Ухвала

від 16.09.2019 по справі 761/34380/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/34380/19

Провадження № 1-кс/761/23717/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника власника тимчасово вилученого майна адвоката ОСОБА_4 , власника тимчасово вилученого майна ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу управління нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби ОСОБА_6 про накладення про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №320161001100001 03 від 04.04.2016 року за ч. 3 ст. 212 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора відділу управління нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби ОСОБА_6 про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №320161001100001 03 від 04.04.2016 року за ч. 3 ст. 212 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що Управлінням нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Генеральної прокуратури здійснюється процесуальне керівництво в кримінальному провадженні зареєстрованого в ЄРДР за №32016100110000103 від 04.04.2016 року, за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

Службові особи ТОВ «Фрозен Трейд» (ЄДР 31646355) в період 2014-2015 рр. при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Харвест» (ЄДР 37976155) та ТОВ «Харвест Трейд» (ЄДР 39050263) ухилились від сплати податку на додану вартість на суму 3 196 112, 13 грн., що призвело до несплати до державного бюджету ПДВ в особливо великих розмірах.

10.10.2018 до МОУ Офісу ВПП ДФС направлено в порядку ст. 40 КПК України доручення щодо встановлення та надання інформації щодо підприємств, задіяних в схемі ухилення від сплати податків, які здійснюють закупівлю овочів та фруктів. В ході виконання доручення встановлено, що службові особи ТОВ «Аграна фрут Україна» (ЄДР 20118399), з метою ухилення від сплати податків, використовують інструмент мінімізації-підконтрольні ФОП, які створені без реальної мети зайняття підприємницькою діяльністю, функціонують під їх безпосереднім керівництвом. Також встановлено, що ТОВ «Аграна фрут Україна» (ЄДР 20118399) на власних створених пунктах прийому, здійснює придбання товарно-матеріальних цінностей (фрукти) у населення за не обліковану готівку, без підтверджуючих первинних бухгалтерських документів. В подальшому, з метою мінімізації податку на прибуток, відображають документальне оформлення товарно-матеріальних цінностей від підконтрольних суб`єктів господарювання (ФОП), що мають ознаки фіктивності. Також в ході виконання доручення, було встановлено та допитано суб`єктів господарської діяльності, за рахунок яких ТОВ «Аграна фрут Україна» та ТОВ «Біопол» формувало податковий кредит а саме: ФОП ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_2 ), ФОП ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_3 ), ФОП ОСОБА_10 ( НОМЕР_4 ), ФОП ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_5 ), ФОП ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_6 ), ФОП ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_7 ), ФОП ОСОБА_14 (ІПН НОМЕР_8 ), ФОП ОСОБА_15 (ІПН НОМЕР_9 ), ФОП ОСОБА_16 (ІПН НОМЕР_10 ), ФОП ОСОБА_17 (ІПН НОМЕР_11 ), ФОП ОСОБА_18 (ІПН НОМЕР_12 ), ФОП ОСОБА_19 (ІПН НОМЕР_13 ), ФОП ОСОБА_20 (ІПН НОМЕР_14 ), ФОП ОСОБА_21 (ІПН НОМЕР_15 ), ФОП ОСОБА_22 (ІПН НОМЕР_16 ), ФОП ОСОБА_23 (ІПН НОМЕР_17 ), ФОП ОСОБА_24 (ІПН НОМЕР_18 ), ФОП ОСОБА_25 (ІПН НОМЕР_19 ), ОСОБА_26 (ІПН НОМЕР_20 ), ФОП ОСОБА_27 (ІПН НОМЕР_21 ), ФОП ОСОБА_28 (ІПН НОМЕР_22 ), ФОП ОСОБА_29 (ІПН НОМЕР_23 ), ОСОБА_30 (ІПН НОМЕР_24 ), ФОП ОСОБА_31 (ІПН НОМЕР_25 ), ФОП ОСОБА_32 (ІПН НОМЕР_26 ), ФОП ОСОБА_33 (ІПН НОМЕР_27 ), ФОП ОСОБА_34 (ІПН НОМЕР_28 ), ФОП ОСОБА_35 (ІПН НОМЕР_29 ), ФОП ОСОБА_36 (ІПН НОМЕР_30 ), ФОП ОСОБА_37 (ІПН НОМЕР_31 ), ФОП ОСОБА_38 (ІПН НОМЕР_32 ), ФОП ОСОБА_39 (ІПН НОМЕР_33 ), ФОП ОСОБА_40 (ІПН НОМЕР_34 ), ФОП ОСОБА_41 (ІПН НОМЕР_35 ), ФОП ОСОБА_25 (ІПН НОМЕР_19 ), ФОП ОСОБА_42 (ІПН НОМЕР_36 ), ФОП ОСОБА_43 (ІПН НОМЕР_37 ), ФОП ОСОБА_44 (ІПН НОМЕР_38 ), ФОП ОСОБА_45 (ІПН НОМЕР_39 ), ФОП ОСОБА_23 (ІПН НОМЕР_40 ), ФОП ОСОБА_46 (ІПН НОМЕР_41 ), ФОП ОСОБА_24 (ІПН НОМЕР_18 ), ФОП ОСОБА_47 (ІПН НОМЕР_42 ). Всі вищезазначені особи повідомили, що ТОВ «Аграна фрут Україна» їм не відоме, та будь-які фінансово-господарські операції з даним підприємством, чи з будь-яким іншим підприємством не здійснювали, банківські рахунки від власного імені, як ФОП не відкривали, податкову звітність, первинні бухгалтерські документи на придбання чи реалізацію товарно-матеріальних цінностей не формували та не підписували.

