Рішення

від 02.10.2019 по справі 908/1352/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/55/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2019 Справа № 908/1352/18

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.МДМ» (69035, м. Запоріжжя, просп. Маяковського, б. 11)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ріст» (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Софіївська, б. 5)

про стягнення суми,

Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі:

головуючий суддя - Мірошниченко М.В., судді: Дроздова С.С., Колодій Н.А.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Чулой І.С.- довіреність № б/н від 06.06.2019 р.

від відповідача: Лісняк Я.В.- Ордер серія ЗП № 117507 від 05.06.2019 р.

СУТЬ СПОРУ:

У господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 10/06 від 10.06.2018 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.МДМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ріст» про стягнення суми 1044346,25 грн., що складається з суми штрафу в розмірі 1000000,00 грн., 3% річних у розмірі 8722,19 грн., інфляційних втрат у розмірі 35624,06 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2018 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1352/18 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.07.2018 р. суддею Мірошниченко М.В. відкрите провадження у справі № 908/1352/18 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 33/55/18, підготовче засідання призначено на 14.08.2018 р.

Ухвалою суду від 14.08.2018 р. на підставі ч. 2 ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 23.08.2018 р.

Ухвалою суду від 23.08.2018 р. на підставі ч. 2 ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 04.09.2018 р.

Ухвалою суду від 04.09.2018 р. на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України з власної ініціативи суду продовжений строк підготовчого провадження на 30-ть днів - по 11.10.2018 р., на підставі ч. 2 ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 26.09.2018 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.09.2018 р. у справі № 908/1352/18 призначено комплексну судову експертизу: почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документа, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (49000, м. Дніпро, Січеславська Набережна, 17, офіс 361). Провадження у справі № 908/1352/18 зупинено на час проведення комплексної судової експертизи: почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документа.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.11.2018 р. провадження у справі № 908/1352/18 поновлено для розгляду клопотання судового експерта. У задоволенні клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, а саме: вільних та експериментальних зразків підпису ОСОБА_1 , відмовлено. Матеріали господарської справи № 908/1352/18 надіслано Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (49000, м. Дніпро, Січеславська Набережна, 17, офіс 361) для подальшого проведення експертизи. Зупинено провадження у справі № 908/1352/18 на час проведення комплексної судової експертизи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.11.2018 р. провадження у справі № 908/1352/18 поновлено для розгляду клопотання про погодження проведення експертизи у строк, що перевищує 90 календарних днів. Клопотання про погодження проведення експертизи у строк, що перевищує 90 календарних днів задоволено. Погоджено проведення експертизи у строк, що перевищує 90 календарних днів. Зупинено провадження у справі № 908/1352/18 на час проведення комплексної судової експертизи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.02.2019 р. провадження у справі № 908/1352/18 поновлено для розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.МДМ» . У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.МДМ» про поновлення провадження у справі № 908/1352/18 відмовлено. Направлено до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України запит про стан експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.09.2018 р. у справі № 908/1352/18 та до ТОВ «НВП «Ріст» (відповідача) про виконання вимог п. 4 ухвали господарського суду Запорізької області від 26.09.2018 р. у справі № 908/1352/18. Провадження у справі № 908/1352/18 зупинено до усунення обставин, визначених ухвалою суду у даній справі від 26.09.2018 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.04.2019 р. провадження у справі № 908/1352/18 поновлено для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.МДМ» . Відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.МДМ» про поновлення провадження у справі № 908/1352/18, повідомлення експертів Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про факт порушення розумних строків проведення призначеної експертизи та зобов`язання експертної установи протягом 10 календарних днів забезпечити проведення експертного дослідження. Провадження у справі № 908/1352/18 зупинено до усунення обставин, визначених ухвалою суду у даній справі від 26.09.2018 р.

