Постанова

від 30.09.2019 по справі 554/4854/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/4854/19 Номер провадження 22-ц/814/2440/19Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії з реорганізації Першого полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної допомоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 липня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Савченко Л.І. у період часу з 11:48:01 год. до 12:13:44 год. ,-

В С Т А Н О В И В:

31 травня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комісії з реорганізації Першого полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, в якому просила: визнати незаконним та скасувати наказ голови комісії з реорганізації Першого полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 02 травня 2019 року № 56-к Про звільнення ОСОБА_1 , поновити її на посаді заступника начальника відділу правової інформації та консультацій Першого полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, стягнути із Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на її користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, починаючи із 07 травня 2019 року та стягнути з Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на її користь 20 000 грн. компенсації моральної шкоди, заподіяної незаконним звільненням. Також просила стягнути на її користь суму понесених судових витрат.

Підстави позову вмотивовувала тим, що 02 серпня 2016 року її було призначено на посаду заступника начальника відділу Решетилівське бюро правової допомоги Першого полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. 01 серпня 2018 року її було переведено на посаду заступника начальника відділу правової інформації та консультацій Першого полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. 04 березня 2019 року у зв`язку із реорганізацією Першого полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги шляхом приєднання до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, її було попереджено про наступне вивільнення. Одночасно для переведення їй були запропоновані дві посади: головного спеціаліста відділу Полтавське бюро правової допомоги і головного спеціаліста відділу правопросвітництва та надання безоплатної правової допомоги. При цьому, голова комісії з реорганізації попередила, що це усі наявні вільні посади відповідно до її кваліфікації. Згоди на переведення вона не дала, так як ці посади є нижчими, робота за них також оплачується нижче. 21 березня 2019 року під час наради вона дізналася, що в установі існували вакантні посади, рівнозначні тій, яку вона займала, на які було призначено інших працівників Першого полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги вже після попередження про наступне вивільнення. Зокрема, це були дві посади заступників начальника новоутвореного відділу правопросвітництва та надання безоплатної правової допомоги. За кваліфікаційними вимогами вона відповідала вимогам до тих посад, однак жодна з них запропонована їй не була.

З цих підстав вважає своє звільнення незаконним, а тому звернулася до суду з позовом.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 09 липня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комісії з реорганізації Першого полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної допомоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

З даним рішенням не погодилася позивач ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені в ньому висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

Вказує на те, що суд невірно надав оцінку доказам у справі, а саме тому, що в порушення ст. 49-2 КЗпП України роботодавцем разом із попередженням про наступне вивільнення було вибірково запропоновано для її переведення лише дві наявні вакантні посади, тоді як існував ще ряд інших вільних посад, переведення на які не пропонувалися жодній особі.

Заперечує проти належності та допустимості доказів: акту комісії з реорганізації Першого полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 02 травня 2019 року та Повідомлення про наявні вакантні посади в Полтавському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомог станом на 02 травня 2019 року, вказуючи на те, що вони складені особами, зацікавленими у вирішенні справи на користь відповідача.

Наголошує на тому, що відповідно до ст. 49-2 КЗпП України обов`язок працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. При цьому працівник не зобов`язаний з`ясовувати у роботодавця інформацію щодо наявності вільних посад, які відповідають його кваліфікації.

Вважає, що суд не врахував, що у структурних підрозділах Полтавського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги - відділах бюро правової допомоги протягом строку попередження та у день її звільнення продовжували існувати, але не пропонувалися їй для переведення, вакантні посади.

Звертає увагу на невідповідність рішення судовій практиці, наводить відповідні рішення суду касаційної інстанції.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.1 ч.1, ч.2 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1)змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

Судом встановлено, що 02 серпня 2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника відділу Решетилівське бюро правової допомоги Першого полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, згідно наказу від 01 серпня 2016 року.

Наказом № 81-к від 30 липня 2018 року позивача ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника відділу правової інформації та консультацій на період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника, до дня його фактичного виходу на роботу.