Крім того, всі вище згадані ФОП пояснюють, що за грошову винагороду, запропоновану ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , підписали документи невідому їм за змістом, також відвідували нотаріуса, де також підписували документи схожі на довіреності. Шляхом аналізу Єдиного реєстру довіреностей було встановлено, що довіреності від імені вище вказаних ФОП були виписані на ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_5 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 . Також в ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_5 являється головним бухгалтером компанії ТОВ «ДК Сервіс» (ЄДР 32641138) та активно в мережі інтернет рекламує свої послуги щодо бухгалтерського обліку, реєстрацій, супровіду, та закриття підприємницької діяльності.

Також, 13.12.2018 року до МОУ Офісу ВПП ДФС направлено в порядку ст. 40 КПК України доручення щодо встановлення та надання інформації щодо підприємств, задіяних в схемі ухилення від сплати податків, які здійснюють закупівлю овочів та фруктів а також встановлення місцезнаходження офісних та складських приміщень підприємств, які задіяні в схемі ухилення від сплати податків. В ході виконання доручення встановлено, що службові особи ТОВ «Пфаннер Бар» (ЄДР30425482), з метою ухилення від сплати податків, використовують інструмент мінімізації-підконтрольні ФОП, які створені без реальної мети зайняття підприємницькою діяльністю, функціонують під їх безпосереднім керівництвом. Також встановлено, що ТОВ «Пфаннер Бар» (ЄДР30425482), на власних створених пунктах прийому, здійснює придбання товарно-матеріальних цінностей (фрукти) у населення за необліковану готівку, без підтверджуючих первинних бухгалтерських документів. В подальшому, з метою мінімізації податку на прибуток, відображають документальне оформлення товарно-матеріальних цінностей від підконтрольних суб`єктів господарювання (ФОП), що мають ознаки фіктивності. Також в ході виконання доручення, було встановлено та допитано суб`єктів господарської діяльності, за рахунок яких ТОВ «Пфаннер Бар» формувало податковий кредит а саме: ФОП ОСОБА_61 (РНОКПП НОМЕР_43 ), ФОП ОСОБА_62 (РНОКПП НОМЕР_44 ), ФОП ОСОБА_63 (РНОКПП НОМЕР_45 ), ФОП ОСОБА_64 (РНОКПП НОМЕР_46 ), ФОП ОСОБА_65 (РНОКПП НОМЕР_47 ), ФОП ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ФОП ОСОБА_66 (РНОКПП НОМЕР_48 ), ФОП ОСОБА_67 (РНОКПП НОМЕР_49 ), ФОП ОСОБА_68 (РНОКПП НОМЕР_50 ), ФОП ОСОБА_69 (РНОКПП НОМЕР_51 ), ФОП ОСОБА_70 (РНОКПП НОМЕР_52 ), ФОП ОСОБА_71 (РНОКПП НОМЕР_53 ), ФОП ОСОБА_72 (РНОКПП НОМЕР_54 ), ФОП ОСОБА_73 (РНОКПП НОМЕР_55 ), ФОП ОСОБА_74 (РНОКПП НОМЕР_56 ).