До господарського суду Запорізької області від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов Висновок експертів № 5424/5425-18 від 24.04.2019 р. за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів у господарській справі № 908/1352/18 та матеріали справи № 908/1352/18.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.05.2019р. провадження у справі № 908/1352/18 поновлено, підготовче засідання призначено на 05.06.2019 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.06.2019р. призначено колегіальний розгляд справи №908/1352/18 у складі трьох суддів.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 05.06.2019р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Мірошниченко М.В., судді - Носівець В.В., Топчій О.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.06.2019 р. прийнято справу № 908/1352/18 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Мірошниченко М.В., судді - Носівець В.В., Топчій О.А. Підготовче засідання призначено на 03.07.2019 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.07.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30-ть днів -до 09.09.2019 р. включно, відкладено підготовче засідання на 12.08.2019 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.08.2019р., підготовче провадження у справі № 908/1352/18 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 04.09.2019р.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 04.09.2019 р. № П-446/19, у зв`язку з перебуванням у відпустці суддів-членів колегії: Носівець В.В. з 19.08.2019 по 13.09.2019 та Топчій О.А ОСОБА_2 з 04.09.2019 по 05.09.2019, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/1352/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2019 визначений склад колегії суддів для розгляду справи № 908/6314/14 головуючий суддя Мірошниченко М.В., судді - члени колегії: Дроздова С.С., Колодій Н.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.09.2019 справу № 908/1352/18 прийнято до розгляду та провадження колегії суддів господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя - Мірошниченко М.В., суддя Дроздова С.С., суддя Колодій Н.А., призначено справу до судового розгляду по суті на 02.10.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 09/1, укладеного між сторонами 09.01.2017р., в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений позивачем товар. Так, на виконання умов договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними №1 від 20.01.2017, №2 від 21.01.2017, №3 від 23.01.2017 та №4 від 23.01.2017 на загальну суму 585858,48 грн. Позивач зазначає, що отриманий на підставі вказаних накладних товар, відповідачем оплачено з порушенням строків встановлених договором. На момент подання позову заборгованість за вказаними поставками відсутня. Втім, враховуючи значне прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань за договором поставки, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 1000000,00 грн., 3% річних в сумі 8722,19 грн. та втрат від інфляції в розмірі 35624,06 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 526, 53, 612, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 230 ГК України та на умови договору поставки № 09/1 від 09.01.2017р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов (Т.1;а.с.51-58) та письмових запереченнях (Т.2;а.с.30-34) і зазначив, що в дійсності договір, у наданій позивачем редакції, сторонами не укладався та його текст відповідачем не підписувався. Відповідач не заперечує факт поставки позивачем товарів на суму 585858,48 грн., однак вказує, що поставка товару здійснювалась на підставі видаткових накладних. Претензій щодо якості та кількості поставленого товару відповідач немає. Вказує на те, що посадові особи відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без відома керівництва уклали договори постачання з власними фіктивними фірмами. Сфальсифіковані договори мали дві редакції - перша була призначена для відповідача і містила штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а друга редакція залишилася в розпорядженні фіктивних підприємств і містила значно більші штрафні санкції. Як зазначає відповідач, відомості про вказані злочини були внесені до ЄРДР. Відповідач надав заяву свідка ОСОБА_5 про те, що договір у тій редакції, яка надана позивачем, ним як в.о. директора відповідача не підписувався. Редакція договору, надана позивачем в п. 3.2. передбачає строк оплати протягом 14 днів з моменту отримання товару, а у специфікаціях до договору вказані інші строки оплати товару - 30 днів з моменту отримання. За таких обставин, на думку відповідача, неможливо встановити не тільки строки оплати за поставлений товар, а і період прострочення грошового зобов`язання. Зауважує, що за правовою природою стягувана позивачем штрафна санкція є пенею, тому її нарахування слід обмежити подвійною обліковою ставкою НБУ та шестимісячним строком, визначеним у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Також відповідач у відзиві та у запереченнях за вих.№590 від 03.09.2018 (Т.2;а.с.30-34) заявив клопотання про застосування строків позовної давності при вирішенні даного спору.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд в задоволення позову відмовити.

