Ухвала

від 20.09.2019 по справі 757/48994/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/48994/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2019 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання директора ТОВ «ВІКТІНІУМ» - ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києві від 23.08.2019 року №757/45027/19-к,-

ВСТАНОВИВ:

11.09.2019 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання директора ТОВ «ВІКТІНІУМ» ОСОБА_3 в порядку ст. 174 КПК України про скасування арешту майна, а саме, ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ ТОВ «ВІКТІНІУМ», накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2019 року у справі № 757/45027/19-к в рамках кримінального провадження № 42014000000000869 від 26.08.2014 року за фактом скоєння службовими особами ДА «Укравтодор», Міністерства інфраструктури України, ДП «Українські дорожні інвестиції», ПАТ ДАК «Автомобільні дороги України» злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України

Клопотання обгрунтоване тим, що накладення арешту на ліміт ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ ТОВ «ВІКТІНІУМ» було передчасним та таким, що порушує право власності ТОВ «ВІКТІНІУМ», ліміт ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ взагалі не може виступати предметом арешту, в зв`язку з чим вважає, що накладений судом арешт є безпідставним і таким, що повинен бути скасованим.

В судове засідання представник заявника не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи без участі заявника, просить клопотання задовольнити.

Прокурор, слідчий в судове засідання не з`явились, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином. На адресу суду прокурор відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 направив заяву, про розгляд даного клопотання без його участі, проти задоволення клопотання заперечує.

Згідно частини 4статті 107 КПК Українифіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України.

За вказаних обставин, слідчим суддею з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, визнано можливим її розгляд у відсутність особи, якою подано скаргу та слідчого в кримінальному провадженні. При цьому слідчим суддею враховано положення ст.ст. 26, 174 КПК України.

Судовим розглядом встановлено, що Департаментом організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних ДБР, здійснюється процесуальне керівництво в кримінальному провадженні № 42014000000000869 від 26.08.2014 року за фактом скоєння службовими особами ДА «Укравтодор», Міністерства інфраструктури України, ДП «Українські дорожні інвестиції», ПАТ ДАК «Автомобільні дороги України» злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, а також за фактом скоєння службовими особами ДП «Харківський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» за попередньою змовою зі службовими особами ПАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33», ТОВ «НІКА ПРОМ ТРЕЙД», ТОВ «МОСТСТРОЙКОМ» та іншими невстановленими особами злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України.

В рамках зазначеного провадження на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2019 року у справі № 757/45027/19-к накладено арешт на ліміт ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ ТОВ «ВІКТІНІУМ» (код ЄДРПОУ 42668340).

Як вбачається з ухвали, арешт було накладено з метою збереження речових доказів.

Вбачається, що представник власника арештованого майна ТОВ «ВІКТІНІУМ» не був присутній при розгляді Печерським районним судом м. Києва зазначеного вище питання про арешт ліміту ПДВ.

В силу вимог ч. 1 ст. 174 КК України, юридична особа щодо якої здійснюється провадження і яка не була присутня при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна, яке розглядається слідчим суддею.

З тексту ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2019 року вбачається, що єдиною підставою для накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки зазначене майно могло бути набуто кримінально-протиправним шляхом та отримано внаслідок вчинення правопорушення, тобто, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Відповідно дост. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, статтями7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідност. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Частина 3 ст. 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Тобто, за змістом вказаних положень закону арешт може бути накладено слідчим суддею на майно, яке є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Слідчим суддею під час розгляду даного клопотання встановлено, що протягом досудового розслідування не доведено, що сума ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ по ТОВ «ВІКТІНІУМ» є предметом злочину чи отримана незаконним шляхом. Відсутні відомості про повідомлення про підозру будь-кому зі службових осіб ТОВ «ВІКТІНІУМ». Стороною обвинувачення не встановлено конкретних сум ПДВ (ліміту ПДВ), на які має бути накладений арешт.

Оцінюючи вказані вище обставини в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальшевтручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту конкретної особи, у зв`язку з чим вважає необхідним скасувати арешт накладений на сума ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ по ТОВ «ВІКТІНІУМ» .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.170-175,309,392,532, 535 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 серпня 2019 року на суми коштів ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ) Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКТІНІУМ» (код ЄДРПОУ42668340).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1