Рішення

від 06.08.2019 по справі 450/1562/17

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/1562/17 Провадження № 2/450/173/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2019 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Кукси Д.А.

при секретарі Оленич О.І.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про (предмет спору) з врахуванням уточнень : визнання земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1, 008 га, кадастровий № 4623681600:016010:0023 спільною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку цієї земельної ділянки; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку будівельних матеріалів, з яких збудований будинок по АДРЕСА_1 ,-

суд постановив таке рішення:

підстава позову (позиція позивача з врахуванням уточнень) : сторони по справі уклали шлюб 05.06.1982 року. В 1989 році придбали кооперативну квартиру АДРЕСА_2 . 14.12.2005 року вказану квартиру продали, та придбали земельну ділянку площею 0, 1008 га, по АДРЕСА_1 . Земельна ділянка зареєстрована за відповідачем. На вказані земельній ділянці були зведені стіни житлового будинку, однак попередній власник не мав дозволу на початок будівельних робіт. В подальшому сторони за власні кошти провели необхідні роботи в будинку та з 2006 року, почали в ньому проживати. Виготовили технічну документацію, яка перебуває у відповідача. Однак останній не подає декларацію в Держархідбудконтроль, тому будинок залишається неприйнятий в експлуатацію. В 2015 році шлюб між сторонами розірвано. На підставі наведеного просить визнати вказане майно, об`єктом спільної сумісної власності та поділити таке в рівних частках. В судовому засіданні позивач та її представник заявлені позовні вимоги підтримали, просили такі задоволити.

Позиція відповідача: в судовому засіданні відповідач та його представник заперечили, щодо позовних вимог, просили в задоволені таких відмовити.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

13.06.2017 року ухвала про залишення без руху заяви про забезпечення позову; 13.06.2017 року ухвала про відкриття провадження; 12.07.2017 року заява про усунення недоліків; 01.09.2017 року клопотання про відкладення розгляду справи; 04.09.2017 року клопотання про відкладення розгляду справи; 30.10.2017 року клопотання про відкладення розгляду справи; 05.12.2017 року клопотання про відкладення розгляду справи; 13.02.2018 року клопотання про відкладення розгляду справи; 05.05.2018 року клопотання про відкладення розгляду справи; 06.06.2018 року позовні заяви третіх осіб; 06.06.2018 року ухвали про залишення без руху позовних заяв третіх осіб; 10.07.2018 року клопотання про відкладення розгляду справи; 11.07.2018 року ухвали про повернення позовних заяв; 03.08.2018 року заява про долучення квитанції; 13.11.2018 року клопотання про відкладення розгляду справи; 14.03.2019 року клопотання про відкладення розгляду справи; 19.04.2019 року заява про уточнення позовних вимог; 07.06.2019 року заяви про повернення судового збору; 11.06.2019 року ухвали про повернення судового збору.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14.12.2015 року, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , укладений 05.06.1982 року, зареєстрований Віжомлянською сільською радою Яворівського району Львівської області, актовий запис № 11, розірвано.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Леон М.В., 28.12.2005 року, відповідачем придбана земельна ділянка площею 0, 1008 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована в с. Зимна Вода, Пустомитівського району, Львівсьької області, кадастровий № 4623681600:01:010:0023. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_3 , що стверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 03.08.2006 року, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Так судом встановлено, що перебуваючи у шлюбі сторони набули спільну сумісну власність подружжя земельну ділянку площею 0, 1008 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована в с. Зимна Вода, Пустомитівського району, Львівсьької області, кадастровий № 4623681600:01:010:0023.

Згідно зі статтею 60СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України).

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Способи та порядок поділу майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначаються статтею 71СК України і що сутність такого поділу полягає у тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі. Під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимог статті 71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки в разі неподільності майна (частина друга статті 364 ЦК України).

Відповідно до ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на справедливий суд та доступ до правосуддя визначено також у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Окрім того, згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовна вимога про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя земельної ділянки площею 0, 1008 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована в с. Зимна Вода, Пустомитівського району, Львівсьької області, кадастровий № 4623681600:01:010:0023, шляхом виділу по 1/2 частці кожному із подружжя відповідає вказаним вище нормам закону, є підставна та підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на 1/2 частки будівельних матеріалів, з яких збудований будинок по АДРЕСА_1 , то в задоволенні такої слід відмовити з натупних підстав.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Леон М.В., 28.12.2005 року, відповідачем придбана земельна ділянка площею 0, 1008 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована в с. Зимна Вода, Пустомитівського району, Львівсьької області, кадастровий № 4623681600:01:010:0023. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_3 , що стверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 03.08.2006 року, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Дозволено ОСОБА_3 будівництво житлового будинку по типовому проекту № 144-24-120/1,2 згідно проекту забудови.

В період шлюбу сторони побудували житловий будинок по О. АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку експертного оціночно-будівельного дослідження від 07.04.2017 року, житловий будинок по О. АДРЕСА_1 , готовність незакінченого будівництвом будинку складає 94,94 %.

Так судом встановлено, що вказаний житловий будинок не введено в експлуатацію

Відповідно до ч. 1. ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З врахуванням наведеного, судом встановлено, спірний житловий будинок як об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Однак, позивач та його представник в судовому засіданні не підтвердили належними та допустимими доказами ступінь готовності спірного будинку та чи можливо визначити окремі частини, що підлягають виділу. Клопотання про проведення епікризи сторонами не заявлялося.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

У силу статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

При поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, в разі, якщо речі є неподільними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини четверта, п`ята статті 71 СК України).

Разом з тим, за змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Предметами права власності може бути лише майно, яке складається з речей (стаття 179 ЦК України), сукупності речей та майнових прав (стаття 190 цього Кодексу). Право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить тільки власникові(стаття 317 ЦК України).

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 534 та іншими нормативними актами Кабінету Міністрів України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.

Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

Однак до цього, не будучи житловим будинку з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-388цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15.

Тому з врахуванням наведено в задоволенні позовних вимог слід відмовити,

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_3 земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0, 1008 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, кадастровий № 4623681600:01:001:0114.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0, 1008 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, кадастровий № 4623681600:01:001:0114.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0, 1008 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, кадастровий № 4623681600:01:001:0114.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області.

Позивач : ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач : ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 .

Третя особа : ОСОБА_5 , АДРЕСА_1 .

Третя особа : ОСОБА_6 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 16.08.2019 року.

СуддяД. А. Кукса