У судовому засіданні 02.10.2019 справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст.ст. 233, 240, 241 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

09.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «С.П.МДМ» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ріст» (покупець, відповідач) укладено договір №09/1, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар, кількість і ціна якого вказана в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.3 договору покупець зобов`язується оплатити товар в термін згідно з умовами цього договору.

У пунктах 3.1, 3.4 договору сторони погодили, що ціна одиниці товару, а також умови оплати за товар вказуються в кожній окремій специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору. Загальна вартість договору визначається загальною вартістю підписаних специфікацій, які є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору, умови оплати за товар - протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставлення товару за відповідною специфікацією (видатковими накладними на товар). Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Сторони погодили в пунктах 4.1 - 4.5 договору, що терміни та умови постачання товару вказуються в кожній окремій специфікації або рахунку-фактурі. Товар поставляється на умовах згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010, які вказуються в кожній окремій специфікації. При поставці продукції постачальник надає покупцеві оригінали документів: рахунок-фактура, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, документ, який підтверджує якість товару (згідно з п. 6.4). Представник покупця при прийнятті товару зобов`язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару із вказаною у видатковій накладній, розписатися в отриманні товару у видатковій накладній та в вантажно-транспортній накладній та видати довіреність на отримання цього товару. Факт постачання товару постачальником підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

Відповідно до п. 11.1 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Сторони підписали специфікації до договору:

- №1 від 16.01.2017 на поставку петлі рояльної ОСТ 24.150.08-86 на суму 335198,40 грн. з ПДВ; термін постачання до 27.01.2017; строк оплати - на протязі 30 календарних днів від дати постачання;

- №2 від 16.01.2017 на поставку засобу миючого Містер Мускул на суму 5160,00 грн. з ПДВ; термін постачання до 27.01.2017; строк оплати - на протязі 30 календарних днів від дати постачання;

- №3 від 16.01.2017 на поставку плівки поліетиленової 100мкм техн.сіра 100м/рул ГОСТ 10354-82 на суму 118000,08 грн. з ПДВ; термін постачання до 27.01.2017; строк оплати - на протязі 30 календарних днів від дати постачання;

- №4 від 16.01.2017 на поставку мийки МСН-2 на суму 127500,00 грн. з ПДВ; термін постачання до 27.01.2017; строк оплати - на протязі 30 календарних днів від дати постачання.

Всього передбачено поставку товару на суму 585858,48 грн.

Умови поставки товару згідно специфікацій: DDP - м. Вільнянськ, вул. Софіївська, буд.5.

На виконання договору позивач поставив відповідачу в погоджені строки за місцем призначення обумовлений у специфікаціях товар на загальну суму 585858,48 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №1 від 20.01.2017 на суму 335198,40 грн.;

- №2 від 21.01.2017 на суму 5160,00 грн.;

- №3 від 23.01.2017 на суму 127500,00 грн.,

- №4 від 23.01.2017 на суму 118000,08 грн.,

а також відповідними товарно-транспортними накладними №1 від 20.01.2017, №2 від 21.01.2017, №3 від 23.01.2017, №4 від 23.01.2017.

Товар отримано без зауважень представником відповідача Сідоровим С.В. на підставі довіреностей №2064 від 20.01.2017, №2065 від 21.01.2017, №2066 від 23.01.2017, №2067 від 23.01.2017 .

Відповідач не заперечує факт поставки товару на суму 585858,48 грн. Претензій щодо якості та кількості поставленого товару відповідач немає. В той же час, відповідач вказує на те, що видаткові накладні, які містяться на підприємстві відповідача є відмінними від накладних, наданих в матеріали справи позивачем, зокрема, різниться особа, яка прийняла товар з боку ТОВ НВП Ріст . Надано в матеріали справи копії видаткових вказаних накладних, втім оригінали для огляду суду відповідачем не представлені.