Всі вищезазначені особи повідомили, що ТОВ «Пфаннер Бар» (ЄДР30425482) їм не відоме, та будь-які фінансово-господарські операції з даним підприємством, чи з будь-яким іншим підприємством не здійснювали, банківські рахунки від власного імені, як ФОП не відкривали, податкову звітність, первинні бухгалтерські документи на придбання чи реалізацію товарно-матеріальних цінностей не формували та не підписували.

Враховуючи вище викладене встановлено, що посадові особи ТОВ «Пфаннер Бар» (ЄДР30425482) за рахунок імітування проведення фінансово-господарських операцій із ФОП, внесли до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку 2015-2018 роки завідомо неправдиві відомості, чим здійснили службове підроблення та ухилилися від сплати податків на прибуток підприємств на суму 4338057,96 гривень.

11.07.2019 року на виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_75 № 761/24122/19 від 15.06.2019 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_5 та тимчасово вилучено майно, яке визнано речовими доказами, у зв`язку з чим слідчий просить накласти арешт на нього.

В рамках кримінального провадження винесено постанову про визнання зазначених в клопотанні документів та речей речовими доказами у кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене прокурор просить накласти арешт на вилучене майно з метою збереження речових доказів.

Крім цього, прокурором також порушується питання щодо поновлення пропущеного строку на звернення з даним клопотанням та в обґрунтування свого прохання зазначає поважність причин його пропуску, оскільки вперше відповідне клопотання було подано вчасно 11.07.2019 року, однак ухвалою слідчого судді від 31.07.2019 року воно було повернуто прокурору та встановлено строк в 72 години для усунення недоліків, повний текст якої було оголошено 02.08.2019 року. Усунувши недоліки, які були зазначені в ухвалі слідчого судді, клопотання було відправлено до суду 05.08.2019 року засобами поштового зв`язку та ухвалою слідчого судді від 15.08.2019 року зазначене клопотання було повернуто прокурору та встановлено строк в 72 години для усунення недоліків, після усунення яких прокурор звернувся до суду з даним клопотанням. Вважає визначений статтею частиною 5 ст.171 КПК України строк пропущеним з поважних причин та просить його поновити.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити, поновивши строк на звернення з даним клопотанням та накласти арешт на тимчасово вилучене майно з метою збереження речових доказів в даному кримінальному проавадженні.

Представник власника тимчасово виученого майна - адвокат ОСОБА_4 вважає пропущений строк без поважних причин та заперечує щодо арешту майна, оскільки дозволу на вилучення комп`ютерної техніки надано не було, вказівка прокурора про те, що в провадженні призначена комп`ютерно-технічна експертиза для якої необхідна вилучена техніка, спростовується тим, що зазначена постанова винесена слідчим, однак, відповідно до приписів статті 242 КПК України експертиза проводиться за дорученням слідчого судді чи суду, тобто винесена слідчим постанова не породжує правових наслідків, оскільки слідчий не звернуся з відповідним клопотанням до слідчого судді. Під час обшуку ОСОБА_5 надавав можливість слідчому зняти інформацію з техніки, але він цього не зробив, вилучені документи не є первинними, на ноутбуці встановлена спеціальна програма і там міститься комерційна таємниця по іншим товариствам. Прокурором не доведено, що вилучене майно має значення для кримінального провадження і не конкретизовано зазначене в клопотанні майно.

Власник тимчасово вилученого майна ОСОБА_5 також заперечував проти клопотання про арешт майна.

Слідчий суддя, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши клопотання та матеріали, додані до нього, дійшла до висновку про таке.

Управлінням нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Генеральної прокуратури здійснюється процесуальне керівництво в кримінальному провадженні зареєстрованого в ЄРДР за №32016100110000103 від 04.04.2016 року, за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

Прокурор звернувсядо слідчогосудді зклопотанням проарешт тимчасововилученого майнав даномукримінальному провадженні,в якому,окрім іншого,просить поновитипропущений строкна зверненняіз зазначенимклопотанням,визначений частиноюп`ятою статті171КПК України,навівши прицьому об`єктивніпричини поважностіпропущеного строку.Відповідно дочастини п`ятоїстатті 171КПК Україниклопотання слідчого,прокурора проарешт тимчасововилученого майнаповинно бутиподано непізніше наступногоробочого дняпісля вилученнямайна,інакше майномає бутинегайно повернутоособі,у якоїйого буловилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Враховуючи, що органом досудового розслідування вперше було направлено клопотання про арешт майна 12.07.2019 року, однак воно не було розглянуто та повернуто у зв`язку з його невідповідністю вимог КПК України, що підтверджується відповідними ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду міста Києва, слідчий суддя вважає за необхідне поновити пропущений строк на звернення з даним клопотанням.

