг від 28 листопада 2018 року недійсним. Стягнути з ТОВ Арвест Груп на його користь сплачені кошти у розмірі 16 000 грн., також просив стягнути з ТОВ Арвест Груп на його користь моральну шкоду у розмірі 4000 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщався завчасно та належним чином, надав суду заяву в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити, також просив справу розглядати за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщався завчасно та належним чином. Заяв, клопотань, про відкладення розгляду справи суду не надав.

За таких обставин на підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні й суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Згідно із ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 29 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Арвест Груп було укладено договір № 02005 (а.с.13-16), за умовами якого замовник з метою отримання транспортного засобу доручає виконавцю, а виконавець зобов`язується за завданням замовника здійснити наступні дії:

1.1виконавець зобов`язується надати послуги, передбачені п. 2.1, 2.4 цього Договору, а замовник зобов`язується прийняти надані послуги оплатити їх в порядку та на умовах, визначених цим Договором;

2.1 послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб;

2.4 згідно з цього Договору, виконавець надає замовнику наступні послуги:

- пошук транспортного засобу для подальшого передання його за умовами фінансового лізингу за договором між замовником та лізинговою компанією, або у власність замовника;

- консультації стосовно вибору транспортного засобу;

- перевірка транспортного засобу та перевірка правоздатності продавця;

- підготовка договорів, заяв, листів;

- проведення переговорів щодо купівлі-продажу транспортного засобу.

2.8 характеристиками для пошуку транспортного засобу марка ВАЗ, модель 2115, об`єм двигуна 1600, трансмісія SMT, комплектація Lux, колір сріблястий, рік випуску 2014, вартість 60 215 грн;

2.11 замовник має право відмовитися від договору про надання послуг і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт ( понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, замовник має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.

3.1 Вартість послуг виконання становить 16 000 грн. Олата послуг здійснюється протягом трьох банківських днів з дня укладання даного договору.

5.1. у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до квитанції № 0.0.1197986757 від 28 листопада 2018 року позивачем сплачено на користь відповідача 14 000 грн., призначення платежу - авансовий платіж по договору № 02005 від 28 листопада 2018 року (а.с.17).

Відповідно до квитанції № 0.0.1197994324 від 28 листопада 2018 року позивачем сплачено на користь відповідача 2 000 грн., призначення платежу - авансовий платіж по договору № 02005 від 28 листопада 2018 року (а.с.17).

Позивач обґрунтовує свій позов застосуванням відповідачем нечесної підприємницької практики та укладення оспорюваного договору під впливом обману, який не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За змістом ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

За ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 203, 215 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недодержання указаних вимог в прямо визначених законом випадках у відповідності до ст. 215 цього Кодексу призводить до нікчемності правочину, а у разі відсутності такого зазначення - може тягнути його недійсність за судовим рішенням.

Між тим, у відповідності із принципом диспозитивності, визначеним ст. 11 ЦПК України, підстави та предмет позову визначає виключно позивач.

Відповідно до положень, закріплених у п. 2 ч. 1, ч. ч. 2, 6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України Про захист прав споживачів закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом не надання або надання у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформації, необхідної для здійснення свідомого вибору.

В силу ст. 230 ЦК України правочин вчинений в результаті обману може бути визнаний недійсним, якщо обман стосуються обставин, які мають істотне значення, щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність.

При цьому обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

В силу ст. ст. 3, 627 ЦК України договору притаманна така ознака як свобода договору. Поряд із справедливістю, добросовісністю і розумністю вона вважається вищою цінністю права, що забезпечує природне існування фізичної особи.

Свободу договору можна охарактеризувати як нормативно закріплену можливість особи здійснювати дії, вчинки на власний розсуд, не порушуючи при цьому свободу інших суб`єктів.

Зміст свободи договору в загальному розкривається у ст. 627 ЦК України, яка з посиланням на ст. 6 ЦК України встановлює співвідношення актів цивільного законодавства і договору. За ними зміст названого принципу проявляється у свободі особи вільно вступати у договірні відносини; самостійно обирати контрагента та вид договору, який регулюватиме їх взаємні відносини; самостійно визначають умови (зміст) договору, структуру і вид договірного зв`язку.

Учасники договору можуть обрати договір, що передбачений законом (так звані поіменовані договори, які прямо передбачені в ЦК України або в іншому нормативному акті), так і договір, не передбачений у законодавстві (непойменовані), проте породжує права та обов`язки його учасників.

За ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Такі суттєві умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона.

Істотні умови відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором. Якщо сторони досягли згоди за всіма істотними умовами, які визнані такими законом або необхідні для даного виду, то договір вважається укладеним і набуває обов`язкової сили для сторін.

Одночасно слід зазначити, що договір є підставою виникнення договірного зобов`язання - під яким, відповідно до ст. 509 ЦК України, слід розуміти правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У даній справі встановлено, що станом на день розгляду справи ТОВ Арвест-Груп автомобіль позивачу не надало, коштів не повернуло. Ані в договорі, ані в додатку до нього не указане підприємство, з яким відповідач уклав договір на постачання автомобіля, виробник, імпортер та/або дистриб`ютор, а також інші основні характеристики автомобіля та кінцевий термін дії самого договору. Умовами спірного договору № 02005 встановлюється обов`язок позивача (споживача) виконати всі зобов`язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх, що створює істотний дисбаланс у відповідальності сторін. Спірним договором встановлено жорсткі обов`язки споживача (позивача), тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (відповідача), оскільки останній не несе будь-якої відповідальності за не виконання умов договору.

Відповідачем здійснюється нечесна підприємницька практика, оскільки під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

З Договору вбачаються явно невигідні одній стороні (позивачеві) договірні умови, які протилежна сторона правочину (відповідач) сформулювала в односторонньому порядку, тим самим створила істотний дисбаланс між правами та обов`язками сторін за договором на свою користь і не врахувала при цьому інтересів позивача.

Таким чином, суд вважає, що наявні підстави для визнання недійсним оспорюваного договору № 02005 від 28 листопада 2018 року.

За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 постанови ПВС України № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Так, відповідно до чинного законодавства моральна (немайнова) шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі. При цьому, якщо дії винної особи заподіяли як майнову, так і моральну (немайнову) шкоду, то відшкодування майнової шкоди не звільняє таку особу від обов`язку відшкодувати моральну шкоду.

При цьому, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватними дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Позивач зазначив, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому було завдано немайнової (моральної шкоди), яку він оцінює в розмірі 4 000 грн. Завдана моральна шкода полягає у веденні відповідачем нечесної підприємницької діяльності, яка спричинила матеріальні збитки, ненадання автомобіля за договором, не повернення сплачених грошей, що спричинило погіршення його самопочуття, втрату спокою, порушення життєвого укладу, працездатності, сну та планів на відпочинок.

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 280 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Арвест Груп про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір № 02005 від 28 листопада 2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Арвест Груп та ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Арвест Груп (код ЄДРПОУ 41925342) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 16 000 грн. (шістнадцять тисяч грн.), отримані за наслідком укладення договору № 02005 від 29 листопада 2018 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Арвест Груп (код ЄДРПОУ 41925342) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4000 грн. (чотири тисячі грн.) моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Арвест Груп (код ЄДРПОУ 41925342) на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 гривень (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто Вовчанським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти діб з дня проголошення рішення суду.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Вовчанськ, Харківської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Арвест Груп , місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Тургенєвська 15, ЄДРПОУ 41925342.

Суддя -