Як вказує позивач, оплата за поставлений товар здійснена відповідачем поетапно та з порушенням визначеного договору строку:

- оплата на суму 185858,48 грн., згідно платіжного доручення № 1052 від 14.03.2017;

- оплата на суму 100000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1300 від 28.03.2017;

- оплата на суму 49339,92 грн., згідно платіжного доручення № 1776 від 24.04.2017;

- оплата на суму 5160,00 грн., згідно платіжного доручення № 1777 від 24.04.2017;

- оплата на суму 45500,08 грн., згідно платіжного доручення № 1778 від 24.04.2017 (призначення платежу: сплата за мийку зг рах №3 від 23.01.17);

- оплата на суму 200000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1814 від 13.04.2018.

01.06.2018 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №01/06 від 01.06.2018 про сплату штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за договором, відповідно до якої вимагав від відповідача на підставі п. п. 7.2, 7.4 договору сплатити штраф у розмірі 1000000,00 грн. протягом трьох днів з моменту отримання даної вимоги.

Відповідач зі свого боку надав докази надсилання позивачу 22.03.2018 відповіді вих. №112 від 22.03.2018 на претензію-вимогу б/н б/д про те, що зазначений у вимозі договір та специфікації відповідачем не укладались. У зв`язку з цим відповідач пропонував позивачу обговорити спірні питання.

Оскільки відповідач не задовольнив вимогу позивача, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача штрафу за прострочення виконання зобов`язань за договором у розмірі 1000000,00 грн., 3% річних у сумі 8722,19 грн. та інфляційних втрат у розмірі 35624,06 грн.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором від 09.01.2017 №09/1, який за змістом закріплених у ньому прав та обов`язків сторін є договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач у позові посилається на те, що строк оплати товару відповідно до п. 3.2 договору становить 14 календарних днів з моменту поставки партії товару. Отже за розрахунком позивача, граничним строком оплати за видатковими накладними є: № 1 від 20.01.2017 - 03.02.2017; № 2 від 21.01.2017 - 04.02.2017; №3 та №4 від 23.01.2017 - 06.02.2017.

Втім, у пункті 3.1 договору визначено, що умови оплати за товар вказуються в кожній окремій специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору . У специфікаціях до договору сторони визначили інший строк оплати, ніж у п.3.2. договору - 30 календарних днів від дати постачання.

Примірник договору № 09/1 від 09.01.2017 з першої по четверту сторінку із наведеними редакціями пунктів 3.1, 3.2 договору досліджений судовими експертами в рамках призначеної судом почеркознавчої та технічної експертизи документів у господарській справі №908/1352/18. Також експертами досліджені специфікації №1, №2, №3, №4 від 16.01.2017 до договору.

Висновком експертів №5424/5425-18 за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів у господарській справі №908/1352/18 підтверджено що підписи від імені ОСОБА_6 В. у графах Покупець та в графі Директор у договорі № 09/1 від 09.01.2017; у графах Генеральний директор та Покупець у специфікаціях № 1, № 2, № 3, № 4 від 16.01.2017 до договору № 09/1 від 09.01.2017; в графах Керівник підприємства та Головний бухгалтер у довіреностях на отримання ТМЦ № 2064 від 20.01.2017; № 2065 від 21.01.2017; № 2067 від 23.01.2017; № 2066 від 23.01.2017 виконані ОСОБА_5 .

Зважаючи на те, що умовами договору визначені альтернативні умови оплати товару (вказуються в специфікації або 14 кал. днів з моменту поставки), на думку суду, умови п.3.2. договору підлягають застосуванню, якщо інші умови не вказані в специфікаціях. Так, специфікації № 1, № 2, № 3, № 4 від 16.01.2017 підписані сторонами пізніше ніж договір від 09.01.2017 та містять конкретно визначений для поставки товар. Отже, підписуючи вказані специфікації відповідач надав згоду прийняти визначений у специфікаціях товар зі строком оплати, що зазначений саме у специфікаціях, а позивач погодився поставити цей товар з відтермінуванням платежу на 30 календарних днів.