(після виходу на роботу цього працівника ОСОБА_1 звільнено не було трудові відносини сторін продовжились)

На виконання наказу Міністерства юстиції України Питання оптимізації системи надання безоплатної правової допомоги у Полтавській області від 11 лютого 2019 року №393/5 Перший полтавський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги (код згідно ЄДРПОУ 39788609) реорганізовано шляхом приєднання його до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (а.с.92-93). Створено Комісію з реорганізації Першого полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та визначено головою комісії з реорганізації ОСОБА_2 , директора Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової (наказ Координаційного центру надання правової допомоги Про питання реорганізації Першого полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 22.02.2019 року № 18). Голову комісії з реорганізації зобов`язано попередити працівників про можливе наступне вивільнення з дотриманням соціально-правових гарантій, передбачених КЗпП України (а.с.94-96).

04 березня 2019 року головою комісії з реорганізації Першого полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги письмово попереджено позивача ОСОБА_1 про наступне вивільнення та запропоновано їй дві вакантні посади в Полтавському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, які відповідали її кваліфікації та спеціальності. Згоди на переведення на запропоновані позивач не надала, а саме: на посаду головного спеціаліста відділу Полтавське бюро правової допомоги та посаду головного спеціаліста відділу правопросвітництва та надання безоплатної правової допомоги (а.с.158).

Також головою комісії подано до Полтавської міжрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості інформацію про заплановане масове звільнення працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

Згідно Акту комісії з реорганізації Першого полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 02 травня 2019 року, ОСОБА_1 ознайомлено із вакантними посадами у Полтавському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги станом на 02 травня 2019 року , запропоновано отримати повідомлення про наявні вакантні посади в Полтавському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги станом на 02 травня 2019 року та у разі згоди на переведення подати відповідну заяву до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Встановлено, що ОСОБА_1 усно повідомила, що не погоджується на переведення на жодну із запропонованих посад, має намір звільнитися за п.1 ст. 40 КЗпП України 06 травня 2019 року та відмовилася від отримання повідомлення про наявні вакантні посади у Полтавському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги станом на 02 травня 2019 року.

Даний факт підтверджується актом, складеним комісією з реорганізації Першого полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної допомоги правової допомоги 02 травня 2019 року (а.с.159).

06 травня 2019 року ОСОБА_1 наказом № 56-к від 02 травня 2019 року звільнено у зв`язку із реорганізацією Першого полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правої допомоги за п.1 ст. 40 КЗпП України, (а.с.62).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції встановлено дотримання роботодавцем вимог КЗПП України при звільнені працівника у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників при реорганізації установи.

Зазначені висновки місцевого суду відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).,(Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Апелянт вказує, що їй одночасно з попередженням про майбутнє вивільнення було вибірково запропоновано дві посади, однак на інші посади були переведені інші працівники. Також на час звільнення її з роботи травень 2019 року їй не було повідомлено про наявні вільні посади в усіх структурних підрозділах установи.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.(що передбачено Конвенції № 158 Міжнародної організації праці, Про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця .)

Відповідачем у справі надані належні , допустимі, достовірні та достатні докази про те, що протягом процедури звільнення працівника адміністрацією було вжито заходи визначені ст. 49-2 КЗПП України щодо працевлаштування позивачки у справі.

Так з матеріалів справи вбачається, що позивачка у справі ОСОБА_1 прийнята на роботу тимчасово на час перебування іншого працівника у відпустці за доглядом за дитиною ( Наказом № 81-к від 30 липня 2018 року).

З врахуванням тієї обставини , що в цей проводилося реорганізації установи ОСОБА_1 користувалася гарантіями передбаченими ст. 49-2 КЗПП України.

Підтверджуючи факт дотримання порядку вивільнення працівника до матеріалів справи долучені докази на підтвердження факту пропонування ОСОБА_1 вільних вакантних посад. Так при попередженні 4 березня 2019 року їй було запропоновано посади головного спеціаліста Полтавське бюро правової допомоги та посаду головного спеціаліста відділу правопросвітництва та надання безоплатної правової допомоги ( а.с. 16) однак ОСОБА_1 від цих посад відмовилася.