Статтею 131 КПК Україниарешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3ст.132КПК України застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Абзацом другим зазначеної статті визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Стаття 167 КПК України дає визначення тимчасового вилучення майна, вказуючи, що це є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно частинидругої зазначеноїстатті тимчасововилученим можебути майноу виглядіречей,документів,грошей тощо,щодо якихє достатніпідстави вважати,що вони: 1)підшукані,виготовлені,пристосовані чивикористані якзасоби чизнаряддя вчиненнякримінального правопорушеннята (або)зберегли насобі йогосліди; 2)призначалися (використовувалися)для схилянняособи довчинення кримінальногоправопорушення,фінансування та/абоматеріального забезпеченнякримінального правопорушенняабо винагородиза йоговчинення; 3)є предметомкримінального правопорушення,у томучислі пов`язаногоз їхнезаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Статтею 168КПК Українипередбачено порядоктимчасового вилученнямайна: тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченомустаттями 207,208цього Кодексу.Кожна особа,яка здійснилазаконне затримання,зобов`язана одночасноіз доставленнямзатриманої особидо слідчого,прокурора,іншої уповноваженоїслужбової особипередати їйтимчасово вилученемайно.Факт переданнятимчасово вилученогомайна засвідчуєтьсяпротоколом. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 червня 2019 року надано дозвіл на проведення обшуку приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що фактично використовується ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_57 ) з метою виявлення та вилучення первинних документів ФОП ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_2 ), ФОП ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_3 ), ФОП ОСОБА_10 ( НОМЕР_4 ), ФОП ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_5 ), ФОП ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_6 ), ФОП ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_7 ), ФОП ОСОБА_14 (ІПН НОМЕР_8 ), ФОП ОСОБА_15 (ІПН НОМЕР_9 ), ФОП ОСОБА_16 (ІПН НОМЕР_10 ), ФОП ОСОБА_17 (ІПН НОМЕР_11 ), ФОП ОСОБА_18 (ІПН НОМЕР_12 ), ФОП ОСОБА_19 (ІПН НОМЕР_13 ), ФОП ОСОБА_20 (ІПН НОМЕР_14 ), ФОП ОСОБА_21 (ІПН НОМЕР_15 ), ФОП ОСОБА_22 (ІПН НОМЕР_16 ), ФОП ОСОБА_23 (ІПН НОМЕР_17 ), ФОП ОСОБА_24 (ІПН НОМЕР_18 ), ФОП ОСОБА_25 (ІПН НОМЕР_19 ), ОСОБА_26 (ІПН НОМЕР_20 ), ФОП ОСОБА_27 (ІПН НОМЕР_21 ), ФОП ОСОБА_28 (ІПН НОМЕР_22 ), ФОП ОСОБА_29 (ІПН НОМЕР_23 ), ОСОБА_30 (ІПН НОМЕР_24 ), ФОП ОСОБА_31 (ІПН НОМЕР_25 ), ФОП ОСОБА_32 (ІПН НОМЕР_26 ), ФОП ОСОБА_33 (ІПН НОМЕР_27 ), ФОП ОСОБА_34 (ІПН НОМЕР_28 ), ФОП ОСОБА_35 (ІПН НОМЕР_29 ), ФОП ОСОБА_36 (ІПН НОМЕР_30 ), ФОП ОСОБА_37 (ІПН НОМЕР_31 ), ФОП ОСОБА_38 (ІПН НОМЕР_32 ), ФОП ОСОБА_39 (ІПН НОМЕР_33 ), ФОП ОСОБА_40 (ІПН НОМЕР_34 ), ФОП ОСОБА_41 (ІПН НОМЕР_35 ), ФОП ОСОБА_25 (ІПН НОМЕР_19 ), ФОП ОСОБА_42 (ІПН НОМЕР_36 ), ФОП ОСОБА_43 (ІПН НОМЕР_37 ), ФОП ОСОБА_44 (ІПН НОМЕР_38 ), ФОП ОСОБА_45 (ІПН НОМЕР_39 ), ФОП ОСОБА_23 (ІПН НОМЕР_40 ), ФОП ОСОБА_46 (ІПН НОМЕР_41 ), ФОП ОСОБА_24 (ІПН НОМЕР_18 ), ФОП ОСОБА_47 (ІПН НОМЕР_42 ) а саме:угоди, контракти, договори з відповідними додатками, акти надання послуг, акти прийому передачі ТМЦ, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, довіреності щодо отримання ТМЦ, товаротранспортні накладні, залізничні накладні щодо перевезення ТМЦ, сертифікати якості на ТМЦ, штампи, печатки та кліше,банківські виписки по розрахунковим рахункам, та інші фінансово-господарські документи, що свідчать про проведення фінансово-господарських операцій з вищезазначеними суб`єктами господарської діяльності,чорнові записи,відомості щодо виплати заробітної платні, блокноти, робочі зошити.