При визначенні строку оплати товару суд також враховує положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, граничні строки оплати товару є наступними:

- для товару, поставленого 20.01.2017 на суму 335198,40 грн. - 20.02.2017 (з урахуванням вихідних днів);

- для товару, поставленого 21.01.2017 на суму 5160,00 грн. - 20.02.2017;

- для товару, поставленого 23.01.2017 на суму 245500,08 грн. (127500+118000,08) - 22.02.2017.

Відповідач оплатив поставлений товар з порушенням встановленого договором строку.

Відповідач не заперечує факт поставки позивачем товарів на суму 585858,48 грн., однак вказує, що договір у наданій позивачем редакції, з визначеними у ній строками оплати та штрафними санкціями, він не підписував.

Втім, таке твердження відповідача спростовано висновком проведеною у дані справі судовою комплексною експертизою.

Щодо посилань відповідача на неправомірні дії його посадових осіб щодо підроблення договору суд зазначає, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цього факту відповідач не надав.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.06.2018 за номером кримінального провадження 12018080210000513 внесено відомості про те, що 06.06.2018 до Вільнянського відділення поліції Пологівського відділу Головного управління національної поліції в Запорізькій області надійшли матеріали з СБУ щодо виявленого факту щодо несанкціонованого втручання в автоматизовані інформаційні системи ТОВ «НВП «Ріст» , що призвело до витоку та підробки інформації, яка оброблюється в системі.

Факт несанкціонованого втручання в автоматизовані інформаційні системи вироком суду не підтверджений, а тому не може вважатися встановленим відповідно до ст. 75 ГПК України.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом 06.10.2017 виконуючим обов`язки генерального директора (керівником) ТОВ «НВП «Ріст» був ОСОБА_5 .

Висновком судової експертизи підтверджено факт підпису ОСОБА_5 примірника договору №09/1 від 09.01.2017, який переданий на експертизу, а також специфікацій та довіреностей, за якими приймався товар відповідачем.

Отже, господарські правовідносини з поставки товару за спірними видатковими накладними виникли між сторонами саме на підставі договору №09/01 від 09.01.2017 у наданій суду редакції.

За прострочення оплати товару позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 5% суми заборгованості за загальний період з 07.02.2017 по 06.08.2017 в сумі 1000000,00 грн. Необхідно зазначити, що штрафні санкції позивачем розраховано за двома останніми накладними №3 та №4 від 23.01.2017. Штраф за прострочення оплати за накладними №1 від 20.01.2017 та №2 від 21.01.2017 позивачем не нараховано та до стягнення не заявлено.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що у разі прострочення оплати поставленого товару згідно з п. 3.2 цього договору або умов оплати, вказаної у специфікації до даного договору, покупець зобов`язується оплатити постачальнику штраф у розмірі 5% від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення. При цьому, у випадку, якщо розмір штрафу буде перевищувати розмір заборгованості за поставлений товар, покупець, підписавши даний договір, надає згоду на такий штраф та зобов`язується сплатити даний штраф на користь постачальника у строки, визначені в п. 7.2 договору.

Суд зазначає, що за своїм характером передбачена в пункті 7.4 договору штрафна санкція є пенею, а не штрафом, незалежно від застосованого в договорі найменування даної штрафної санкції.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, штраф як вид відповідальності обчислюється одноразово, а пеня - за кожен день прострочення. При цьому нарахування пені здійснюється за порушення грошових зобов`язань.

В даному випадку в п. 7.4 договору передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання, яка нараховується за кожен день прострочення, що відповідає правовій природі пені. Тому при її обчисленні слід враховувати приписи ст. 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , відповідно до яких розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір штрафної санкції, узгоджений сторонами в п. 7.4 договору, перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, тому штрафна санкція підлягає відповідному перерахунку.