2 вакантні посади заступників начальника новоутвореного відділу правопросвітництва та надання безоплатної вторинної правової допомоги, на наявність яких станом на 04 березня 2019 року посилається позивач, на переведення на які їй з її слів не пропонувалося станом на 01.03.2019 року були зайняті працівниками Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а не Першого полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Так, наказом від 01 березня 2019 року № 35-к на ці посади було переведено начальника відділу правової інформації та консультацій ОСОБА_3 , а наказом № 36-к було переведено начальника відділу право просвітництва та взаємодії з суб`єктами надання безоплатної первинної правової допомоги ОСОБА_4 ..

Станом на день переведення вказаних працівників, кваліфікаційних вимог до працівників новостворених структурних підрозділів не існувало, оскільки вони були затверджені 26 березня 2019 року наказом Координаційного центру з надання правової допомоги (а.с.138-151). Кваліфікаційні вимоги, затверджені наказом Координаційного центру з надання правової допомоги від 09.06.2017 року № 151, поширювалися на ліквідовані на той час посади працівників (а.с.109-136).

21 березня 2019 року у порядку переведення з Першого полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за заявами працівників від 04.03.2019 року та відповідними погодженнями Координаційного центру з надання правової допомоги та Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області було призначено 7 головних спеціалістів, 3 заступники начальників відділів та 5 начальників відділів (155-157).

Перед звільненням ОСОБА_1 , 02 травня 2019 року головою комісії з реорганізації було ознайомлено Позивача з наявними вакантними посадами у Полтавському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, запропоновано отримати повідомлення про наявні вакантні посади в Полтавському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги станом на 02 травня 2019 року та у разі згоди на переведення подати відповідну заяву до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

У зв`язку із відмовою позивача отримати повідомлення про наявні вакантні посади в Полтавському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, комісією із реорганізації складено Акт , до якого долучено перелік вакантних посад (а. с.1 58- 159).

Підстав вважати вказаний акт недостовірним відсутні. Так, вказаний акт підписаний членами комісії з реорганізації ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 Докази, які б вказували на недостовірність акту чи спростовували інформацію, яка міститься в акті відсутні.

Доводи апелянта про те, що на той час існувало 29 вакантних посад, та що їй не були запропоновані вакантні посади у інших структурних підрозділах з врахуванням факту відмови ОСОБА_1 від працевлаштування також висновків місцевого суду не спростовує. З переліку вакантних посад, який долучений до акту від 2.05.2019 року вбачається, що станом на 02.05.2019 року ОСОБА_1 пропонувалися як посади заступника начальника відділу організації надання безоплатної вторинної правової допомоги т а роботи з її надавачами, головного спеціаліста , та у відділі Полтавське бюро правової допомоги начальника та заступника начальника на час відпуски основного працівника. ( а. с. 154).

Є необґрунтованими і доводи апеляційної скарги щодо неврахування судової практики щодо застосування вимог ст. 49-2 КЗПП України висловленої в постановах Верховного Суду у справах 487/2202/17, 800/538/17,334/1939/16-ц, та правової позиції Верховного суду України у справі № 6-40цс15.

Так, згідно цих правових позицій Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49 2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49 2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Як встановлено місцевим судом протягом усієї процедури звільнення ОСОБА_1 роботодавець намагався працевлаштувати позивача на наявні вакантні посади.

Однак на час звільнення травень 2019 року ОСОБА_1 взагалі відмовилася від ознайомленням із вакантними посадами.

За таких умов враховуючи, диспозитивність розпорядження правами позивачки у справі, які відмовилася від працевлаштування , та доведення цього факту, суд вважає висновки місцевого суду про дотримання роботодавцем вимог трудового законодавства при звільненні працівника вірними, та такими, які відповідають принципу юридичної визначеності та зазначеним вище правовим позиціям Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували.

У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 липня 2019 року.

Підстави для зміни розподілу рішення суду в частині судових витрат судом апеляційної інстанції не встановлено.

Оскільки ОСОБА_1 , виходячи з категорії спору, звільнена від сплати судового збору, судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок держави.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 липня 2019 року -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя : П.С. Абрамов

Судді: Ю.В. Дряниця

Л.І. Пилипчук