При цьому, зазначеною ухвалою було відмовлено в частині надання дозволу на проведення обшуку з метою відшукання та вилучення штампів, печаток, грошових коштів, здобутих злочинних шляхом (законність походження яких не підтверджена), товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому можуть забезпечити можливий цивільний позов, а також інших предметів і документів, що містять реквізити вищезазначеного підприємства та мають значення для встановлення істини в провадженні, оскільки слідчим не конкретизовано індивідуальні та родові ознаки речей і документів, які планується відшукати за вказаною адресою, а також не доведено, що відшукувані речі мають значення для досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження.

Під час обшуку санкціонованого обшуку 11.07.2019 року за зазначеною адресою було вилучене зазначене в клопотанні майно, дозвіл на відшукання та вилучення якого слідчим суддею не надавався.

Постановою слідчого від 12 липня 2019 року зазначене в клопотанні майно визнане речовим доказом.

Відповідно до ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Статтею 100 КПК Українивизначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1ст. 98 КПК України.

З огляду на положення ч. 2, 3ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Разом з тим вважаю, що постанова слідчого про визнання речових доказів від 12 липня 2019 року носить суто формальний характер, оскільки в самій постанові не надана оцінка даним предметам та документам та їх відповідність положенням статті 98 КПК України, а також не обґрунтовано їх значення для даного кримінального провадження.

Відповідно до матеріалів, долучених до клопотання, зокрема у витягу з ЄРДР вбачається, що досудове розслідування здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КПК України, в обставинах вчинення якого зазначено, що службові особи ТОВ «Фрозейн Трейд» в період 2014-2015 р.р. при здійсненні фінансовогосподарських взаємовідносин з ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Харвест» та ТОВ «Харвест Трейд» ухилились від сплати податку на додану вартість на суму 3196112, 13 гривень, що призвело до несплати до державного бюджету ПДВ в особливо великих розмірах.

Причетність ОСОБА_5 до розслідуваного кримінального правопорушення не зазначена.

В судовому засіданні також не підтверджено, що вилучені під час обшуку речі є засобами та предметами вчинення кримінального правопорушення, пов`язаними з їх незаконним обігом та набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, оскільки органом досудового розслідування в даному кримінальному проваджені перевіряється період 2014-2015 роки, а вилучені документи за період 2018-2019 роки, що виходить за межі досудового розслідування, інше майно, на яке прокурор просить накласти арешт, не містить в собі ідентифікуючих ознак та відповідних реквізитів.

Щодо комп`ютерної техніки, штампів, печаток, кліше, грошових коштів, то їх вилучення не було дозволено слідчим суддею під час надання дозволу на обшук, оскільки органом досудового розслідування не доведено, що відшукувані речі мають значення для досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження. В даному клопотання та в матеріалах, долучених до нього такі доводи також відсутні, а також постановою слідчого про визнання зазначених речей і документів речовими доказами не надана їх оцінка в розумінні статті 94 КПК України, відповідно до якої слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Посилання прокурора щодо необхідності арешту майна з метою виконання призначеної комп`ютерно-технічної експертизи, яка була призначена постановою старшого слідчого з ОВС 1-го відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_76 від 17 липня 2019 року, то зазначене посилання спростовується тим, що відповідно до частини першої статті 242 КПК України відповідне доручення на проведення експертизи може надати експерту лише слідчий суддя чи суд.

Відповідно ч. 1ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170КПК України оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Враховуючи наведене, слідчий суддя не вбачає законних підстав для задоволення клопотання слідчого про арешт майна.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.94, 98,170, 171,172,309,395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ :

Поновити процесуальний строк на звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.

Клопотання прокурора відділу управління нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби ОСОБА_6 про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №320161001100001 03 від 04.04.2016 року за ч. 3 ст. 212 КК України залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя : ОСОБА_1