Доводи відповідача про порушення позивачем строку нарахування пені, встановленого ч.6 ст. 232 ГК України, матеріалами справи не підтверджуються, пеню позивачем нараховано в межах шестимісячного строку: з 07.02.2017 по 06.08.2017.

Втім, з урахуванням визначеного судом граничного строку оплати товару за видатковими накладними № 3 та № 4 від 23.01.2017, початковий період нарахування пені визначено позивачем невірно.

Крім того, у п. 7.2 договору сторони погодили, що всі платежі, неустойка, пеня, штрафні санкції сплачуються у національній валюті України та нараховуються з моменту невиконання або неналежного виконання стороною зобов`язань за договором до моменту його належного виконання чи припинення.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Згідно з частиною 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до частини 2 статті 258 ЦК України, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік .

Вимоги про стягнення пені позивачем заявлено за видатковими накладними № 3 та № 4 від 23.01.2017, строк виконання за якими сплинув 22.02.2017, відповідно перебіг позовної давності за ними розпочався 23.02.2017.

Пунктом 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів визначено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову , якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Позивач звернувся до суду з позовом 10.07.2018 (згідно календарного штемпелю на конверті, в якому надійшла позовна заява). Отже, нарахування пені в межах річного строку позовної давності, з урахуванням визначеного позивачем періоду стягнення , є можливим з 10.07.2017 по 06.08.2017 (кінцевий період нарахування пені визначений позивачем).

За розрахунком суду, штрафна санкція в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу 200000,00 грн. за період: з 10.07.2017 по 06.08.2017р.становить 3835,62 грн.

Враховуючи викладене, суд задовольняє вимоги про стягнення пені частково - в сумі 3835,62 грн. В іншій частині вимог про стягнення штрафних санкцій судом відмовляється.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 8722,19 грн. та інфляційні втрати в сумі 35624,06 грн., які розраховані за період з 04.02.2017 по 13.04.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних позивачем нараховано за всіма видатковими накладними: №1 від 20.01.2017, №2 від 21.01.2017, №3 та №4 від 23.01.2017.

Суд коригує визначений позивачем період прострочення, з врахуванням встановленого у специфікаціях строку оплати товару. Крім того, за видатковими накладними №3 та №4 від 23.01.2017 позивач включив до періоду прострочення день фактичної оплати заборгованості - 13.04.2018, тож кінцева дата визначеного позивачем періоду нарахування 3% річних також потребує коригуванню.

Так, за накладною №1 від 20.01.2017 - 3% річних нараховуються за загальний період: з 21.02.2017 по 23.04.2017, при розрахунку судом враховані здійснені відповідачем часткові оплати (нарахування здійснюється за період: з 21.02.2017 по 13.03.2017 на суму 335198,40 грн.; за період: з 14.03.2017 по 27.03.2017 на суму 149339,92 грн., за період: з 28.03.2017 по 23.04.2017 на суму 49339,92 грн.). За визначений період 3% річних складають 859,89 грн.

За накладною №2 від 21.01.2017 відсотки річних нараховуються за період: з 21.02.2017 по 23.04.2017 на суму 5160,00 грн. та складають 26,29 грн.

За накладною №3 від 23.01.2017 - 3% річних нараховуються за загальний період: з 23.02.2017 по 12.04.2018, при розрахунку враховується часткова оплати (за період: з 23.02.2017 по 23.04.2017 відсотки нараховуються на суму 127500,00 грн., за період: з 24.04.2017 по 12.04.2018 - на суму 81999,92 грн.) За визначений період 3% річних складають 3014,63 грн.

За накладною №4 від 23.01.2017 - 3% річних нараховуються за період: з 23.02.2017 по 12.04.2018 на суму 118000,08 грн. та складають 4015,24 грн.

Всього за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 7916,05 грн. В іншій частині 3% річних судом відмовляється.

Щодо стягнення інфляційних втрат суд зазначає таке.

В пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» роз`яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць .

