Постанова

від 24.09.2019 по справі 910/1779/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2019 р. Справа№ 910/1779/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Мартюк А.І.

Сітайло Л.Г.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача - Бернацька О.В. ( довіреність №14-203 від 17.05.2019);

від відповідача - Толкунова Л.О. ( довіреність №95-І від 06.05.2019);

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2019

у справі № 910/1779/19 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 9 819 047, 21грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 у справі №910/1779/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3957052грн 46коп. пені, 2313932грн.10коп. штрафу, 3165156грн.35коп. інфляційних втрат, 369103грн.32коп. - 3% річних, 147078 грн.67коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплати газу повністю не проводив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання;

- відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження обставин, зазначених в клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій; не подано доказів відсутності у нього вини у простроченні оплати; доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним строків оплати газу.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 в частині відмови у стягненні інфляційних витрат у розмірі 13 802,98 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 13 802,98 грн.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що:

- нарахуванню згідно інфляційних процесів підлягають не тільки основна сума боргу а й суми, на які збільшився борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів;

- судом першої інстанції було здійснено невірний перерахунок інфляційних втрат, оскільки методика розрахунку інфляційних втрат на суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань за попередній період є законною та обґрунтованою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2019, справу № 910/1779/19 призначено до розгляду на 24.09.2019.

Від відповідача (16.09.2019) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про те, що:

- Господарським судом міста Києва, за результатами здійснення власного перерахунку встановлено, що інфляційні втрати становлять 3 165 156,35грн, які підлягають задоволенню, в іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат Господарський суд міста Києва обґрунтовано відмовив, оскільки розрахунок позивачем здійснено невірно, зокрема невірно визначено період прострочення.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача судовою колегією встановлено.

18.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як продавцем, та Дочірнім підприємством "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу № 103/14-ПР, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.11.1 договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно з п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 50158,250 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень 2014 року - 3925,350 тис. куб. метрів, лютий 2014 року - 3717,800 тис. куб. метрів, березень 2014 року - 4355,950 тис. куб. метрів, квітень 2014 року - 4195,050 тис. куб. метрів, травень 2014 року - 4163,450 тис. куб. метрів, червень 2014 року - 4126,050 тис. куб. метрів, липень 2014 року - 4492,700 тис. куб. метрів, серпень 2014 року - 4270,150 тис. куб. метрів, вересень 2014 року - 4306,050 тис. куб. метрів, жовтень 2014 року - 4450,750 тис. куб. метрів, листопад 2014 року - 4001,450 тис. куб. метрів, грудень 2014 року - 4153,500 тис. куб. метрів.

Відповідно до п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

В матеріалах справи наявні наступні акти приймання-передачі природного газу, підписані та скріплені печатками обох сторін: від 31.01.2014 на суму 10748028,05грн., від 28.02.2014 на суму 10140929,06грн., від 31.03.2014 на суму 10879054,70грн., від 30.04.2014 на суму 13138060,53грн., від 31.05.2014 на суму 15107912,91грн., від 30.06.2014 на суму 15821956,62грн., від 31.07.2014 на суму 16535968,36грн., від 31.08.2014 на суму 15555813,77грн., від 30.09.2014 на суму 15584940,36грн., від 31.10.2014 на суму 15971883,66грн., від 30.11.2014 на суму 13920170,71грн., від 31.12.2014 на суму 15230872,96грн.

Також сторонами укладались додаткові угоди до договору, якими було погоджено зміну ціни газу.

Відповідно до п.6.1 договору оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку:

оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;

оплата в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору, у визначені строки оплату газу повністю не проводив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України , штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст.551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додаткового сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Згідно з ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої за розрахунком позивача, з яким погодився суд, становить 3957052,46 грн.

Судова колегія погоджується з місцевим господарський судом в частині задоволення позовних вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 3957052,46грн.

Крім того, оскільки прострочення з оплати платежів мало місце понад 30 днів, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2313932,10грн. штрафу.

В процесі розгляду справи місцевим господарським судом, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%, в задоволенні якого місцевим господарським судом обгрунтовано було відмовлено з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідно до ст.ст.73, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом правомірно встановлено, що відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження обставин зазначених в клопотанні; не подано доказів відсутності у нього вини у простроченні оплати; доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним строків оплати газу.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати отриманого газу, позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача 3178959,33грн. інфляційних втрат та 369103,32 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 369103,32 грн.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції було здійснено невірний перерахунок інфляційних втрат, оскільки методика розрахунку інфляційних втрат на суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань за попередній період є законною та обґрунтованою не можуть бути поколені в основу рішення, оскільки місцевим господарським судом при прийнятті рішення обґрунтовано враховане наступне.

Відповідно до ч.ч.3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі "Ліга", якщо внесенням оплати є період з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Отже, за результатами здійснення судом власного перерахунку, з урахуванням наведеного вище, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що інфляційні втрати становлять 3165156,35 грн.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 у справі № 910/1779/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1779/19 повернути до Господарського суду міста Києва .

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 03.10.2019

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді А.І. Мартюк

Л.Г. Сітайло