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Виходячи з наведеного роз`яснення, при розрахунку інфляційних втрат слід враховувати заборгованість на кінець місяця, в якому виникло прострочення, та помножити її середній індекс інфляції за наступні повні місяці, в яких існувало прострочення, в межах періоду розрахунку інфляційних втрат.

Отже, за зобов`язаннями з оплати видаткової накладної № 1 від 20.01.2017 втрати від інфляції нараховуються за березень 2017 на суму боргу 49339,92 грн. та складають 888,12 грн.

За зобов`язаннями з оплати видаткової накладної № 2 від 21.01.2017 втрати від інфляції нараховуються за березень 2017 на суму боргу 5160,00 грн. та складають 92,88 грн.

За зобов`язаннями з оплати видаткової накладної № 3 від 23.01.2017 втрати від інфляції нараховуються за березень 2017 на суму боргу 127500,00 грн. (інфляційне збільшення-2295,00 грн.), за період: квітень 2017-березень 2018 на суму боргу 81999,92 грн. (інфляційне збільшення-10841,67 грн.) та складають 13136,67 грн.

За зобов`язаннями з оплати видаткової накладної № 4 від 23.01.2017 втрати від інфляції нараховуються за період: березень 2017-березень 2018 на суму боргу 118000,08 грн. та складають 18006,27 грн.

Всього за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 32123,94 грн. В іншій частині вимог про стягнення втрат судом відмовляється.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 3835 грн. 62 коп. пені, в сумі 7916 грн. 05 коп. 3% річних та в сумі 32123 грн. 94 коп. В іншій частині позову суд відмовляє з огляду на необґрунтованість.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Так, відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру про стягнення 1044346,25 грн. належить до сплати судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, що становить 15665,19 грн. Позивач сплатив при поданні позову судовий збір у розмірі 15665,20 грн., що підтверджується квитанцією від 09.07.2018. Переплата судового збору становить 0,01 грн. Пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 658,13 грн., які розраховані так: 43875,61 грн. (задоволено вимог)/1044346,25 грн. (заявлено вимог) х 15665,19 грн. (судовий збір за розгляд позову) = 658,13 грн. Витрати зі сплати судового збору в сумі 15007,06 грн. (15665,19 грн. - 658,13 грн.) покладаються на позивача.

Також сторонами були понесені витрати на проведення судової експертизи: позивач сплатив 8236,80 грн., що підтверджується актом №5424/5425-18 від 24.04.2019 здачі-приймання висновку експертів; відповідач сплатив 1029,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №428 від 19.02.2019 на суму 514,80 грн. та №532 від 25.02.2019 на суму 514,80 грн.

Відповідно до ч 9 ст. 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок порушення договірних зобов`язань з боку відповідача, питання про призначення експертизи було порушено у зв`язку із запереченням відповідачем факту підписання договору, що в подальшому на підставі висновку судової експертизи було спростовано, суд ухвалив покласти витрати за проведення експертизи повністю на відповідача. У зв`язку з цим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати за проведення експертизи в сумі 8236,80 грн. Витрати за проведення судової експертизи в розмірі 1029,60 грн., які були понесені відповідачем, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ріст» (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Софіївська, б. 5, ідентифікаційний код 25221038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.МДМ» (69035, м. Запоріжжя, просп. Маяковського, б. 11, ідентифікаційний код 34749062) пеню у сумі 3835 (три тисячі вісімсот тридцять п`ять) грн. 62 коп., 3% річних у сумі 7916 (сім тисяч дев`ятсот шістнадцять) грн. 05 коп., інфляційні втрати в сумі 32123 (тридцять дві тисячі сто двадцять три) грн. 94 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 658 (шістсот п`ятдесят вісім) грн. 13 коп. та витрати за проведення судової експертизи в розмірі 8236 (вісім тисяч двісті тридцять шість) грн. 80 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 03 жовтня 2019 р.

Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

Суддя С.С. Дроздова

Суддя Н.А. Колодій